Постанова № 26319909, 01.10.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.12 Справа № 5008/269/2012

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Кузя В.Л.

суддів Желіка М.Б.

Малех І.Б.

за участю представників:

прокурор -Покора К.В. -прокурор відділу (посвідчення № 34);

від позивача (Міністерство оборони України) -не з'явився;

від позивача (Квартирно-експлуатаційного відділу м. Мукачево) -Цукорник С.Г. -представник;

від відповідача та третіх осіб -не з'явився.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника військового прокурора Ужгородського гарнізону м. Ужгород

на рішення господарського суду Закарпатської області від 18.06.2012 р.

у справі № 5008/269/2012

за позовом заступника військового прокурора Ужгородського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України м. Київ та квартирно-експлуатаційного відділу м. Мукачево

до відповідача Оноківської сільської ради Закарпатської області с. Оноківці Закарпатської області

за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_4 м. Ужгород та ОСОБА_5 м. Ужгород

за участю Прокуратури Західного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, м. Львів

про визнання недійсним рішення Оноківської сільської ради від 25.11.2005 р. та скасування державного акта на право власності на землю

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 18.06.12 у справі № 5008/269/2012 (суддя Журавчак Л.С.) в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, заступник військового прокурора Ужгородського гарнізону подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Закарпатської області від 18.06.12 та прийняти нове рішення, яким визнати недійсним рішення Оноківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області від 25.11.05 «Про виділення земельної ділянки у приватну власність для ведення індивідуального садівництва»в частині передачі в приватну власність ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,12 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, скасувати Державний акт на право власності на землю серії ЗК № 002285 виданого громадянину ОСОБА_4

Зокрема, прокурор зазначає, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не врахував, що спірна земельна ділянка, за своїм цільовим призначенням є землями оборони, надання згоди на вилучення якої здійснюється Міністром оборони України та регулюється «Положенням про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями», затвердженого наказом Міністерства оборони України від 22.12.97 № 483. Проте, як вказує скаржник, Міністром оборони України рішення про надання згоди на вилучення земельної ділянки площею 0,12 га не приймалося та передача цієї ділянки від КЕВ органу місцевого самоврядування не здійснювалася, що в силу норм ст.ст. 141,149 ЗК України є підставою для задоволення позовних вимог.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду (головуючий суддя Юркевич М.В.) від 26.07.12 апеляційну скаргу заступника військового прокурора Ужгородського гарнізону прийнято до провадження, справу призначено до розгляду на 19.09.12.

Розпорядженням керівника апарату Львівського апеляційного господарського суду № 89 від 18.09.12 у зв'язку із настанням обставин, які унеможливлюють участь головуючого судді Юркевича М.В. у розгляді справи, відповідно до п. 3.1.11 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи № 5008/269/2012 внаслідок якого передано дану справу на розгляд судді - доповідачу Кузю В.Л.

Враховуючи зміну складу колегії суддів в процесі розгляду даної справи в порядку апеляційного провадження та з огляду на встановлений п. 3 ч. 4 ст. 47 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»принцип незмінності судді, розгляд справи № 5008/269/2012 колегією суддів у складі: Кузь В.Л., Малех І.Б., Желік М.Б. розпочато спочатку.

Про вказані обставини представників сторін повідомлено на початку судового засідання 19.09.12. Відводів такому складу колегії суддів Львівського апеляційного господарського суду не заявлено.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 19.09.12 розгляд апеляційної скарги було відкладено на 01.10.12.

У судове засідання 01.10.12. позивач-1, відповідач та третя особа участі своїх уповноважених представників не забезпечили.

В процесі апеляційного провадження від прокурора надійшло клопотання про здійснення процесуального правонаступництва у зв'язку з реорганізацією Військової прокуратури Ужгородського гарнізону та утворенням у структурі органів прокуратури України спеціалізованих прокуратур з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері.

