Ухвала суду № 26343269, 14.08.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

Дата ухвалення
14.08.2012
Номер справи
2а-1670/8264/11
Номер документу
26343269
Форма судочинства
Адміністративне
Державний герб України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2012 р.Справа № 2а-1670/8264/11Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Курило Л.В.

Суддів: Бенедик А.П. , Калиновського В.А.

за участю секретаря судового засідання - Дерев'янко А.О.,

представників позивача - Солдатенко Е.С., Шулік О.Й.,

представників відповідача - Домбровського Я.В., Дем'яненко Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Стандарт Агро" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.11.2011р. по справі № 2а-1670/8264/11

за позовом Приватного підприємства "Стандарт Агро"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

18.10.2011 року позивач - Приватне підприємство "Стандарт Агро" - звернулось до суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.09.2011 року № 0000352301/2942, № 0000362301/2943.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що висновок Кременчуцької ОДПІ про завищення підприємством податкового кредиту за грудень 2008 року на 5 872 грн. та завищення валових витрат у IV кварталі 2008 року на загальну суму 29 362 грн. вважає необґрунтованим та протиправним, оскільки правомірність віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту даних сум підтверджується належним чином оформленими первинними документами (податковою, видатковою та товарно-транспортною накладною, рахунком-фактурою, банківськими виписками).

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.11.2011 року у задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства "Стандарт Агро" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовлено.

Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.11.2011 року скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі.

Відповідач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, просив постанову суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача - без задоволення.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2012 року допущена заміна відповідача на його правонаступника - Кременчуцьку державну податкову інспекцію у Полтавській області Державної податкової служби.

Представники позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції доводи апеляційної скарги підтримали в повному обсязі, просили оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов.

Представники відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, посилаючись на законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, просили постанову суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Приватне підприємство "Стандарт Агро" зареєстроване Глобинською районною державною адміністрацією Полтавської області 25.05.2004 року, номер запису 1 561 120 0000 000586. (а.с. 36).

Підприємство взято на податковий облік 02.07.2004 року за №2518 та перебуває на обліку в Кременчуцькій ОДПІ Полтавської області, у періоді, за який проводилась перевірка, було зареєстровано платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом платника ПДВ № 100345173 від 05.10.2004 року (а.с. 72).

Фахівцем Кременчуцької ОДПІ у період з 16.08.2011 року по 22.08.2011 року проведено позапланову виїзну перевірку ПП "Стандарт Агро" (код ЄДРПОУ 33014000) з питань правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства по взаємовідносинах з ПП "Асіст" (код ЄДРПОУ 25713587), ПП "Арона Сервіс" (код ЄДРПОУ 34987777), ПП "Алерт" (код ЄДРПОУ 32275589), ПП "Алерт Плюс" (код ЄДРПОУ 34793043), ПП "Інко" (код ЄДРПОУ 32141595), ПП "Авеланж" (код ЄДРПОУ 33672429), ПП "Саланг ТМ" (код ЄДРПОУ 34397742), ТОВ "Інтермаксервіс" (код ЄДРПОУ 24710114), ПП "Маркап" (код ЄДРПОУ 36504035), ПП "Альпарі-Т" (код ЄДРПОУ 36643102), ПП "Агат Сервіс" (код ЄДРПОУ 36194933), ТОВ "Алівіс" (код ЄДРПОУ 30566568), ПП "Оріль" (код ЄДРПОУ 25165943), ПП "Астелікс-2007" (код ЄДРПОУ 34873961), ПП "Алькарас Плюс" (код ЄДРПОУ 37468826) за період з 01.06.2008 року по 30.06.2011 року.

За результатами перевірки складено акт № 6350/23-309/33014000 від 30.08.2011 року, в якому вказано на порушення позивачем вимог п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до завищення платником податків валових витрат у IV кварталі 2008 року на загальну суму 29 362 грн.; пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого ПП "Стандарт Агро" завищено податковий кредит за грудень 2008 року загалом в сумі 5 872 грн. (а.с. 9-12).

