Ухвала суду № 26346876, 02.10.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2012 р.Справа № 2а-1597/12/1470

Категорія:8.2.1Головуючий в 1 інстанції: Зіньковський О.А.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого -Ступакової І.Г.

суддів - Бітова А.І.

- Милосердного М.М.

(у зв'язку з неприбуттям у судове засідання сторін,

справа розглядається в порядку письмового провадження)

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Южноукраїнської об'єднаної Державної податкової інспекції в Миколаївській області Державної Податкової Служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 травня 2012 року по справі за адміністративним позовом Державного підприємства "Хлібна база №76 "Державного агентства резерву України" до Южноукраїнської об'єднаної Державної податкової інспекції в Миколаївській області про скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2012 року Державне підприємство "Хлібна база №76 "Державного агентства резерву України" звернулося до суду з адміністративним позовом до Южноукраїнської об'єднаної ДПІ в Миколаївській області про скасування податкових повідомлень - рішень від 29.12.11р. №0000682301, №0000692301.

У справі здійснено заміну відповідача Южноукраїнської об'єднаної ДПІ в Миколаївській області правонаступником Южноукраїнською об'єднаною Державною податковою інспекцією в Миколаївській області Державної Податкової Служби у зв'язку проведеною реорганізацією податкових органів.

В обґрунтування позову зазначалося, що висновки акту перевірки, на підставі якого податковим органом винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення зроблені з грубим порушенням діючого законодавства.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 травня 2012 року адміністративний позов Державного підприємства "Хлібна база №76 "Державного агентства резерву України" задоволений частково. Скасовано податкове повідомлення - рішення Южноукраїнської об'єднаної ДПІ в Миколаївській області від 29.12.2011р. №0000682301. Скасовано податкове повідомлення - рішення Южноукраїнської об'єднаної ДПІ в Миколаївській області від 29.12.2011р. №0000692301 в частині збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на суму 38090грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 9523грн. В задоволені інших позовних вимог відмовлено. Присуджено з Державного бюджету України на користь Державного підприємства "Хлібна база №76 "Державного агентства резерву України" сплачений судовий збір в розмірі 690грн. 74коп.

В апеляційній скарзі Южноукраїнської об'єднаної Державної податкової інспекції в Миколаївській області Державної Податкової Служби ставиться питання про скасування судового рішення в частині задоволених позовних вимог, в зв'язку з тим, що воно у вказаній частині постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги Южноукраїнської об'єднаної Державної податкової інспекції в Миколаївській області Державної Податкової Служби, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі направлень від 24.10.11р. №82/23-145, №83/23-145, №84/23-145, 86/23-145, №85/23-145 виданих Южноукраїнською ОДПІ, фахівцями відповідача згідно із ст.77 ПК України та наказу Южноукраїнської ОДПІ від 06.10.11р. №634 проведена планова виїзна перевірка Державного підприємства "Хлібна база №76" Державного агентства резерву України з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.09р. по 30.06.11р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.09р. по 30.06.11р.

В ході здійснення перевірки відповідачем встановлено порушення п.1.31 та п.1.32 ст.1, п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону від 28.12.94р. "Про оподаткування прибутку підприємств" в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 17173грн., у тому числі за 3 квартал 2009р. в сумі 17173грн. та пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, пп.4.1 ст.4, пп.6.1.1 п.6.1 ст.6, п. 7.1, пп.7.2.1., пп.7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону "Про податок на додану вартість", п.198.6 ст.198 ПКУ, в результаті чого позивачем занижено ПДВ в періоді, що перевірявся, на загальну суму 41720грн., у тому числі за липень 2009р. в сумі 24352грн., за серпень 2009р. в сумі 3958грн., за вересень 2009р. в сумі 9780грн., за травень 2011р. в сумі 3630грн.

За результатами перевірки та встановлених порушень складено акт від 12.12.11р. №90/23-01/20885124.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення від 29.12.11р. №0000682301 про сплату податку на прибуток на загальну суму 21466,25 грн. (основний платіж 17173,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 4293,25 грн.) та від 29.12.11р. №0000692301 про сплату податку на додану вартість на загальну суму 52150,00 грн. (основний платіж 41720,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 10430,00 грн.).

Позивач звернувся із скаргою до ДПС у Миколаївській області, яка задовольнила скаргу позивача в частині зменшення на 906,00грн. штрафних санкцій на підставі п.7 підрозділу 10 розділу XX ПК України, залишивши оскаржувані повідомлення-рішення без змін.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення адміністративного позову виходячи з наступного.

Пунктом 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№283/97 (в редакції від 22.05.1997 року) передбачено, що валовий доход -це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Підпунктом 4.1.1. пункту 4.1. статті 4 зазначеного вище Закону визначено, що валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Відповідно до пункту 1.31 статті 1 Закону № 283/97 продаж товарів -будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на виконання розпорядження КМУ від 12.08.09р. №952-р "Про здійснення додаткових заходів щодо стабілізації ситуації, що склалася на внутрішньому ринку цукру" позивач отримав цукор в кількості 725 тонн з державного матеріального резерву України за Договором доручення №75 юр-2009/69 від 17.08.09р., укладеного між Державним підприємством "Хлібна база №76" Державного агентства резерву України та Держкомрезервом України.

Відповідно до умов вказаного Договору доручення (п.1.1), Підприємство приймає на себе зобов'язання вчинити від імені Комітету, в його інтересах та за його рахунок реалізацію населенню цукру з державного резерву на продовольчих ринках.

Отже, оскільки реалізація позивачем цукру була здійснена на виконання Договору доручення, пунктом 2.4.5 якого передбачено обов'язок позивача перерахувати отримані від реалізації цукру кошти на рахунок Комітету, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції про те, що цукор отриманий позивачем для реалізації населенню на продовольчих ринках не можна розцінювати як придбання товарів для подальшого використання у власній господарській діяльності, так як перехід права власності на даний товар до позивача не передбачений.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що висновки, викладені в акті перевірки, на підставі якого були прийняті податкові повідомлення - рішення №0000682301 та 0000692301 від 29.12.11р. щодо заниження позивачем валових доходів на суму 68690грн. суперечать чинному законодавству.

За таких обставин, колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги в цій частині та зазначає, що відповідачем не правомірно було донараховано позивачу податок на прибуток та податок на додану вартість.

Крім того, є повністю обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що податковий кредит за липень 2009 року позивачем сформовано у повній відповідності з вимогами п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у жовтні 2009 року позивач отримав податкові накладні від ВАТ ЕК "Миколаївобленерго" ПДВ за товар (електроенергію), поставлений в попередніх звітних періодах (липень 2009 року) та суми сплаченого ПДВ відніс до податкового кредиту за жовтень 2009 року.

Відповідно до положень п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення у позивача права на податковий кредит є дата фактичного отримання ним податкових накладних.

Позивачем суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому були отримані податкові накладні, оскільки включення таких даних позивачем в інших періодах без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Отже, оскільки податковий кредит формувався позивачем виключно в періодах отримання податкових накладних, колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта та відповідно погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що висновок відповідача щодо відсутності документів, які б підтверджували дату надходження вказаних податкових накладних від продавця є безпідставними і суперечить вищевказаним вимогам податкового законодавства.

Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів до уваги не приймає та вважає такими, які ґрунтуються на помилковому застосуванні апелянтом норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Южноукраїнської об'єднаної Державної податкової інспекції в Миколаївській області Державної Податкової Служби залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 травня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Судді: