Постанова № 26324950, 27.09.2012, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" вересня 2012 р. 12 год. 30 хв.Справа № 2а-3382/12/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Попова В.Ф.,

при секретарі: Якущенко К.Ю.,

за участю:

представника позивача - Лисенка В.О.,

представника відповідача - Мкртчян Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Алеф" ЛТД

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби

про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Алеф" ЛТД (далі - ТОВ фірма "Алеф" ЛТД, позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у м. Херсоні, відповідач) про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення від 2 серпня 2012 р. № 0000691504, яким підприємству зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 233 809,0 грн., в тому числі за лютий 2012 р. - на 219 603,00 грн., за березень 2012 р. - на 14 206,00 грн., та застосовано штрафні санкції в загальній сумі 116 904,50 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги і пояснив, що відповідачем було проведено перевірку підприємства, складено акт, на підставі якого прийнято спірне рішення. Це рішення є наслідком протиправної оцінки відповідачем правочинів між ТОВ фірма "Алеф" ЛТД із ЗЕ ТОВ "Інтервес", які податковий орган, визнав такими, що не спрямовані на настання правових наслідків, що обумовлені ними. Відповідачем зовсім не досліджувалось додержання вимог податкового законодавства по взаєморозрахункам між ТОВ фірмою "Алеф" ЛТД та його безпосереднім контрагентом - ЗТОВ "Інтервес", а досліджувались лише поставки товару в наступному ланцюгу постачання, а саме від ТОВ "Южтехмонтаж" до ЗЕ ТОВ "Інтервес". Крім того, висновок відповідача про завищення ТОВ фірмою "Алеф" ЛТД суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню, ґрунтується на висновку податкового органу про порушення підприємством ст. ст. 203, 215, 216, 228, 626, 628, 629, 662, 655, 656, 901, 902, 903 ЦК України, в той час як чинним законодавством не надано право Державній податковій службі робити висновки про порушення норм цивільного законодавства, а також іншого, крім податкового.

На переконання позивача, він виконав всі вимоги ПК України щодо відображення податку на додану вартість за операціями із ЗЕ ТОВ "Інтервес" у складі податкового кредиту з ПДВ, всі операції підтверджені податковими накладними та бухгалтерськими документами.

Представник відповідача проти позову заперечувала та просила відмовити в його задоволенні, пояснила, що відшкодування податку на додану вартість передбачає дослідження всього ланцюга постачання товарів. Постачальником товарів в другому ланцюгу постачання задокументовано ТОВ "Южтехмонтаж", але податковий орган не зміг провести його перевірку та підтвердити реальність здійснення фінансово-господарської діяльності, в тому числі поставку продукції ЗЕ ТОВ "Інтервес", оскільки за податковою адресою ТОВ "Южтехмонтаж" не знаходиться та не має належних умов для здійснення господарської діяльності. В зв'язку з цим, податковим органом зроблено висновок, що договори поставки між ЗЕ ТОВ "Інтервес" та ТОВ "Южтехмонтаж" не спричиняють реального настання правових наслідків, ТОВ "Южтехмонтаж" не могло поставити товар на адресу ЗЕТОВ "Інтервес", а останнє - позивачу. Відсутність фактичних поставок товарів не дозволяє використати їх у оподатковуваній господарській діяльності позивача і, як наслідок, не дозволяє враховувати ці операції при формуванні податкового кредиту.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТОВ фірма "Алеф" ЛТД як платник податків перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Херсоні та є платником податку на додану вартість.

Спірне податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акта від 19.07.2012 р. № 1425/15-4/23140525, складеного за результатами невиїзної позапланової перевірки позивача з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ЗЕ ТОВ "Інтервес" за січень 2012 р. та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за лютий та березень 2012 р. (далі - акт перевірки від 19.07.2012 р.).

В зазначеному акті, податковий орган використав інформацію, відображену в актах від 04.04.2012 р. № 379/15-4/23140525 (про перевірку ТОВ фірма "Алеф" ЛТД) та від 24.05.2012 р. № 943/22-4/01194779 (про перевірку ЗЕ ТОВ "Інтервес").

За інформацією відповідача основним постачальником сільськогосподарської продукції (жмиху соняшника, люпину, пшениці) позивачу в січні 2012 р. було ЗЕ ТОВ "Інтервес".

