Постанова № 26351764, 03.10.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2012 року 2а-2897/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого -судді Колеснікової І.С., при секретарі судового засідання Гололобові В.Ю., за участю представників сторін

від позивача: Пустякова О.І.,

від відповідача: Степаненко Р.О.,

від третьої особи: не з'явився,

за результатами розгляду адміністративної справи

за позовом Баришівської об'єднаної державної податкової інспекції у Київській області до третя особа:приватного підприємства «Спарта ХХІ» товариство з обмеженою відповідальністю «Техно- Системс»простягнення коштів, отриманих за нікчемним правочином,в с т а н о в и в:

Баришівська об'єднана державна податкова інспекція у Київській області (надалі - позивач) звернулась до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до приватного підприємства «Спарта ХХІ»(надалі - відповідач) про стягнення коштів, отриманих за нікчемним правочином, у розмірі 26000, 00 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11 липня 2012 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2012 року залучено до участі в адміністративній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору , ТОВ «Техно -Системс».

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що між відповідачем та ТОВ "Техно Системс" укладено договір про надання маркетингових послуг, на підставі якого відповідачем сплачено виконавцю послуг суму у розмірі 26000, 00 грн. На думку позивача, укладений правочин не спрямований на настання реальних правових наслідків, а укладений лише з метою незаконного отримання податкової вигоди, оскільки роботи за цим договором фактично не виконувались. Таким чином, за твердженням позивача, даний договір є нікчемним, оскільки його укладено з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, а тому просив суд застосувати наслідки нікчемного правочину, що передбачені статтею 208 Господарського кодексу України та статтею 228 Цивільного кодексу України і стягнути з відповідача в доход держави все одержане позивачем за нікчемним правочином.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити.

Відповідач позову не визнав, стверджував про безпідставність вимог позивача. На думку відповідача, договір, укладений між ним та ТОВ «Техно -Системс», відповідає вимогам чинного законодавства, відповідачем оплачено виконані роботи (послуги), факт виконання робіт підтверджується актом здачі-прийняття робіт та податковою накладною, виданими виконавцем.

У судовому засіданні представник відповідача заперечував проти позову з підстав, викладених у письмових запереченнях та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи у судові засідання не з'являвся, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причин неявки суду не повідомив, будь-яких заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи не заявляв.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Приватне підприємство «Спарта ХХІ»є юридичною особою, що 21.06.2006 зареєстровано виконавчим комітетом Березанської міської ради Київської області, як платник податків перебуває на обліку в Баришівській об'єднаній державній податковій інспекції Київської області. Основний вид діяльності відповідача за КВЕД - діяльність приватних охоронних служб.

2 лютого 2009 року між ПП «Спарта ХХІ»та ТОВ «Техно-Системс»укладено договір про надання маркетингових послуг б/н. За умовами договору, замовник (ПП «Спарта XXI») доручає виконавцеві (ТОВ «Техно-Системс»), а виконавець зобов'язується надати замовнику послуги з проведення маркетингових досліджень за напрямками, що цікавлять замовника і які визначені договором.

На підтвердження факту виконання робіт сторонами договору складено акт здачі-приймання робіт від 27.02.2009, в яких стверджується, що ТОВ «Техно-Системс»виконано маркетингові послуги загальною вартістю робіт (послуг) у розмірі 26000, 00 грн.

Поряд із цим ТОВ «Техно-Системс»виписало на адресу відповідача податкову накладну від 27.02.2009 № 398 на загальну суму 26000, 00 грн., у тому числі ПДВ - 4333, 33 грн.

В оплату за надані послуги відповідачем сплачено на користь ТОВ «Техно-Системс»кошти на загальну суму 26000, 00 грн. у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунок виконавця, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією виписки банку.

Під час судового розгляду справи встановлено, що витрати, понесені відповідачем на оплату маркетингових послуг за договором від 02.09.2009 відповідачем віднесено до складу валових витрат, а за рахунок сум податку на додану вартість, сплачених виконавцю робіт у складі їх ціни, відповідач сформувано податковий кредит.

У грудні 2011 року посадовими особами Баришівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку відповідача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Техно-Системс» за період з 01.11.2010 по 30.04.2011, про що складено акт перевірки від 21.12.2011 № 1493/23/34068847 (надалі -акт перевірки).

У ході перевірки встановлено порушення ПП «Спарта XXI»вимог підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 5416,67 грн. та завищення суми податкового кредиту на суму 4333,33 грн. Виявлені порушення пов'язані з безпідставним, на думку перевіряючих, формуванням ПП «Спарта XXI»показників податкового кредиту та валових витрат за господарськими операціями з ТОВ «Техно-Системс».

26 грудня 2011 року, на підставі висновків акту перевірки, Баришівською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000362332, яким відповідачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 5416,67 грн. і застосовано штрафну санкцію у розмірі 1354,17 грн. та № 0000372332, яким відповідачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 4333,33 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 1083,33 грн.

