Постанова № 26324018, 03.10.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 жовтня 2012 року Справа № 2а/1270/7016/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого: Твердохліб Р.С.,

при секретарі: Андріасяні Е.А.,

представників сторін:

від позивача - Єрмоленко Є.В. (довіреність від 12.03.2012 № 1),

від відповідача - Юрченко М.Ю. (довіреність від 06.08.2012 № 28/10),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Інвестхолдінг» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

12 вересня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов приватного акціонерного товариства «Інвестхолдінг» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби в якому позивач просить:

- визнати протиправними дії Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби щодо неприйняття поданої приватним акціонерним підприємством «Івестхолдінг» податкової декларації з податку на додану вартість разом з додатками та реєстрами виданих та отриманих податкових накладних за липень 2012 року;

- зобов'язати дії Ленінську міжрайонну державну податкову інспекцію у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби прийняти подану приватним акціонерним товариством «Івестхолдінг» податкову декларацію з податку на додану вартість разом з додатками та реєстрами виданих та отриманих податкових накладних за липень 2012 року;

- зобов'язати Ленінську міжрайонну державну податкову інспекцію у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби перенести до електронної бази податкової звітності, що ведеться органами державної податкової служби, показники податкової декларації з податку на додану вартість разом з додатками та реєстрами виданих та отриманих податкових накладних за липень 2012 року.

В обґрунтування заявленого позову позивач зазначив, що 20 серпня 2012 року кур'єрською поштою до відповідача було направлено декларацію з податку на додану вартість за липень 2012 року з додатками, згідно опису вкладеного. Подана звітність була прошнурована, листи пронумеровані та скріплені печаткою підприємства і підписом відповідальної особи.

Листом відповідача від 22 серпня 2012 року № 18102/18-416 позивача було повідомлено, що декларацію з податку на додану вартість не визнано податковою звітністю як таку, що заповнена з порушенням встановлених правил, а саме не скріплено печаткою додаток 5 до декларації.

В силу пунктів 49.8 та 49.9 статті 49 Податкового кодексу України прийняття податкової є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають. За умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання органом державної податкової служби.

Всі необхідні реквізити на декларації з податку на додану вартість за липень 2012 року були в наявності про що було зазначено в поштовому опису та супровідному листі, тобто невизнання декларації податковою звітністю є неправомірним.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлений позов, просив задовольнити вимоги в повному обсязі, та зобов'язати відповідача прийняти вказані декларації як податкову звітність та внести відповідні показники декларацій до електронної бази податкової звітності.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, надав письмові заперечення, в яких з посиланням на норми ст. 48 Податкового кодексу України вказав, що декларація з податку на додану вартість за липень 2012 року не скріплена підписом та печаткою на додатку (Д5) до декларації, що суперечить положенням пункту 48.3 статті 48 Податкового кодексу України. Відповідачем було запропоновано позивачу надати нову декларацію, заповнену належним чином. Оскільки позивачем названі недоліки усунуто не було, повторно подані декларації не визнано податковою звітністю. За таких обставин представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з таких підстав.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.

Сторонам роз'яснювались вимоги статей 69-72 КАС України та наслідки їх невиконання. Судом приймались заходи щодо всебічного та об'єктивного розгляду справи, у тому числі шляхом витребування у сторін додаткових доказів на підтвердження їх правової позиції з приводу заявленого позову. З урахуванням вимог п.6 ст. 71 КАС України, суд розглянув справу на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що приватне акціонерне товариство «Інвестхолдінг» зареєстровано в якості юридичної особи виконавчим комітетом Луганської міської ради 21 жовтня 2005 року за № 13821050011006176 (а.с. 7).

Згідно довідки про взяття на облік платника податків від 18 травня 2010 року № 543, публічне акціонерне товариство «Інвестхолдінг», як платник податків перебуває на обліку в Ленінській міжрайонній державній податковій інспекції у м. Луганську з 27 жовтня 2010 року за № 1553 (а.с. 21).

Відповідно до свідоцтва № 100293420 приватне акціонерне товариство «Івестхолдінг» є платником податку на додану вартість та йому присвоєно індивідуальний податковий номер 338460412369 (а.с. 20).

Супровідним листом від 20 серпня 2012 року № 160 позивач направив на адресу відповідача податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2012 року з розшифровкою податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, розрахунком коригування сум ПДВ, а також реєстр виданих та отриманих податкових накладних який міститься на компакт-диску (а.с. 23-27).

Зазначені обставини також підтверджуються описом вкладення до листа № 161390 на і'мя Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби та конвертом (а.с. 28-29).

