Постанова № 26322783, 16.05.2012, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/954/2012

16 травня 2012 року 12год. 50хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Махаринця Д. Є. за участю секретаря судового засідання Тимошицької Т.І. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Мазурок В.С., Щербяк Ю.В.,

відповідача: представник Столярець І.В., Денисюк І.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Публічне акціонерне товариство "БРОКБІЗНЕСБАНК" в особі Львівської філії АТ "Брокбізнесбанк" до Державна податкова інспекція у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк" звернулося з позовом до ДПІ у м. Рівне з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення від 15.03.2011 року №0000162240.

Обгрунтовуючи заявлений позов, позивач зазначив, що він 25.05.2010 року закрив 463 рахунки, податковий орган про закриття рахунків повідомив лише 28.05.2010 року, щодо несвоєчасного повідомлення позивач не заперечує, однак заперечує проти застосування спірним рішенням фінансової санкції в розмірах визначених п.п. 118.1 п.118 ст. 118 Податкового Кодексу України, а зокрема в розмірі 157420,00 грн. Вказує, що на момент скоєння правопорушення діяла норма п. 12 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу України", яка передбачала застосування фінансових (штрафних) санкцій за порушення строку повідомлення у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (340 грн.). Покликається на положення ст. 58 Конституції України та зазначає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Відтак, вважає безпідставним застосуванням до нього фінансової санкції в розмірі, що є значно більшою від розміру санкції, що діяла на момент скоєння правопорушення.

Крім того, позивач посилається на те, що 21.05.2010 року Національний банк України відключив електронну пошту Рівненській філії Банку, тому Банк не мав технічної можливості повідомити ДПІ у м. Рівне про закриття рахунків в балансі Рівненської філії Банку засобами електронного зв'язку. Відключення НБУ електронної пошти Рівненській філії Банку відбулося при обробці технологічного файлу $UIIIR5L.054 (зі змінами учасників системи елетронних платежів довідника s_uch.dbf), який був надісланий Національним банком України 21.05.2010 року в 19 год. 53 хв. Тобто сталася технічна неможливість надання Рівненською філією Банку повідомлення про закриття рахунків внаслідок дій Національного банку України. В зв'язку з цим Рівненською філією Банку 27 травня 2010 року був сформований єдиний файл-реєстр @ FRRKG5R.001 (про закриття 463 рахунків клієнтів) з датою закритя рахунків 25 травня 2010 року, який ДПІ у м. Рівне прийняла на магнітному носії лише 28 травня 2010 року разом із супровідним листом №1257 від 28.05.2010 року, хоча законодавством це не передбачено.

Позивач просить використати п.п.4.1.4. п.4.1. ст.4 Податкового кодексу України -принцип презумпції правомірності рішень платника податку, який застосовується в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Представник позивача позов підтримав, надав пояснення аналогічні тим, що викладені в позовній заяві та додатково вказав, що позивач визнає правомірним застосування санкції до нього лише в розмірі 340 грн. Просив позов задоволити.

Відповідач подав заперечення на позов, вказав, що позивач закривши 25.05.2010 року 463 рахунки, повідомив податковий орган про таке закриття лише 28.05.2010 року, чим допустив порушення податкового законодавства. Фінансова санкція визначена відповідачем відповідно до розмірів, встановлених п.п. 118.1 п.118 ст. 118 Податкового Кодексу України. Пункт 12 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу України" на який покликається позивач на момент прийняття спірного рішення не діяв. Представник відповідача надав пояснення аналогічні тим, що викладені в запереченнях та просив відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що спірне податкове повідомлення-рішення від 15.03.2011 року №0000162240 про визначення позивачу штрафної санкції в розмірі 159460,00 грн., прийнято на підставі акту перевірки №227/22-509/34453686 від 28.02.2011 р., відповідно до якого встановлено порушення ст. 5 Закону України від 25.06.1991 року №1251-ХІІ "Про систему оподаткування"(із змінами та доповненнями), ст.11 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні"(із змінами та доповненнями) та п.1 Порядку передачі банками інформації про відкриття (закриття) власних кореспондентських рахунків, закриття та зміни рахунків клієнтів -платників податків і зборів (обов'язкових платежів) до органів державної податкової служби електронними засобами та заповнення розрахункових документів у разі сплати (стягнення) платежів до бюджету або повернення платежів з бюджету, затвердженого Наказом ДПА України від 01.07.2002 р. №301 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 06.09.2002р. за №735/7023 (із змінами та доповненнями) суть якого полягає в тому, що позивач не своєчасно повідомив органи державної податкової служби України про закриття 463 рахунків клієнтів банку -суб'єктів господарювання та самозайнятих осіб. Так, зокрема в ході перевірки було встановлено, що закривши 25.05.2010 року 463 рахунки, позивач повідомив податковий орган про таке закриття лише 28.05.2010 року.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про систему оподаткування" (із змінами та доповненнями" фінансові установи зобов'язані надіслати повідомлення про відкриття або закриття рахунку платника податків і зборів (обов'язкових платежів) - юридичної особи, у тому числі відкритого через його відокремлені підрозділи, чи самозайнятої фізичної особи до органу державної податкової служби, в якому обліковується платник податків, у триденний строк з дня відкриття/закриття рахунків (включаючи день відкриття/закриття).

