Ухвала суду № 26319279, 27.09.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-2686/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Лиска І.Г.

Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

"27" вересня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Коротких А.Ю.,

суддів: Літвіної Н.М.,

Хрімлі О.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції в Київській області Державної податкової служби України на постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Меткаспостач»до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції в Київській області Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2012 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Білоцерківська об'єднана державна податкова інспекція в Київській області Державної податкової служби України (далі -відповідач, апелянт) подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції були неповно з'ясовані всі обставини, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального права.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

На підставі направлення від 15 березня 2012 року № 121 та наказу Білоцерківської ОДПІ від 15 березня 2012 року № 61, працівниками Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції в Київській області Державної податкової служби України було проведено документальну позапланову перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Меткаспостач»з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Ерна-Плюс»за період з 07.03.2008 року по 31.12.2011 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем було складено акт № 381/22-2/35784726/59 від 28 березня 2012 року.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем п.п. 7.4.5. п.7.4. статті 7, п.10.1. статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, яка підлягає сплаті на загальну суму 142627,00 гривень, в тому числі за вересень 2008 року -у розмірі 116 296,00 грн., за листопад 2008 року -у розмірі 22024, 00 грн., за жовтень 2009 року -у розмірі 4307,00 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000170222/438 від 12 квітня 2012 року, яким позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 142627,00 грн., в тому числі: суму у розмірі 116 296,00грн. за вересень 2008 року; суму у розмірі 4307,00 грн. за жовтень 2009 року; суму у розмірі 22024, 00 грн. за листопад 2008 року та суму штрафних санкцій у розмірі 71 314 грн.

Позивачем на податкове повідомлення-рішення №0000170222/438 від 12.04.2012 року було подано скаргу до Державної податкової Служби у Київській області.

Під час розгляду скарги, ДПС у Київській області рішенням від 27.04.2012 року №841/10/10-206/263-436 продовжила термін розгляду скарги позивача до 19.06.2012 року (включно) та витребувала від відповідача документи.

15.06.2012 року ДПС у Київській області прийнято рішення про результати розгляду скарги №1389/10/10-206/263-695, яким встановлено, що Білоцерківською ОДПІ Київської області при прийнятті податкового повідомлення-рішення від 12.04.2012 року №0000170222/438 невірно визначено фінансові (штрафні) санкції в сумі 71314 грн. за вересень, жовтень та листопад 2009 року у розмірі 50% суми нарахованого податкового зобов'язання (142 627,00 грн.), оскільки не враховано, що відповідальність за повторне порушення норм податкового законодавства може мати місце лише в разі повторного визначення контролюючими органами податкових зобов'язань, якщо і перше, і наступні нарахування відбулися після 01.01.2011 року за умови, якщо всі діяння, які були підставою для нарахування, вчинені платником податків після 01.01.2011 року. Тобто, суму фінансових (штрафних) санкцій у оскаржуваному податковому повідомленні - рішенні завищено на 35656,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, ДПС у Київській області частково скасувала податкове повідомлення-рішення Білоцерківської ОДПІ від 12.04.2012 року №0000170222/438 в частині застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 35656,00 грн., а скаргу позивача задовольнила у відповідній частині.

Позивачу було направлено нове податкове повідомлення-рішення від 18.06.2012 року №0000350222/1137, яким йому визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 142627,00 грн. та штрафні санкції у розмірі 35658 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина: 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Підпунктом 7.7.1 п. 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі -Закон № 168/97-ВР) передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно із Законом № 168/97-ВР. Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункти 1.7, 1.8 статті 1 Закону № 168/97-ВР).

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 щього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п. 7.1 ст.7 Закону № 168/97-ВР, поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість. Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР).

П.п. 7.2.8 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком. Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку.

Із системного аналізу положень п. 1.7 ст. 1, п.п. 7.2.3, 7.2.8, 7.4.1, та 7.4.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР вбачається, що формування податкового кредиту є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних. Закон забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними, та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій.

Відповідно до вимог п. 7.2.4 пункту 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Суду не надано доказів того, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрований як платник податку на додану вартість, а тому не мав права видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

У свою чергу податкові, видаткові накладні, рахунки-фактури на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим п. 7.2.1 п. 7.2 ст.7 Закону № 168/97-ВР.

Окрім того, необхідно зауважити, що протокол допиту директора TOB «Ерна-Плюс»від 07 березня 2011 року Кумурджи I.A. не можна вважати документом, що встановлює факт підписання податкових накладних іншою особою та підставою для тверджень про неможливість їх врахування при визначенні суми податкового кредиту з наступних підстав.

Відповідно до п.83.1. ст. 83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Зі змісту ст. 84 Кримінально-процесуального кодексу України вбачається, що при провадженні слідчих дій під час досудового слідства і дізнання, в судових засіданнях суду першої інстанції та апеляційного суду ведуться протоколи.

Отже, протокол слідчої дії, в тому числі і протокол допиту директора TOB «Ерна- Плюс»є документом, який фіксує виключно проведення слідчої дії. В свою чергу, інформація, викладена у вказаному протоколі допиту директора не носить преюдиційного характеру та не може бути підставою для визначення правомірності віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту в розумінні ст. 83 ПК України.

Крім того, з урахуванням інформації, викладеної в протоколі допиту директора TOB «Ерна-Плюс», для підтвердження невідповідності податкових накладних вимогам законодавства необхідним є проведення експертизи, на вирішення якої повинно бути поставлено питання про здійснення ідентифікації особи, яка вчинила підпис виданих податкових накладних.

Таким чином, для визначення факту підписання податкових накладних певними особами (директором товариства, як посадовою особою, яка здійснює керівництво його поточною господарською діяльністю або іншими особами) обов'язковим є наявність належним чином оформленого експертного висновку почеркознавчої експертизи.

Відсутність такого висновку не дає підстави вважати, що підписи на податкових накладних, виданих позивачу, були оформлені неналежним чином і, як наслідок, позивач не мав права на віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Тобто, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Враховуючи, що позивачем, як доказ здійснення господарських операцій, були надані суду належним чином засвідчені копії податкових, видаткових накладних, рахунків-фактур, які відповідно до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»від 16.07.1999 року № 996-XIV є первинними документами бухгалтерського обліку, що фіксують факт здійснення господарської операції, суд вважає висновки податкового органу про нікчемність укладених між позивачем та ТОВ «Ерна-Плюс»договорів безпідставними.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції в Київській області Державної податкової служби України залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2012 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя Коротких А. Ю.

Судді: Літвіна Н. М.

Хрімлі О.Г.