Постанова № 26323228, 25.09.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2012 р. № 2а-7219/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого - судді Сакалоша В.М.,

за участю секретаря судового засідання -Семеряк М.І.,

представників позивача -Шеремети М.М.,

представника відповідача -Квасниці Н.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Львів-Пак" до Державної податкової інспекції у Кам'янка-Бузькому районі Львівської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного підприємства "Львів-Пак" до Державної податкової інспекції у Кам'янка-Бузькому районі Львівської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 06.07.2012 року №0000792301, №0000782301 та №000812301.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті із порушенням вимог законодавства, оскільки право позивача на податковий кредит підтверджується усіма необхідними первинним документами, до того ж у позивача наявні усі необхідні первинні документи, які дають право включити суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту, а висновки відповідача стосовно недійсності правочинів з контрагентами позивача -ПП «МКМ-Сервіс», ПП «Галичторг», ПП «Будівельні матеріали плюс ЛВ», є необґрунтованими та не підтвердженими доказами. Крім того, вважає позивач, що висновки Державної податкової інспекції у Кам'янка-Бузькому районі Львівської області Державної податкової служби не можуть ґрунтуватись лише на висновках актів перевірок зазначених контрагентів позивача іншими державними податковими інспекціями.

Ухвалою суду від 14.08.2012 року відкрито провадження у справі. В судовому засіданні 25.09.2012 року відповідно до вимог ч.3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позові, просив суд адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечив, свою позицію виклав у письмовому запереченні на адміністративний позов № 33569 від 13.08.2012 року у якому вважає вимоги позивача необгрунтованими та незаконними. Зазначає, що правочини між останнім та «МКМ-Сервіс», ПП «Галичторг», ПП «Будівельні матеріали плюс ЛВ»є нікчемними, оскільки дані результатів перевірки вищезазначених контрагентів іншими державними податковими інспекціями свідчать про не можливість виконувати ними господарські зобов'язання, відсутність необхідних документів, які підтверджують реальність вчиненних господарських операцій, що, на думку ДПІ, свідчить про укладення позивачем нікчемних правочинів, без мети настання реальних наслідків. А з приводу перевірки відносин між ПП «Львів-Пак»та ПП «СМУ -600», то позивачем податковому органу надано неналежні первинні документи, котрі не підтверджують право позивача на податковий кредит та включення податку на додану вартість до податкового кредиту без підтвердження права на це податковими накладними

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та висновки податкового органу, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне:

Державною податковою інспекцією у Кам'янка-Бузькому районі Львівської області Державної податкової служби проведено позапланову виїзну перевірку Приватного підприємства "Львів-Пак" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011року по 31.03.2012року, результати якої відображені в Акті № 201/22-00/34489981 від 22.06.2012 року.

Перевіркою встановлено порушення Приватним підприємством "Львів-Пак":

- п.138.2 ст.138, п.п.139.1.6, п.139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2756-УI(із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 254838 гривень;

- п.186.1 ст.186, п. 198.1, 198.2, 198.3, ст.198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2756-УI(із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 55823 гривень;

- п.186.1 ст.186, п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2756-УI (із змінами та доповненнями), в результаті чого зменшено відємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за березень 2012 року в сумі 16220 гривень;

- п.199.1, п.199.2 ст.199 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2756-УI (із змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено завищення податку на додану вартість всього у сумі 11849 гривень;

- п. 176.2 ст.176 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2756-УI (із змінами та доповненнями) в частині не включення відомостей про суми доходів, нарахованих (виплачених) на користь фізичних осіб(СПД).

Податковим органом було встановлено, що одним із постачальників позивача у І кварталі 2011 року був ПП «МКМ -Сервів». При проведенні перевірки податковим органом використані дані здобуті ДПІ у Галицькому районі м. Львова під час проведення перевірки діяльності ПП "МКМ -Сервіс"(Акт перевірки № 1649/23-209/35383180 від 23.06.2011 року) згідно якого, встановлено, що у ПП " МКМ -Сервіс " відсутні основні фонди та виробничі потужності, трудові ресурси, транспортні засоби, та зроблено висновок про завищення ПП "Львів-Пак" податкового кредиту у березні 2011 року у сумі 673,00 грн., за рахунок безпідставного віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ по накладних виписаних ПП «МКМ-Сервіс».

