Ухвала суду № 263251, 27.09.2006, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

Іменем України

УХВАЛА

“27” вересня 2006 р.                                                                                       Справа № А-10/202-18

                                                                                                                                           к/с- К-6951/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого                                                          Нечитайла О.М.

Суддів                                                                      Конюшка К.В.

                                                                                   Ланченко Л.В.

                                                                                   Пилипчук Н.Г.

                                                                                   Степашка О.І.

при секретарі судового засідання                       Бойченко Ю.П.

за участю представників:

позивача:                                                              Лукач С.І. дов. від 07.08.2006р. № 07/08-1

відповідача                                                          Станіщук М.В., дов. від 26.09.2006р.

                                                                                № 40092/10-039

                                                                                Григорів В.М., дов. від 15.08.2006р.

                                                                                № 33061/10-038

розглянувшиу відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу                                               Державної податкової інспекції у

                                                                               м. Івано-Франківську

напостанову                                                       Львівського апеляційного

                                                                               господарського суду

від                                                                          07.04.2005р.

та рішення                                                          господарського суду Івано-Франківської області

від                                                                         24.01.2005р.

у справі                                                                № А-10/202-18

за позовом                                                          Приватного підприємства «Егіна»

до                                                                          Державної податкової інспекції у

                                                                              м. Івано-Франківську

про                                                                        визнання недійсними податкових повідомлень-

                                                                             рішень

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Егіна» (надалі – позивач, ПП «Егіна») звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області із позовом до Державної податкової інспекції у м.Івано-Франківську (надалі відповідач, ДПІ у м.Івано-Франківську) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області (суддя - Шелест С.Б.) від 24.01.2005р., залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду (головуючий суддя: Юрченко Я.О., судді: Процик Т.С., Галушко Н.А.) від 07.04.2005р. у справі №А – 10/202-18 позов задоволено, визнано недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Івано-Франківську від 04.11.2004р. № 0007472312/0 та № 0007482312/0, стягнено з відповідача 203,00 грн. судових витрат.

Зазначені судові рішення мотивовано тим, що висновки акту перевірки, на підставі якого відповідачем прийняті оспорювані податкові повідомлення-рішення, не відповідають вимогам чинного законодавства України, а саме нормам пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Зокрема господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що оскільки позивач отримав від продавця-платника податку податкові накладні, що засвідчили факт придбання позивачем товарів (робіт, послуг), висновок відповідача щодо безпідставності включення до податкового кредиту задекларованих позивачем сум є помилковим. Тому позивач правомірно відніс до податкового кредиту відповідних звітних періодів ПДВ в загальній сумі 38313,79 грн.

Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями звернулась до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою від 10.05.2005р. №15229/10-039, в якій просить скасувати рішення господарського суду Івано-Франківської області від 24.01.2005р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.04.2005р. у справі № А – 10/202-18, як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального права та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 04.11.2005р. у справі № А-10/202-18 касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську разом із матеріалами справи передано для розгляду Вищому адміністративному суду України.

Позивач надав заперечення на касаційну скаргу ДПІ у м. Івано-Франківську, в яких доводи, викладені у касаційні скарзі вважає необгрунтованими, судові рішення господарських судів попередніх інстанцій вважає повністю законними та просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 24.01.2005р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.04.2005р. у справі № А – 10/202-18 без змін.

В судовому засіданні суду касаційної інстанції від 16.08.2006р. було оголошено перерву до 27.09.2006р.

Відповідно до частини 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Господарськими судами першої та апеляційої інстанцій встановлено наступне:

ДПІ у м. Івано-Франківську прийняті податкові повідомлення-рішення від 04.11.2004р.:

- № 0007472312/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 25631,00 грн., в тому числі основний платіж – 17087,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції – 8544,00 грн.;

- № 0007482312/0 про виявлення у позивача завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за серпень, вересень, жовтень 2003р., січень, лютий 2004р. усього у розмірі 21227,00 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі висновків акту перевірки ДПІ у м.Івано-Франківську № 923/23-2-31263070 від 01.11.2004р. „Про результати комплексної планової документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства, повнота нарахування і своєчасність перерахування сплати податків ПП „Егіна" (кодб 31263070/ за період з 01.01.2003р. по 31.12.2003р. та по ПДВ з 01.01.2003р. по 01.03.2004р."

Даним актом зокрема встановлені наступні порушення вимог чинного законодавства України:

п.п.7.2.3 п.7.2 та п.п. 7.4.1, п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено податкове зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму17087,00грн та завищення від’ємного значення з податку на додану вартість на загальну суму – 21227,00грн.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, а саме.