Листом від 22 серпня 2012 року № 18102/18-416 відповідач повідомив позивача про невизнання декларації з податку на додану вартість за липень 2012 року податковою звітністю у зв'язку із тим, що зазначена декларація не скріплена підписом та печаткою на додатку 5 до декларації та запропонував позивачу надати нову податкову декларацію оформлену належним чином (а.с. 30).

Вказані обставини сторонами не заперечувались.

Порядок складення та подання податкової звітності врегульовано главою 2 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI.

Відповідно до підпунктів 48.1 та 48.3 статті 48 Податкового кодексу України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Згідно з підпунктом 48.5.1 пункту 48.5 статті 48 Податкового кодексу України податкова декларація повинна бути підписана керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до органу державної податкової служби. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником.

Відповідно до статті 8 Закону України № 996-XIV від 16.07.1999 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.а

Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форми його організації: введення до штату підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером; користування послугами спеціаліста з бухгалтерського обліку, зареєстрованого як підприємець, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи; ведення на договірних засадах бухгалтерського обліку централізованою бухгалтерією або аудиторською фірмою; самостійне ведення бухгалтерського обліку та складання звітності безпосередньо власником або керівником підприємства.

Посада бухгалтера чи іншої окремої особи, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку, штатним розписом позивача не передбачена, що підтверджується довідкою позивача (а.с. 41) та представником відповідача в судовому засіданні не заперечувалось.

Тобто, особою, відповідальною за ведення бухгалтерського обліку позивача є безпосередньо його керівник. Як вбачається з копії податкової декларації, наявної у матеріалах справи з 5 додатком розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5), та їх оригіналів, які було оглянуто в судовому засіданні, податкова декларація з податку на додану вартість за липень 2012 року з 5 додатком розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) містять підпис директора приватного акціонерного товариства «Інвестхолдінг» та печатку підприємства.

Таким чином суд приходить до висновку, що позивачем при складанні та оформленні податкової декларації з податку на додану вартість з 5 додатком розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) дотримано наведені вимоги закону щодо відповідних підписів посадових осіб платника податків та скріплення печаткою підприємства.

Відповідно до пункту 49.8 статті 49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби.

Імперативний характер наведеної норми означає, що податковий орган не має права не прийняти фактично отриману податкову декларацію, подану платником податків в один із способів, передбачених пунктом 49.3 статті 49 Податкового кодексу України (особисто або через представника, поштою чи засобами електронного зв'язку).

Практична реалізація процедури прийняття податкової декларації визначається пунктами 49.8 та 49.9 статті 49 Податкового кодексу України.

Як передбачено нормою абзацу першого пункту 49.9 статті 49 Податкового кодексу України, за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання органом державної податкової служби.

За умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою:

- за наявності на всіх аркушах, з яких складається податкова декларація та, за бажанням платника податків, на її копії, відмітки (штампу) органу державної податкової служби, яким отримана податкова декларація, із зазначенням дати її отримання, або квитанції про отримання податкової декларації у разі її подання засобами електронного зв'язку, або поштового повідомлення з відміткою про вручення органу державної податкової служби, у разі надсилання податкової декларації поштою;

- у разі, якщо орган державної податкової служби із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк.

Згідно з пунктом 49.8 статті 49 Податкового кодексу України під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Отже, процедура прийняття податкової декларації полягає у вчиненні посадовою особою податкового органу фактичних дій із: 1) перевірки наявності та достовірності заповнення обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 Податкового кодексу України; 2) реєстрації податкової декларації у день її отримання органом державної податкової служби.

При цьому, як встановлено пунктом 49.10 статті 49 Податкового кодексу України, відмова посадової особи органу державної податкової служби прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо), забороняється.

Водночас Податковим кодексом України передбачені спеціальні наслідки подання платником податків податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 Податкового кодексу України. У такому разі на підставі пункту 49.11 статті 49 Податкового кодексу України орган державної податкової служби зобов'язаний надати платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

У свою чергу, згідно з пунктом 49.12 статті 49 Податкового кодексу України, у разі отримання відмови органу державної податкової служби у прийнятті податкової декларації платник податків має право:

- подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання;

- оскаржити рішення органу державної податкової служби у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Обов'язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення.

Оскільки відмова у прийнятті поданої декларації призводить до виникнення юридичних наслідків для платника податків у вигляді накладення на такого платника штрафу за несвоєчасне подання декларації, така відмова може бути предметом розгляду в адміністративних судах України.

Згідно з пунктом 49.13 статті 49 Податкового кодексу України у разі, якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови органом державної податкової служби (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання органом державної податкової служби.

