Постанова № 26323575, 06.09.2012, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" вересня 2012 р. Справа № 2а-2286/12/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Матуляка Я.П.

при секретарі Андрейчук Л.М.

за участю:

представників позивача - Кобець С.Ф., Олексина О.В., Шемрая С.Б.

представників відповідача - Мельника Р.Я., Вилки О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім"

до відповідача: Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000111504/0 від 12.07.2012р.,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Карпатнафтохім» звернулося до суду з адміністративним позовом до Калуської об'єднаної Державної податкової інспекції Івано-Франківської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «В2» №0000111504/0 від 12.07.2012 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що спірне податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим, протиправним, таким, що суперечить законодавству з питань оподаткування та виходить за межі компетенції відповідача, обмежує та порушує права, свободи та інтереси позивача, оскільки прийняті без урахування фактичних обставин, з порушенням діючого законодавства, а також без наявності правових підстав для винесення, внаслідок чого вказане податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги з мотивів викладених в позовній заяві. Просили суд адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечили з підстав, викладених у письмовому запереченні на адміністративний позов. Просили в задоволенні позову відмовити.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, встановив наступне.

Позивачем 19.04.2012 року подано до Калуської ОДПІ уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку із самостійним виявленням помилки, допущеної при поданні 31.03.2011 року уточнюючих розрахунків за період лютий-вересень 2010 року, внаслідок чого суми бюджетного відшкодування з ПДВ в цих періодах було занижено на 57 292 451 грн. Вказаними розрахунками позивач збільшив суми бюджетного відшкодування на суми їх заниження , вказані в уточнюючих розрахунках від 19.03.2011 року.

На підставі поданих уточнюючих розрахунків Калуською ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Карпатнафтохім» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий-вересень 2010 року, за результатами якої складено акт перевірки №699/154/33129683 від 18.06.2012 року.

Як вбачається із зазначеного акту, податковим органом, з посиланням на п.п.7.7-7.7.4 та п.п7.7.7.,7.8.1ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», встановлено порушення позивачем вимог підпунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, яке полягає у завищенні суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (напрям відшкодування - на рахунок платника у банку) за період лютий-вересень 2010 року на загальну суму 57 292 451грн., задекларовану до відшкодування згідно з уточнюючими розрахунками, поданими 19.04.2012 року; а також підпунктів 200.4, 200.6, 200.14 Податкового кодексу України, що полягає у заниженні суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (напрям відшкодування - у зменшення податкових зобов'язань податку на додану вартість в наступних звітних(податкових) періодах) за період з лютого по вересень 2010 року на загальну суму 57 292 451грн. згідно уточнюючих розрахунків, поданих позивачем 31.03.2011 року.

На підставі зазначеного акту перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 12.07.2012 року за №0000111504/0, яким визначено, що позивач добровільно відмовляється від отримання суми заниження в розмірі 57 292 451 грн. як бюджетного відшкодування, зазначена сума підлягає врахуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів.

Не погоджуючись із винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивачем його оскаржено до суду.

Суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, з огляду на наступне.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків до 01.01.2011 року (тобто на час подання позивачем декларацій з податку на додану вартість за лютий-вересень 2010 року) визначалися п.7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

За змістом п.п.7.7.1п.7.7 ст.7 зазначеного Закону (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду (п.п.7.7.2п.7.7ст.7Закону).

Згідно п.п.7.7.4п.7.7ст.7 Закону платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (рядок 25.1 декларації).

У разі, якщо платник податку визначив суму бюджетного відшкодування, він може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів.

Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації (рядок 25.2), яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті.

При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів (п.п. 7.7.3 п. 7.3 ст. 7 Закону).

Відповідно до абзацу «а» п.п. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону у разі, якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної (документальної) перевірки податковий орган виявляє заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, то платнику надсилається податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з п.п. 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено, що якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Загальний порядок відображення платниками у звітності самостійно виявлених помилок (у тому числі подання уточнюючих розрахунків) з податку на додану вартість встановлювався пунктом 4.4 Порядку заповнення і подання податкової декларації з ПДВ (затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року N 166).

Так, у разі якщо платником самостійно виявлено заниження бюджетного відшкодування внаслідок недекларування ним оплаченої частини від'ємного значення і даний факт не було виявлено органом податкової служби, такий платник може подати уточнюючий розрахунок і Довідку щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоду, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за той період, в якому у нього виникло право на бюджетне відшкодування (коли фактично була оплата), задекларувавши в них виправлені показники.

