Ухвала суду № 26335906, 02.10.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-6083/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М

У Х В А Л А

Іменем України

"02" жовтня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Приходько О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Гепард»на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.07.2012 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Гепард»до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомленнь-рішеннь,-

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Гепард»звернулось до суду першої інстанції із позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22.11.2011 №0001022309/0 та №0005002308, від 16.02.20112 №0000752308, визнати скарги від 30.03.2012 № 246, від 10.04.2012 № 20/2 повністю задоволеними.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.07.2012 у задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою визнати протиправними та скасувати вищезазначені податкові повідомлення-рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, які з'явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва ДПС проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Гепард»з питань до тримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 по 30.06.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 по 30.06.2011, за результатом якої складено акт від 03.11.2011 №12201/23-08/31455586 (далі акт перевірки).

Як вбачається з акту перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем:

- вимог п. 139.1, пп. 139.1.9 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування за 2 квартал 2011 року в сумі 115810,0 грн. та занижено податок на прибуток в сумі 110703,0 грн.;

- вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201, п. 192.3 ст. 192, п. 185.1 ст. 185, ст.. 187 Податкового кодексу України, пп. 7.2.6 п. 7.2. пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.8.1 п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 228245,0 грн.;

- ст. 241, ст. 242, ст. 250 Податкового кодексу України, у зв'язку з неподанням розрахунків по екологічному податку за 1 квартал 2011 року на суму 437900,31 грн. та за 2 квартал 2011 року на суму 523253,97 грн.

На підставі викладеного позивачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 22.11.2011 №0001022309/0, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: екологічний податок на загальну суму 962345,28 грн. (за основним платежем 961154,28 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1191,0 грн.);

- від 22.11.2011 №0005002308, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 233246,0 грн. (за основним платежем 228245,0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 5001,0 грн.);

- від 16.02.2012 №0000752308, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 101847,0 грн.

За результатом адміністративного оскарження, рішенням ДПА у м. Києві від 27.01.2012 №862/10/25-114 скасовано податкове повідомлення-рішення від 22.11.2011 №0004992308 в частині визначення 8856,0 грн. податку на прибуток і 1 грн. штрафної санкції, в іншій частині податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позивач не надав суду належних доказів, які б свідчили про неправомірність та незаконність прийнятих податкових повідомлень-рішень та рішень за результатом розгляду скарг позивача на податкові повідомлення-рішення.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що податкові повідомлення-рішення від 22.11.2011 №0001022309/0 та №0005002308, від 16.02.20112 №0000752308 прийняті всупереч вимог законодавства.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 22.11.2011 №0001022309/0, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: екологічний податок на загальну суму 962345,28 грн., колегія суддів зазначає слідуюче.

Згідно з п. 2.2.1 Статуту ТОВ «Гепард»предметом діяльності товариства є, зокрема оптова та роздрібна торгівля нафтою, нафтопродуктами, іншими паливно-мастильними матеріалами, в тому числі бензином та дизельним паливом, супутніми продуктами та іншими природними ресурсами.

Відповідно до акту перевірки, позивачем за 1 квартал 2011 року реалізовано бензину 8501,16 т, дизпалива 8879,08 т., газу 340,75 т за 2 квартал 2011 року реалізовано бензину 10182,34 т., дизпалива 10782,21т., газу 333,07 т.

Згідно з п.п. 14.1.202 Податкового кодексу України продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари. Тобто, у розумінні п.п. 14.1.202 ст. 14 Податкового кодексу України, пунктом продажу є стаціонарна, малогабаритна і пересувна автозаправна станція, заправний пункт, який здійснює торгівлю (оптову, роздрібну) нафтопродуктами, скрапленим та стиснутим газом.

Відповідно до п. 1 ст. 712 Цивільного кодексу за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Крім того, відповідно до п. 3 ст. 265 Господарського кодексу сторонами договору поставки можуть бути тільки суб'єкти господарської діяльності, а саме: господарські організації -юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність і зареєстровані в установленому законом порядку; громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Згідно з ДСТУ 3993-2000, партія товару -це певна кількість товарів одного або декількох найменувань, закуплених, відвантажених або отриманих одночасно за одним товаросупровідним документом.