За змістом висновків господарських судів першої та апеляційної інстанцій вбачається, що твердження відповідача про заниження позивачем податкового зобов’язання з податку на додану вартість та завищення від’ємного значення із вказаного податку, зроблені останнім на підставі того факту, що ПП «Егіна» віднесло до податкового кредиту суму зобов’язання з податку на додану вартість з дольової участі фінансування будівництва нежитлового приміщення відповідно до угод № 12 від 21.05.2003р., № 21 від 28.01.2004р., укладених з ПП «Рим», на підставі лише податкових накладних при відсутності актів виконаних робіт на вказані обсяги.

Скаржник, мотивуючи власну правову позицію, акцентує увагу на наступних моментах :

- поставка товарів, як визначено п.п. 1.4 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» є перехід права власності на товари (роботи, послуги) таким чином, податкова накладна, як податковий та розрахунковий документ, виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг) і підтверджує право платника податку на віднесення вказаних у ній сум з податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду, разом із тим, акти виконання робіт по оспорюваним операціям у позивача відсутні, отже оскільки таких документів видано не було, а податкова накладна визначає лише право платника податку на податковий кредит за першою подією у звітному періоді, тому законні підстави для віднесення вказаних сум до податкового кредиту відсутні;

- та посилаючись на нормативно-правовий припис ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» відповідач стверджує що суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням (спорудженням) основних фондів, що підлягають амортизації включаються до складу податкового кредиту лише з моменту їх участі у виробничій діяльності.

Проте, судова колегія Вищого адміністративного суду України не погоджується з таким розумінням податкового законодавства виходячи з наступного:

За змістом ч. 2 пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (із врахуванням змін та доповнень) суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням (спорудженням) основних фондів, що підлягають амортизації, включаються до складу податкового кредиту такого звітного періоду, незалежно від строків введення в експлуатацію основних фондів, а також від того, чи мав платник податку оподатковувані обороти протягом такого звітного періоду.

Таким чином, висновок господарських судів попередніх інстанцій про наявність прямої норми спеціального закону, що регламентує механізм нарахування податкового кредиту при придбанні (спорудженні) основних фондів незалежно від початку їх використання у господарській діяльності підприємства та правова доцільність застосування вказаної норми в даному випадку, визнається судовою колегією Вищого адміністративного суду України обгрунтованою.

Крім того, судова колегія Вищого адміністративного суду України підтверджує правильність висновків місцевого та апеляційного господарських судів в частині того, що наявність у позивача податкових накладних, які засвідчують придбання ним товарів (робіт, послуг), спростовує доводи ДПІ у м. Івано-Франківську про безпідставність включення до податкового кредиту сум податкового зобов’язання з податку на додану вартість по вказаним накладним навіть за відсутності актів виконаних робіт, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. 7.4.5. п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

За змістом п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 вказаного закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Тобто, спеціальним законом передбачено випадки, коли не дозволяється включення до податкового кредиту звітного періоду будь-яких витрат по сплаті податку на додану вартість, перелік таких випадків, за змістом даної норми, носить вичерпний характер, що зумовлює відсутність обов’язкової наявності інших підтверджуючих здійснення господарської операції документів.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлена наявність податкових накладних по оспорюваним господарським операціям.

Виходячи з вищевикладеного, порушень або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права господарськими судами першої та апеляційної інстанцій в цій частині судових рішень колегією суддів Вищого адміністративного суду України - не вбачається.

Таким чином, судова колегія Вищого адміністративного суду України підтверджує, що при вирішенні справи № А-10/202-18 господарський суд першої та апеляційної інстанції дійшли вичерпних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і правильно застосували до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

За таких обставин, касаційна скарга ДПІ у м. Івано-Франківську від 10.05.2005р. № 15229/10-039 підлягає залишенню без задоволення, а рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 24.01.2005р. та постанова Львівського апеляційного господарського суду від 07.04.2005р. у справі № А – 10/202-18  – без змін. 

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

                                                      УХВАЛИВ:    

1. Касаційну скаргу ДПІ у м. Івано-Франківську від 10.05.2005р. № 15229/10-039 на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 24.01.2005р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.04.2005р. у справі № А – 10/202-18 залишити без задоволення.

2. Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 24.01.2005р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.04.2005р. у справі № А – 10/202-18 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:                                                                                  Нечитайло О.М.

Судді                                                                                                           Конюшко К.В.

                                                                                                                     Ланченко Л.В.

                                                                                                                     Пилипчук Н.Г.

                                                                                                                     Степашко О.І.

З оригіналом вірно              

Суддя                                                                                                          Нечитайло О.М.