Постанова № 26319293, 27.09.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-6361/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Савченко А.І.

Суддя-доповідач: Губська О.А.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"27" вересня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О.

при секретарі Клименко І.М.

за участю представника позивача Ткачука С.С.

представника ТОВ «Молочнік» Кравченка М.В.

представника ПП «Продторгсистема» Юркова М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 червня 2012 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю «Молочнік», Приватного підприємства «Продторгсистема»про визнання договору недійсним та стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про визнання договору від 03.01.2011 року №7-10/01/11 між ТОВ «Молочнік»та ПП «Продторгсистема»недійсним на підставі ч. 3 ст. 215 ЦК України; стягнення з ТОВ «Молочнік»в дохід держави грошових коштів у розмірі 4 609 365,00 грн.; стягнення з ПП «Продторгсистема»в дохід держави грошових коштів у розмірі 4 609 365,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 червня 2012 року у задоволенні позовних вимог позивача відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача.

В судове засідання з'явився представник позивача, який апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Представники відповідачів до суду з'явилися, проти апеляційної скарги заперечували та просили відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, представників відповідачів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню з таких підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову.

З таким висновком суду колегія суддів не погоджується, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПП «Продторгсистема»(продавець) та ТОВ «Молочнік»(покупець) укладено договір купівлі-продажу №7-10/01/11 від 3 січня 2011 року, предметом якого було зобов'язання продавця поставити у зумовлені договором строки молочну сировину та продукцію, інші молочні товари, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вказаний товар. Право власності на товар та ризик випадкової загибелі або псування товару переходить до покупця з моменту передачі його для перевезення перевізнику для доставки покупцю.

За результатами перевірки ТОВ «Молочнік»складено акт від 09.12.11 року №326/22-03/37202012, яким встановлено порушення п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України від 02.12.10 року за №2755-VI (із змінами та доповненнями), чим завищено податковий кредит з ПДВ по операціях з придбання товарів у ПП «Продторгсистема», в загальній сумі 687 418,00 грн.

Таким чином, перевіркою встановлено, що суми податку на додану вартість, що включались у вартість товарів, не відносились ПП «Продторгсистема»до складу податкового зобов'язання у декларації з податку на додану вартість та розділу 1 додатку 5 до декларації з податку на додану вартість (розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів) за січень - березень 2011 року.

Тобто, за проведеними господарськими операціями з постачання товарів на суму 4 124 504,68 грн., в т.ч. ПДВ - 687 417,5 грн. під час перевірки не встановлено виникнення податкових зобов'язань, нарахування та сплати податку на додану вартість до бюджету, тому і відсутнє джерело для збільшення податкового кредиту з податку на додану вартість ТОВ «Молочнік».

Як видно з наявних матеріалів справи, ДПІ у Печерському районі м. Києва проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Продторгсистема» з питань правильності визначення податкових зобов'язань та правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 року по 28.02.2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 07.06.2011 року №6795/22-01/37377949, яким встановлено, що у названого підприємства відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, а саме підприємство не знаходиться за юридичною адресою.

Згідно до ч. 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), зазначені операції купівлі-продажу мають ознаки „нікчемності".

Крім того, в деклараціях з податку на прибуток в рядку 7 «амортизаційні відрахування»відсутні будь-які показники.

Згідно податкової звітності (звіти за формою 1-ДФ) у ПП «Продторгсистема»відсутні трудові ресурси, а показники Р3 - декларації з податку на прибуток свідчать про відсутність виробничого, транспортного та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності.

На думку позивача, згідно ч. 1,5 ст. 203, п. 1,2 ст. 215. ст. 228 ЦК України, операції купівлі-продажу мають ознаки «нікчемності», а також встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбані та продажу товарів (послуг) ПП «Продторгсервіс»за січень-лютий 2011 року, чим порушено п. 185,1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 187.1 ст. 187, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України правочини визнано «нікчемними».

Однак, на думку суду першої інстанції, надані позивачем докази на обґрунтування заявлених позовних вимог не підтверджують наявність умислу у посадових осіб відповідачів на укладення угоди, яка суперечить інтересам держави та суспільства.

Разом з тим, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

На підставі наведеного, колегія суддів зазначає, що реальність господарських операцій відповідачі намагаються підтвердити договорами, платіжними дорученнями, податковими накладними, актами здачі-прийняття робіт.

