Постанова № 26326437, 02.10.2012, Приморський районний суд м. Одеси

Провадження №2-а/1522/1302/12

Справа №1522/13498/12

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2012 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді Турецького О.С.,

при секретарі -Гасуляк С.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Одеської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2, ОСОБА_3, Служба у справах дітей Одеської міської ради, про визнання частково протиправним та часткове скасування рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради №558 від 11.08.2011року,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просить визнати частково протиправним рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради (далі -ВК ОМР) №558 від 11.08.2011р. «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 15.12.2010р. № 10 «Про створення дитячого будинку сімейного типу на базі прийомної сім'ї родини ОСОБА_2»та скасувати пункт перший цього рішення в частині викладення в новій редакцій пункту другого рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 15.12.2010р. №10 «Про створення дитячого будинку сімейного типу на базі прийомної сім'ї родини ОСОБА_2».

На обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що у 2005 році він, в порядку переведення з посади заступника прокурора Волинської області, був призначений на посаду заступника прокурора Одеської області.

У зв'язку з тим, що ОСОБА_1 не був забезпечений житлом, він, зі своєю сім'єю, яка складається з п'яти осіб, був прийнятий на квартирний облік по позачерговій групі.

На підставі розпорядження Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради (далі -Малиновська РА ОМР) №1137/01-04 від 18.11.2005р. «Про надання житлової площі співробітникам прокуратури Одеської області», ОСОБА_1 22.11.2005р. було видано ордер на вселення з сім'єю з п'яти осіб в квартиру АДРЕСА_1.

Отримавши ордер, ОСОБА_1 вселився в надану квартиру, провів в ній ремонт та обладнав необхідними меблями та речами домашнього вжитку і став там проживати зі своєю сім'єю.

Однак, рішенням Виконавчого комітету ОМР №339 від 22.08.2006р. було скасоване розпорядження Малиновської РА ОМР №1137/01-04 від 18.11.2005р., за яким ОСОБА_1 надана в користування зазначена квартира.

Виконуючи рішення ВК ОМР №339 від 22.08.2006р. Малиновською РА ОМР 29.08.2006р. було прийнято розпорядження №709/01-04, яким виданий ОСОБА_1 ордер на вселення в квартиру скасовано, після чого позивач був виселений з квартири.

Не погодившись з прийнятими виконавчими органами ОМР рішеннями, ОСОБА_1 оскаржив їх та постановою Приморського районного суду м. Одеси від 23.12.2010р., яка набрала законної сили, розпорядження Малиновської РА ОМР №709/01-04 від 29.08.2006р. визнано протиправним.

Проте, й після цього позивач не може користуватися наданою йому квартирою, оскільки рішеннями ВК ОМР вона надавалася у користування різним особам.

Останнім таким рішенням ВК ОМР №558 від 11.08.2011р. внесено зміни в рішення ВК ОМР №10 від 15.12.2010р. та зазначену квартиру надано для організації дитячого будинку сімейного типу на базі родини ОСОБА_2, які й проживають в ній в даний час.

ОСОБА_1 вважає, що рішення ВК ОМР №558 від 11.08.2011р. в частині надання квартири АДРЕСА_1 в користування іншим особам є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки право користування квартирою належить саме йому, а ВК ОМР, розпоряджаючись нею, надав у користування іншим особам не вільну квартиру, а ту, користуватися якою має право позивач.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 підтримав адміністративний позов та просив задовольнити його повністю.

Виконавчий комітет ОМР письмових заперечень суду не надав, однак його представник в судовому засіданні позов не визнав, оскільки вважає, що розпорядження квартирою є правомірним, а оскаржуване позивачем рішення є законним.

Так, на думку представника відповідача ОСОБА_1 не має в даний час права користуватися вказаною квартирою, оскільки Виконавчим комітетом ОМР їй надано статус службового приміщення, а тому як власник цієї квартири відповідач вправі розпоряджатися нею на власний розсуд.

Окрім цього, відповідно до норм житлового законодавства, наймач, після отримання ордеру на вселення в житло має укласти з житлово-експлуатаційною організацією договір найму житлового приміщення. Натомість ОСОБА_1 не укладав такого договору.

Також представник ВК ОМР вважає, що позивач втратив право користування наданою йому відповідно до ордеру квартирою, оскільки на момент звернення з позовом скінчився строк дії цього ордеру.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет позову, на стороні відповідача: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судові засідання не з'являлися, участі своїх представників не забезпечили, хоча були вчасно та належним чином сповіщені про день та час розгляду справи. Своєї думки стосовно позовних вимог суду не надали.

