Постанова № 26323007, 26.06.2012, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/1706/2012

26 червня 2012 року 17год. 00хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Махаринця Д. Є. за участю секретаря судового засідання Тимошицької Т.І. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Тарновецький Я.М.

відповідача: представник Сиротюк В.С., Павлюк І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариство з обмеженою відповідальністю - Фірма " Поліхім" до Здолбунівська об'єднана державна податкова інспекція Рівненської області Державної податкової служби про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИВ:

Позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю «Поліхім»звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішення від 26.04.2012 року №000000282240 та №0000272240.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та надав пояснення, які співпадають з позицією, викладеною в позовній заяві, а зокрема зазначив, що позивачем правомірно було сформовано в 3 кварталі 2011 року валові витрати в сумі 52208,00 грн. та віднесено до складу податкового кредиту липня 2011 року ПДВ в загальній сумі 10442,00 грн. по господарській операції з ТОВ «Інтерагро 2007», позаяк валові витрати підтверджені відповідними первинними документами, які надавалися відповідачу під час проведення перевірки, а податкові накладні видані на суму ПДВ, сплаченого ТОВ фірмою «Поліхім»в ціні вартості виконаних робіт та придбаної продукції, призначеної для використання в межах господарської діяльності позивача, оформлені належним чином та виписані суб'єктом господарювання, який був зареєстрованим платником ПДВ. Вказав, що висновки податкового органу про безпідставне формування позивачем валових витрат в сумі 52208,00 грн. та податкового кредиту в сумі 10442,00 грн. зводяться до того, що господарська операція є безтоварною. При цьому, відповідач жодних доказів такої безтоварності у своєму розпорядженні не мав і не має. Зазначив, що ТОВ «Інтерагро 2007»є зареєстрованою юридичною особою, відомості про яку внесено до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців, та зареєстрованим платником податку на додану вартість. Також зазначив, що відповідач безпідставно заперечує факт отримання позивачем цукру від вказаного контрагента, позаяк цукор в подальшому був використаний для виробництва власної продукції, тобто використаний у власній господарській діяльності, спрямованій на отримання прибутку. Ствердив, що висновки відповідача, покладені в основу збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибутку підприємства та ПДВ за спірними податковими повідомленнями-рішеннями є безпідставними, позаяк ґрунтуються не на первинних документах бухгалтерського та податкового обліку, а виключно на акті ДПІ у Рогатинському районі Івано-Франківської області від 15.02.2012 року № 98/231/36552068 «Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Інтерагро 2007»з питань дотримання податкового та іншого законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.06.2011 року по 31.07.2011 року та з 01.09.2011 року по 30.09.2011 року». В той час, вказаний вище акт податкового органу неспроможний довести нікчемність чи безтоварність відповідної господарської операції. На вказаних підставах, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позову заперечує, про що подав письмові заперечення. В запереченнях вказує, що оспорювані податкові повідомленні-рішення прийняті в межах діючого законодавства та відповідають дійсним обставинам. Відтак, просив в задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши в сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено наступне.

З 06 по 10 квітня 2012 року Здолбунівською ОДПІ проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ТОВ-фірми «Поліхім» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ «Інтерагро 2007» код ЄДРПОУ -36552068 за період з 01.06.2011 р. по 30.09.2011 р.»

Результати перевірки оформлені актом №148/22-23304346 від 18.04.2012 року.

На підстав висновків акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 26.04.1012 року, а зокрема:

№000000282240 про зменшення позивачу від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 52208,00 грн.

№0000272240 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 10442,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 2611,00 грн., а всього на загальну суму 13053,00 грн.

За висновками акта перевірки, які покладено в основу спірних податкових повідомлень-рішень позивачем неправомірно було сформовано в 3 кварталі 2011 року валові витрати в сумі 52208,00,0 грн. та віднесено до складу податкового кредиту липня 2011 року ПДВ в сумі 10442,00 грн. по господарським операціям з товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерагро 2007», оскільки згідно акту перевірки ДПІ у Рогатинському районі Івано-Франківської області від 15.02.2012 року № 98/231/36552068 «Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Інтерагро 2007»з питань дотримання податкового та іншого законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.06.2011 р. по 31.07.2011 р. та з 01.09.2011 р. по 30.09.2011 р.»у ТОВ «Інтерагро 2007»відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби і підприємство не знаходиться за юридичною адресою, а тому операція проведена по бухгалтерському обліку, як придбання цукру мала нереальний характер, що на переконання податкового органу свідчить про порушення позивачем вимог пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2., підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства»та пунктів 198,2, 198,3, 198,6 статті 198 Податкового кодексу України.

Згідно долучених до матеріалів справи документів, ТОВ - фірма «Поліхім» в липні 2011 року мало господарські взаємовідносини з ТОВ «Інтерагро 2007»(код ЄДРПОУ 36552068).

Відповідно до умов договору купівлі-продажу від 07.07.2011 року ТОВ «Інтерагро 2007»(Продавець) зобов'язувалося передати у власність ТОВ - фірми «Поліхім»(Покупець) цукор білий кристалічний, а Покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його вартість на умовах цього договору.

Передача цукру в кількості 7 тонн оформлена видатковою накладною №168 від 07.07.2011 року, згідно якої вартість цукру склала 62550 грн., в тому числі ПДВ 10441,67грн. Вартість цукру оплачена в повному обсязі в безготівковому порядку.

Перевезення цукру здійснювалося автотранспортом ФОП ОСОБА_5 по товарно-транспортній накладній №07/07-1 від 07 липня 2011 року та з оформленням акту №ОУ-0000295 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 07.07.2011 року, в яких зазначався маршрут перевезення: с. Іваничі (Волинська обл..) -м. Здолбунів (Рівненська обл.).