Перевіркою виявлено безпідставне віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту вищезазначених сум, внаслідок чого відповідач дійшов висновку щодо завищення підприємством податкового кредиту за грудень 2008 року на загальну суму 5 872 грн. та завищення валових витрат у IV кварталі 2008 року на загальну суму 29 362 грн.

В обґрунтування зазначених доводів податковий орган посилався на те, що перевіркою позивача не встановлено факт поставки товарів від ПП "Асіст" до ПП "Стандарт Агро". Крім того в акті перевірки зазначено, що згідно податкової звітності у ПП "Асіст" відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення господарської діяльності. Крім того, вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 28.07.2010 року встановлено факт підроблення посадовими особами підприємства-контрагента позивача документів податкового обліку ПП "Асіст".

На підставі висновків даного акта перевірки Глобинським відділенням Кременчуцької ОДПІ 13.09.2011 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0000352301/2942, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на прибуток приватних підприємств, 3011021000 на загальну суму 9 175 грн. 62 коп. (в т.ч., 7 340 грн. 50 коп. - основний платіж, 1 835 грн. 12 коп. - штрафні (фінансові) санкції) (а.с. 13);

- № 0000362301/2943, яким ПП "Стандарт Агро" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 3014010100 на загальну суму 8 808 грн. (в т.ч., 5 872 грн. - основний платіж, 2 936 грн. - штрафні (фінансові) санкції) (а.с. 14).

Не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями, винесеними Кременчуцькою ОДПІ, для захисту своїх прав позивач звернувся із зазначеним позовом до суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що Кременчуцька ОДПІ Полтавської області, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження їй надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»( чинного на час виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону, суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3. статті 5 вище вказаного Закону визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Господарська діяльність відповідно до п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Матеріалами справи підтверджується, що ПП "Стандарт Агро" у грудні 2008 року придбало у ПП "Асіст" сою на загальну суму 35234,21 грн. ( в т.ч. ПДВ - 5872,37 грн.)

ПП "Стандарт Агро" за грудень 2008 року в бухгалтерському та податковому обліку відображено придбання товарно-матеріальних цінностей у ПП "Асіст" (код ЄДРПОУ 35713674).

За наслідками здійснення даних господарських операцій позивачем віднесено до складу валових витрат вартість придбаних товарів в сумі 29 362 грн. та до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену в ціні придбаних товарно-матеріальних цінностей, в розмірі 5 872 грн.

На підтвердження реальності здійснення господарської операції з купівлі сої у ПП "Асіст" позивачем до матеріалів адміністративної справи надано копії видаткової накладної № РН-2912-1 від 29.12.2008 року та рахунка-фактури № СФ-2912-1 від 29.12.2008 року.

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводились в безготівковій формі згідно платіжних доручень №535 від 29.12.2008 року на суму 17234,21 грн., в т.ч. ПДВ -2872,37 грн., та №536 від 30.12.2008 року на суму 18000 грн., в т.ч. ПДВ 3000,00 грн.

Вартість придбаного товару віднесена ПП "Стандарт Агро" до складу валових витрат в декларації з податку на прибуток, в т.ч. за 4 квартал 2008 року - в розмірі 29362 грн.

Згідно п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Таким чином, підставою для включення витрат підприємства до складу валових витрат є належне документальне підтвердження понесення таких витрат та їх зв'язок з господарською діяльністю.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку

Правила податкового обліку податку на прибуток не встановлюють особливих вимог до первинних документів і облікових регістрів, що повинні використовуватися при обчисленні даного податку, тому відповідними документами податкового обліку вважаються бухгалтерські документи і регістри обліку, складені належним чином.

Відповідно до ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 5.11 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Статтею 138 ПК України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що необхідною умовою для включення понесених витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат є наявність зв'язку товарів (робіт, послуг) з господарською діяльністю підприємства. Придбання таких товарів (робіт, послуг) повинно бути складовою частиною діяльності особи, що направлена на отримання доходу.

