Ухвала суду № 26343594, 18.09.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2012 р.Справа № 2а-4041/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Тацій Л.В.

Суддів: Водолажської Н.С. , Калитки О. М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.07.2012р. по справі № 2а-4041/12/2070

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби, в якому просив суд скасувати податкове повідомлення - рішення за №0000341720 від 14.03.2012 року, винесене Харківською ОДПІ..

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.07.2012р. по справі № 2а-4041/12/2070 позов задоволено.

Відповідач, не погодившись з даним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Представники сторін в судове засідання не прибули, про причини неявки не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення.

Враховуючи положення ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку, що неприбуття представників сторін не перешкоджає судовому розгляду справи, оскільки вони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.

Апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що позивач, ФОП ОСОБА_1, пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, (а.с. 98 т. І) та перебуває обліку, як платник податків в Харківській ОДПІ Харківської області з 31.07.2003 року за № 7681. ФОП ОСОБА_1 є платником податку па додану вартість відповідно до свідоцтва від 06.10.2003 р. НБ № 165766.

Вказані обставини сторонами визнаються, а тому в силу ч. 3 ст. 72 КАС України не доказуються перед судом.

Харківською ОДПІ Харківської області 28.02.2012 р. проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства, щодо правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "Бізнес -Консалтинг Плюс" за період з 01.09.2011р. по 31.10.2011 року.

Результати позапланової документальної невиїзної перевірки позивача оформлені актом № 413/17-1939800031 від 28.02.2011 року.

У висновках вказаного акту перевірки контролюючим органом відображено порушення ФОП ОСОБА_1 приписів: п.48.3 ст. 48, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (надалі -ПК України), п.2 ст. 3 , п.1, 2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" що на думку перевіряючих призвело до заниження податку на додану вартість , що підлягає сплаті до бюджету у сумі 55733 грн. в тому числі по періодах : вересень 2011 р. - у сумі 34200 грн. , жовтень 2011 року - у сумі - 21533 грн.

На підставі висновків акту перевірки № 413/17-1939800031 від 28.02.2011 року та згідно з п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України відповідачем 14.03.2012 р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000341720, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 83599,50 гривень , з яких за основним платежем на суму - 55733 грн. та за штрафними санкціями на суму 27866,5 грн.

З дослідженого акту перевірки слідує, що фактичною підставою для прийняття контролюючим органом рішення, слугував висновок про порушення позивачем п.48.3 ст. 48, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (надалі -ПК України), п.2 ст. 3 , п.1, 2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", яке полягає в неправомірному формуванні податкового кредиту з ПДВ за рахунок відображення в обліку з податку на додану вартість показників господарських операцій з ТОВ "Бізнес -Консалтинг Плюс", котрі реально не відбулись, а отже не спричиняють реального настання правових наслідків. При цьому, єдиним мотивом, на підставі якого суб'єкт владних повноважень дійшов такого судження, є виключно висновки ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова щодо відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ "Бізнес -Консалтинг Плюс" за період з вересня по жовтень 2011 року, котрі відображені в акті про неможливість проведення зустрічної звірки з ТОВ "Бізнес -Консалтинг Плюс" №250/23-03-05/37093546/35245557 від 13.12.2011 року.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

З матеріалів справи слідує, що що 20.12.2010 р. між позивачем, ФОП ОСОБА_1 (в якості Покупця) та ТОВ "Бізнес -Консалтинг Плюс"(в якості Продаця) укладено договір купівлі - продажу №17, предметом якого є продаж сільськогосподарської продукції продукції (а.с. 106 т. І).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно до ст. 655 Цивільного Кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму..

Відповідно до умов укладеного договору купівлі-продажу ТОВ "Бізнес -Консалтинг Плюс" зобов'язується передати у власність товарно-матеріальні цінності: сільськогосподарську продукцію, а покупець зобов'язується прийняти і своєчасно оплатити ці товаро-матеальні цінності на умовах даного договору.

Поставка товарно-матеріальних цінностей за вказаним договором підтверджується видатковими накладними: № БК00000102 від 20.09.2011 року на суму 205200 грн.; № БК000046 від 07.10.2011 року на суму 129200 грн., що були віднесені позивачем до складу валових витрат.

Пунктом 1.2 досліджуємого договору визначено, що кількість, найменування і вартість товару відображається у специфікаціях або рахунках-фактурах.

