Постанова № 26335501, 27.09.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-1185/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Панченко Н.Д.

Суддя-доповідач: Губська О.А.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"27" вересня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О.

при секретарі Клименко І.М.

за участю представника позивача Галицького І.В.

представника відповідача Мурги Р.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 червня 2012 року у справі за позовом Приватного підприємства «Терикон - Сервіс»до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень -рішень від 24.11.2011 року №0001192300 та №0001182300,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про скасування податкових повідомлень -рішень Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби №0001192300 та №0001182300 від 24.11.2011 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 26 червня 2011 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

В судове засідання з'явився представник позивача, який проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.

Представник відповідача до суду з'явився, апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду -скасуванню виходячи з наступних підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення позовних вимог позивача.

З такими висновками суду колегія суддів не може погодитися в повній мірі, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у період з 26.10.2011 року по 01.11.2011 року на підставі наказу ДПІ у Вишгородському районі від 26.10.2011 року №635, який прийнятий відповідно до положень пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, постанови старшого слідчого з ОВС СУ ПМ ДПА України про призначення позапланової документальної перевірки з питань дотримання податкового законодавства від 17.06.2011 року, посадовими особами ДПІ у Вишгородському районі було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного підприємства «Терикон - Сервіс»з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Хелдіг», ТОВ «Деректорія», ТОВ «Авант-К», ТОВ «Торг-М», ТОВ «Хортком», ТОВ «ЦСП - Авант», ТОВ «Укрінжпроект», ТОВ «Укрінженерія», ТОВ «Торгстрім плюс», ПП «Біг Кепітал», ТОВ «Імідж - Текс», ТОВ «Гарант - Техноресурс», ТОВ «Елітсервіс - 2008», ТОВ «Інформконсалт плюс», ТОВ «Аквілон - 2009», ТОВ «Стрім - торг», ТОВ «Топ Дизайнер», ТОВ «Інтехфлот», ТОВ «Укррекламасервіс», ТОВ «Зодчих Буд», ПП «Центр правової допомоги «Оберіг», ТОВ «Правтранс»за період з 01.01.2008 року по 01.01.2011 року.

За наслідками проведеної перевірки ДПІ у Вишгородському районі складено Акт від 08.11.2011 року №2476/23-2/35278100, який містить висновки про те, що правочин, укладений між ПП «Терикон -Сервіс»та ТОВ «Торгстрім плюс»на загальну суму 92587,80 грн. має ознаки нікчемності; встановлено порушення пункту 3.4 Порядку заповнення і надання податкової декларації по податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року №166, пп. 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п. 4 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року №165, в результаті чого позивачем занижено податкове зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму у розмірі 36456,07 грн., в тому числі за листопад 2008 року в сумі 6254,94 грн., за січень 2009 року в сумі 1488,51 грн., за липень 2009 року у сумі 12013,58 грн., за серпень 2009 року в сумі 9176,36 грн., за жовтень 2009 року в сумі 6722,68 грн., за січень 2010 року в сумі 800,00 грн.

Також було встановлено порушення позивачем п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року №334/94, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 19289,13 грн., в тому числі за четвертий квартал 2008 року на суму 7818,68 грн., за третій квартал 2009 року на суму 11470,45 грн.

На підставі встановлених в Акті перевірки від 08.11.2011 року №2476/23-2/35278100 порушень позивачем вимог податкового та іншого законодавства, відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 24.11.2011 року №0001182300, відповідно до якого позивачеві збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах на суму 45570,09 грн., в тому числі, за основним платежем 36456,07 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 9114,02 грн.; податкове повідомлення-рішення від 24.11.2011 року №0001192300, відповідно до якого позивачеві збільшено податкове зобов'язання по податку на прибуток підприємств на суму 24111,00 грн., в тому числі, за основним платежем 19289,13 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 4822,28 грн.