Львівський апеляційний господарський суд з врахуванням наказів Генерального прокурора України № 100ш від 11.06.12, № 12гн від 12.07.12, не вправі провести процесуальне правонаступництво, так як Військова прокуратура Західного регіону України була ліквідована з 01.07.12, а створена прокуратура Західного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері правонаступником її прав та обов'язків не виступає. Разом з цим, враховуючи подану в даному судовому засіданні заяву прокурора відділу представництва інтересів громадян і держави у судах прокуратури Західного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері про вступ у справу, Львівський апеляційний господарський суд залучає зазначену прокуратуру до участі у справі.

Прокурор та представник позивача у судовому засіданні навели свої доводи та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 99 ГПК України у судовому засіданні 01.10.12 оголошено вступну та резолютивну частини постанови Львівського апеляційного господарського суду.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, зважаючи на таке:

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням XXIII сесії IV скликання Оноківської сільської ради Ужгородського району від 25.11.05 ОСОБА_4 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,12 га для ведення індивідуального садівництва в масиві «Шахта».

На підставі вказаного рішення ОСОБА_4 видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЗК № 002285, відповідно до якого ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 0,12 га для ведення індивідуального садівництва у с. Оноківці в масиві «Шахта».

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, спірна земельна ділянка ОСОБА_4 продана гр. ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 08.04.11, нотаріально посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_8, реєст. №1001, зареєстрованого в Оноківській сільській раді за № 571 від 25.10.11.

В обґрунтування позовних вимог про визнання нечинним вказаного рішення ради від 25.11.05 та скасування Державного акту на право власності на землю, виданого на його підставі, позивач зазначає про те, що спірна земельна ділянка перебуває у користуванні Мукачівської КЕВ на підставі Державного акту на право користування, виданого виконавчим комітетом Ужгородської районної Ради депутатів трудящих у 1979 році за № 306 серії «Б» № 029097. Таким чином, оспорюване рішення не відповідає вимогам ст.ст. 141, 149 Земельного кодексу України, «Положенню про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями», затвердженого наказом Міністра оборони України від 22.12.97 № 483, оскільки Міністром оборони України рішення про надання згоди на вилучення земельної ділянки площею 0,12 га, яка надана третій особі, не приймалось.

Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду, зокрема, на недоведеність факту накладення спірної земельної ділянки та земельної ділянки, належної КЕВ м. Мукачева, а також з врахуванням пояснень спеціаліста управління Держкомзему в Ужгородському районі стосовно неможливості встановити межі земельної ділянки в натурі, так як відомості про земельну ділянку, яка використовується КЕВ м. Мукачева, не внесена до системи координат державного земельного кадастру.

Проте, Львівський апеляційний господарський суд з таким висновком суду не погоджується, з огляду на наступне.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Предметом спору у даній справі є визнання недійсним рішення сільської ради від 25.11.05 «Про виділення земельної ділянки у приватну власність для ведення індивідуального садівництва»в частині передачі в приватну власність ОСОБА_4 земельної ділянки, площею 0,12 га та скасування Державного акту на право власності на землю серії ЗК № 002285.

Відповідно до ст. 77 ЗК України до земель оборони належать землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України.

Відповідно до ст.ст. 20,21 Земельного кодексу України зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель; порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою, зокрема, для визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам.

У відповідності до вимог земельного законодавства підставами припинення права користування земельною ділянкою, зокрема, є вилучення у випадках, передбачених Земельним кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 Земельного кодексу України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом, в т.ч. за згодою попереднього власника чи землекористувача.

За змістом положень ст. 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до п. «г»ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування.

Пунктом 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.11 № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин»передбачено, що державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.

У спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування.

Відповідно до Положення Квартирно-експлуатаційного відділу м. Мукачево, затвердженого начальником Західного територіального КЕУ 03.01.06, на підставі якого діє КЕВ м. Мукачево, та свідоцтва про державну реєстрацію від 20.07.01 серія А00 № 611030, останній є державною установою, яка заснована на базі Мукачівської квартирно-експлуатаційної частини району згідно директиви Міністерства оборони України № 322/1/10 від 20.04.05 і є правонаступником Мукачівської КЕЧ району.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачем було подано суду першої інстанції Державний акт 1979 року № 306 серії «Б»№ 029097, виданий Мукачівській КЕЧ Ужгородського району Закарпатської області на підставі рішення Ужгородського облвиконкому № 025 від 18.06.58 для розміщення ряду об'єктів, зокрема для військового містечка № 58 (ділянка № 9 площею 7,72 га).

Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На вимогу прокурора відповідачем у справі -Оноківською сільською радою було подано виписки з рішення сільської ради від 25.11.05 про виділення земельних ділянок у приватну власність гр. ОСОБА_4 та ОСОБА_9 для ведення індивідуального садівництва (Т. І а.с. 108,181). Як вбачається із збірно-кадастрового плану земельної ділянки КЕВ м. Мукачево на території Оноківської сільської ради, мкрн. «Шахта»(АДРЕСА_2) за станом на 2009 рік, земельні ділянки, які надані у власність громадянам ОСОБА_9 (0,1200 га) та ОСОБА_4 (0,1200 га), знаходяться в межах земельної ділянки КЕВ м. Мукачево (1,4507 га).

Проте, судом першої інстанції не надано належної правової оцінки вищенаведеному документу, як доказу у справі.

Суд першої інстанції, приймаючи оспорюване рішення взяв до уваги Технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку гр. ОСОБА_4 с. Оноківці, на території мікрорайону «Шахта», наданої ДП «Закарпатський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», з якої вбачається, що земельна ділянка ОСОБА_4 межує із землями загального користування, землями запасу Оноківської сільської ради, а також землями гр. ОСОБА_9 (згідно з описом меж). Також, суд послався на Протокол від 13.12.05, відповідно до якого вказані межі відновлено в натурі зовнішніх меж землекористування з участю представника ДП «Закарпатський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою»та начальника Ужгородського районного відділу земельних ресурсів (Т. І а.с. 165).

Разом з цим, при наявності у справі вищенаведених доказів, які за своїм змістом суперечать одне одному, суд першої інстанції в порушення норм процесуального права не встановив необхідності призначення відповідної експертизи, або вчинення інших дій для встановлення об'єктивної істини.

Натомість, під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, на вимогу суду позивачем було надано Технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) КЕВ м. Мукачево для будівництва та обслуговування будівель органів державної влади та місцевого самоврядування на території Оноківської сільської ради, мкрн. «Шахта»Ужгородського району Закарпатської області.

Як вбачається з матеріалів справи, до Технічного звіту додані: - збірний кадастровий план земельної ділянки КЕВ м. Мукачево за станом на 2012 рік, на якому зазначено межі земельної ділянки КЕВ м. Мукачево і в межах якої знаходиться земельна ділянка гр. ОСОБА_4 (даний кадастровий план погоджений як Оноківською сільською радою, так і управлінням Держкомзему в Ужгородському районі); - акт погодження меж із сусідніми землекористувачами, якими є Оноківська сільська рада, ДП «Ужгородське лісове господарство»та гр. ОСОБА_10

При цьому, суд апеляційної інстанції приймає до уваги, що зазначені вище документи погоджені з відповідачем у справі -Оноківською сільською радою без заперечень та зауважень, що оцінюється апеляційним судом як належне визнання позивача користувачем цієї земельної ділянки.

Крім того, листом Оноківської сільської ради за № 151 від 03.04.12 визнала позов повністю (Т. І а.с. 130).

Окрім того, слід зазначити, що КЕВ м. Мукачево є користувачем і володільцем нерухомого майна державної власності, що знаходиться на земельній ділянці (військове містечко № 58), за адресою: АДРЕСА_2, м. Ужгород, Закарпатська область, на підставі рішення Постійно діючого Третейського суду від 13.12.08 у справі № 092/08 (витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 10.02.09 № 21827052). Однією з підстав для задоволення позову по зазначеній справі суд визначав належність земельної ділянки, на якій розташовані об'єкти будівництва КЕВ м. Мукачево, і яка перебуває в його користуванні на підставі Державного акту на право користування землею від 1979 року.

