Рішення № 26319203, 08.10.2012, Чистяківський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Торезький міський суд Донецької області)

Справа № 0549/3959/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2012 року Торезький міський суд Донецької області в складі:

головуючого-судді Стріжакової Т.В.

при секретарі Воробйової І.О., Покусаєвої О.М.

за участю позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Торезі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "Дирекція з реструктуризації шахтного фонду" про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку, вихідної допомоги, моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації у зв'язку з відрядженням, середнього заробітку за час затримки розрахунку, вихідної допомоги, моральної шкоди. Свої вимоги обґрунтовує тим, що з 30.01.2012р. по 19.04.2012р. вона працювала головним технологом з питань стандартизації та якості вугілля на підприємстві відповідача. Наказом від 19.04.2012р. № 43/ к вона звільнена в зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати по ч.3 ст.38 КЗпП України. На порушення ч.1 ст.116 КЗпП України до теперішнього часу відповідач не виплатив їй всі суми, які належать їй.

Наказами від 20.12.2011р. №56 та від 30.12.2011р. №63 їй з 01.12.2011р. встановлено надбавку за високі досягнення у праці та ділові якості, професіоналізм і інтенсивність у праці в розмірі 1867грн., вона мала право на отримання надбавки за весь час роботи в розмірі: (1867,00 грн.х5міс.) + (1867грн./21дн.х14дн.)=10579,67грн. Згідно з довідками відповідача від 25.06.2012р., 06.07.2012р. перед нею мається заборгованість по заробітній платі за березень, квітень 2012р. в сумі 4213,68грн., по компенсації у зв'язку з відрядженням у сумі 889,89 грн. У зв'язку із звільненням по ч.3 ст.38 КЗпП України на підставі ст.44 КЗпП України їй повинна бути нарахована вихідна допомога в розмірі не менше тримісячного середнього заробітку, її розмір з врахуванням надбавки складає 17718,54 грн. Відповідно до ст.117 КЗпП України відповідач повинен їй також виплатити середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку з розрахунку.

Невиплатою відповідачем їй всіх сум при звільненні їй завдано моральну шкоду, порушено ст.43 Конституції України, оскільки, влаштовуючись на роботу, вона розраховувала на певну заробітну плату, надбавку та їх своєчасну виплату. Щодня вона витрачала кошти на проїзд, на харчування, інші потреби, а заробітна плата за весь період роботи жодного разу не була виплачена своєчасно, а надбавка взагалі не виплачувалася, через що вона відчуває душевні страждання. Це завдавало їй масу незручностей і вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя, їй довелося відмовляти собі у витратах на повсякденні потреби, позичати у друзів, знайомих гроші, які не змогла своєчасно повернути, в результаті чого останні від неї відвернулися, перестали довіряти. Вона через неотримання заборгованості не змогла відпочити та оздоровитися.

Просить стягнути заборгованість по заробітній платі в сумі 4213,68 грн., по надбавці в сумі 10 579,67 грн., по виплатам компенсації у зв'язку з відрядженням у сумі 889,89 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 14 765,50грн, вихідну допомогу в сумі 17 718,54 грн.; моральну шкоду в сумі 5000грн., а всього: 48 172,28 грн.

13.07.2012 року позивач подала заяву про уточнення позовних вимог, просила стягнути заборгованість по заробітній платі в сумі 4213,68 грн., по надбавці в сумі 5067,57 грн., по виплатам компенсації у зв'язку з відрядженням у сумі 889,89 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 14742,95 грн.; вихідну допомогу в розмірі 17691,60 грн., моральну шкоду в сумі 10000 грн., а всього: 52605, 69 грн. (а.с.14-16).

26.09.2012 року позивач уточнила позовні вимоги, просила стягнути заборгованість по виплатам компенсації у зв'язку з відрядженням у сумі 889,89 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку з 19.04.2012 року по день постановлення рішення, вихідну допомогу в сумі 17691,60 грн., моральну шкоду в сумі 10000 грн. (а.с.26).

Відповідач, повідомлений у встановленому порядку про час та місце розгляду справи, в судове засідання свого представника не направив, заперечень проти задоволення позовних вимог не надав.

У судовому засіданні позивач дала пояснення, аналогічні викладеним, не заперечувала проти винесення заочного рішення, просила стягнути заборгованість по виплатам компенсації у зв'язку з відрядженням у сумі 889,89 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку з 19.04.2012 року по день постановлення рішення, вихідну допомогу в сумі 17691,60 грн., моральну шкоду в сумі 10000 грн.

Вислухавши позивача, дослідивши матеріали справи, судом фактично встановлено, що згідно з трудовою книжкою позивач наказом від 30.01.2012 року №10/к з 30.01.2011 року була прийнята на роботу на ДП «ДРШФ»технологом з питань стандартизації та якості вугілля; наказом від 19.04.2012 року №43/к вона була звільнена з 19.04.2012 року за п.3 ст.38 КЗпП України у зв'язку із несвоєчасною виплатою заробітної плати з виплатою вихідної допомоги в розмірі тримісячного заробітку (а.с.6,8).