Враховуючи вищенаведене, ДПІ у Камянка-Бузькому районі Львівської області ДПС дотримується думки, про те, що у ПП «МКМ-Сервіс» відсутні адміністративно-господарські можливості на виконання господарських зобов'язань по укладених угодах та про відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, а витрати понесенні підприємством в результаті господарських операцій з ПП «МКМ-Сервіс»не є витратами підприємства, оскільки реальність господарських операцій підприємством не доведена.

Беручи до уваги такі висновки ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі Львівської області ДПС, позивач зазначає, що відповідач без аналізу та оцінки первинних документів прийшов до висновку про неможливість фактичного здійснення господарських операцій між ПП "Львів-Пак" і ПП «МКМ-Сервіс».

До того ж звертає увагу на те, що 28 лютого 2011 р. ПП «Львів-Пак»отримало від ПП «МКМ-Сервіс»дошку необрізну в кількості 6,9 м.куб. Факт здійснення поставки ПП "МКМ-Сервіс" на ПП "Львів-Пак" підтверджується видатковою накладною №PH-2-28007 від 28.02.2011 року, на загальну суму 4036,50 грн., в тому числі ПДВ 672,75 грн. У податковому обліку, підприємство прихід даних товарів, від «МКМ-Сервіс»відобразило в І кварталі 2011 року, на суму 3364,00 грн. Крім цього продавцем товару ПП "МКМ-Сервіс" ПП "Львів-Пак" була видана податкова накладна №2880009 від 28.02.2011 року, яка відображена в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за відповідний звітний період. 28.02.2011 року ПП "Львів-Пак" повністю оплатило ПП "МКМ-Сервіс" вартість придбаного товару, що підтверджується випискою з банківського рахунку.

Наступним постачальником позивача у ІІ-ІІІ кварталі 2011р. було ПП «Галичторг». При проведенні перевірки податковим органом використано дані Акту перевірки ДПІ у Сихівському районі м. Львова №75/23-209/36545443 від 02.02.2012 року з питань дотримання вимог податкового законодавства ПП "Галичторг" за період з 21.07.2009р. по 14.11.2011р. Так, в ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів ПП "Галичторг", встановлено, що основним постачальником останнього за період з 01.06.2011р. по 14.11.2011р. було ПП «Промекспо», яким в період з 01.06.2012р. по 31.10.2012р. було надано послуги ПП «Галичторг»на загальну суму 62094672,0 грн., в тому числі ПДВ -10349112,0 гривень.

Згідно акту ДПІ у Сихівському районі м. Львова від 02.02.2012р. № 75/23-209/36545443 у ПП «Промекспо»та його постачальників відсутні виробничі потужності, основні фонди, складські приміщення, транспортні засоби, відсутні в достатній кількості штатні працівники та фахівці, які приймали б участь у здійсненні господарських операцій, що вказує про неможливість фактичного здійснення господарської діяльності між даним підприємством та підприємствами постачальниками і підприємствами-покупцями товарів(робіт, послуг), що на думку податкового органу свідчить про не набуття цивільно-правової дієздатності ПП «Промекспо», фінансово-господарські взаємовідносин між останнім та ПП «Галичторг»і відповідно є доказом того, що реальність господарських операцій не доведена, а тому витрати понесенні підприємством в результаті господарських операцій з ПП «Галичторг»не є витратами підприємства.

А відтак, за наслідками результатів перевірки податковий орган дійшов до висновку про завищення ПП "Львів-Пак" податкового кредиту на загальну суму 91224,43 грн., а саме: за червень 2011 року на суму 90826,33 грн, за серпень 2011 року на суму 398,10 грн., за рахунок безпідставного віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ по накладних виписаних ПП «Галичторг».

До того ж податковим органом було встановлено, що слідчим відділом УСБ України у Львівської області розслідується кримінальна справа №2162, в ході розслідування якої з'ясовано, що невстановлені особи в період з 2009р. по 2011р. придбали у власність юридичну особу ПП «Галичторг» для подальшого її діяння в системі так званого «Конвертаційного центру».

Позивач з даного приводу надав пояснення, що враховуючи зазначені висновки ДПІ у Сихівському районі м. Львова, ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі Львівської області ДПС прийшла до висновку про неможливість фактичного здійснення господарських операцій між ПП "Львів-Пак" і ПП «Галичторг» без здійснення аналізу та оцінки первинних документів ПП "Львів-Пак" адже 01.06.2011 року між ПП "Львів-Пак" і ПП «Галичторг»було укладено Агентський договір (на умовах комісії) №6-0134 (копія додається до матеріалів справи).