Виходячи з вищевказаного, суд приходить до висновку, що приймаючи рішення про неприйняття податкової декларації позивача як податкової звітності, відповідач діяв всупереч наведеним нормам, оскільки матеріалами справи підтверджується дотримання позивачем вимог статей 48, 49 Податкового кодексу України.

Що стосується обраного способу захисту, обраного позивачем, суд зазначає, що задоволення судом позовних вимог щодо визнання протиправною відмови прийняти податкову декларацію означає, що відповідне рішення не створило жодних правових наслідків, а податкова декларація є поданою вчасно на підставі пункту 49.13 статті 49 Податкового кодексу України. Тому в такому разі обов'язок платника податків щодо своєчасного подання податкової декларації є виконаним належним чином, а його порушені права цілком відновленими.

Резолютивна частина постанови адміністративного суду про задоволення позовних вимог у справі, предметом оскарження в якій є протиправність відмови податкового органу у прийнятті податкової декларації має містити висновок про визнання протиправною відмову податкового органу прийняти податкову декларацію, а податкової декларації такою, що подана платником податків у день її фактичного отримання органом державної податкової служби (із зазначенням дати).

Вимоги про зобов'язання податкового органу прийняти податкову декларацію, визнання протиправними рішення, дії, бездіяльності податкового органу, визнання поданої декларації податковою звітністю, визнання податкової декларації поданою варто розглядати як вимогу про визнання протиправною відмови у прийнятті податкової декларації, поданої платником податків на певну дату.

За таких обставин у суду немає підстав для відмови в позові платникові податку або відмови у відкритті провадження (закриття провадження) в разі, якщо таким платником було інакше сформульовано позовні вимоги, предметом яких є протиправність відмови у прийнятті податкової декларації.

Відповідно до частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Згідно правової позиції, яка викладена Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України в постанові від 24 січня 2006 року за результатами перегляду за винятковими обставинами постанови Вищого господарського суду України від 17 серпня 2005 року у справі № 9/175-04 за позовом АКБ «Мрія» до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання неправомірною позапланової комплексної перевірки, звернення за захистом порушеного права у сфері публічно-правових відносин з зазначенням способу, який, на думку суду, не призводить до захисту права, не може бути підставою для відмови в позові, тобто, захисті права, що порушується. Суд, установивши порушення вимог законодавства, має захистити права та охоронювані законом інтереси, самостійно обравши спосіб, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Правову позицію щодо можливості обрання самим судом іншого способу захисту порушеного права позивача, у разі, якщо позивачем обрано неправильний спосіб захисту порушених прав, підтримано Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України і у постанові від 20 квітня 2010 року за результатами перегляду за винятковими обставинами справи за позовом спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові до відкритого акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк», приватної фірми «Орнатус» про зобов'язання вчинити певні дії. Зокрема, в зазначеній постанові Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України вказала, що суд, пославшись на обрання позивачем неправильного способу захисту публічних інтересів держави, не врахував, що правила частини 3 статті 105 КАС України, стосовно зазначення позивачем у позовній заяві способу захисту судом порушених прав, не виключають можливості обрання іншого способу захисту самим судом. Зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі зобов'язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.

Зважаючи на обставини справи, враховуючи, що декларація з податку на додану вартість приватного акціонерного товариства «Інвестхолдинг» за липень 2012 року безпідставно не визнана рішенням відповідача як податкова звітність, суд вважає за необхідне для повного захисту прав та інтересів позивача, про захист яких він просить, вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною відмову Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби у прийнятті декларації з податку на додану вартість за липень 2012 року приватного акціонерного товариства «Інвестхолдинг» та вважати податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2012 року поданою у день її фактичного отримання Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби, а саме 20 серпня 2012 року.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, не довів суду правомірність своїх щодо не визнання поданої декларації як податкової звітності, а позивачем обраний не належний спосіб захисту порушеного права, що є підставою для часткового задоволення адміністративного позову.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено (частина 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 03 жовтня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 08 жовтня 2012 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов приватного акціонерного товариства «Інвестхолдинг» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби у прийнятті декларації з податку на додану вартість за липень 2012 року приватного акціонерного товариства «Інвестхолдинг» та вважати податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2012 року поданою у день її фактичного отримання Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби, а саме 20 серпня 2012 року.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного акціонерного товариства «Інвестхолдинг» (місцезнаходження: 91055, Луганська область, м. Луганськ, вул. Т.Г. Шевченко, буд. 7, ідентифікаційний номер 33846041) судовий збір у розмірі 16,10 грн. (шістнадцять гривень десять копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 08 вересня 2012 року.

СуддяР.С. Твердохліб