На суму ПДВ - 10441,67 грн. Продавцем виписано податкову накладну №266 від 07.07.2011 року.

Ця сума ПДВ віднесена позивачем до складу податкового кредиту липня 2011 року, що підтверджується обома сторонами.

Факт отримання позивачем цукру з метою використання у власній господарській діяльності підтверджується карткою рахунку 631 за липень 20011 року, оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 231 за липень 2011 року, оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 201 за липень 2011 року, калькуляцією собівартості продукцією.

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України, встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку в тому разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Це поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків валових витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту для визначення об'єкта оподаткування з податку на додану вартість, і за її змістом, відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно. Однак, контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

В ході податкової перевірки, результати якої оскаржуються, Здолбунівською ОДПІ не зібрано, а в ході судового розгляду -не надано, жодного доказу на підтвердження факту нереальності вчинення господарських операцій, відображених в податковому обліку позивача.

Згідно з пунктом 5.1. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі -валові витрати) -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарі (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1. пункту 5.2. цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 -5.7. цієї статті.

Відповідно до ч.4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належить до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з ч.2, 3 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 р. «Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно, валові витрати, сформовані позивачем на підставі видаткової накладної №166 від 07 липня 2011 року, виписаної ТОВ «Інтерагро 2007»вважаються підтвердженим.

Відповідно до підпункту 200.1. статті 200 Податкового кодексу України, сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

В свою чергу, податковий кредит звітного періоду, відповідно до пункту 198.3. статті 198 цього Кодексу, визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього кодексу протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 198.2. статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджується податковою накладною.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Надані до матеріалів справи документи свідчать про те, що постачальник цукру -ТОВ «Інтерагро 2007»була виписана позивачу податкова накладна №266 від 07.07.2011 року на суму ПДВ 10441,67 грн., яка містить всі, передбачені статтею 201 Податкового кодексу України, реквізити та відповідає вимогам наказу ДПА України №969 від 21.12.2010 року «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 року за №1401/18696, що був чинним до 16.12.2011 року.

На момент виписування податкової накладної контрагент позивача -ТОВ «Інтерагро 2007»був зареєстрований платником ПДВ, що підтверджено безпосередньо і податковим органом за місцем реєстрації вказаного платника податків.

Відповідно, податковий кредит, сформований позивачем на підставі податкової накладної, виписаної ТОВ «Інтерагро 2007»вважається підтвердженим.

Згідно з пунктом 1 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб -підприємців»№775-ІV від 15.05.2003 року, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. У відповідності до частини 2 вказаної статті, якщо відомості , які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі лише у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

ТОВ «Інтерагро 2007»набуло прав юридичної особи з дня його державної реєстрації і відомості щодо нього внесені до Єдиного державного реєстру.

Слід зазначити, що суду не надано жодних доказів того, що ТОВ «Інтерагро 2007»не було спроможне здійснювати господарські операції з поставки товарів.

До того ж чинним законодавством України на сторону правочину, яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснювати перевірку відповідності законодавству установчих документів іншого учасника господарських правовідносин та ставити під сумнів внесені до Єдиного державного реєстру відомості. Разом з тим, ні установчі, ні статутні документи контрагента позивача не визнані в установленому порядку недійсними і доказів про зворотне в матеріалах справи немає.

Відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач у справі діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які можливо допускає його контрагент, або що його діяльність спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Платником податку первинними документами бухгалтерського обліку, у тому числі видатковою та податковою накладними доведено, що виникнення права на формування валових витрат та податкового кредиту є наслідком фактичного проведення господарських операцій, які є об'єктом оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість.

Податковий орган, в свою чергу, не навів будь-яких доводів щодо фіктивності господарських операцій, за наслідками яких було сформовано позивачем оспорювані валові витрати та податковий кредит, не подав жодних фактичних даних, які б викликали сумнів у реальності виконання операції з поставки товарів.

З урахуванням зазначеного суд приходить до висновку, що у податкового органу були відсутні законні підстави для зменшення позивачу валових витрат в 3 кварталі 2011 року та податкового кредиту з податку на додану вартість за липень 2012 року по господарським операціям з ТОВ «Інтерагро 2007».

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки у даній справі оспорюються прийняті відповідачем, суб'єктом владних повноважень, за результатами проведеної перевірки податкові повідомлення-рішення, суд відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України, перевіряє чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, безсторонньо, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, пропорційно та своєчасно.

Матеріали справи свідчать, що спірні податкові повідомлення-рішення не відповідають вказаним критеріям правомірності.

Враховуючи сукупність наведених обставин наряду із правовою специфікою податкових повідомлень-рішень, як актів державної податкової служби України, яка полягає в тому, що владний припис таких правових актів індивідуальної дії міститься безпосередньо в самому податковому повідомленні-рішенні, а мотиви його винесення, тобто обставини, якими керувався суб'єкт владних повноважень, - у відповідному акті перевірки, на підставі якого і приймався такий правовий акт індивідуальної дії, суд прийшов до висновку, що податкові повідомлення-рішення від 26.04.2012 року №000000282240, №0000272240 є протиправними, а тому їх слід скасувати.

Судові витрати у вигляді судового збору в сумі 652,66 грн. згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України присуджується на користь позивача з Державного бюджету.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення від 26 квітня 2012 року №0000282240 та №0000272240 прийняті Здолбунівською об'єднаною державною податковою інспекцією Рівненської області Державної податкової служби.

Присудити на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю - фірми "Поліхім" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 652,66 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Махаринець Д. Є.