Постанова № 26324470, 15.06.2012, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/1454/2012

15 червня 2012 року 11год. 35хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Махаринця Д. Є. за участю секретаря судового засідання Деркач Н.А. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Лесюк В.І., Пейко А.Б.

відповідача: представник Коритнюк В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватне підприємство "ПВКФ Терен" до Державна податкова інспекція у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання дій протиправним та скасування вимоги ВСТАНОВИВ:

Позивач - Приватне підприємство «ПВКФ Терен» звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Рівне про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у м. Рівному, щодо прийняття податкової вимоги № 183 від 26.03.2012 року та про повне скасування вказаної податкової вимоги Державної податкової інспекції у м. Рівному № 183 від 26.03.2012 року .

16.05.2012 року в судовому засіданні позивач заявив клопотання про збільшення позовних вимог та просив визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Рівному, щодо прийняття податкової вимоги № 183 від 26.03.2012 року та визнати протиправною і скасувати повністю податкову вимогу Державної податкової інспекції у м. Рівному № 183 від 26.03.2012 року .

Представники позивача в судовому засіданні адміністративний позов підтримали з наведених у ньому підстав, просили задовольнити в повному обсязі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 26.03 2012 року ДПІ у м. Рівному прийняло податкову вимогу № 183 у відповідності до якої визначила позивачу суму податкового боргу платника податків за узгодженими грошовими зобов'язаннями в розмірі 5 451308, 81 грн., у тому числі з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі - 3954785,59 грн. (основний платіж - 2 688 230,00 грн.; штрафні (фінансові) санкції - 672277,00 грн.; пеня- 59427,00 грн.) з податку на додану вартість в розмірі - 1496523,22 грн. (основний платіж - 1008 284,69 грн.; штрафні (фінансові) санкції - 252103,00 грн.; пеня - 23613,00 грн.).

ПП «ПВКФ Терен» з вказаною податковою вимогою не погоджується, оскільки остання є незаконною та безпідставною, факт її виникнення та визначена у вказаній вимозі узгоджена сума податкового боргу не підтверджена жодним чином як документально так і законодавчо. Суду пояснили, що податковий борг міг бути визначений відповідачем та ґрунтуватись на підставі податкових повідомлень-рішень №0000152342 про визначення грошового зобов'язання по податку на прибуток за основним платежем в сумі 2689106.00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 672277,00 грн., повідомлення-рішення №0000162342 про визначення грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем в сумі 1008412.00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 252103.00 грн. прийнятих на підставі акту перевірки «ПВКФ Терен» проведеної ДПІ у м. Рівне №2/23-100/13987031 від 06.01.2011 року.

Зазначили, що висновки ДПІ у м. Рівне при здійсненні вказаної перевірки, здійснені згідно Рішення №2 від 27.12.2010 року про застосування звичайних цін та з метою визначення відсотку відхилення між рівнями цін.

За результатами адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень №0000152342 та №0000162342 від 20.01.2011 року, прийнятих ДПІ у м. Рівне, контролюючим органом вищого рівня, у відповідності до свого рішення № 10864/6/25-0415 від 10.06.2011 року, повністю задоволеною скаргу на прийняті вказані податкові повідомлення-рішення на користь платника податків - ПП «ПВКФ Терен», а відтак оскаржувана податкова вимога № 183 від 26.03.2012 року є безпідставною та прямо протирічить висновкам ДПА України, судовим рішенням та фактичним обставинам справи.

Відповідач Державна податкова інспекція у м. Рівне адміністративний позов не визнав, подав письмові заперечення. Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення, що відповідають наведеному в запереченні. Додатково пояснив, що сума узгодженого податкового боргу визначеного в оскаржуваній податковій вимозі ДПІ у м. Рівне № 183 від 26.03.2012 року визначена та ґрунтується на підставі податкових повідомлень-рішень №0000152342 про визначення грошового зобов'язання по податку на прибуток за основним платежем в сумі 2689106.00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 672277,00 грн., повідомлення-рішення №0000162342 про визначення грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем в сумі 1008412.00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 252103.00 грн. прийнятих на підставі акту перевірки «ПВКФ Терен» проведеної ДПІ у м. Рівне №2/23-100/13987031 від 06.01.2011 року.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши докази якими сторони обґрунтовували свої вимоги та заперчення , суд вважає, що позов слід задовольнити повністю.