Відповідно до п. 241.2 ст. 241 Податкового кодексу України до податкових агентів належать суб'єкти господарювання, які: здійснюють оптову торгівлю паливом; здійснюють роздрібну торгівлю паливом (крім тих, які реалізують паливо, придбане у суб'єктів господарювання, зазначених у підпункті 241.2.1 пункту 241.2 цієї статті).

Як вбачається з матеріалів справи позивач стверджує, що роздрібна торгівля нафтопродуктами на АЗС є продажем нафтопродуктів, які придбані у суб'єктів господарювання, які проводять оптову торгівлю нафтопродуктами, при цьому позивач не заперечує, що здійснює торгівлю за старт-картками.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що операції з реалізації палива покупцям (споживачам палива), що здійснюються шляхом оформлення договорів купівлі-продажу (у тому числі якщо реалізація відбувається за старт-картками), є оптовою торгівлею та підлягає оподаткуванню екологічним податком.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, позивачем не подано розрахунки по екологічному податку за 1-2 квартали 2011 року.

Згідно п. 250.2.2 п. 250.2 ст. 250 Податкового кодексу України платники податку, крім тих, які визначені пунктом 240.2 статті 240 цього Кодексу, та податкові агенти складають податкові декларації за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, подають їх протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, до органів державної податкової служби та сплачують податок протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації: за паливо, реалізоване податковими агентами, - за місцем знаходження пунктів продажу палива.

Відповідно до п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

При цьому п. 7 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 10.01.2011 по 30.06.2011 застосовуватимуться у розмірі не більше 1 грн. за кожне порушення.

Враховуючи вище викладене, колегія судів приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 22.11.2011 №0001022309/0 відповідає вимогам законодавства України, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 16.02.2012 №0000752308, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 101847,0 грн, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 139.1.9 ст. 139 Податкового кодексу України при визначенні оподаткованого прибутку не враховуються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Колегія судів звертає увагу, що позивачем не надано жодного належного доказу на підтвердження надання реального товарного характеру операцій з ТОВ «Гепард-Сервіс», відтак твердження позивача, що всі документи були надані до перевірки не відповідають обставинам справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія судів приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 16.02.2012 №0000752308 відповідає вимогам законодавства України, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 22.11.2011 № 0005002308, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 233246,0 грн. (за основним платежем 228245,0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 5001,0 грн.) колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем первинні бухгалтерські документи по господарській діяльності з ТОВ «НС Партнер»до суду першої інстанції не надано, відтак твердження позивача про наявність таких документів є безпідставним.

Тобто, позивачем порушено вимоги п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201, п. 192.3 ст. 192, п. 185.1 ст. 185, ст.. 187 Податкового кодексу України, пп. 7.2.6 п. 7.2. пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.8.1 п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого останнім занижено податок на додану вартість за жовтень 2010 та травень 2011 на загальну суму 131724,0 грн., що вірно встановлено судом першої інстанції.

ТОВ «Гепард»подано уточнюючий розрахунок 27.07.2011 за лютий 2011 року, яким уточнено рядок 10.1 «придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) з податком на додану вартість на митній території України товарів/послуг та необоротних активів з метою їх використання виключно у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за основною ставкою та нульовою ставкою». В основній декларації за березень 2011 року ТОВ «Гепард», в зменшення суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет, використало значення рядка 21 залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду в сумі 96 521 грн. ПДВ, яке відповідно до уточнюючого розрахунку до податкової декларації за лютий 2011 року у підприємства відсутнє.

Відповідно до п. 1,2,3 розділу ІV Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 25.01.2011 № 41 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.02.2011 №197/18935, У разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 розділу І Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним декларації, він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої декларації за формою, встановленою на дату подання уточнюючого розрахунку.

Згідно з п. 1 ст. 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

- або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

- або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового пов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Враховуючи те, що ТОВ «Гепард»не подано уточнюючий розрахунок до декларації з ПДВ за березень 2011 року та не відкориговано значення рядка 21 «Залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду в сумі 96521 грн. ПДВ, тобто платником податку використано значення рядка 21 «Залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у сумі 96521 грн. ПДВ, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за березень 2011 року сумі 96521 грн. ПДВ, що не спростовано апелянтом.

Враховуючи вище викладене, колегія судів приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 22.11.2011 № 0005002308 відповідає вимогам законодавства України, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності оскаржуваного рішення суду першої інстанції, а відповідач довів правомірність своїх дій.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Гепард»залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.07.2012 -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Василенко Я.М

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.