Не погоджуючись із прийнятими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Як підтверджується наявними матеріалами справи, в перевіряємому періоді позивач ПП «Терикон - Сервіс»дійсно мав правовідносини із контрагентом ТОВ «Торгстрім плюс».

Так, у ході проведення перевірки встановлено, що на виконання умов усного договору ТОВ «Торгстрім плюс»були оформлені видаткові накладні на адресу ПП «Терикон-Сервіс»на загальну суму 92587,80 грн., а саме від 24.11.2008 року №251108 на суму 37529,65 грн. та від 25.08.2009 року №РН-24811 на суму 55058,15 грн. на поставку автоматичного вимикача, вкладишів кабіни, вкладишів противаги, ричагів, каретки, двигунів, реле тощо, та оплата поставленого товару здійснювалось позивачем на підставі виставлених ТОВ «Торгстрім плюс»рахунків - фактур, а доставка товарів здійснювалась позивачеві ТОВ «Торгстрім плюс».

За результатами перевірки встановлено, що суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено ПП «Терикон-Сервіс»до складу податкового кредиту податкової декларації з податку на додану вартість за відповідні періоди та відображені в розділі II «Податковий кредит», розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток №5) за відповідні періоди.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що TOB «Торгстрім Плюс»станом на дату написання акту не звітує. Останній звіт був наданий до ДПІ у Печерському районі м. Києва за березень 2010 року. За юридичною та фактичною адресою -м. Київ, вул. Кіквідзе, б. 18, TOB «Торгстрім Плюс»не знаходиться, стан платника TOB «Торгстрім Плюс»згідно баз даних АІС Податки - «8»- до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням.

Загальна чисельність працюючих на TOB «Торгстрім Плюс»відповідно до даних 1-ДФ склала одна особа.

Операції TOB «Торгстрім Плюс»не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. В зв'язку з цим посадові особи TOB «Торгстрім Плюс»не могли фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного.

Однак, суд першої інстанції прийшов до висновку про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби у зв'язку із неправомірністю дій відповідача.

Разом з цим, колегія суддів вважає за необхідне акцентувати увагу на тій обставині, що в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

На підставі наведеного, колегія суддів зазначає, що реальність господарських операцій із ТОВ «Торгстрім плюс» позивач намагається підтвердити рахунками-фактурами, податковими накладними, актами здачі-прийняття робіт.

Разом з цим, до суду не надано будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, яке займалося перевозкою товару, що необхідне для підтвердження здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, а також товаро-транспортних накладних, довіреностей.

Крім того, позивачем не доведено, що поставлений саме цим контрагентом товар був використаний під час ремонту ліфтів, з приводу чого були складені Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), які охоплюють період з 01.01.2008 року по 01.01.2011 року проведення фінансово-господарських операції позивача з контрагентами та міститься у матеріалах справи.

Сертифікатів якості, технічних паспортів, гарантійних талонів ПП «Терикон-Сервіс»також не надано.

Крім того, на думку колегії суддів, не було підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від TOB «Торгстрім Плюс»підприємствам покупцям, що свідчить про те, що правочини між TOB «Торгстрім Плюс»та покупцями здійснені без мети настання реальних наслідків.

Таким чином, в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували факти реальної поставки спірних товарів ТОВ «Торгстрім Плюс»та реальність понесених витрат у зв'язку з їх придбанням, у тому числі і по сплаті ПДВ.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок «а додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

При цьому в пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Порядок заповнення податкової накладної визначений п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»із змінами та доповненнями, та Наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 165 (із змінами та доповненнями).

Пунктом 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30 травня 1997 року № 165 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 23 червня 1997 року № 2333/2037 із змінами та доповненням (далі - Порядок №165). визначено, що усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг) та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Відсутність фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов для бюджетного відшкодування є створенням необґрунтованої податкової вигоди.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 р. № 996-ХІV.