Поряд із цим, податковий орган дійшов висновку, що згідно частини першої статті 203, частини другої статті 215 Цивільного кодексу України правочин, укладений між відповідачем та третьою особою, має ознаки нікчемності та звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача коштів, отриманих за нікчемним правочином.

З метою всебічного і повного з'ясування обставин справи судом витребувано від відповідача документи чи інші матеріальні носії, які б підтверджували факт виконання маркетингових послуг.

Так, пунктом 2.1 договору про надання маркетингових послуг від 2 лютого 2009 року встановлено, що маркетингові послуги здійснюються Виконавцем за наступними напрямками: розробка макетів рекламних листівок, розробка макету інформаційної таблиці, розробка логотипу замовника.

Відповідно до пункту 3.1 вказаного договору, Виконавець зобов'язаний надати результати виконаного завдання з детальним та повним описом усіх питань у відповідності до узгоджених напрямків дослідження та макети рекламних листівок. Пунктом 5.2 договору про надання маркетингових послуг від 2 лютого 2009 року передбачено, що Виконавець надає результати виконаного завдання в письмовому вигляді. Моментом надання результатів виконаного завдання вважається отримання замовником письмового звіту виконавця, що підтверджує виконання договору.

Проте, незважаючи на вимогу суду, відповідачем не надано письмового звіту ТОВ «Техно-Системс»про виконані роботи, встановити факт виконання договору про надання маркетингових послуг неможливо. Відсутні також і будь-які інші документи на підтвердження виконання ТОВ «Техно-Системс»робіт з розробки макету рекламних листівок, інформаційної таблиці, логотипу замовника.

Відповідач також не надав суду жодних внутрішніх документів (службових записок, наказів тощо), які б обґрунтовували необхідність отримання маркетингових послуг.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно частини першої статті 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що за змістом приписів статті 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, є нікчемним.

Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до частини другої статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Це означає, що висновок суду щодо нікчемності правочину має бути викладений у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.

Як убачається з частини першої статті 208 Господарського кодексу України, застосування санкцій здійснюється лише судом. Це правило відповідає положенням статті 41 Конституції України, згідно яких конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

З урахуванням викладеного, для вирішення даної справи суду необхідно вирішити такі питання: чи є правочин, укладений відповідачем з його контрагентом, нікчемним, тобто, чи вчинено його з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства; чи порушує він публічний порядок; чи є інші умови для застосування наслідків нікчемного правочину, що передбачені статтею 208 Господарського кодексу України (наявність умислу у сторін правочину, об'єкту стягнення, у разі визнання правочину нікчемним).

В силу положень статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У сфері оподаткування основи публічного порядку визначаються статтею 67 Конституції України, згідно якої кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Суд при вирішенні даної справи виходить із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин у економічній сфері. У зв'язку із цим презюмується, що дії платника податків, які мають своїм результатом одержання певної податкової вигоди, економічно виправдані, а відомості, що містяться в його податковій декларації та бухгалтерській звітності, - є достовірними.

Під податковою вигодою слід розуміти зменшення розміру податкових зобов'язань внаслідок, зокрема, зменшення податкової бази, одержання податкової пільги, застосування більш низької ставки податку, а також одержання права на повернення (залік) або відшкодування податку з бюджету.

Надання платником податків до податкового органу всіх належним чином оформлених документів, що передбачені податковим законодавством, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не доведе, що відомості, які містяться в цих документах, є неповними, недостовірними й/або суперечливими.

Одержання податкової вигоди повинно визнаватися необґрунтованим, зокрема, у випадках, якщо для цілей оподатковування платником податків враховано операції, що не відповідають їх дійсному економічному змісту або враховано операції, не обумовлені розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру).

Про необґрунтованість одержання платником податків податкової вигоди можуть також свідчити наступні обставини: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, що є економічно необхідними для виробництва товарів, виконання робіт або надання послуг; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної до економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподатковування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібно здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром (послугами), який не вироблявся (послуги фактично не надавалися) або який не міг бути вироблений (послуги не могли бути наданими) в обсязі, зазначеному платником податків у документах бухгалтерського обліку.

Суд зазначає, що юридична форма є похідною від економічної суті. За відсутності економічного змісту у відносинах суб'єктів господарювання одне лише формальне складання ділових паперів не може призводити до безпідставного отримання платником податків податкової вигоди.

Отже, якщо платником податків укладено договір, який не обумовлений розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру), а лише з метою отримання податкової вигоди чи мінімізації оподаткування, такий правочин слід вважати таким, що суперечить інтересам держави та суспільства, порушує публічний порядок і, таким чином, є нікчемним.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Суд також враховує, що договір про надання маркетингових послуг від 2 лютого 2009 року та складені на його підставі первинні документи підписані від імені директора ТОВ «Техно-Системс» ОСОБА_3.