Суд виходив з такого.

Матеріалами справи стверджується, що ПП "ПВКФ Терен" зареєстроване Виконавчим комітетом Рівненської міської ради 25.03.1992 року № 16081050008001787, свідоцтво про державну реєстрацію від 25.03.1992 року серії АОО № 813357. Перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Рівне.

26 березня 2012 року Державною податковою інспекцією у м. Рівне винесена податкова вимога № 183 від 26.03.2012 року у відповідності до якої, станом на 26 березня 2012 року, сума податкового боргу платника податків - приватного підприємства «ПВКФ Терен» за узгодженими грошовими зобов'язаннями становить 5 451308, 81 грн., у тому числі з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі - 3954785,59 грн. (основний платіж - 2 688 230,00 грн.; штрафні (фінансові) санкції - 672277,00 грн.; пеня- 59427,00 грн.) з податку на додану вартість в розмірі - 1496523,22 грн. (основний платіж - 1008 284,69 грн.; штрафні (фінансові) санкції - 252103,00 грн.; пеня - 23613,00 грн.).

Відповідачем не заперечується, що вказана сума податкового боргу визначеного в оскаржуваній податковій вимозі ДПІ у м. Рівне № 183 від 26.03.2012 року, визначена та ґрунтується на підставі податкових повідомлень-рішень №0000152342 про визначення грошового зобов'язання по податку на прибуток за основним платежем в сумі 2689106.00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 672277,00 грн., повідомлення-рішення №0000162342 про визначення грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем в сумі 1008412.00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 252103.00 грн. прийнятих на підставі акту перевірки «ПВКФ Терен» проведеної ДПІ у м. Рівне №2/23-100/13987031 від 06.01.2011 року.

Вказані рішення були прийняті на підставі акту перевірки «ПВКФ Терен» проведеної ДПІ у м. Рівне №2/23-100/13987031 від 06.01.2011 року.

При здійсненні перевірки встановлено, що ПП «ПВКФ Терен» здійснювало діяльність з гуртово-роздрібної торгівлі пивом та безалкогольними напоями. В акті перевірки відображено, що ПП «ПВКФ Терен» занижено скоригований валовий дохід на суму 10 756 422 грн., а саме підприємство занижувало дохід від реалізації товарів, робіт, послуг шляхом заниження ціни реалізації для покупців, що здійснюють розрахунки в готівковій формі через реєстратори розрахункових операцій у порівнянні з цінами реалізації для покупців, що здійснюють розрахунки у безготівковій формі.

Згідно Рішення №2 від 27.12.2010 року про застосування звичайних цін та з метою визначення відсотку відхилення між рівнями цін працівниками ДПІ у м. Рівне був проведений вибірковий аналіз видаткових накладних на реалізацію товарів та встановлений середній відсоток відхилення в ціні для покупців, що розраховуються в готівковій формі та покупців, що розраховуються в безготівковій формі.

З посиланням на п.п.7.4.1, п.7.4.3 п.7.4 ст.7, п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року №334/94-ВР із змінами та доповненнями, в акті перевірки зроблено висновок про заниження ПП «ПВКФ Терен» доходів від продажу товарів (робіт, послуг) на загальну суму 10 756 422 грн., за рахунок заниження обсягів продажу товарів за звичайними цінами, що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 2 689 106 грн.

Також з посиланням на п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/94-ВР із наступними змінами та доповненнями, в акті перевірки зроблено висновок про заниження ПП «ПВКФ Терен» податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 1 008 412 грн., за рахунок заниження обсягів продажу товарів за звичайними цінами.

Дані обставини встановлені у судовому засіданні та не заперечуються сторонами. Саме за результатами вказаного акту перевірки «ПВКФ Терен» проведеної ДПІ у м. Рівне №2/23-100/13987031 від 06.01.2011 року відповідачем були встановлені зазначені вище порушення, прийняті податкові повідомлення-рішення та визначена сума податкового боргу сформована в оскаржуваній податковій вимозі ДПІ у м. Рівне № 183 від 26.03.2012 року.