Наказом ДП «ДРШФ»від 30.12.2011 року № 63 «Про встановлення окладів та надбавок керівникам, спеціалістам та службовцям»відповідно до штатного розпису та на підставі Положення про оплату праці, з метою підвищення матеріальної заінтересованості, наказано встановити з 01.12.2011 року оклади та надбавки керівникам, спеціалістам і службовцям ДП «ДРШФ»за високі досягнення в праці, ділові якості, професіоналізм та інтенсивність в праці, в тому числі головному технологу оклад - 3734,00грн., надбавку - 1867,00грн. (а.с.7).

Згідно з довідкою від 25.06.2012р. №71/17-181, виданою ДП "Дирекція з реструктуриза- ції шахтного фонду", заборгованість по заробітної плати позивача станом на 19.06.2012р. склала: березень 2012р. - зарплата 1612,31грн., квітень 2012р.-зарплата 2601,37 грн., квітень 2012р. - вихідна допомога 10085,67грн., всього 14299,35грн., середньомісячна заробітна плата становила - 3240,88 грн. (а.с.9). Але відповідачем не вказаний розрахунок, з якого була розрахована середньомісячна заробітна плата у сумі 3240,88грн., у тому числі не вказано, за які місяці ним була взята заробітна плата позивача, який її розмір.

У наказі ДП "Дирекція з реструктуризації шахтного фонду" від 02.04.2012 року за № 31/к вказано, що відрядити ОСОБА_1 на 3 календарних дні з 02.04.2012р. по 04.04.2012 р. на Трипільську ТЕС (Київська область, Обухівський район); оплату компенсації у зв'язку з відрядженням провести відповідно до діючого законодавства (а.с.11).

Згідно з довідкою ДП "Дирекція з реструктуризації шахтного фонду" від 06.07.2012 року за №71/05-11 ОСОБА_1 має заборгованість з виплат компенсації у зв'язку з відрядженням у сумі 889,89 грн. за квітень 2012 року (а.с.10).

Згідно із наданими відомостями (розрахунковими листками) , виданими відповідачем, ОСОБА_1 за лютий 2012р. нараховано заробітна плата 4116,31грн. за 21 вихід (із посадового окладу 3734,00грн., з урахуванням винагороди за вислугу років 382,31грн.), за березень 2012 року - 3944,05грн. за 19 виходів (а.с.12).

В довідці АБ №383108, виданій 20.02.2012р. управлінням статистики у місті Шахтарську зазначено, що Державне підприємство «Дирекція з реструктуризації шахтного фонду»значиться в Єдиному державному реєстрі підприємств та організації України (ЄДРПОУ), ідентифікаційний код 36061246, правовий статус суб'єкта -юридична особа, місцезнаходження: 86200, Донецька обл. м. Шахтарськ, вулиця Капустіна, б.100 (а.с.13).

Судом встановлено, що державне підприємство "Дирекція з реструктуризації шахтного фонду" знаходиться в стані припинення підприємницької діяльності, запис щодо припинення юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб -підприємців не вносився (а.с.37,38).

Відповідно до ст.94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Відповідно до ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів.

Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, провадиться в день звільнення.

Відповідно до ст. 121 КЗпП України працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв'язку з службовими відрядженнями. Працівникам, які направляються у відрядження, виплачуються: добові за час перебування у відрядженні, вартість проїзду до місця призначення і назад та витрати по найму жилого приміщення в порядку і розмірах, встановлюваних законодавством. Працівникам, які направлені у службове відрядження, оплата праці за виконану роботу здійснюється відповідно до умов, визначених трудовим або колективним договором, і розмір такої оплати праці не може бути нижчим середнього заробітку.

Відповідно до ст.2 ЗУ "Про оплату праці" основна заробітна плата це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати -це виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

З матеріалів справи вбачається, що позивач перебувала у трудових відносинах з відповідачем, з 30.01.2011р. вона була прийнята на роботу на ДП «ДРШФ»технологом з питань стандартизації та якості вугілля; наказом від 19.04.2012 року №43/к вона з 19.04.2012 року була звільнена за п.3 ст.38 КЗпП України у зв'язку із несвоєчасною виплатою заробітної плати з виплатою вихідної допомоги в розмірі тримісячного заробітку. При звільнені позивача на порушення ст.116 КЗпП відповідачем з нею не був проведений остаточний розрахунок, не проведена виплата всіх сум, що належать їй від підприємства.

Судом встановлено, що відповідач перед позивачем має заборгованість з виплат компенсації у зв'язку з відрядженням у сумі 889,89 грн. за квітень 2012р., які до теперішнього часу позивачу не виплачені, чим відповідач порушив його права, передбачені ст.115,116,121 КЗпП України. Сума заборгованості підтверджена довідкою відповідача, наказом про направлення позивача у відрядження, заперечень за позовом щодо даної суми відповідач не надав, тому позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості з виплат компенсації у зв'язку з відрядженням у сумі 889,89 грн. підлягають задоволенню.

Вирішуючи позовні вимоги про стягнення вихідної допомоги в розмірі 17 691,60 грн. суд враховує, що трудовий договір із відповідачем припинено у зв'язку із несвоєчасною виплатою заробітної плати (п.3 ст.38 КЗпП України), в наказі про звільнення зазначено «з виплатою вихідної допомоги в розмірі тримісячного заробітку».