В свою чергу, у січні 2012 р. ЗЕ ТОВ "Інтервес" мало взаємовідносини з ТОВ "Южтехмонтаж", між ними було укладено договір від 29.11.2011 р. № 29/2011/11 про поставку продукції (олійних, бобових, зернових культур та продуктів їх переробки). Документування поставок та включення відповідних сум ПДВ до складу податкового кредиту за січень 2012 р. від постачальника ТОВ "Южтехмонтаж" до покупця ЗЕ ТОВ "Інтервес" відбувалось на підставі податкових та видаткових накладних. Транспортування товару проводилось згідно товарно-транспортних накладних. На думку податкового органу, товарно-транспортні накладні складені з порушеннями, а саме в них не вказано назви та коди підприємств автоперевізників, П.І.П. відповідальних осіб за відвантаження та приймання продукції, що унеможливлює ідентифікацію відповідальних осіб та автопідприємств, які здійснювали перевезення в січні 2012 р.

Щодо ТОВ "Южтехмонтаж", то податковим органом складено акт від 23.04.2012 р. № 69/15-3/24956520 про неможливість проведення зустрічної звірки цього підприємства, згідно довідки від 13.04.2012 р. № 554/7-901 воно не знаходиться за податковою адресою. Згідно інформації та матеріалів ГВПМ ДПІ у м. Херсоні за результатами виїзду за адресою реєстрації ТОВ "Южтехмонтаж" (вул. Гагаріна, 121, м. Херсон) з'ясовано, що цією адресою знаходиться промислова територія, що належить ПП "Крант". З пояснень працівників ПП "Крант" (охоронців), які відмовились надавати письмові пояснення, посилаючись на заборону керівництва, встановлено, що ТОВ "Южтехмонтаж" як назва підприємства, офіс якого можливо знаходиться на території, їм знайома, але будь-яких посадових осіб, представників або відвідувачів цього підприємства вони не бачили. На території діє пропускний режим, але жодного документального підтвердження (відмітки в журналі охорони) щодо здійснення діяльності за вказаною адресою ТОВ "Южтехмонтаж" працівники ПП "Крант" надати не змогли.

За даними акту перевірки, посадовими особами податкового органу було опитано директора ТОВ "Южтехмонтаж" ОСОБА_3 В ході опитування встановлено, що він є директором, бухгалтером підприємства, на підприємстві працює один найманий працівник, складських приміщень, транспортних засобів та інших офісних приміщень ТОВ "Южтехмонтаж" не має. Конкретних пояснень щодо діяльності підприємства та суті проведення фінансово-господарських операцій ОСОБА_3 надати не зміг.

За інформацією податкового органу у ТОВ "Южтехмонтаж" відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби.

Враховуючи наведені обставини, відповідач дійшов висновку, що угоди укладені між постачальниками та покупцями за період з 01.01.2012 р. по 31.01.2012 р. мають ознаки нікчемності. Договори поставки між ЗЕ ТОВ "Інтервес" та ТОВ "Южтехмонтаж" не спричиняють реального настання правових наслідків. ЗЕ ТОВ "Інтервес" безпідставно включило до податкового кредиту суми ПДВ по операціям з ТОВ "Южтехмонтаж". У ЗЕ ТОВ "Інтервес" відсутні об'єкти, які підпадають під визначення п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст.188 ПК України. Дані, наведені в деклараціях з ПДВ за січень 2012 р. про обсяги продажу та податкового зобов'язання щодо взаємовідносин з ТОВ фірма "Алеф" ЛТД є недійними.

І, як наслідок, податковий орган зробив висновок, що ТОВ фірма "Алеф" ЛТД порушено ст. 198, п. 200.4 ст. 200 ПК України, а саме завищено суму податкового кредиту у січні 2012 р. на 233 809,00 грн. та завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню ПДВ у лютому 2012 р. на 219 603,00 грн. та у березні 2012 р. на 14 206,00 грн.

Надаючи оцінку позиціям сторін та доказам, на які вони посилаються, суд вважає за необхідне врахувати наступні обставини та приписи законодавства.

Відповідно до п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, головними умовами для віднесення сплаченого при придбанні товару ПДВ до складу податкового кредиту є належне документування сплаченого (нарахованого) ПДВ та використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податків.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) передбачений статтею 200 ПК України.

