Рішення № 26348128, 27.09.2012, Миронівський районний суд Київської області

27.09.2012 Справа № 1017/5669/12

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2012 року м. Миронівка справа № 1017/5669/12

провадження № 2/1017/482/12

Миронівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Каліновської А.В.,

при секретарі Семерей Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області до ОСОБА_1, третя особа -Державне підприємство «Київпассервіс», про стягнення штрафних санкцій у розмірі 9323 грн. 60 коп,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду із вищезазначеним позовом, в якому просить визнати договір оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності №438А від 01.12.2006 року укладений між Регіональним відділенням Фонду Державного майна України по Київській області та ОСОБА_1 таким, що припинив свою дію з 01 серпня 2010 року; стягнути з ОСОБА_1 на користь державного бюджету України 9 323 грн. 60 коп. -неустойки, вилучити у ОСОБА_1 та повернути Державному підприємству «Київпассервіс»орендоване майно, - частину приміщення автостанції «Миронівка», площею 12,9 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, шляхом виселення; стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01.12.2006 року між позивачем та відповідачем укладено договір оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності №438А. Позивач листом від 02.07.2010 року повідомив відповідача про те, що дія Договору закінчується 01.10.2010 року, у зв'язку із тим, що орендоване майно необхідно для потреб Балансоутримувача. Однак станом на час звернення до суду орендоване майно позивачем не передано Балансоутримувачу.

Відповідач позов не визнав, подав до суду заперечення в яких зазначив, що відповідно до п.11.6 укладеного між сторонами Договору, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну даного Договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця Договір вважається продовженим на той самий термін з обов'язковим погодженням з органом уповноваженим управляти майном підприємства. Строк Договору визначений терміном на 11 місяців. Отже на думку відповідача Договір пролонговано із 01.10.2008 р. по 01.09.2009р., з 01.09.2009р. по 01.08.2010р., з 01.08.2010р. по 01.07.2011р. , з 01.07.2011р. по 01.06.2012р, з 01.06.2012р. по 01.05.2013р. Крім того, відповідач зазначив, що лист від 02.07.2010 року про припинення Договору ним не отримано. Також відповідач посилається на продовження Договору оренди у зв'язку із тим, що позивачем були надіслані листи від 20.04.2011 року з вимогою надати договір страхування, від 20.04.2011 р. з вимогою погасити заборгованість по орендній платі, що свідчить про продовження договору оренди. Вищезазначені вимоги відповідачем були виконані, а тому договір вважається продовженим та припиненню не підлягає. Також відповідач зазначив, що положення ст. 16 ЦК України не містить таких способів захисту, як «визнання договору припиненим»та «вилучення орендованого майна». Наполіг на застосуванні строків позовної давності, зокрема щодо стягнення неустойки. Зазначив, що являється інвалідом війни, а тому в силу Закону України «Про судовий збір»звільнений від сплати судового збору.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини зазначені у позові.

Відповідач позовні вимоги не визнав, зазначив, що позов вважає не обґрунтованим, з підстав, зазначених в запереченні. Заявив клопотання про допуск особи, яка надає правову допомогу, у зв'язку із чим просив стягнути з відповідача судові витрати у розмірі 2500 грн.

Представник третьої особи вважає, що позовна заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, представника третьої особи, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступного.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В судовому засіданні встановлено, що між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (орендодавець) та відповідачем (орендатор) було укладено договір оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності №438а від 01 грудня 2006 року, предметом якого є частина приміщення автостанції «Миронівка», площею 12,9 кв.м. автостанції «Миронівка», розміщене за адресою АДРЕСА_1, що знаходиться на балансі Державного підприємства «Київпассервіс».

Оскільки вищезазначений договір укладений відповідачем, як фізичною особою, дану справу належить розглядати в порядку цивільного судочинства.

Факт укладання договору оренди від 01.12.2006 року сторонами не заперечувався.

Вищезазначений Договір укладений строком на 11 місяців.