Під час вирішення заявленого позову до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову, на стороні відповідача була залучена Служба у справах дітей ОМР, однак вона також не направила свого представника у судові засідання, про які була сповіщена у встановленому законодавством порядку. Пояснень стосовно позову суду не було надано.

З'ясувавши обставини, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, та правовідносини сторін, що випливають з таких обставин, вислухавши представників сторін, перевіривши їх доводи наявними в справі доказами, дослідивши матеріали справи, надавши їм правову оцінку, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю виходячи з наступного.

Наказом Генерального прокурора України від 28.03.2005р. ОСОБА_1, в порядку переведення з посади заступника прокурора Волинської області, призначено на посаду заступника прокурора Одеської області.

14.08.2005р. розпорядженням голови Малиновської РА ОМР №901/01-04 позивач був поставлений на квартирний облік зі складом сім'ї, яка складається з п'яти осіб.

Згідно наряду Управління капітального будівництва ОМР №110 від 07.09.2005р., виданого на підставі рішення ВК ОМР №204 від 26.05.2005р., прокуратурі Одеської області для розподілення серед своїх працівників була виділена квартира АДРЕСА_1.

19.09.2005р. на спільному засіданні профспілкового комітету та адміністрації прокуратури Одеської області прийнято рішення про розподілення зазначеної квартири ОСОБА_1, зі складом сім'ї, яка складається з 5 осіб, у зв'язку з його переведенням на роботу в прокуратуру Одеської області з іншої місцевості.

09.11.2005р. розпорядженням Малиновської РА ОМР №1079/01-04 позивача, як співробітника прокуратури, призначеного на роботу з іншої місцевості, прийнято на квартирний облік по позачерговій групі зі складом сім'ї -5 осіб.

18.11.2005р. Малиновська РА ОМР прийняла розпорядження №1137/01-04 «Про надання житлової площі співробітникам прокуратури Одеської області», яким затверджено рішення спільного засідання керівництва і профспілкового комітету прокуратури Одеської області про надання ОСОБА_1 чотирьохкімнатної квартири АДРЕСА_1.

Цим же розпорядженням вирішено видати позивачу ордер для вселення на дану житлову площу сім'єю у складі п'яти осіб (він, дружина -ОСОБА_4, дочка -ОСОБА_5, сестра дружини -ОСОБА_6, племінниця -ОСОБА_7), у зв'язку з чим сім'ю ОСОБА_1 знято з квартирного обліку.

25.11.2005р. ОСОБА_1, із сім'єю з п'яти осіб, видано ордер №7335 серії МР на право заняття жилого приміщення -квартири АДРЕСА_1.

Отримавши ордер, ОСОБА_1 вселився в надану квартиру та почав проводити в ній за власні кошти ремонт. Закінчивши ремонт, обладнавши квартиру меблями та іншими речами домашнього вжитку, ОСОБА_1 зі своєю сім'єю почав проживати в ній.

Проте, рішенням Виконавчого комітету ОМР №339 від 22.08.2006р. скасовано розпорядження Малиновської РА ОМР №1137/01-04 від 18.11.2005р. «Про надання житлової площі співробітникам прокуратури Одеської області».

На підставі цього рішення, 29.08.2006р. Малиновською РА ОМР прийнято розпорядження №709/01-04 «Про скасування ордеру №7335 серії МР від 22.11.2005р. на квартиру АДРЕСА_1, виданого ОСОБА_1».

Не погодившись з прийнятими рішеннями ОСОБА_1 оскаржив розпорядження Малиновської РА ОМР, яким був скасований виданий йому ордер, та постановою Приморського районного суду м. Одеси від 23.12.2010р., яка набрала законної сили, визнано протиправним розпорядження Малиновської РА ОМР №709/01-04 від 29.08.2006р. «Про скасування ордеру №7335 серії МР від 22.11.2005р. на квартиру АДРЕСА_1, виданого ОСОБА_1».

Відповідно до ч.1 ст.255 Кодексу адміністративного судочинства (далі -КАС) України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Враховуючи те, що постановою Приморського районного суду м. Одеси від 23.12.2010р. розпорядження Малиновської РА ОМР №709/01-04 від 29.08.2006р., яким скасовано виданий ОСОБА_1 ордер, визнано протиправним, а отже таким, що не тягне за собою наслідків, на які було направлене, то правомірність отримання позивачем ордеру на квартиру та вселення в неї, в даний час ніким не спростовано.

