Постанова № 26346861, 25.09.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2012 р.Справа № 2а/1570/4622/2011

Категорія:8.2.1Головуючий в 1 інстанції: Білостоцький О.В. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді -Коваля М.П.,

суддів -Потапчука В.О.,

-Семенюка Г.В.,

при секретарі -Журкіній І.І.,

за участі представника апелянта -Трусова А.С.,

представника позивача -Яремчук Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2012 року по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «ЛЄСІК & Т»до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

Приватне підприємство «ЛЄСІК & Т»звернулось до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси, в якому позивач просить (з урахуванням уточненого адміністративного позову від 16.11.2011 року) визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000062334/0 від 22.02.2011 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2012 року адміністративний позов приватного підприємства «ЛЄСІК & Т»задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

Колегією суддів замінена сторона у справі, а саме неналежного відповідача - Державну податкову інспекцію у Київському районі м. Одеси на правонаступника -Державну податкову інспекцію у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби згідно з постановою КМ України від 21.09.2011 року № 981 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби».

Сторони були сповіщені належним чином про час і місце судового розгляду справи, представники до суду прибули та надали свої пояснення.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст.198, п. 4 ч. 1 ст.202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову, якщо визнає, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Судом першої інстанції встановлено, що ПП «ЛЄСІК & Т»зареєстровано 12.08.2002 року виконавчим комітетом Одеської міської ради, код ЄДРПОУ 32153060, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії АО1 № 169879 (т. 1 а.с.113) та знаходиться на обліку платників податків у ДПІ у Київському районі м. Одеси.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців видами господарської діяльності ПП «ЛЄСІК & Т»є: складське господарство; організація перевезення вантажів; оптова торгівля деревиною; неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами, посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, інші види оптової торгівлі; роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту (т. 1 а.с.110-111).

В період з 25.01.2011 року по 07.02.2011 року на підставі наказу № 34-н від 24.01.2011 року «Про проведення позапланової виїзної документальної перевірки»(т.1 а.с.175) та направлення № 25 від 24.01.2011 року старшим державним податковим ревізором-інспектором відділу ризикових операцій управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у Київському районі м. Одеси Захарченко О.М. проведено позапланову виїзну перевірку ПП «ЛЄСІК & Т»з питань достовірності відображення податкового кредиту з податку на додану вартість по декларації з ПДВ за жовтень 2010 року.

За результатами перевірки було складено акт № 178/23-34/32153060/5 від 10.02.2011 року (т. 1 а.с.76-101, 180-221), у висновках якого відображено, що згідно з інформацією, наданою ДПІ у м. Іллічівськ Одеської області постачальником позивача - ПП «Альбатрос-Південь»безпідставно виписано податкові накладні на податкові зобов'язання на продаж товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів - покупців у жовтні 2010 року, які не можуть розглядатись в якості необхідного підтвердження податкових зобов'язань, оскільки ці податкові накладні не мають статусу юридично значимих, чим порушено вимоги пп. 3.1.1п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, пп. 7.3.1 п 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що в свою чергу привело до порушення позивачем пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість, в тому числі за рахунок завищення податкового кредиту, що призвело до завищення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ поточного звітного (податкового) періоду на загальну суму 269 670,51 грн.

На підставі висновків акт перевірки № 178/23-34/32153060/5 від 10.02.2011 року, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000062334/0 від 22.02.2011 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 269670,51 грн. (т. 1 а.с.102).

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що висновки ДПІ у Київському районі м. Одеси в акті перевірки № 178/23-34/32153060/5 від 10.02.2011 року про порушення позивачем вимог пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не ґрунтуються на законі та зроблені без урахування усіх обставин, що мають значення та були встановлені відповідачем, оскільки в судовому засіданні було встановлено, що позивач правомірно відніс до податкового кредиту суми сплаченого ним податку на додану вартість по господарських взаємовідносинах з ПП «Альбатрос-Південь»у жовтні 2010 року.

ДПІ у Київському районі м. Одеси не погоджуючись з такими висновками суду першої інстанції подало апеляційну скарги, зазначивши, що при проведенні позапланової виїзної документальної перевірки ПП «ЛЄСІК & Т»з питань достовірності відображення податкового кредиту по декларації з ПДВ за жовтень 2010 року встановлено, що згідно з інформацією, наданою ДПІ у м. Іллічівськ Одеської області постачальником позивача - ПП «Альбатрос-Південь»безпідставно виписано податкові накладні на податкові зобов'язання на продаж товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів - покупців у жовтні 2010 року, які не можуть розглядатись в якості необхідного підтвердження податкових зобов'язань, оскільки ці податкові накладні не мають статусу юридично значимих, чим порушено вимоги пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, пп. 7.3.1 п 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що в свою чергу привело до порушення позивачем пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість, в тому числі за рахунок завищення податкового кредиту на загальну суму 269 670,51 грн., що призвело до завищення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ поточного звітного (податкового) періоду.

Колегія суддів погоджується з даними доводами апеляційної скарги, з огляду на наступне.