Відповідно до ч.1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Згідно п. 11.6 зазначеного Договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього Договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, Договір вважається продовжений на той самий термін та тих самих умовах, які були передбачені цим Договором з обов'язковим погодженням з органом уповноваженим управляти майном підприємства.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на 02.06.2011 року вищезазначений Договір між сторонами припинено не було, оскільки позивач звертався до відповідача з вимогою про здійснення останнім належним чином обов'язків відповідно до Договору, що підтверджується листами, копії яких наявні в матеріалах справи. Зокрема в листі від 20.04.2011 року позивач зазначає про обов'язок відповідача надати копії договору страхування та платіжного доручення страхового внеску, при цьому зазначає що у разі невиконання даної вимоги, як орендодавцем за договором оренди від 01.12.2006 року будуть вжиті заходи щодо розірвання договору оренди. В листі від 02.06.2011 року позивач повідомив відповідача про наявність заборгованості за Договором від 01.12.2006р. та повідомив останнього про втрату переважного права на укладення договору на новий термін.

Отже, враховуючи вищезазначені листи позивача, та строк на який укладеного Договір, суд приходить до висновку, що Договір було пролонговано до 01 липня 2011 року.

20 грудня 2007 року сторонами укладено Додаткову угоду №2 до Договору від 01.12.2006 року, відповідно до якої внесені наступні зміни: зокрема, щодо строку чинності, умов зміни та припинення дії договору, а саме Договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором за наданим погодження органом управління та Балансоутримувачем.

У матеріалах справи відсутні докази що підтверджують продовження сторонами Договору після 01 липня 2011 року.

Отже враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що після 01 липня 2011 року договір оренди від 01.12.2006 року продовжено не було.

Відповідно до п. 2.4 вищезазначеного Договору від 01.12.2006 року у разі припинення цього Договору майно повертається орендарем Балансоутримувачу.

Однак доказу щодо повернення відповідачем орендованого майна Балансоутримувачу суду не надано.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про зобов'язання відповідача повернути орендоване майно Балансоутримувачу, з огляду на те, що станом на 01 липня 2011 року Договір від 01.12.2006 року між сторонами припинено.

Що стосується позовної вимоги про стягнення з відповідача на корить державного бюджету неустойки, то дана вимога задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або

інтересу.

В силу п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно положень ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідач наполіг на застосуванні строку позовної давності щодо позовної вимоги про стягнення з нього неустойки.

Як вже було зазначено вище, договір укладений між сторонами припинено 01 липня 2011 року. Позивач звернувся до суду з позовною заявою 10 серпня 2012 року, а тому суд приходить до висновку про порушення позивачем строку позовної давності щодо стягнення з відповідача неустойки, а тому у даній позовній вимозі слід відмовити.

Відповідно до положень ст. 16 ЦПК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема припинення правовідношення; примусове виконання обов'язку в натурі. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом,

що встановлений договором або законом.

Враховуючи вищезазначене, суд вбачає за доцільне позовні вимоги задовольнити частково, зокрема шляхом припинення правовідносин - визнати договір оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності №438А від 01.12.2006 року таким, що припинив свою дію з 01 липня 2011 року. Та шляхом примусового виконання обов'язку відповідача повернути орендоване майно Державному підприємству «Київпассервіс».

Відповідно до положень ст. 88 ЦПК України якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Посилання відповідача, що він являється інвалідом війни судом не приймається до уваги, оскільки не надано відповідного доказу. Крім того, надана квитанція про сплату відповідачем коштів у розмірі 2500 грн. за надання правової допомоги судом не приймається до уваги, оскільки не відповідає формі встановленій законодавством.

На підставі викладеного, керуючись 10, 15, 60, 131, 209, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Визнати договір оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності №438А від 01.12.2006 року укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області та ОСОБА_1 таким, що припинив свою дію з 01 липня 2011 року.

Зобов'язати ОСОБА_1 повернути Державному підприємству «Київпассервіс»майно -частину приміщення автостанції «Миронівка», площею 12,9 кв.м., розташоване за адресою АДРЕСА_1, яке було орендовано за договором оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності №438А від 01.12.2006 року

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області (р/р 35211012001567, одержувач ГУ ДКСУ у Київській області, МФО 821018, код установи 19028107) судовий збір у розмірі 107 грн. 30 коп.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Київської області через Миронівський районний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя підпис А.В.Каліновська

згідно з оригіналом

Суддя А.В.Каліновська

Повний текс рішення виготовлено 02 жовтня 2012 року