Разом з цим, якщо звернути увагу на податкові накладні, які містяться у матеріалах справи, то взагалі не зрозуміло якою особою вони підписані -директором підприємства особисто чи іншою особою за дорученням.

Крім того, слід звернути увагу, що на адресу ПП «Терикон-Сервіс»було виписано податкові накладні на загальну суму 92 587,8 грн. від 24.11.2008 року за № 251108 та від 25.08.2009 року за № 24811. У вказаних вище податкових накладних значиться особа, яка їх підписала -ОСОБА_4 Однак із звітності, яка подавалась підприємством до ДПІ у Печерському районі м.Києва вбачається, що керівником ТОВ «Торгстрім плюс»був ОСОБА_5 Отже, враховуючи наведене, можна прийти до висновку, що податкові накладні підписані особами, які не мали на це повноважень.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції в частині, що стосується скасування податкового повідомлення-рішення від 24.11.2011 року №0001182300, відповідно до якого позивачеві збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах на суму 45570,09 грн., в тому числі, за основним платежем 36456,07 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 9114,02 грн.

На думку колегії суддів, ПП «Терикон-Сервіс»порушено вимоги п.п. 7.2.1 п.7.2 ст.7, п.п 7.2.3 п.7.2 ст.7, п.п 7.2.6 п.7.2 ст.7, п.п 7.4.1 п.7.4 ст.7 п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»та завищено суму податкового кредиту на загальну суму 15 431,30 грн. Отже, зазначене вище податкове повідомлення -рішення в частині, що стосується правовідносин між позивачем та TOB «Торгстрім Плюс»на загальну суму 15 431,30 грн. є законним та обґрунтованим, а тому скасуванню не підлягає. Оскільки в даному випадку розмір штрафних санкцій, виходячи із норм чинного законодавства, складає 25%, то, відповідно, сума за штрафними санкціями становить 3 857,80 грн.

Щодо взаємовідносин позивача з такими контрагентами як ТОВ «Гарант-Техноресурс», ТОВ «Елітсервіс - 2008», ТОВ «Хелдіг», то як вбачається із Акта перевірки та пояснень відповідача, згідно до розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів ПП «Терикон - Сервіс»відніс до податкового кредиту суму податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Гарант-Техноресурс»за січень 2009 року у розмірі 6655,18 грн., по контрагенту ТОВ «Елітсервіс - 2008»за липень 2009 року у розмірі 12013,58 грн., за жовтень 2009 року у розмірі 6722,68 грн., по контрагенту ТОВ «Хелдіг»за січень 2010 року у розмірі 7035,15 грн.

ТОВ «Гарант-Техноресурс», ТОВ «Елітсервіс - 2008», ТОВ «Хелдіг» відповідно до додатку 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»віднесли до своїх податкових зобов'язань суми у розмірі, відповідно, 5166,67 грн., 0,00 грн., 0,00 грн. та 6235,15 грн.

Відтак, суми податку на додану вартість, які не включені контрагентами позивача до своїх зобов'язань перед бюджетом становлять: по ТОВ «Гарант-Техноресурс»1488,51 грн., по ТОВ «Елітсервіс - 2008»за липень 2009 року -12013,58 грн., за жовтень 2009 року -6722,68 грн., по ТОВ «Хелдіг»за січень 2010 року - 800,00 грн.

За наведених обставин податковим органом встановлено порушення позивачем п. 4 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року №165, відповідно до якого сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з поставки товарів (послуг) продавця у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних.

Оскільки за період з 01.01.2008 року по 01.01.2011 року, згідно додатку №5 до звітної податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ «Гарант-Техноресурс», ТОВ «Елітсервіс - 2008», ТОВ «Хелдіг»не задекларовано взаємовідносини з ПП «Терикон - Сервіс»та, відповідно, податкові зобов'язання, податкові органи дійшли висновку про порушення позивачем положень пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п. 4 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року №165, що призвело до завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 21024,77 грн.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами в цій частині, суд першої інстанції зазначає наступне.