За змістом акту перевірки ТОВ фірми "Алеф" ЛТД підставою для позбавлення права цього підприємства на бюджетне відшкодування та застосування до нього штрафних санкцій стало визнання нікчемними, такими, що не спричиняють реального настання правових наслідків, угод між ЗЕ ТОВ "Інтервес" та ТОВ "Южтехмонтаж" (2-й ланцюг постачання). Фактично позиція податкового органу полягає в тому, що, оскільки, провести перевірку ТОВ "Южтехмонтаж" неможливо, у нього відсутні необхідні умови для здійснення господарської діяльності, то, відповідно, це підприємство не могло поставляти товар ЗЕ ТОВ "Інтервес", а ЗЕ ТОВ "Інтервес" - ТОВ фірмі "Алеф" ЛТД. Таким чином, ТОВ фірми "Алеф" ЛТД не мала права формувати податковий кредит за господарськими операціями з ЗЕ ТОВ "Інтервес" та бюджетне відшкодування податку на додану вартість за цими операціями.

Суд вважає такий висновок лише припущенням, оскільки він ґрунтується на неналежних доказах, а відсутність за податковою адресою контрагента, перевірена шляхом опитування невідомих осіб, розглядається як обставина, що свідчить про неможливість здійснення господарської діяльності. Ці припущення і породжують припущення щодо можливих порушеннях податкового законодавства одним з постачальників в ланцюгах постачання товару (навіть не безпосереднім контрагентом позивача).

Крім того, суд звертає увагу на такі обставини:

по-перше, довідка про відсутність ТОВ "Южтехмонтаж" за податковою адресою та акт про неможливість проведення зустрічної звірки цього підприємства складені в квітні 2012 р., тобто через декілька місяців після проведення спірних господарських операцій, які відбулись у січні 2012 р.;

по-друге, твердження відповідача про відсутність ТОВ "Южтехмонтаж" ґрунтується усних поясненнях працівників (охоронців), а тому такі пояснення не можна вважати належними доказами,

по-третє, ТОВ "Южтехмонтаж" є постачальником у другому ланцюгу постачання, пов'язаність цього підприємства з позивачем контролюючим органом не доведена.

Жодних доказів порушення податкового законодавства саме позивачем контролюючим органом суду надано не було.

Суд критично оцінює посилання відповідача на те, що одним з беззаперечних доказів безтоварності спірних господарських є відсутність у ТОВ "Южтехмонтаж" необхідних умов для здійснення господарської діяльності, оскільки ці обставини не перевірялись та не надано посилань обгрунтувань, які умови відповідач вважає обов'язковими для здійснення господарської діяльності.

Суд звертає увагу, що чинним законодавством України не встановлено норм щодо кількості працівників, вартості основних фондів підприємства, наявності власних або орендованих складських приміщень та інших матеріальних ресурсів, при недотриманні яких підприємство вважається таким, що не може здійснювати господарську діяльність, а також не визначено ознак, які вказують на здійснення господарської діяльності підприємством за юридичною чи податковою адресою.

Відповідач при проведенні перевірки мав врахувати те, що за своєю специфікою торгівельно-постачальницька діяльність може будуватись на використанні найманих складських приміщень, при цьому перехід права власності на товар не означає обов'язкового переміщення товару, а економічним зиском посередника є націнка за перепроданий товар. Ця обставина не підтверджена та не спростовна відповідачем під час перевірки позивача та його контрагентів.

Дослідивши господарські операції між позивачем та його контрагентом-постачальником - ЗЕ ТОВ "Інтервес", суд вважає, що вони носять реальний характер та не мають ознак фіктивності.

За актом перевірки ТОВ фірми "Алеф" ЛТД основним видом діяльності підприємства у перевіреному періоді є закупівля сільськогосподарської продукції (поставка олійних, бобових, зернових культур) на митній території України для подальшої реалізації.

Поставка товару від ЗЕ ТОВ "Інтервес" до ТОВ фірми "Алеф" ЛТД підтверджується, зокрема, договором на поставку продукції від 04.01.2011 р. № 04012011 та додатком від 21.12.2011 р. № 13, видатковою накладною та податковими накладними.

На підтвердження переміщення товару позивачем суду надані копії товарно-транспортних накладних, в яких зазначені прізвища водіїв та державні номери автомобілів, якими здійснювалось перевезення сільськогосподарської продукції, замовник (платник) та вантажовідправник, якими зазначено ТОВ "Южтехмонтаж" та вантажодержувач - ТОВ "Інтервес" (для ТОВ "Алеф" ЛТД), назва продукція та інша інформація. Окремі недоліки в оформленні товарно-транспортних накладних, на які посилається відповідач, та які стосуються другого ланцюга постачання товарів, не можуть бути підставою для визнання недійсними правочинів щодо поставки продукції за участю позивача.