Факт постачання товарів та агентських послуг ПП «Галичторг»ПП «Львів-Пак»підтверджується підписаними сторонами накладними, податковими накладними, специфікаціями на придбання товару, актами здачі-приймання послуг агента, звітами агента про придбання товару і товарно-транспортними накладними, а саме:

- накладними: №PH-6-01019 від 01.06.2011 року; №PH-6-02013 від 02.06.2011 року; №PH-6-03054 від 03.06.2011 року; №PH-6-06005 від 06.06.2011 року; №PH-6-09014 від 09.06.2011 року; №PH-6-13005 від 13.06.2011 року; №PH-6-14013 від 14.06.2011 року; №PH-6-22011 від 22.06.2011 року; №PH-6-24017 від 24.06.2011 року; №PH-6-28001 від 28.06.2011 року; №PH-6-29009 від 29.06.2011 року; №PH-6-30041 від 30.06.2011 року;

- специфікаціями на придбання товару: на 21 куб.м, від 01.06.2011 року; на 40,400 куб.м, 02.06.2011 року; на 21 куб.м від 03.06.2011 року; на 40,400 куб.м від 06.06.2011 року; на 27,000 куб.м від 09.06.2011 року; на 27,000 куб.м від 13.06.2011 року; на 27,000 куб.м від 14.06.2011 року; на 21,00 куб.м від 22.06.2011 року; на 21,000 куб.м від 24.06.2011 року; на 21,000 куб.м від 28.06.2011 року; на 27,000 куб.м від 29.06.2011 року; на 21,000 куб.м від 30.06.2011 року;

- актоми здачі-приймання агента: від 01.06.2011 року; від 02.06.2011 року; від 03.06.2011 року; від 06.06.2011 року; від 09.06.2011 року; від 13.06.2011 року; від 14.06.2011 року; від 22.06.2011 року; від 24.06.2011 року; від 28.06.2011 року; від 29.06.2011 року; від 30.06.2011 року;

- звітами агента про придбання товару: від 01.06.2011 року; від 02.06.2011 року; від 03.06.2011 року; від 06.06.2011 року; від 09.06.2011 року; від 13.06.2011 року; від 14.06.2011 року; від 22.06.2011 року; від 24.06.2011 року; від 28.06.2011 року; від 29.06.2011 року; від 30.06.2011 року;

- податковими накладними: №98 від 01.06.2011 року; №110 від 02.06.2011 року; №100 від 03.06.2011 року; №101 від 06.06.2011 року; №106 від 09.06.2011 року; №108 від 13.06.2011 року; №109 від 14.06.2011 року; №103 від 22.06.2011 року; №104 від 24.06.2011 року; №105 від 28.06.2011 року; №107 від 29.06.2011 року; №102 від 30.06.2011 року, які відображені в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за відповідний звітний період;

- товарно-транспортними накладними: №PH-6-01019 від 01.06.2011 року; №PH-6-02013 від 02.06.2011 року; №PH-6-03054 від 03.06.2011 року; №PH-6-06005 від 06.06.2011 року; №PH-6-09014 від 09.06.2011 року; №PH-6-13005 від 13.06.2011 року; №PH-6-14013 від 14.06.2011 року; №PH-6-22011 від 22.06.2011 року; №PH-6-24017 від 24.06.2011 року; №PH-6-28001 від 28.06.2011 року; №PH-6-29009 від 29.06.2011 року; №PH-6-30041 від 30.06.2011 року.

Також позивачем звертається увага на те, що 01.06.2011 року між ПП "Львів-Пак" і ПП «Галичторг»було укладено Агентський договір №6-0136 на пошук юридичних і фізичних осіб, які виконують роботи надають послуги (копія додається до матеріалів справи). 01.06.2010 року між ПП "Львів-Пак" і ПП «Галичторг»був підписаний додатковий договір №6-0153 до Агентського договору. Факт надання агентських послуг ПП «Галичторг»ПП «Львів-Пак»підтверджується підписаними сторонами замовленями на придбання робіт(послуг), актами здачі-приймання послуг агентом, звітами агента про придбання робіт(послуг) для принципала, податковими накладними, а саме:

- замовленнями на придбання робіт(послуг): від 07.06.2011 року; від 17.06.2011 року; від 27.06.2011 року;

- актоми здачі-приймання послуг агентом: від 10.06.2011 року; від 28.06.2011 року; від 30.06.2011 року;

- звітами агента про придбання робіт(послуг) для принципала: від 10.06.2011 року; від 20.06.2011 року; від 30.06.2011 року.