Перелік найменування, кількість та вартість товару за вказаними накладними відповідає відповідним показникам, визначеним сторонами у рахунках-фактурах до договору від 20.09.2011 № БК000102 та № 00000102 (а.с. 110, 111, т. 1).

Також у ході виконання договору позивач отримав від ТОВ "Бізнес -Консалтинг Плюс" податкові накладні № 102 від 20.09.2011 року на суму 205200 грн., № 46 від 07.10.2011 року на суму 129200, виписані контрагентом на суму вартості товарно-матеріальних цінностей, придбаних позивачем за договором.

Надані позивачем платіжні доручення (а.с. 117-133, т.1), засвідчують факт виконання ФОП ОСОБА_1 зобов'язань за спірним правочином шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень не подано. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника.

Частиною 2 ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення, є посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.

Відповідно до абз.27 п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (затверджено наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за №128/2568; далі за текстом -Правила №363) товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Підпунктом 11.1 п.11 Правил №363 визначено, що товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

Згідно з п.п. 11.5, 11.7 п.11 Правил №363 товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом); перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.

Таким чином, у позивача, як отримувача товарів, обов'язково має залишатись один примірник товарно-транспортної накладної.

Оприбуткування товарів без наявності товарно-транспортної накладної, в разі фізичного переміщення товарів в просторі за допомогою автомобільного траспорта, нормами чинного законодавства не передбачено, що повністю кореспондується зі змістом п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

У спірних правовідносинах товар діставлявся автомобільним транспортом на підставі договору оренди автомобіля (а.с.80 т. І).

Факт перевезення товару, тобто реальність господарської операції за ознакою наявності фізичного переміщення товару, підтверджується товарно- транспортними накладними №0000102 від 20.09.2011 року, № 0000046 від 07.10.2011 року та довіреностями на отримання ТМЦ № 030437 від 07.09.2011 року та № 030422 від 20.09.2011 року, з яких вбачається, що вантажовідправником є ТОВ "Бізнес -Консалтинг Плюс", вантажоодержувачем -ФОП ОСОБА_1, перевезення вантажу здійснювалося водієм ОСОБА_2, на ім'я якого виписані довіреності про право отримання товару, пункт навантаження -АДРЕСА_2, пункт розвантаження - АДРЕСА_1 (а.с. 100, 113, т.1).

Використання позивачем складського приміщення за адресою: АДРЕСА_1, що відповідає зазначеному в товарно - транспортних накладних пункту розвантаження, підтверджується договором про спільну діяльність Б/н від 20.01.2003 року, укладеного між позивачем та ТОВ "ОВИН" , яким підтверджено зберігання товару.

На підтвердження якості товару позивачем надано висновок державної санітарно - епідеміологічної експертизи та сертифікат якості на ядро соняшникове. Що стосується клюкви, то вона не підлягає обов"язковій сертифікації, про що свідчить висновок Харківського державного центру стандартизації, метрології та сертифікації.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Реальність здійснення господарських операцій між позивачем і контрагентом підтверджується також фактом подальшого використання придбаного позивачем товару у власній господарській діяльності.

Таким чином, надаючи оцінку всім наявним в матеріалах справи договорам, податковим накладним, накладним, платіжним дорученням, товарно-транспортним накладним та іншим первинним документам, якими позивач доводе перед судом реальність здійснення господарської операції, суд, досліджуючи їх, встановлює наявність обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

У ході розгляду справи судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірними правочинами ХОДПІ ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має. Судом також встановлено, що мотиви фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, невикористання товару в господарській діяльності позивача, вартісних показників придбаного позивачем товару, способу, порядку та стану розрахунків не були покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень.

Викладене в акті судження податкового органу про вчинення платником податків порушень закону ґрунтується лише на мотивах складеного ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова за наслідками перевірки діяльності контрагента позивача -TOB "Бізнес консалтинг плюс" акту про неможливість проведення зустрічної звірки.

Втім, з цьому приводу суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. З ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб позивача або за викладеними у акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Висновок про те, що платник не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом узгоджується з практикою Європейського Суду (Рішення Європейського Суду від 22 січня 2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява № 3991/03), відповідно до п. 714 якого, визначено, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.07.2012р. по справі № 2а-4041/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Тацій Л.В.Судді Водолажська Н.С. Калитка О. М.