Враховуючи вищенаведені обставини справи, підтверджені відповідними доказами, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що земельна ділянка, яка відповідно до оспорюваного рішення відповідача від 25.11.05 була надана гр. ОСОБА_4 для ведення індивідуального садівництва, належить до земель державної власності, перебуває у користуванні КЕВ м. Мукачево (заснованого на базі Мукачівського КЕЧ Ужгородського району), на підставі Державного акта на право користування 1979 року № 306 серії «Б»№ 029097, згоди відповідачу на вилучення цієї земельної ділянки з постійного користування Міністерство оборони України не надавало, рішення про зміну цільового призначення цієї земельної ділянки не приймалося, а відтак, позов про визнання рішення Оноківської сільської ради від 25.11.05 є підставним та обґрунтованим, а тому підлягає задоволенню.

У зв'язку з визнанням недійсним рішення сільської ради відповідно підлягає визнанню недійсним Державний акт на право власності серії ЗК № 002285, виданий на підставі цього рішення.

Львівський апеляційний господарський суд погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що позов прокурора поданий у межах строку позовної давності у відповідності до вимог п. 4 ч. 1 ст. 268 ЦК України (з урахуванням Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» від 20.12.11 № 4176-VI).

Щодо наявної в матеріалах справи постанови Господарського суду Закарпатської області у справі № 4/140, якою суд відмовив в позові прокурора до Оноківської сільської ради про визнання недійсним рішення сільської ради від 16.10.98, яким було вилучено з земельного фонду Ужгородського лісництва земельну ділянку площею 6,0 га і переведено її у землі запасу сільської ради, то Львівський апеляційний господарський суд зазначає, що місцевий господарський суд не розглядав вказаний спір по суті, підставою для відмови в позові слугувала відмова суду в задоволенні клопотання про поновлення пропущеного строку для звернення з адміністративним позовом в порядку ст. 100 КАС України.

Враховуючи вищенаведене, Львівський апеляційний господарський суд встановив, що рішення місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позову прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та невідповідністю висновків суду обставинам справи, що є підставою для його скасування.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Враховуючи ту обставину, що позовна заява та апеляційна скарга була подана прокурором, який звільнений від сплати судового збору, судовий збір за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції слід покласти на відповідача.

З врахуванням наведеного та керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу задоволити.

2. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 18.06.12 у справі № 5008/269/2012 скасувати.

3. Прийняти нове рішення -позов задоволити.

4. Визнати недійсним рішення Оноківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області від 25.11.05 «Про виділення земельної ділянки у приватну власність для ведення індивідуального садівництва»в частині передачі в приватну власність ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,12 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

5. Визнати недійсним Державний акт на право власності на землю серії ЗК № 002285, виданого громадянину ОСОБА_4.

6. Стягнути з Оноківської сільської ради (894120, Закарпатська область, Ужгородський район, с. Оноківці, вул. Головна, 59,) 1073 грн. судового збору в доход спеціального фонду Державного бюджету України за розгляд справи в суді першої інстанції (Банк: ГУДКСУ у Закарпатській області; МФО 812016; отримувач: УДКСУ у м. Ужгороді Закарпатської області; код ЄДРПОУ 38015610; рахунок 31211206783002).

7. Стягнути з Оноківської сільської ради (894120, Закарпатська область, Ужгородський район, с. Оноківці, вул. Головна, 59,) 536,50 грн. судового збору в доход спеціального фонду Державного бюджету України за перегляд судового рішення в апеляційному порядку (Банк: ГУДКСУ у Львівській області; МФО 825014; отримувач: УДКСУ у Личаківському районі м. Львова; код ЄДРПОУ 38007620; рахунок 31216206782006).

8. Місцевому господарському суду видати відповідні накази.

9. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 08.07.12

Головуючий суддя Кузь В.Л.

Суддя Желік М.Б.

Суддя Малех І.Б.