Ухвала суду № 26325918, 26.09.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-377/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Клименчук Н.М.

Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"26" вересня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Маслія В.І., Файдюка В.В.,

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.08.2011 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Укрінхолдінг»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва про скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрінхолдинг»звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.12.2010 року № 0001232330/0 та від 13.12.2010 року № 0001242330/0.

Окружний адміністративний суд міста Києва від 16 серпня 2011 року позовні вимоги задовольнив повністю.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 серпня 2011 року та прийняти нову, якою відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з таких підстав.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено в суді першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва проведено невиїзну документальну перевірку TOB «Укрінхолдинг»за період з 01.10.2009 року по 31.03.2010 року по взаємовідносинах з TOB «С.Дж.Р.Груп», за результатами якої складено Акт № 981/1-23-30-36557250 від 03.12.2010 року.

На підставі даного Акту, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва було прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.12.2010 року № 0001232330/0 та від 13.12.2010 року № 0001242330/0, яким позивачу визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість.

В ході перевірки було встановлено, що TOB «Укрінхолдинг»до складу податкового кредиту віднесено суми податку на додану вартість, на підставі податкової накладної, виписаної ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп», в результаті чого занижено податок на додану вартість за травень 2010 року на суму 38 112 грн.

Актом перевірки встановлено, що між TOB «Укрінхолдинг»та TOB «С.ДЖ.Р.Груп»укладено договір будівельного субпідряду № 2011/01 від 20.11.2009 року. Відповідно до умов Договору TOB «С.Дж.Р.Груп»зобов'язувалося виконати загально будівельні та підготовчі роботи на об'єкті, який розташований за адресою с. Волосянка, Сколівського р-ну, Львівської області, а позивач зобов'язувався забезпечити TOB «С.Дж.Р.Груп»місце для виконання роботи, передати проектно-кошторисну документацію та прийняти роботи на об'єкті і оплатити їх. На виконання умов Договору після виконання робіт сторонами було складено Акти приймання-передачі виконаних робіт. Дані роботи позивач зобов'язаний був виконати своїми та залученими силами (за допомогою субпідрядників) відповідно до умов Договору Генпідряду по капітальному будівництву № 1211/01 від 12.11.2009 року між ним та «Ханрок девелопмент - юей». Відповідно після виконання цих та інших робіт на такому об'єкті, позивачем було складено власні Акти приймання-передачі виконаних робіт (копії додаються) та передано по відповідних Актах Замовнику, а саме TOB «Ханрок девелопмент - юей».

Між позивачем та TOB «С.Дж.Р.Груп», відповідно до вимог чинного законодавства, було укладено всі необхідні документи, які є наявні в матеріалах справи.

Актами приймання-передачі виконаних робіт, платіжними дорученнями, які є первинними документами згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України від 16 липня 1999 року N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підтверджується факт здійснення господарських операцій. Відповідачем не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, чи ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом, а тому дані документи є підставою для бухгалтерського обліку. Податкові накладні підписанні уповноваженою особою - директором ОСОБА_3

Згідно акту перевірки, відповідачем зроблений висновок, що вищезазначений договір є недійсним в силу закону, оскільки правочин не відповідає загальним умовам дійсності правочину. Зокрема, відсутнє вільне волевиявлення учасника правочину та його відповідальність внутрішній волі.

Даний висновок зроблений податковим органом посилаючись на те, що в провадженні СУ ПМ ДПА України знаходиться кримінальна справа № 69-107 за ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 205 КК України, яка порушена відносно директора TOB «С.Дж.Р.Груп»ОСОБА_3 Зокрема, в ході досудового слідства встановлено, що громадянин ОСОБА_3 є формально засновником та директором TOB «С.Дж.Р.Груп»та ніяких документів фінансово - господарської діяльності підприємства від імені даного товариства не підписував.

На підставі викладеного, актом перевірки сформульовано висновок, що податкова накладна, виписана TOB «С.Дж.Р.Груп», не може бути підставою для віднесення сум податку, сплаченого вказаному підприємству, до податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та вказаним товариством було укладено угоду, на виконання якої було підписано акт приймання виконаних робіт та видано податкові накладні, відповідно до яких формувався податковий кредит.

Пунктом 1.7 статті 1 «Про податок на додану вартість»(надалі - Закон) визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. При цьому відповідальність за правильність виписування податкової накладної покладена не на покупця, а на продавця товарів.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість»та статей 1 і 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Виняток із зазначеного правила можуть становити випадки, коли порушення правил оподаткування ґрунтується на вчиненні суб'єктами господарювання нікчемних правочинів з метою, суперечною інтересам держави та суспільства (частина перша статті 207 Господарського кодексу України та стаття 228 Цивільного кодексу України).

Приходячи до висновку, що правочин не відповідає загальним умовам дійсності, та таким, що не мав на меті настання реальних наслідків, податковий орган посилається на Протокол допиту свідка від 18.08.2010 року. Допит проводився старшим слідчим з ОВС СВ ПМ ДПА у Житомирський області Андрійчуком Р.Б. Засновник та директор ТОВ «С.Дж.Р.Груп»- ОСОБА_3 був допитаний, в якості свідка, який зазначив, що ТОВ «С.Дж.Р.Груп»він створив за грошову винагороду, ніякого відношення до фактичної діяльності фірми не мав, ніяких документів щодо господарської діяльності не підписував.

В подальшому, Постановою від 27.09.2010 року порушено кримінальну справу № 69-107 відносно ОСОБА_3. за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України.

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що компетентним органом не було встановлено наявності умислу у директора ТОВ «С.Дж.Р.Груп»на укладення угоди, спрямованої на ухилення від сплати податків або угоди, укладеної в порушення публічного порядку.

Крім того, кримінальну справу, порушену стосовно ОСОБА_3. за ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України, закрито на підставі п. 2 ст. 6 Кримінально - процесуального кодексу України.

З матеріалів справи не вбачається, в чому саме полягала заздалегідь суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення договорів між позивачем та вказаним вище контрагентом, а також наявність в діях позивача вини у формі умислу.

Як встановлено судом першої інстанції, для позивача за укладеними договорами мало місце реальне настання обумовлених ними правових наслідків.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб фізичних осіб - підприємців»якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Як видно з матеріалів справи, на час здійснення фінансово-господарських операцій з позивачем, ТОВ «С.Дж.Р.Груп»було правоздатною та дієздатною юридичною особою, створеною та зареєстрованою у відповідності до чинного законодавства України, доказів того, що позивач знав або міг знати про недостовірність відомостей Єдиного державного реєстру Юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо вказаних юридичних осіб суду не дано.

Позивач на підставі отриманих від ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп»Актів приймання - передачі виконаних робіт та податкових накладних № 301109 від 30.11.2009 року, № 1112201 від 11.12.2009 року, № 221201 від 22.12.2009 року, № 290101 від 29.01.2010 року, № 150201 від 15.02.2010 року (копії наявні в матеріалах справи) відніс витрати, понесені при придбанні робіт, до складу валових витрат у сумі 360908,00 грн.

Враховуючи викладене, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ «С.Дж.Р.Груп»податкових накладних, за висновком суду, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 серпня 2011 року - без змін.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 серпня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Маслій В.І.

Файдюк В.В.