- податковими накладними: №111 від 10.06.2011 року; №112 від 20.06.2011 року; №113 від 30.06.2011 року; які відображені в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за звітний період 06.2011 року; податковими накладними №1124 від 20.08.2011 року; №126 від 28.08.2011 року; №128 від 30.08.2011 року, які відображена в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за відповідний звітний період.

У податковому обліку, підприємство прихід даних товарів, послуг та робіт від «Галичторг»відобразило в ІI і III кварталі 2011 року, на суму 465120,00 грн.

ПП "Львів-Пак" повністю оплатило ПП "Галичторг" вартість придбаного товару і отриманих послуг, що підтверджується виписками з банківського рахунку.

Таким чином, господарські відносини між ПП "Львів-Пак" і ПП "Галичторг" підтверджуються вищепереліченими первинними документами, що власне і не заперечується самим контролюючим органом в Акті перевірки.

Наступним постачальником ПП «Львів-Пак»у ІІІ кварталі 2011р. був ПП «Будівельні матеріали плюс». Згідно акту перевірки ДПІ у Сихівському районі м. Львова від 10.02.2012р. №178/23-209/37741019 «Про результати позапланової виїзної перевірки ПП «Будівельні матеріали плюс ЛВ» податковим органом було встановлено, що не було доведено реальності та часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, виробничо-складських приміщень вищевказаних котрагентів, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності із позивачем.

Враховуючи викладене, податковий орган дійшов до висновку, що оскільки вищезазначені контрагенти не мали необхідних умов для ведення господарської діяльності, то і відповідно угоди, укладені позивачем із вказаними контрагентами, мають ознаки нікчемності, а витрати понесенні підприємством в результаті господарських операцій з ПП «Будівельні матеріали плюс ЛВ»не є витратами підприємства, оскільки реальність господарських операцій не доведена, а тому підприємством завищено витрати за ІІІ квартал 2011 року в сумі 226250,00 грн, а також було зроблено висновок з приводу завищення ПП "Львів-Пак" податкового кредиту за вересень 2011 року на суму 45250,00 грн., за рахунок безпідставного віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ по накладних виписаних ПП «Будівельні матеріали плюс ЛВ».

На підставі вищезазначеного Позивач приходить до висновку, що ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі Львівської області ДПС без дослідження первинних документів робить висновок про неможливість фактичного здійснення господарської діяльності між ПП "Львів-Пак" і ПП «Будівельні матеріали плюс ЛВ».

На пітвердження даної позиції Позивач зазначає, що у процесі здійснення господарської діяльності ПП «Львів-Пак»в вересні 2011 року придбавало в ПП «Будівельні матеріали плюс ЛВ» товари, що підтверджується укладеним між сторонами договором №930008 від 01.09.2011 року (копія долучається до матеріалів справи).

Факт наданих послуг ПП «Будівельні матеріали плюс ЛВ»ПП «Львів-Пак»підтверджується підписаними сторонами актом №30/09/11 від 30.09.2011 року, податковою накладною №28 від 30.08.2011 року, яка відображена в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за відповідний звітний період.

У податковому обліку, підприємство прихід даних послуг та робіт від ПП «Будівельні матеріали плюс ЛВ»відобразило в ІІІ кварталі 2011 року в сумі 226250,00 грн.

ПП "Львів-Пак" повністю оплатило ПП "Будівельні матеріали плюс ЛВ" вартість отриманих послуг, що підтверджується виписками з банківського рахунку.

Таким чином, господарські відносини між ПП "Львів-Пак" і ПП "Будівельні матеріали плюс ЛВ" підтверджуються вищепереліченими первинними документами, що власне і не заперечується самим Актом №201/22-00/34489981 від 22.06.2012 року.

Також податковим органом було встановлено, що ПП «Львів -Пак»на підтвердження співпраці з такими контрагентами, як «СМУ- 600» надав товаро-транспортні накладні, де не вказано фактичного місцезнаходження товарів на момент їх постачання, місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою, що стало підставою для висновку про безтоварність господарських операцій між ПП "Львів-Пак" і ПП "СМУ-600" та завищення податкового кредиту за січень 2012 року на суму 66660,00 грн., за рахунок безпідставного віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ по накладних виписаних ПП «СМУ-600».

