Постанова № 26345821, 26.09.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Чекменьов Г.А.

Суддя-доповідач - Міронова Г.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2012 року справа №2а/0570/5812/2012

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Міронової Г.М., суддів: Юрко І.В., Блохіна А.А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Торезі Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 червня 2012 р. у справі № 2а/0570/5812/2012 за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Торезі Донецької області до Шостого воєнізованого гірничорятувального загону про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з 01.02.2012 року по 31.03.2012 року в розмірі 383958, 86 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач 18.05.2012 року звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач повинен був відшкодовувати до 25 числа щомісяця місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах працівникам підприємства, яким призначено пенсію. За період з 01.02.2012 р. по 31.03.2012 р. відповідач має заборгованість з покриття фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 1 працівникам підприємства в сумі 383 958, 86 грн., яка підтверджується відповідними розрахунками.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 20 червня 2012 року у задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погодившись з судовим рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що управління не погоджується з постановою суду першої інстанції та вважає її прийнятою з порушенням норм матеріального права. Апелянт посилається на норми Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Інструкцію про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України. Апелянт вказує, що судом першої інстанції при винесенні постанови не враховано, що Управлінням Пенсійного фонду України в м. Торезі Донецької області були направлені боржнику повідомлення із розрахунками сум боргу тільки щодо пенсій, призначених та виплачених за п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а не ст. 14, тому управління вважає законними вимоги щодо стягнення заборгованості з відповідача.

Сторони у судове засідання не з'явились, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

За нормами частини першої пункту другого статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Управлінням Пенсійного фонду України в м. Торезі Донецької області було виставлено до Шостого воєнізованого гірничорятувального загону за період з 01.02.2012 року по 31.03.2012 року заборгованість з покриття фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 1 працівникам підприємства в сумі 383 958, 86 грн.

Станом на 28.04.2012 року зазначена сума заборгованості Шостим воєнізованим гірничорятувальним загоном не погашена.

Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 1 березня 2001 року № 121/2001 з наступними змінами та доповненнями, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України. Діяльність Пенсійного фонду України спрямовується та координується Кабінетом Міністрів через Міністра праці та соціальної політики України.

Спірним у даній справі є питання правомірності вимог позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій. Питання щодо статусу та кола осіб, яким сплачені пільгові пенсії, сторонами не оспорювалось.

Пунктом 2 Перехідних положень зазначеного Закону визначено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди, зокрема, особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону;

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 р. № 36 затверджено Список № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до пункту 1.1а якого усім робітникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, надається право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1.

До того ж, усі робітники, зайняті протягом повного робочого дня на підземних роботах, керівники і спеціалісти підземних дільниць діючих і споруджуваних шахт для видобутку вугілля (сланцю), мають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов'язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії терміном не менше 25 років, як визначено пунктом 1 Списку робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов'язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії терміном не менше 25 років, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 року № 202.

Статтею 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено поняття страхових внесків як коштів відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.

Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до страхових внесків (коштів, сплачених на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування) не відносить витрати на виплату і доставку пільгових пенсій, і, в розумінні цього Закону, це є плата, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці.

Відповідно до пункту 6.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1, відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Колегія суддів зазначає, що винятком із цього правила є лише порядок покриття витрат на виплату та доставку пенсій особам, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, оскільки за змістом абзацу п'ятого підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-1V виплата пенсій таким особам здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, то і витрати на виплату та доставку пільгових пенсій покриваються за рахунок Пенсійного фонду та Державного бюджету України відповідно.

Однак специфіка такого порядку полягає в особливостях пенсійного забезпечення зазначених осіб.

Так зі змісту статті 14 Закону № 1788-ХІІ вбачається, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах {включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років.

Колегія суддів також вважає доречним звернути увагу на той факт, що аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд України, зокрема, у постанові від 10 жовтня 2011 року за позовом управління пенсійного фонду України в м. Димитрові Донецької області до Десятого воєнізованого гірничорятувального загону про стягнення боргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не бере до уваги посилання апелянта у апеляційній скарзі на Прикінцеві положення Закону № 1058-ІУ, оскільки аналіз положень пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІУ у контексті положень статті 14 Закону № 1788-ХІІ дає підстави для висновку про те, що порядок, за яким витрати на доставку пільгових пенсій покриваються до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України, стосується лише витрат на виплату та доставку пенсій, призначених особам за умов, передбачених статтею 14 Закону № 1788-ХІІ.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів приходить до висновку про те, що судом першої інстанції судове рішення постановлено з порушенням норм матеріального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 199, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Торезі Донецької області у справі № 2а/0570/5812/2012 - задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 червня 2012 р. у справі № 2а/0570/5812/2012 - скасувати.

Позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в м. Торезі Донецької області до Шостого воєнізованого гірничорятувального загону про визнання бездіяльності незаконною та зобов'язання виплатити підвищення до пенсії - задовольнити.

Стягнути з Шостого воєнізованого гірничорятувального загону (ЄДРПОУ 00159479, 86600, м. Торез, Донецька область, пр-т Гагаріна, 153, р/р 26009301460001 у відділенні Промінвестбанку в м. Торезі, МФО 334282, р/р 35231008001184 у відділенні Держказначейства, МФО 834016) на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Торезі Донецької області (86600, м. Торез, Донецька область, б-р Ілліча, 8, р/р 256053012051 у ДОУ ВАТ «Державний ощадний банк України», МФО 335106, код ОКПО 20395437) заборгованість з покриття фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 1 працівникам підприємства в сумі 383 958, 86 грн. (триста вісімдесят три тисячі дев'ятьсот п'ятдесят вісім гривен, 86 копійок).

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Міронова Г.М.

Судді Судді Юрко І.В.

Блохін А.А.