Підпунктом 1.2 пункту 1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 визначено, що господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Відповідно до п. п. 2.1, 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

На підтвердження реальності здійснення господарської операції з купівлі сої у ПП "Асіст" позивачем до матеріалів адміністративної справи надано копії видаткової накладної № РН-2912-1 від 29.12.2008 року та рахунку-фактури № СФ-2912-1 від 29.12.2008 року.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що видаткова накладна та рахунок - фактура оформлені з порушенням вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, а саме: у вказаних документах не зазначено реквізити одержувача (адресу, податковий номер тощо) (а.с. 54-55).

Згідно з п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568 (далі по тексту - Правила) основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до п. п. 11.5-11.7 Правил товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що товарно-транспортна накладна, надана позивачем на підтвердження факту транспортування товарно-матеріальних цінностей (сої) від ПП "Асіст" до ПП "Стандарт Агро", оформлена з порушенням вимог чинного на момент її складення законодавства України. Так, у даній товарно-транспортній накладній не зазначено її номер, час прибуття (вибуття) автомобіля для завантаження і розвантаження (а.с. 60). Окрім того, позивачем до матеріалів адміністративної справи не надано належним чином завіреної копії дорожнього листа, оформлення якого відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні є обов'язковим.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що матеріалами справи не підтверджено реальність придбання ПП "Стандарт Агро" у ПП "Асіст" в грудні 2008 року товарно-матеріальних цінностей (сої) загальною вартістю 35 234 грн. 21 коп., в т.ч. ПДВ - 5 872 грн. 37 коп.

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статтею 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р. (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин). Виходячи із змісту положень наведеної норми право формування податкового кредиту залежить від документального підтвердження нарахування (сплати) податку. Внаслідок застосування зазначених правил, платник податку повинен визначити дату виникнення права на включення відповідних сум податку до податкового кредиту, та відповідно -суму податку, яку він має право включити до складу податкового кредиту.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Положеннями п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997р. визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Підпунктом 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів, не підтверджені податковими накладними або митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна № 2912.1 від 29.12.2008 року, що виписана ПП "Асіст" на адресу ПП "Стандарт Агро" формально відповідає вимогам пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Разом з тим, наявність податкової накладної є обов'язковою, але не вичерпною підставою для визначення правильності формування податкового кредиту, оскільки, як зазначалося судом вище, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) із метою використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем не надано доказів фактичного здійснення господарських операцій, суми по яких позивач включив до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість.

Також, матеріалами справи підтверджується, що згідно вироку Октябрського районного суду м. Полтави від 28.07.2010 року у справі за обвинуваченням ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205; ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 200; ч. 3 ст. 28 ч. 2, 3 ст. 358 Кримінального кодексу України, в ході розслідування кримінальної справи встановлено, що гр. ОСОБА_5 виступив як організатор злочинної групи, здійснював загальне керівництво злочинною групою, спільно з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 організував за допомогою невстановлених осіб реєстрацію та перереєстрацію в державних, в т.ч. податкових, органах підприємств з ознаками фіктивності, зокрема, ПП "Асіст". У подальшому, використовуючи печатки вказаних підприємств, ОСОБА_5 особисто виготовляв підроблені документи, необхідні для укладення договорів з підприємствами - контрагентами по безтоварних угодах (в т.ч. накладні, податкові накладні, акти виконаних робіт).

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає правомірним висновок Кременчуцької ОДПІ щодо порушення позивачем вимог п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"; пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 18.11.2011 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - позивача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Стандарт Агро" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.11.2011р. по справі № 2а-1670/8264/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Курило Л.В.Судді(підпис) (підпис) Бенедик А.П. Калиновський В.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Курило Л.В.

Повний текст ухвали виготовлений 20.08.2012 р.

Попередній документ : 26343263
Наступний документ : 26343273