Придбану позивачем продукцію було в подальшому експортовано, що підтверджується, зокрема, контрактом від 19.12.2011 р. № 940/14224180, зовнішньоекономічним біржовим контрактом про експорт від 17.01.2012 р. № 06/21-ЗЕ та вантажно-митною декларацією № 508040000/2012/000443.

Крім того, суд звертає увагу, що ТОВ "Інтервес" включено до податкових зобов'язань ПДВ за операціями з позивачем, а ТОВ "Южтехмонтаж" - за операціями з ТОВ "Інтервес", що підтверджується податковими деклараціями з ПДВ з додатком № 5.

Контролюючим органом не надано до суду належних доказів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами, що інформація, яку місять документи, надані позивачем до суду на обґрунтування своїх вимог, не відповідає дійсності, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих товарів в господарській діяльності, про відсутність змін у складі і структурі активів осіб, котрі є сторонами спірних правочинів, про те, що позивач діяв без належної обачності й обережності, про наявність взаємопов'язаності позивача та його контрагента, що позивач отримував податкову вигоду з порушенням приписів податкового законодавства і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти та, що без участі покупця податкова вигода не могла бути одержана.

Суд вважає, що не може бути підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит порушення податкового законодавства іншими контрагентами по ланцюгу постачання.

За приписами пп. 16.1.2-16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Таким чином, ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

При здійсненні господарської операції з боку позивача обов'язковому контролю підлягають наявність у постачальника дозвільної документації на складання податкової накладної, відповідність реквізитів податкової накладної фактичним даним на момент вчинення правочину та фактична наявність товару або здійснення роботи чи послуги, отримання (надання) яких документуються сторонами господарської операції.

Законодавством України не передбачено обов'язок суб'єкта господарювання здійснювати контроль за дотриманням закону іншими платниками податків. Такий контроль покладено на органи державної податкової служби.

Неможливість здійснення податковим органом перевірок постачальників позивача в ланцюгах постачання не є достатньою підставою для визнання недійсними юридично значимих дій названих підприємств з іншими суб'єктами господарювання з моменту їх державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру, а також не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України від 15.05.2003 р. № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Оскільки у позивача наявні належним чином оформлені податкові накладні, ним сплачено постачальнику у повному обсязі податок на додану вартість у складі вартості поставлених товарів, належним чином оформлені та здані до ДПІ податкові декларації, тобто позивачем виконані всі вимоги податкового законодавства щодо формування податкового кредиту, то, відповідно, він має право на включення до податкового кредиту сплачених сум ПДВ.

Окремо суд вважає за необхідне надати оцінку висновку позивача про визнання нікчемними правочинів між зазначеними контрагентами в ланцюгу постачання.

За змістом акту перевірки податковий орган зробив висновок про нікчемність правочинів, оскільки ці правочини, на думку контролюючого органу, не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними.

Суд звертає увагу, за змістом ст. 234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків (на що фактично вказує відповідач), є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом.

Тобто, зазначені правочини є оспорюваними і можуть бути визнані недійсними лише судом, а не податковим органом. Відповідач не навів посилання на судові рішення щодо недійсності вчинених позивачем правочинів як фіктивних.

Надаючи правову оцінку спірним правочинам, відповідач перекручує норми чинного законодавства України, невірно їх тлумачить та застосовує. За відсутності фактів, що відповідно до законодавства свідчили б про нікчемність цих правочинів, чи судових рішень про визнання їх недійсними, висновки ДПІ у м. Херсоні, викладені в акті перевірки щодо зазначених правочинів є протиправними.

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

В порушення ч. 2 ст. 71 КАС України ДПІ у м. Херсоні як суб'єкт владних повноважень не довела правомірність спірного податкового повідомлення.

За таких обставин суд повністю задовольняє позовні вимоги та скасовує податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Херсоні від 02.08.2012 р. № 0000691504.

Керуючись ст. ст. 158-163, 167 КАС України, суд,

постановив:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Алеф" ЛТД до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби від 02.08.2012 р. № 0000691504.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Алеф" ЛТД (ідентифікаційний код 23140525) судовий збір у розмірі 2 146,00 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень нуль копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 02 жовтня 2012 р.

Суддя Попов В.Ф.

кат. 8.2.1