Позивачем та його представником названі обставини щодо несвоєчасного повідомлення податкового органу не заперечується, визнаються та підтверджуються матеріалами даної справи. Отож, вказані порушення позивачем податкового законодавства мали місце у 2010 році.

Судом оглянуто на електронному носії, наданий позивачем єдиний файл-реєстр @ FRRKG5R.001 (про закриття 463 рахунків клієнтів) з датою закриття рахунків 25 травня 2010 року. Зазначений файл 28.05.12 був прийнятий ДПІ у м. Рівне на магнітному носії( флеш карті) згідно супровідного листа №1257 від 28.05.2010 року, і вказана обставина сторонами не оспорюється.

Відповідно до п. 12 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу України", в редакції що діяла на момент скоєння названого правопорушення, передбачено право органів державної податкової служби застосовувати до платників податків, які у встановлений законом строк не повідомили про відкриття або закриття рахунків у банках, а також до установ банків, що не подали відповідним органам державної податкової служби в установлений законом строк повідомлень про закриття рахунків платників податків або розпочали здійснення видаткових операцій за рахунком платника податків до отримання повідомлення відповідного органу державної податкової служби про взяття рахунку на облік в органах державної податкової служби, фінансові (штрафні) санкції у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Указом Президента України від 25.08.96 р. № 762/96 затверджено неоподатковуваний мінімум доходів громадян в розмірі 17 грн. Таким чином, в період 2010 року розмір штрафної санкції визначеної п. 12 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу України" становив 340 грн.

Підпункт 118.1 п. 118 ст. 118 Податкового Кодексу України набув чинності з 01.01.2011 року. Відповідно до названого підпункту неподання банками або іншими фінансовими установами відповідним органам державної податкової служби в установлений статтею 69 цього Кодексу строк повідомлення про відкриття або закриття рахунків платників податків тягне за собою накладення штрафу у розмірі 340 гривень за кожний випадок неподання або затримки.

Отож, з обумовленого слідує, що в період 2010 року штрафна санкція застововувалась у розмірі 340 гривень в цілому за порушення строків направлення повідомлень про закриття рахунків, а починаючи з 01.01.2011 року подання штрафна санкція застововувалась у розмірі 340 гривень за кожний випадок неподання або затримки в поданні повідомлень про закриття рахунків.

Відтак, норма закону (підпункт 118.1 п. 118 ст. 118 Податкового Кодексу України), яка передбачає застосування санкцій у розмірі 340 гривень за кожний випадок неподання або затримки в поданні повідомлень про закриття рахунків є такою, що за раніше (в період вчинення позивачем правопорушення у 2010 році) діючим законодавством не передбачалася.

Таким чином, з набуттям чинності положень підпункту 118.1 п. 118 ст. 118 Податкового Кодексу України, відповідальність платників податків за несвоєчасне повідомлення податкового органу посилилась в порівнянні з нормами податкового законодавства, що діяло в момент скоєння правопорушення позивачем у 2010 році.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України у своєму рішенні №1-рп/99 від 09.02.1999 року у справі №1-7/99 за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), вказав, що положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи). Що ж стосується юридичних осіб, то в мотивувальній частині вказаного рішення зазначено, що надання зворотної дії в часі нормативно-правовим актам, які зачіпають права юридичних осіб, може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Згідно з пунктом 1 розділу XIX Прикінцеві положення Податкового кодексу України, він набирає чинності з 01.01.2011 року, крім деяких положень, які набирають чинності ще пізніше. Норми про поширення правил підпункту 118.1 п. 118 ст. 118 Податкового Кодексу України на правовідносини, що виникли чи існували до набрання чинності Податковим кодексом України ні в прикінцевих, ні в перехідних, ні в жодних інших положеннях цього Кодексу не передбачені.

Крім того, при розв'язанні вказаного спору суд виходить з мотивів, викладених у листі Вищого адміністративного суду України від 10.02.2011 № 203/11/13-11. Зокрема, керується пунктом 56.21 статті 56 Податкового кодексу України. Цією нормою встановлено, що у разі, коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

На необхідності дотримання судами правила вирішення колізій у податковому законодавстві на користь платника податків наголошено також в Остаточному рішенні Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України".

Враховуючи наведене, суд вважає, що положення п.п. 118.1 п. 118 ст. 118 Податкового Кодексу України щодо розміру штрафної санкції застосовується за порушення скоєне платниками податків після 01.01.2011 року. За порушення, скоєне позивачем у період 2010 року розмір штрафної санкції, повинен визначатися в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів, згідно положень п. 12 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу України".

Ці ж мотиви, викладені у листі Вищого адміністративного суду України від 24.11.2011 № 2198/11/13-11.

Встановлені судом обставини свідчать про те, що спірне податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Рівне підлягає скасуванню в частині 157420,00 гривень як таке, що ґрунтується на хибному застосуванні правової норми п.п. 118.1 п. 118 ст. 118 Податкового Кодексу України.

Судові витрати по справі згідно ч.1 ст.94 КАС України стягуються на користь позивача з Державного бюджету відповідно до частини задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Рівне №0000162240 від 15.03.2011 року в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 157420 грн.

Присудити на користь позивача Публічне акціонерне товариство "БРОКБІЗНЕСБАНК" в особі Львівської філії АТ "Брокбізнесбанк" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1572,20 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Махаринець Д. Є.