Разом з тим, в матеріалах справи містяться товаро-транспортні накладні, заповнені неналежним чином. Форма товаро-транспортної накладної передбачає зазначення певних обов'язкових реквізитів, зокрема, адресу пунктів навантаження та розвантаження, державний номер причепу тощо. В товаро-транспортних накладних, наданих ТОВ «Молочнік», відсутні зазначені реквізити, а лише зазначено найменування населеного пункту -м.Київ та м.Житомир. Відсутність адрес навантаження та розвантаження в товаро-транспортних накладних спростовує фактичне виконання договірних зобов'язань, зокрема, продавця в частині фактичної наявності реалізуємої продукції в кількості, яка зазначена в документах, можливості її зберігання та покупця в частині оприбуткування, а відтак і подальшого використання в господарській діяльності таких товарів.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи, транспортування придбаного селянського масла, як зазначається в наданих товаро-транспортних накладних, здійснювалось перевізником -ФОП ОСОБА_5

Разом з тим, в матеріалах справи містяться пояснення власників вантажівок, які займались транспортуванням продукції, з яких вбачається. що у період з 01.01.2011 року по 31.03.2011 року і в подальшому, дані власники транспортних засобів ніколи не вели господарську діяльність з ФОП ОСОБА_5 та не укладали договорів з даним суб'єктом підприємницької діяльності.

Крім того, в матеріалах справи міститься відповідь ДПІ у м.Житомирі від 31.01.2012 року, з якої вбачається, що ФОП ОСОБА_5 перебуває на спрощеній системі оподаткування та займається таким видом діяльності як кур'єрські послуги. І лише з 22.06.2011 року почала займатися організацією перевезення вантажів. Тобто у період перевезення з 01.01.2011 року по 31.01.2011 року ФОП ОСОБА_5 не могла займатися перевезенням вантажів.

Пункт 7 Додатку №1 до Договору від 03.01.11 року про перевезення вантажів з ФОП «Лавриненко» передбачає, що перелік транспортних засобів, які використовуються при перевезені є власністю перевізника або орендуються. Однак, по-перше, у власності ФОП «Лавриненко»не має транспортних засобів, а, по-друге, що стосується оренди тих транспортних засобів, які зазначені у товарно-транспортних накладних, то згідно пояснень власників даних транспортних засобів, вони їх не здавали в оренду та не мали ніяких взаємовідносин з ФОП «Лавриненко».

Таким чином, за відсутності факту транспортування товару, підприємство отримало кошти за товар який фактично не перевозився, а відтак товару фактично не було поставлено. Тобто з даної господарської операції вбачається лише формальне документальне оформлення документів, без товару.

Крім того відповідачем ТОВ «Молочнік»ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції не надано жодних доказів використання придбаного у ПП «Продторгсистема» товару у власній господарській діяльності.

Отже, операції з вищезазначеним контрагентом - постачальником та перевізником не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, наявності трудових ресурсів, виробничо - складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Таким чином, на думку колегії суддів, господарські зобов'язання за договором, укладеним між ПП «Продторгсистема»та TOB «Молочнік,»не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені договором.

Вищий адміністративний суд України у інформаційному листі від 02.06.2011 року №742/11/13-11 зазначив, що якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Однак, при укладанні зазначеного господарського зобов'язання у формі договору Відповідачі не могли не усвідомлювати її протиправність і суперечність її мети інтересам держави і суспільства і прагнули настання протиправних наслідків у вигляді несплати податків, що потягнуло б за собою збитки в великих розмірах дія державного бюджету.

Відповідно до ч. З, ст. 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 215 ЦК України встановлено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

На підставі наведеного, колегія суддів прийшла до висновку, що при укладенні зазначеного договору, відповідачі не могли не усвідомлювати його протиправності та повинні були розуміти, що він суперечить інтересам держави і суспільства, прагнули настання протиправних наслідків у вигляді несплати податків, в зв'язку з чим до договору мають бути застосовані наслідки, передбачені ч. 3 ст. 228 ЦК України.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку та відмовив в задоволені позовних вимоги позивача.

Відповідно до ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з порушенням норм матеріального права, то колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова Окружного адміністративного суду м. Києва скасуванню.

Керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 червня 2012 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю «Молочнік», Приватного підприємства «Продторгсистема»про визнання договору недійсним та стягнення коштів -задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 червня 2012 року скасувати і постановити нову, якою задовольнити позовні вимоги позивача.

Визнати договір від 03.01.2011 року за №7-10/01/11, укладений між ПП «Продторгсистема»та ТОВ «Молочнік»недійсним.

Стягнути з ТОВ «Молочнік»(код ЄДРПОУ 37202012, адреса: м. Київ, вул. Шота Руставелі, 39-41, кім. 1402) в дохід держави вартість товару у розмірі 4 609 365,00 грн.

Стягнути з ПП «Продторгсистема»(код з ЄДРПОУ 37377919, адреса: м. Київ, вул. Виборзька, 99) в дохід держави суму коштів у розмірі 4 609 365,00 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.

Беспалов О.О.