Ухвала суду № 26343370, 29.08.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2012 р.Справа № 2а-1870/4697/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Чернацьке" на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 25.06.2012р. по справі № 2а-1870/4697/12

за позовом Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Чернацьке"

про стягнення адміністративно-господарських санкцій,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Сумське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до сільськогосподарського виробничого кооперативу "Чернацьке", в якому просив стягнути з відповідача на його користь адміністративно-господарські санкції у розмірі 10037,50 грн. та пені в розмірі 16,08 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 25.06.2012 року адміністративний позов Фонду соціального захисту інвалідів задоволено.

Стягнуто з сільськогосподарського виробничого кооперативу "Чернацьке" (41050, Сумська область, Середино-Будський район, с. Чернацьке, р/р 260030107502 ТОВ КБ "Фінансова Ініціатива", МФО 380054, код 33477067) на користь Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (40011, м. Суми, вул. Горького, 2, р/р 31212230700002 ГУДКСУ у Сумській області, МФО 837013, код 37970593) адміністративно-господарські санкції та пеню в розмірі 10053,58 грн. (десять тисяч п'ятдесят три грн. 58 коп.)

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Сумського окружного адміністративного суду від 25.06.2012 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позов у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів ст.ст. 18, 19, ч. 3 ст. 18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем до Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів подано звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2011 рік (а.с. 5), відповідно до якого, середньооблікова чисельність штатних працівників за 2011 рік складала 8 осіб і відповідач відповідно до 4 % нормативу повинен був створити 1 робоче місце для працевлаштування інваліда. Таким чином, за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів і не зайняте інвалідом, відповідач повинен був сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 10037,50 грн.

Із розрахунку суми позову, пред'явленого щодо стягнення заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій, за незайняті робочі місця для працевлаштування інвалідів, на суму заборгованості станом на 25.04.2012 була нарахована пеня у розмірі 16,08 грн. (а.с. 4).

Загальна сума заборгованості СГВК "Чернацьке" перед Фондом соціального захисту інвалідів становить 10053,58 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не вжито всіх заходів для створення робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, обов'язок державних органів щодо працевлаштування інвалідів виникає після виконання підприємством обов'язку щодо створення робочих місць і надання передбаченої законодавством про соціальну захищеність інвалідів, інформації про наявність вільних місць та вакантних посад, на яких може використовуватися праця інвалідів.

Таким чином, суд першої інстанції першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з сільськогосподарського виробничого кооперативу адміністративно-господарські санкції та пеню в розмірі 10053,58 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

У відповідності до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно ч. 3 ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21 березня 1991 року N 875-XII зі змінами і доповненнями підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.1 ст.19 Закону для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

На підставі ч.2 ст. 19 вищезазначеного Закону, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

За змістом ч.9 ст. 19 Закону, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Частина 1 ст.20 Закону встановлює, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Згідно з ч.4 ст.20 Закону адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.2 ст.20 Закону порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Відповідно до Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15.05.2007 № 223, затвердженого в Міністерстві юстиції України 30.05.2007 за № 552/13819, (далі - Порядок) пеня - це штрафна санкція, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно сплаченої адміністративно-господарської санкції, передбаченої Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", за кожний календарний день прострочення виконання зобов'язання (п.п. 2.2). Відповідно до п.п. 3.1 Порядку порушення термінів сплати адміністративно - господарських санкцій тягне за собою нарахування пені у розмірі 120 відсотків річної облікової ставки Національного банку України за кожен календарний день прострочення (наведених у постановах Правління Національного банку України), що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

В обґрунтування виконання СВК «Чернацьке» вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» та відсутності у позивача достатніх підстав для накладення та стягнення адміністративно-господарських санкцій, відповідач посилається на ч. 3 ст. 18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", відповідно до якої, Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Крім того, відповідач зазначає, що в 2011 році від Середино-Будського центру зайнятості до СВК «Чернацьке» не надійшло жодного запиту про надання даних щодо наявності вакантних робочих місць, у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, між тим, СВК «Чернацьке» протягом 2011 року, на виконання вимог чинного законодавства самостійно приймав необхідні та належні заходи для працевлаштування інвалідів, а саме: письмово зверталось до інвалідів, що проживають в с. Чернацьке з пропозицією їх працевлаштування, проте від них було отримано відмову.

Колегія суддів вважає безпідставними такі доводи апеляційної скарги, враховуючи наступне.

Підприємства, установи і організації, згідно з ч.2 ст.17 Закону "за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів, у разі необхідності, створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування інвалідів" та, у відповідності до положень ч.3 ст.18 Закону, "зобов'язані виділяти та створювати робочі міст для працевлаштування інвалідів, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України".

З метою контролю за виконанням нормативу робочих місць, відділення Фонду соціального захисту інвалідів мають право в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України, здійснювати перевірки підприємств, установ, організацій, які використовують найману працю, щодо подачі ними звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів (ч.8 ст. 19 Закону).

Частиною першою статті 18 Закону встановлено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. А відповідно до ч.3 т.18-1 Закону державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань. До того ж, в частині другій статті 4 Закону України "Про зайнятість населення" зазначається, що державні органи забезпечують публікацію статистичних даних та інформаційних матеріалів про пропозиції та попит на робочу силу, можливості працевлаштування, професійної підготовки і перепідготовки, професійної орієнтації і соціально-трудової реабілітації, в тому числі інвалідів.

Крім того, підприємства, установи і організації (незалежно від форм власності і господарювання), виходячи з покладених на них обов'язків, виконують похідну функцію і не зобов'язані забезпечувати безпосереднє працевлаштування інвалідів, оскільки, відповідно до ч.3 ст.18 Закону, на роботодавця покладається лише обов'язок виділення та створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, створення для них умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації та надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів.

Інформацію ж про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом (п.2 ст.19 Закону України "Про зайнятість населення").

Також, відповідно до Інструкції щодо заповнення форм звітності 3-ПН "Звіт про наявність вакансій", затвердженою Наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 420 від 19.12.2005р. встановлено, що відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" підприємства, установи й організації, їх структурні підрозділи та філії незалежно від форми власності та господарювання повинні за наявності вакансій у повному обсязі подавати інформацію про наявність вільних робочих місць (вакансій) центрам зайнятості за місцем їх реєстрації як платника страхових внесків.

Згідно ст. 20 Закону України "Про зайнятість населення" така інформація подається щомісячно.

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується відповідачем ні в запереченнях на адміністративний позов, ні в апеляційній скарзі, СВК «Чернацьке» до центру зайнятості, протягом 2011 року, звіти про наявність вакансій не подавались.

Враховуючи, що підприємство зобов'язано протягом всього року здійснювати заходи направлені на працевлаштування інвалідів, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про неналежне виконання підприємством відповідача норм ст.ст. 18, 18-1 19 та 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Згідно ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій та пені за несплату цих санкцій відповідно до статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" в розмірі 10053,58 грн.

Отже, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Чернацьке" залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 25.06.2012р. по справі № 2а-1870/4697/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В.Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Дюкарєва С.В.