Позивач використав процедуру адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень №0000152342 та №0000162342 від 20.01.2011 року, за результатами якої, у відповідності до рішення ДПА України № 10864/6/25-0415 від 10.06.2011 року про розгляд скарги ПП «ПВКФ Терен», контролюючим органом вищого рівня оскаржувані рішення ДПІ у м. Рівне залишені без змін, а скарга платника - без задоволення. Дослідженням рішення ДПА України № 10864/6/25-0415 від 10.06.2011 року про розгляд скарги ПП «ПВКФ Терен», судом встановлено, що контролюючим органом вищого рівня по оскаржуваних податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Рівне №0000152342 від 20.01.2011 року та №0000162342 від 20.01.2011 року рішень по суті скарг не приймалось

Одночасно вказане рішення ДПА України № 10864/6/25-0415 від 10.06.2011 року, в частині оскарження податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Рівне №0000152342 від 20.01.2011 року та №0000162342 від 20.01.2011 року, містить посилання про те, що ДПІ у м. Рівне звернулось до Рівненського адміністративного суду з адміністративним позовом до ПП «ПВКФ Терен» про нарахування та стягнення в дохід держави податкових зобов'язань.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 12 липня 2011 року у справі № 2а/1770/2486/2011, переглянутою 13.09.2011 року в апеляційному порядку та залишеною без змін, позовну заяву ДПІ у м. Рівне повернено позивачу.

Підставою до залишення без руху позовної заяви ДПІ у м. Рівне послужили відсутність доказів узгодження податкових зобов'язань, визначених податковим органом податковими повідомленнями-рішеннями від 20.01.2011 року №0000152342 про визначення грошового зобов'язання по податку на прибуток за основним платежем в сумі 2689106,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 672277,00 грн.; від 20.01.2011 року №0000162342 про визначення грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем в сумі 1008412,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 252103,00 грн.

В касаційному порядку вказані рішення судів ДПІ у м. Рівне не оскаржувались.

Наведені обставини, встановлені судом, об'єктивно підтверджують доводи позивача викладені в частині відсутності узгодженого грошового зобов'язання в тому числі згідно податкових повідомлень-рішень №0000152342 та №0000162342 від 20.01.2011 року.

Вирішуючи даний адміністративний спір по суті, суд враховує правові засади застосування законодавства з питань оподаткування суб'єктів підприємницької діяльності чинного на момент виникнення спірних правовідносин та прийняття рішення у справі, зокрема вимог Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011року.

У відповідності до пунктів 8-10 ст. 56 Податкового Кодексу України, контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Рішення Державної податкової адміністрації України та спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи, прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку.

На підставі викладеного, судом критично оцінюється рішення ДПА України № 10864/6/25-0415 від 10.06.2011 року, як доказ узгодженого грошового зобов'язання згідно податкових повідомлень-рішень №0000152342 та №0000162342 від 20.01.2011 року, а відтак і саму правову підставу для формування податкової вимоги № 183 від 26.03.2012 року.

У відповідності до п. 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України - податкова вимога це письмова вимога органу державної податкової служби до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

В свою чергу п. 14.1.175 ПК України визначає що податковий борг це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, Але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Також п. 14.1.156. ПК України визначено, що податкове зобов'язання це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк);

Законодавцем визначено обов'язок сплати платником податків податкового зобов'язання до відповідного бюджету на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством.

Згідно з Порядком направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затверджених наказом ДПА України від 22.12.2010р. № 985, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за №1440/18735, у разі здійснення розрахунку (перерахунку) збільшення (зменшення) грошового зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування, зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість із застосуванням звичайних цін за результатами перевірки приймаються окремі податкові повідомлення-рішення на ці суми за формами, передбаченими пунктом 2.2. цього розділу.

У разі коли платник податків розпочинає процедуру оскарження цього податкового повідомлення-рішення або не сплачує відповідної суми, визначені в такому податковому повідомленні-рішенні, протягом строків, встановлених Кодексом, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним. Керівник органу державної податкової служби зобов'язаний звернутися до суду з позовом про нарахування та сплату податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності.

Стаття 39 ПК України встановлює методи визначення та порядок застосування звичайної ціни.

Проте, згідно розділу XIX «Прикінцеві положення» ПК України цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року, окрім статті 39, яка набирає чинності з 1 січня 2013 року.