Позивач з приводу цього надав пояснення, що у процесі здійснення господарської діяльності ПП «Львів-Пак»в січні 2012 року придбавало в ПП «СМУ-600» товари, що підтверджується укладеним між сторонами договором №03/01/2012-2 від 03.01.2012 року, а факт постачання товарів ПП «СМУ-600»ПП «Львів-Пак»підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними, податковими накладними, а також оформленими товарно-транспортними накладними, а саме:

- видатковими накладними: №PH-1-04003 від 04.01.2012 року, №PH-1-10005 від 10.01.2012 року, №PH-1-12007 від 12.01.2012 року, №PH-1-16007 від 16.01.2012 року, №PH-1-18004 від 18.01.2012 року, №PH-1-23003 від 23.01.2012 року, №PH-1-25005 від 25.01.2012 року, №PH-1-30007 від 30.01.2012 року;

- податковими накладними: №103 від 04.01.2012 року, №305 від 10.01.2012 року, 4075 від 12.01.2012 року, №496 від 16.01.2012 року, №594 від 18.01.2012 року, №743 від 23.01.2012 року, №855 від 25.01.2012 року, №1047 від 30.01.2012 року., які відображені в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за відповідний звітний період;

- товарно-транспортними накладними: від 04.01.2012 року, від 10.01.2012 року. від 12.01.2012 року, від 16.01.2012 року, від 18.01.2012 року, від 23.01.2012 року, від 25.01.2012 року, від 30.01.2012 року.

Таким чином, у I кварталі 2012 року ПП «Львів-Пак»отримало від ПП «СМУ-600»товари всього на загальну суму 399960,00 гривень, в тому числі податок на додану вартість на суму 66660,00 гривень.

У податковому обліку, підприємство прихід даних товарів від «ПП «СМУ-600»»відобразило у І кварталі 2012 року, на суму 333300,00 грн.

За висновками проведеної перевірки ПП «Львів-Пак», податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 06.07.2012 року, а саме:

- № 0000782301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем -податок на додану вартість в сумі 68921 грн., з них за основним платежем -55823 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -13098 грн.;

- №0000812301, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість, що призвело до накладення штрафних(фінансових) санкцій у розмірі 4055гривень;

- № 0000792301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем -податок на прибуток приватних підприємств в сумі 272337 грн., з них за основним платежем -254838 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -17499 грн.;

Позивач не погодився із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями та оскаржив їх до суду.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховував наступні обставини справи та норми діючого законодавства.

Згідно п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"№334/94-ВР від 28.12.1994 року господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Підпунктом 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Порядок обчислення та сплати податку на додану вартість на момент виникнення спірних правовідносин регулювався Законом України "Про податок на додану вартість"№168/97 ВР від 03.04.1997 року.

Відповідно до п.1.7 ст. Закону України "Про податок на додану вартість"податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Згідно з п.п. 3.1.1. п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Як вбачається з п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Згідно вимог п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Не підлягають включення до податкового кредиту, згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону, суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку із придбанням товарів (послуг), не підтвердженні податковими накладними чи митними деклараціями.

Порядок обчислення та сплати податку на додану вартість з 01.01.2011 року та на даний час регулюється Розділом V Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010 року (далі -ПК України).

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Як вбачається з п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6. ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст.201 цього Кодексу.

Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а по зазначених операціях придбання результатів робіт (послуг) повинні бути в наявності.

Згідно ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", первинний документ -документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, згідно з вимогами п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Суд керується листом Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, згідно якого для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи. Для з'ясування обставин реальності вчинення господарської операції судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами.

Судом встановлено, що первинні документи, представлені позивачем в обґрунтування своїх тверджень, оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», доказів протилежного відповідачем не представлено та судом не встановлено. Крім того, такі документи відображають обсяг, час та місце проведення робіт, поставки продукції, здійснення відповідної оплати та подальше використання таких робіт (придбаного товару) у господарській діяльності.

Зважаючи на те, що відомості, зазначені у згаданих вище первинних документах у повній мірі відображають суть господарських операцій, що відбулись між позивачем та його контрагентами, суд вважає, що позивач, формуючи податковий кредит, діяв в межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством України.

Крім того, як вбачається з положень Податкового Кодексу України документом, який підтверджує включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів, є податкова накладна. Позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість були надані відповідачу та суду податкові накладні, які не мають недоліків, та порядок заповнення яких відповідає встановленому чинним законодавством. А відтак, позивач мав право включити суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Оскільки відомості, зазначені у згаданих вище первинних документах у повній мірі відображають суть господарських операцій, що відбулись між позивачем та його контрагентами, то суд вважає, що позивач, формуючи податковий кредит, діяв в межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством України.