Згідно з п.1.8. ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетним відшкодуванням є сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.7.3 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредитного періоду, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Згідно з підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) та основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Тобто, до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при його придбанні, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару до складу валових витрат відповідно до вимог ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до п.п.7.4.5 цього Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено дату виникнення права на податковий кредит як одну з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податків в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Підпунктом 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачалося, що суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

У разі, коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з п.п.7.7.1 цієї статті має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Підставою для отримання відшкодування є дані податкової декларації за звітний період (п.7.7. 3 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Надання податковому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Висновки відповідача про встановлені порушення ґрунтуються на тому, що під час проведення перевірки ДПІ у Київському районі м. Одеси згідно бази «Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»було виявлено розбіжності по взаємовідносинам з контрагентом ПП «Альбатрос-Південь». Крім того, відповідачем від ДПІ у м. Іллічівську було отримано акт № 3872/23-0302/01/36635620 від 23.12.2010 року «Про результати документальної невиїзної перевірки ПП «Альбатрос-Південь»(т. 1 а.с.156-169, 233-246) з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.10.2010 року по 31.10.2010 року». У зазначеному акті ДПІ у м. Іллічівську робить висновки про нікчемність усіх угод, укладених ПП «Альбатрос-Південь»та порушення останнім ч. 5 ст. 203, ч.1 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійсненних ПП «Альбатрос-Південь»при придбанні та продажу товарів (послуг); відсутність у об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів у жовтні 2010 року, які підпадають під визначення ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість».

Крім того, в вищезазначеному акті ДПІ у м. Іллічівську зазначено, що при перевірці встановлено відсутність у ПП «Альбатрос-Південь»необхідних умов для здійснення господарських операцій, а саме основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, а тому операції підприємства спрямовані не на реальне настання наслідків, а наданням податкової вигоди третім особам.

Також не підтверджено наявність факту передачі товарів від ПП «Альбатрос-Південь»до контрагентів-покупців, у зв'язку з відсутністю (не наданням до перевірки) договорів про господарську діяльність, актів приймання-передачу товарів, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів а також інших первинних документів. У зв'язку з тим, що ПП «Альбатрос-Південь»не могло, на думку ДПІ у Київському районі м. Одеси, поставити товар на адресу ПП «ЛЄСІК & Т», але при цьому виписувало податкові накладні із зазначенням в них сум податку на додану вартість, податкові зобов'язання за цими накладними до бюджету не сплачувалися, тобто податковий кредит ПП «ЛЄСІК & Т»не підтверджено податковими зобов'язаннями ПП «Альбатрос-Південь», а отже податкові накладні не виконують своєї функції та не можуть розглядатися в якості підтвердження податкових зобов'язань та податкового кредиту.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що спірні правочини з контрагентами, а також операції з оплати позивачем ненаданих послуг контрагентів, мали на меті виключно отримання податкової вигоди, а тому має місце безпідставне формування позивачем податкового кредиту.

Колегія суддів вважає висновки податкового органу правильними, належними та обґрунтованими, оскільки наданими позивачем суду документами, не підтверджуються реальний характер придбання товарів чи послуг. Укладення договорів, актів прийому передачі, за таких обставин, не створює правового підґрунтя для покриття ним власних збитків від окремих господарських операцій за рахунок відшкодування з бюджету ПДВ. Намір одержати дохід лише в такий спосіб, не можна розглядати як самостійну ділову мету. Встановлення зазначених обставин дає підставі для відмови у відшкодуванні ПДВ.

Наявність у позивача належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, не є безумовною підставою для відшкодування ПДВ.

Ненадання позивачем документів, що підтверджують реальний характер вчиненого їм з контрагентами правочинів є підставою для відмови у задоволенні позову.

Судова колегія не приймає в якості доказу підтвердження позивачем товарності операцій надані товарно-транспортні накладні, звіт експедитора № 8 по договору доручення № 1/07-ЕЛ від 01.07.2009 року, акти здачі прийняття-робіт (надання послуг) № ОУ-0000042 та № ОУ-0000043, довідки ДП ДАК «Хліб України «Одеський портовий елеватор», складські квитанції на зерно та акти-розрахунки, оскільки вони не підтверджують факт виконання послуг, робіт, саме для позивача. Зі змісту вказаних документів не вбачається, що ПП «ЛЄСІК & Т»є вантажовласником, оскільки відповідно до довідок ДП ДАК «Хліб України «Одеський портовий елеватор»(т.2 а.с.106-112), складських квитанцій на зерно (т. 2 а.с.157-183), актів-розрахунків (т.2 а.с.184-186) послуги по прийманню, зберіганню та відвантаженню зернових, зернобобових та масляничних культур здійсненні для ТОВ «Ростзернопродукт». При цьому, відповідно до договору про надання послуг по прийманню, зберіганню та відвантаженню зернових, зернобобових і масляничних культур № 06/09 РЕ, укладеного між ТОВ «Ростзернопродукт»та ТОВ «ЄКА-ТРАНС»(т. 2 а.с.50-54), на підставі якого виписані складські квитанції на зерно (т. 2 а.с.157-183) та акти-розрахунки (т.2 а.с.184-186), вантажовласником є саме ТОВ «Ростзернопродукт».

За таких обставин, судова колегія приходить до висновку, що позивачем не були надані податковому органу та суду докази, що підтверджують реальний характер господарських операцій, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при розгляді справи порушено норми матеріального права, не повно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, що в свою чергу призвело до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судове рішення відповідно до вимог п.4 ч.1 ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з прийняттям по справі нової постанови про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, судова колегія -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2012 року задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2012 року по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «ЛЄСІК & Т»до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення -скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Приватного підприємства «ЛЄСІК & Т»до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення -залишити без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає чинності негайно та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів після набрання чинності безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлений 28 вересня 2012 року.

Головуючий суддя: /М.П. Коваль/

Суддя: /В.О. Потапчук/

Суддя: /Г.В. Семенюк/