Таким чином, метод визначення та порядок застосування звичайної ціни до 01.01.2013 року не можуть бути визначені відповідно до вказаної статті.

Можливість застосування при визначенні бази оподаткування звичайної ціни за методикою та в порядку, встановленому іншими нормами (зокрема п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яка відповідно до розділу XIX «Прикінцеві положення» ПК України діє до 1 січня 2013 року) ПК України не передбачає.

Можливість застосування аналогії закону у податкових правовідносинах не передбачена законодавством та не відповідає п.4.4 ст.4, п. 7.3 ст. 7 ПК України.

Більш того, п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачає, що донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами.

Така процедура була передбачена п.п. 4.3.5. п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який втратив чинність з 01.01.2011 року.

Таким чином, визначення бази оподаткування ПП «ПВКФ Терен» з податку на прибуток та з податку на додану вартість неможливо, оскільки відсутні необхідні для цього затверджені законами відповідні процедура та методика.

Тобто закон передбачає, що при застосуванні звичайних цін податковий орган має керуватися процедурними нормами, які встановлені для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Такий спосіб на час прийняття податкових повідомлень-рішень №0000152342 та №0000162342 від 20.01.2011 року не був законодавчо встановлений. Встановлення ж його у Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. № 985, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за № 1440/18735 не відповідає п. 7.3 ст. 7 ПК України. Згідно з ним будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Крім того, вказаним порядком встановлено, що у разі коли платник податків розпочинає процедуру оскарження цього податкового повідомлення-рішення або не сплачує відповідної суми, визначені в такому податковому повідомленні-рішенні, протягом строків, встановлених Кодексом, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним.

З огляду на викладене, визначення податкових зобов'язань у відповідності до податкової вимоги № 183 від 26.03.2012 року в розмірі 5 451308, 81 грн., які не ґрунтуються на нормах закону є безпідставним.

Крім того, при вирішенні питання стосовно правомірності застосування штрафних (фінансових) санкцій, суд додатково зауважує на приписах ст. 19, п. 22 ч.1 ст.92 Конституції України, п.7.3 ст. 7 ПК України, згідно з якими відповідальність за податкові правопорушення має бути визначена у виключно у відповідних законах.

Цьому відповідають положення п. 113.3 ст. 113 ПК України, згідно з яким штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Зважаючи на відсутність обставин, виходячи з яких можливе застосування глави 11 розділу ІІ Податкового кодексу України, суд не вбачає правових підстав для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій та зобов'язання його сплатити такі санкції.

Зазначення розміру штрафних санкцій у оскаржуваній податковій вимозі не ґрунтується на нормах законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст..72 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій, чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку, що ДПІ в м. Рівне не доведено правомірності прийняття податкової вимоги № 183 від 26.03.2012 року.

Згідно із частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінюючи встановлені фактичні обставини справи в їх сукупності у відповідності до приписів закону, за результатами судового розгляду справи суд приходить до висновку, що податковим органом не доведено факту узгодження суми податкового боргу позивача, прийнята оскаржувана податкова вимога № 183 від 26.03.2012 року не ґрунтується на нормах закону, а відтак є протиправною.

Суд вважає, що при прийнятті спірної податкової вимоги № 183 від 26.03.2012 року - суб'єкт владних повноважень діяв не у відповідності з вимогами закону, необгрунтовано, без урахування усіх обставин, що мали значення для прийняття рішення, упереджено, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення. Відтак на думку суду податкова вимога Державної податкової інспекції у м. Рівне № 186 від 26.03.2012 року є протиправною, а тому підлягає до скасування.

Судові витрати суд присуджує на користь позивача відповідно до статті 94 КАС України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватне підприємство "ПВКФ Терен" задовольнити повністю.

Визнати дії Державної податкової інспекції у місті Рівному щодо прийняття податкової вимоги № 183 від 26.03.2012 року протиправними та скасувати податкову вимогу № 183 від 26.03.2012 року Державної податкової інспекції у місті Рівному.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватне підприємство "ПВКФ Терен" витрати по сплаті судового збору в розмірі 2253,40 грн.

Присудити на користь позивача Приватне підприємство "ПВКФ Терен" із судовий збір у розмірі

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Махаринець Д. Є.