У своїх твердженнях відповідач посилається на висновки Актів перевірок ДПІ у Галицькому районі м. Львова та ДПІ у Сихівському районі м. Львова та відомості, отримані від слідчого відділу УСБ України у Львівській області з приводу розслідування кримінальної справи щодо купівлі невстановленими особами юридичної особи ПП «Галичторг». При цьому, суд не бере до уваги такі твердження відповідача, виходячи з наступного

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальних характер. Таким чином, позивач не повинен нести відповідальність за діяльність своїх контрагентів, зокрема несплату податків чи недостовірність наданих ними відомостей.

Крім того, "фіктивність"діяльності підрядників позивача, яка не є підтвердженою обвинувальним вироком суду, не може бути підставою для висновку про нікчемність правочинів здійснених ним із позивачем.

Суд встановив, що господарські операції ПП «Львів-Пак»із ПП «МКМ -Сервіс», ПП «Галичторг», ПП "Будівельні матеріали плюс ЛВ" та ПП «СМУ-600»не суперечать актам цивільного законодавства, не встановлено фактів, які свідчили б про те, що проведення таких не відповідає дійсним намірам сторін і, що вони спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У ст. 203 ЦК України наведено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Законом закріплено презумпцію правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК). З наведеного випливає, що правочин (договір) є правомірним, а отже й дійсним. Неправомірність (недійсність) правочину повинна бути прямо передбачена законом або встановлена рішенням суду, що набрало законної сили.

Відповідно до ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Позови податкових органів про визнання такого правочину (угоди, господарського зобов'язання) недійсним розгляду у судовому порядку не підлягають, оскільки визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У Постанові Пленуму від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»Верховний Суд України розтлумачив, що нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду (п. 4 Постанови). Виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. У разі якщо правочин ще не виконаний, він є таким, що не створює жодних юридичних наслідків (ч. 1 ст. 216 ЦК України ) (п. 7 Постанови).

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК України:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо (п. 18 Постанови Пленуму від 06.11.2009 р. № 9).

Висновки податкового органу про нікчемність правочинів, укладених ПП Львів-Пак»з ТОВ «МКМ-Сервіс», ПП «Галичторг», ПП «Будівельні матеріали плюс ЛВ»ґрунтуються на тому, що на думку податкового органу такі договори не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Проте, Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не представлено суду доказів відсутності повноважень у посадових осіб позивача та його контрагентів на здійснення господарських операцій. Позивачем доведено товарність господарських операцій та подальше використання (списання), придбаних у зазначених контрагентів, ТМЦ.

При прийнятті рішення суд також виходить з того що, під час здійснення господарських правовідносин між Позивачем та вищезазначеними його контрагентами, останні були як юридичними особами, не позбавленими права на здійснення господарської діяльності так і платниками ПДВ, що підтверджується видповідними витягами з ЄДРПОУ і свідоцтвами про реєстрацію платника податку на дрдану вартість.

З огляду викладене, суд приходить до висновку, що вищезгадані правочини не можуть вважатися нікчемними.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення ДПІ у Камянко-Бузькому районі Львівської області Державної податкової служби №0000792301, №0000782301 та №000812301 від 06.07.2012 року є неправомірними.

Відповідно до ст. 86 Податкового Кодексу України результати перевірок (крім камеральних) оформляються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.

Згідно із п.6 І Розділу Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 22.12.2010 року №984, факти виявлених порушень викладаються в акті перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що податковим органом не вчинено дій стосовно отримання необхідних документів для об'єктивного і повного аналізу господарської діяльності позивача, що, в свою чергу, стало підставою для прийняття неправомірного податкового повідомлення-рішення.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Проте, податковим органом, конкретних доказів, на підставі яких можна дійти до висновку про порушення платником податків норм податкового законодавства суду надано не було.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналізуючи діюче на момент виникнення спірних правовідносин законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що твердження органу державної податкової служби є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами, а тому, у суду відсутні правові підстави вважати оспорювані податкові повідомлення-рішення правомірними.

Таким чином, сукупність вищенаведених, підтверджених документально та встановлених обставин дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, судові витрати у формі судового збору належить стягнути на користь позивача.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 КАС України -

п о с т а н о в и в :

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Камянка-Бузькому районі Львівської області Державної податкової служби №0000792301, №0000782301 та №000812301 від 06.07.2012 року

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Львів-Пак»(ЄДРПОУ 34489981) 2 146, 00 (дві тисячи сто сорок шість) гривень судового збору.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 28 вересня 2012 року.

Суддя (підпис) Сакалош В.М.

З оригіналом згідно

Суддя Сакалош В.М.