Так, перевірка позивача була проведена на підставі пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України (наказ №635 том І а.с.99), відповідно до якого, документальна перевірка здійснюється у випадку отримання постанови суду (ухвали суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадження.

Як доказ щодо правомірності призначення та проведення перевірки відповідач надав суду постанову від 19.11.2010 року про порушення 17 червня 2011 року старшим слідчим з ОВС СУ ПМ ДПА України підполковником податкової міліції Осипчуком С.В. кримінальної справи №69-110, порушеної щодо директора та головного бухгалтера ТОВ «Караван натс. Україна»за фактом умисного ухилення від сплати податків, за попередньою змовою групою осіб, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах за ознаками злочину, передбаченого в тому числі і ст. 212 Кримінального кодексу України та по обвинуваченню ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 за фактами фіктивного підприємництва, а також пособництва ними в умисному ухиленні від сплати податків, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах за ознаками злочинів, передбачених ст.ст. 28 ч.2, ст. 205 ч.2, 27 ч.5, 212 ч.3 Кримінального кодексу України на підставі ст.ст. 130, 22, 66 Кримінального процесуального кодексу України та пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України було призначено документальну перевірку з питань дотримань вимог податкового законодавства ПП «Терикон - Сервіс».

Тобто перевірку позивача було призначено відповідно до кримінально-процесуального закону.

Суд звертає увагу на ту обставину, що в силу положень п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України, у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Однак, як на дату прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень так і на дату розгляду справи по суті заявлених позовних вимог суду не надано доказів набрання законної сили рішення суду по кримінальній справі №69-110.

У зв'язку з чим, дії відповідача щодо прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, що складені за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону, є такими, що не ґрунтуються на положеннях податкового законодавства.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача про те, що оскільки об'єктом злочину по даній кримінальній справі №69-110 не є податки та збори, дії податкового органу є такими, що ґрунтуються на положеннях п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу, з огляду на те, що дане твердження спростовується змістом самої постанови про порушення кримінальної справи, відповідно до якої справу порушено за ознаками злочину, передбаченого в тому числі і положеннями ст. 212 Кримінального кодексу України.

Суд також не приймає до уваги, як обґрунтування правомірності дій відповідача, ту обставину, що положення п. 86.9 ст. 89 Податкового кодексу України необхідно застосовувати у взаємозв'язку з положеннями п. 58.4 ст. 58 Податкового кодексу України з огляду на те, що зазначені норми права є самостійними за своїм змістом.

Так, як вже зазначалось судом приписи п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України безальтернативно визначають обов'язок податкового органу не приймати податкове повідомлення-рішення за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону.

Разом з цим, положення пункту 58.4 статті 58 Податкового кодексу України встановлюють обов'язок відповідного контролюючого органу, у разі коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є саме податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, з урахуванням вироку суду, визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами та прийняти відповідне податкове повідомлення-рішення.

Таким чином, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення -рішення, відповідач в тій частині, що стосується перерахованих вище підприємств, діяв не на підставі та не в межах, визначених чинним законодавством.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку і повністю задовольнив позовні вимоги позивача.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з порушенням норм матеріального права, то колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова Окружного адміністративного суду м. Києва частковому скасуванню.

Керуючись ст.ст. 198, 202, 205, 207, 212, 254, 267 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 червня 2012 року у справі за позовом Приватного підприємства «Терикон - Сервіс»до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень -рішень -задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 червня 2012 року в частині скасування податкового повідомлення -рішення форми «Р»від 24.11.2011 р. № 0001182300 з податку на додану вартість на суму 19 289 грн. (за основним платежем -15 431,20 грн., за штрафними санкціями -3 857,80 грн.) -скасувати та постановити нову, якою у задоволенні позовних вимог позивача в цій частині відмовити.

В іншій частині постанову суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.

Беспалов О.О.