Таким чином, суд доходить до висновку, що будь-яке подальше розпорядження зазначеною квартирою, зміна її статусу, або прийняття інших рішень, які впливають на можливість реалізації особою своїх законних прав стосовно цієї квартири, можливе тільки з врахуванням належного ОСОБА_8 та його сім'ї права користування цим нерухомим майном.

Не дивлячись на це та не звернувши уваги, що розпорядження Малиновської РА ОМР №709/01-04 від 29.08.2006р. «Про скасування ордеру №7335 серії МР від 22.11.2005р. на квартиру АДРЕСА_1, виданого ОСОБА_1», яке визнане судом протиправним, є таким з моменту його прийняття, оскільки судом встановлено, що вже на момент його прийняття, воно порушувало норми закону, Виконавчий комітет ОМР без згоди позивача розпорядився вказаною квартирою.

Так, 15.12.2010р. рішенням ВК ОМР №10 «Про створення дитячого будинку сімейного типу на базі прийомної сім'ї родини ОСОБА_2»створено дитячий будинок сімейного типу на базі прийомної сім'ї родини ОСОБА_2 та для організації дитячого будинку надано службове житлове приміщення, загальною площею 136,5 м2, розташоване за адресою: АДРЕСА_2.

Оскаржуваним позивачем рішенням Виконавчого комітету ОМР №558 від 11.08.2011р. до рішення ВК ОМР №10 від 15.12.2010р. внесено зміни, якими, зокрема, для організації вказаного дитячого будинку надано службове приміщення -квартира АДРЕСА_1, тобто та, право користування якою належить позивачу та членам його сім'ї.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статей 4, 24 Закону України «Про місцеве самоврядування», місцеве самоврядування в Україні здійснюється, зокрема, на принципі законності. Органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Статтями 29, 30, 40 цього Закону визначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, повноваження щодо управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад; обліку громадян, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов; розподілу та надання відповідно до законодавства житла, що належить до комунальної власності; вирішення питань щодо використання нежилих приміщень, будинків і споруд, що належать до комунальної власності; інші надані їм законом повноваження.

Згідно статей 2565, 2566 Сімейного кодексу (далі -СК) України дитячий будинок сімейного типу -окрема сім'я, що створюється за бажанням подружжя або окремої особи, яка не перебуває у шлюбі, для забезпечення сімейним вихованням та спільного проживання не менш як п'яти дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.

Батьки-вихователі -подружжя або окрема особа, що не перебуває у шлюбі, які взяли дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, для виховання та спільного проживання.

Батькам-вихователям для потреб дитячого будинку сімейного типу позачергово надається обладнаний індивідуальний житловий будинок або багатокімнатна квартира за нормами, встановленими законодавством.

Відповідно до пунктів 3, 5 Положення про дитячий будинок сімейного типу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2002р. №564, рішення про створення дитячого будинку сімейного типу приймається районною, районною у мм. Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчим комітетом міської ради (міст республіканського Автономної Республіки Крим і міст обласного значення) на підставі заяви осіб або особи, які виявили бажання створити такий будинок, з урахуванням результатів навчання, подання відповідного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді і висновку служби у справах дітей про наявність умов для його створення.

Орган, що ухвалив рішення про створення дитячого будинку сімейного типу, позачергово надає батькам-вихователям індивідуальний житловий будинок або багатокімнатну квартиру за нормами, встановленими законодавством.

Надане в користування житлове приміщення повинне бути обладнане необхідними меблями, побутовою технікою та іншими предметами тривалого вжитку, перелік яких визначається органом, який прийняв рішення про створення дитячого будинку сімейного типу.

Згідно ч.2 ст.461 Житлового кодексу (далі -ЖК) Української РСР, користування наданим дитячому будинку сімейного типу житловим приміщенням здійснюється в порядку, встановленому законодавством для користування службовими приміщеннями.

Як випливає з розпорядження Малиновської РА ОМР №1137/01-04 від 18.11.2005р. «Про надання житлової площі співробітникам прокуратури Одеської області», ордеру №7335 серії МР від 22.11.2005р., а також з оскаржуваного рішення Виконавчого комітету ОМР №558 від 11.08.2011р. статус житлової квартири АДРЕСА_1, в проміжок часу між наданням цієї квартири ОСОБА_1 та наданням її дитячому будинку сімейного типу, був змінений Виконавчим комітетом ОМР на службове приміщення.

Проте, згідно п.4 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 04.02.1988р. №37, до числа службових може бути включено тільки вільне жиле приміщення.