Разом із тим, як зазначено в акті перевірки відповідача, відповідно до протоколу допиту свідка від 13 січня 2011 року, директор ТОВ «Техно-Системс» ОСОБА_3 пояснив, що не знав про здійснення ТОВ «Техно-Системс»господарської діяльності, документів фінансово-господарської діяльності підприємства не підписував, рахунків у банках не відкривав, здійснювати господарську діяльність на меті не мав. Хто підписував документи від імені ТОВ «Техно-Системс» ОСОБА_3 не відомо.

Згідно матеріалів кримінальної справи № 69-107 встановлено, що невстановлені слідством особи, з метою прикриття незаконної діяльності створили ТОВ «Техно-Системс».

Вищезазначене свідчить про те, що податкові накладні та інші документи первинної бухгалтерської звітності підписані не керівником ТОВ «Техно-Системс», а невідомими особами, отже, оформлені з порушенням вимог частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та не можуть доводити реальність виконання господарських операцій.

Крім того, згідно акту перевірки ТОВ «Техно-Системс»від 21 лютого 2011 року № 105/23-10/35370742, підприємство за юридичною адресою не знаходиться, не має обладнання для здійснення господарської діяльності, чисельність працюючих -1 особа. Зазначене вказує на те, що ТОВ «Техно-Системс»не мало необхідних ресурсів для виконання зобов'язань з надання маркетингових послуг, які потребують наявності кваліфікованого персоналу, технічних засобів та відповідного програмного забезпечення.

За таких обставин, досліджені судом документи не дають підстав вважати, що ТОВ «Техно-Системс»виконувало зобов'язання за договором про надання маркетингових послуг і результати виконання відповідних робіт використані ПП "Спарта-XXI" у господарській діяльності.

Відповідачем, на підтвердження факту виконання робіт, надано суду копії фінансово-господарських документів: договір, акт здачі-приймання робіт, податкову накладну. Однак, жодного документу чи матеріального носія, зроблених виконавцем робіт, який би підтверджував факт виконання робіт, відповідачем суду не надано.

Таким чином, твердження відповідача про отримання маркетингових послуг від контрагента є фікцією, яка супроводжувалась оформленням документів з метою створення видимості того, що надання послуг (виконання робіт) відбулось в дійсності.

Зважаючи на всі факти і обставини, встановлені судом під час розгляду даної справи у їх сукупності і взаємозв'язку, враховуючи те, що внаслідок укладення договору відповідач отримав очевидну податкову вигоду у вигляді зменшення об'єкта оподаткування податком на прибуток та формування податкового кредиту з податку на додану вартість, суд вважає, що договір від 02.02.2009 б/н про надання маркетингових послуг, укладений між ПП «Спарта ХХІ»та ТОВ «Техно-Системс»є нікчемним, оскільки суперечить інтересам держави і суспільства та порушує публічний порядок.

Зі змісту статті 208 Господарського кодексу України вбачається, що в разі, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, в доход держави стягується все одержане стороною за зобов'язанням.

Як встановлено під час судового розгляду, ніякі послуги за договором від 02.02.2009 б/н про надання маркетингових послуг відповідачу не надавались, тобто, він нічого за цим договором не отримав від контрагента.

Це означає, що предмет або його вартість, які відповідно до статті 208 Господарського кодексу України підлягають стягненню в доход держави з відповідача, відсутні.

Разом з тим, суд звертає увагу на правила застосування санкцій за укладення правочинів, що вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, визначені статтею 208 Господарського кодексу України.

Зі змісту статті 208 Господарського кодексу України вбачається, що сторона, яка мала намір на вчинення господарського зобов'язання з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства зобов'язана повернути майно, одержане від особи, яка такого наміру не мала. У випадку виконання стороною (яка мала намір) господарського зобов'язання, одержане другою стороною стягується в доход держави. Якщо ж сторона, не наділена наміром, не виконала господарське зобов'язання, вартість належного з неї на відшкодування виконаного стягненню не підлягає.

Судом встановлено, що відповідачем перераховано грошові кошти на користь ТОВ «Техно-Системс»у сумі 26000,00 грн. за маркетингові послуги, які фактично виконано не було. Тому, оскільки сторона, яка мала намір (ПП «Спарта-XXI») виконала господарське зобов'язання і не отримала товарів чи послуг, вартість отриманого за договором стягненню з неї не підлягає.

В протилежному випадку, стягнення зі сторони, яка виконала господарське зобов'язання, вартості майна, належного їй на відшкодування виконаного, буде суперечити вимогам частини 1 статті 208 Господарського кодексу України незалежно від наявності наміру у сторін договору.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності та враховуючи, що вимога про стягнення з відповідача вартості товарів, які не були отримані останнім, суперечить приписам статті 208 Господарського кодексу України, суд дійшов висновку, вимоги податкового органу про стягнення коштів, отриманих за нікчемною угодою, задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Колеснікова І.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 09 жовтня 2012 р.