Аналогічні норми містить Податковий кодекс України, що набрав чинності з 01 січня 2011 року, а саме п.200.4, п.200.6, п.200.7, п.200.14.

Так, згідно з п.200.1ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду(п.200.4ст.200 Кодексу).

В силу вимог п.200.6 Податкового кодексу України платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах (пп. «а» п.200.14 ст.200 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 50.1 статті 50 Податкового кодексу України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданих ним податковій декларації, розрахунку (далі - податкова декларація) (крім митної декларації або обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

У відповідності до вищезазначеної правової норми 19.04.2012 року позивачем подано до податкового органу уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку із самостійним виявленням помилки, допущеної при поданні 31.03.2011 року уточнюючих розрахунків за період лютий-вересень 2010 року, внаслідок чого суми бюджетного відшкодування з ПДВ в цих періодах було занижено на 57 292 451 грн. Цими розрахунками позивач збільшив суми бюджетного відшкодування на суми їх заниження, вказані в уточнюючих розрахунках від 19.03.2011 року.

Таким чином, позивачем самостійно (цей факт не було виявлено органом податкової служби) виявлено заниження бюджетного відшкодування внаслідок недекларуванням ним оплаченої (що не заперечується відповідачем) частини від'ємного значення. Позивач самостійно виправив зазначену помилку - подав уточнюючий розрахунок, що в свою чергу виключає можливість застосування відповідачем наслідків, передбачених абзацом «а» п.п. 7.7.7, п. 7.7, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та ст. 200.14 Податкового кодексу України.

Отже, ТзОВ «Карпатнафтохім» маючи право на одержання бюджетного відшкодування, прийняло рішення про бюджетне відшкодування, надавши відповідачу уточнюючий розрахунок за ті періоди, у яких виникло право на бюджетне відшкодування, задекларувавши в них виправлені показники.

Посилання представника відповідача на ту обставину, що суми ПДВ зазначені в уточнюючих розрахунках поданих 19.04.2012 року, могли використовуватись позивачем шляхом зарахування цієї суми у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних періодів (з березня 2011 року по квітень 2012 року), не заслуговують на увагу, так як жодних доказів на підтвердження вказаної обставини представниками відповідача - Калуської ОДПІ суду не було надано, хоча саме на податковий орган покладено обов'язок здійснення податкового контролю за проведенням таких зарахувань. Більше того, вказані обставини не були підтверджені податковим органом під час проведення перевірки, висновки якої відображено в акті №699/154/33129683 від 18.06.2012 року.

Не обґрунтовує, також, заперечень проти заявленого позову посилання представника відповідача на ту обставину, що поданням уточнюючих розрахунків від 31.03.2011 року, позивач добровільно відмовився від бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість за період з лютого по вересень 2010 року. Оскільки, при поданні уточнюючих розрахунків від 31.03.2011 року, позивач виходив з тих обставин, що внаслідок виявлення ним помилок у власних розрахунках сум податку на додану вартість, в нього було відсутнє право на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 57 292 451 грн. за лютий - вересень 2010 року взагалі. На думку суду, подання цих уточнюючих розрахунків не може прирівнюватися до відмови від здійснення бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку, оскільки рішення платника податку на додану вартість про зарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ в рахунок погашення податкових зобов'язання майбутніх періодів приймається за наявності у платника податків права на здійснення бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок, а згідно поданих позивачем уточнюючих розрахунків від 31.03.2011 року з ПДВ за 2010 рік такого права ним не обліковано, а, відповідно, ним не могла здійснюватися реалізація відсутнього права.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до вимог ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, сукупність вищенаведених встановлених обставин підтверджено документально, що дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, і такими, що підлягають задоволенню, а податкове повідомлення рішення форми «В2» №0000111504/0 від 12.07.2012 року є протиправним та підлягає до скасування.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Факт сплати позивачем до бюджету судового збору в розмірі 2146 грн., підтверджується платіжним дорученням за №3300 від 20.07.2012 року (т.1 а.с.2).

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області Державної податкової служби форми В2 № 0000111504/0 від 12.07.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" понесені ним судові витрати в розмірі 2 146,00 гривень судового збору.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: (підпис) Матуляк Я.П.

Постанова складена в повному обсязі 11.09.2012 року.