Враховуючи висновок суду, до якого він дійшов раніше, стосовно того, що будь-яке подальше після вселення ОСОБА_1 в квартиру АДРЕСА_1, розпорядження нею, зміна її статусу, або прийняття інших рішень, які впливають на можливість реалізації особою своїх законних прав стосовно цієї квартири, можливе тільки з врахуванням належного ОСОБА_8 та його сім'ї права користування цим нерухомим майном, то включення Виконавчим комітетом ОМР зазначеної квартири до числа службового приміщення без згоди позивача є неправомірним.

Таким чином, надавши оскаржуваним рішенням квартиру, право користування якою належало позивачу та його сім'ї, для організації дитячого будинку сімейного типу на базі родини ОСОБА_2, Виконавчий комітет ОМР порушив вказані вище приписи про порядок включення приміщення до числа службових та надання її іншим особам для проживання.

З огляду на це, суд не погоджується з твердженням представника відповідача стосовно того, що ОСОБА_1 втратив право користування вказаною квартирою у зв'язку із зміною її статусу.

Виходячи з викладеного, суд доходить до висновку, що на розпорядження вказаною квартирою розповсюджуються положення глави І розділу ІІІ Житлового кодексу Української РСР, та зокрема його ст.58 та п.69 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11.12.1984р. №470 (далі -Правила обліку громадян), відповідно до яких єдиною підставою для вселення в жиле приміщення є ордер, який видається виконавчим комітетом на вільне жиле приміщення.

Оскільки станом на момент прийняття Виконавчим комітетом ОМР рішення №558 від 11.08.2011р. в частині надання квартири АДРЕСА_1, для організації дитячого будинку сімейного типу на базі родини ОСОБА_2, право користування цією квартирою належало ОСОБА_1, то таке рішення прийняте всупереч вимог, встановлених ст.58 ЖК Української РСР та п.69 вказаних вище Правил обліку громадян, та є таким, що порушує право позивача на проживання в цій квартирі.

Суд також звертає увагу на те, що відповідно до ч.3 ст.47 Конституції України, ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Проте, відповідачем не надано суду доказів того, що питання про позбавлення позивача права користування наданим житлом вирішено в судовому порядку рішенням, яке набрало законної сили.

Разом із зазначеним, суд не погоджується з твердженнями представника відповідача стосовно того, що позов має бути відхилений судом, оскільки на момент звернення позивача до суду з зазначеним позовом закінчився строк дії ордеру, так-як виходячи з аналізу норми ст.58 ЖК Української РСР та п.69 Правил обліку громадян зі строком дії ордеру пов'язаний момент, до якого особа має вселитися в надане приміщення.

Згідно пояснень представника позивача, ОСОБА_1 вселився в надану йому квартиру в строк, встановлений виданим йому ордером.

Докази, на підставі яких можливо було б прийти до іншого висновку в матеріалах справи відсутні.

Також суд незгодний з позицією представника відповідача стосовно того, що ОСОБА_1 втратив право користування квартирою, а тому правомірно був виселений, оскільки між ним та житлово-експлуатаційною організацією не був укладений договір найму.

Відповідно до норм Житлового кодексу Української РСР, які регулюють підстави та порядок виселення осіб, що отримали ордер на вселення в житло, та розірвання договору найму, неукладення особою договору найму після отримання ордеру, не тягне за собою припинення права користування наданим приміщенням та її виселення.

Разом з цим, суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні докази, які вказували б на те, що договір найму квартири АДРЕСА_1 між ОСОБА_1 та житлово-експлуатаційною організацією не був укладений саме через винну поведінку позивача, а тому суд вважає, що останній не повинен нести негативні наслідки неукладення договору найму через обставини, які від нього не залежали.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 47 Конституції України, ст. 58 Житлового кодексу Української РСР, ст. ст. 6-14, 17, 23, 59, 69-71, 99, 122, 138-139, 153-154, 158-163, 167, 186, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Одеської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2, ОСОБА_3, Служба у справах дітей Одеської міської ради, про визнання частково протиправним та часткове скасування рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради №558 від 11.08.2011р., задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати пункт перший рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради №558 від 11.08.2011р. «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 15.12.2010р. №10 «Про створення дитячого будинку сімейного типу на базі прийомної сім'ї родини ОСОБА_2», в частині викладення в новій редакцій пункту другого рішення виконавчого комітету Одеської міської ради №10 від 15.12.2010р. «Про створення дитячого будинку сімейного типу на базі прийомної сім'ї родини ОСОБА_2».

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: О.С. Турецький

02.10.2012