Відповідно до ст.44 КЗпП України при припиненні трудового договору внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті ст.38, 39) працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

Доказів, що колективний договір передбачає інший розмір, ніж встановлений у ст.44 КЗпП України, сторони не надали, визначити в іншому розмірі не просили, тому при обчисленні вихідної допомоги необхідно її визначати у розмірі тримісячного середнього заробітку - в межах заявлених вимог і на підставі поданих сторонами доказів відповідно до принципу диспозитивності цивільного процесу (ч.1 ст.11 ЦПК України).

Відповідно до п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого ПКМУ від 08.02.1995 р. №100 (із змінами) середньомісячна заробітна плата для виплати вихідної допомоги обчислюється виходячи з виплат за останні два календарних місяці роботи, що передують звільненню працівника (лютий, березень 2012 року).

Середньомісячний заробіток позивача за два місяця перед звільненням (лютий, березень 2012р.) складав: 4116,31грн. /заробітна плата за лютий 2012р./+ 3944,05грн. /заробітна плата за березень 2012р./ : 2 = 4030,18грн.

Позивачем не надано і в судовому засіданні не здобуто доказів про виплату або обов'язок виплати відповідачем позивачу ще будь-яких виплат. Позивач не надав заперечень проти вказаного розміру середньомісячної заробітної плати, а відповідач не надав обґрунтування іншого розміру середньомісячної заробітної плати позивача та його розрахунок.

Розмір вихідної допомоги, що підлягає виплаті позивачу складе: 4030,18грн. (середньомісячна заробітна плата перед звільненням) х 3 = 12090,54гр.

Тому позовні вимоги позивача про стягнення вихідної допомоги підлягає задоволенню частково, у сумі 12090,54грн., в іншій частині цих вимог необхідно відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст.116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір, підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно п. 20 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" від 24.12.1999р. №13, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи -по день постановляння рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності у цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

В судовому засіданні встановлено, що в день звільнення виплата всіх сум, що належать від підприємства позивачу, проведена не була; пред'явлення позивачем роботодавцеві вимог про розрахунок сторонами не заперечується і факт звернення позивача до відповідача з вимогою про розрахунок підтверджується видачею довідок про розмір заборгованості. До теперішнього часу позивачу не здійснена виплата компенсації у зв'язку з відрядженням у сумі 889,89грн., вихідна допомога у сумі 12090,54гр. Відповідач не надав заперечень проти того, що така заборгованість існує, не вказав і не надав доказів, що позивачу виплачено повністю усі суми, що належали йому від підприємства. Відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що остаточний розрахунок при звільненні позивача був своєчасно не проведений не з його вини, а відсутність грошових коштів у відповідача не приймається судом до уваги, оскільки не виключає відповідальності останнього. Тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за весь час затримки розрахунку.

Визначаючи розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, що підлягає стягненню, суд враховує вимоги абз.3 п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року, згідно якого у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Згідно п.8 вказаного Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденний заробіток позивача за два місяця перед звільненням (лютий, березень 2012р.) складав: (4116,31грн. /заробітна плата за лютий 2012р./+ 3944,05грн. /заробітна плата за березень 2012р./ : (21дн. /відпрацьовані дні у лютому 2012р./ + 19дн./відпрацьовані дні у березні/) = 201,51грн.

Кількість робочих днів в період з 20.04.2012р. по день розгляду справи в суді складає 116 днів (за період з 20.04.2012р. по 30.04.2012р. -7 дн., з 01.05.2012р. по 31.05.2012р. -20 дн., з 01.06.2012р. по 30.06.2012р. -19 дн., з 01.07.2012р. по 31.07.2012р. -22 дн., з 01.08.2012р. по 31.08.2012р. -22 дн., з 01.09.2012р. по 30.09.2012р. -20 дн., з 01.10.2012р. по 08.10.2012р. -6 дн. (7+20+19+22+22+20+6 = 116).

Розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, що підлягає стягненню, складе: 201,51грн.х116дн.=23375,16грн.

Враховуючи вказану Постанову Пленуму Верховного суду України; враховуючи розмір заборгованості відповідача перед позивачем, який мається на теперішній час та істотності цієї суми, тривалість періоду невиплати; враховуючи, що позивачу на теперішній час виплачена заборгованість по заробітній платі і підлягає виплаті вихідна допомога в розмірі тримісячної заробітної плати; суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки виплати не у повному розмірі, а в сумі 15000грн. Тому позовні вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки виплат належних йому сум при розрахунку підлягають задоволенню у сумі 15000 грн., в інші частині цих вимог необхідно відмовити.

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України відшкодування моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно з п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995р. №4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Судом встановлено, що при звільнені позивачу не були виплачені належні йому суми, чим були порушені його законні права і це призвело його до моральних страждань. Суд вважає, що позивачу спричинена моральна шкода, оскільки він не міг розпорядитися своїми грошима, використати їх за своїм розсудом, він переживав, що не може забезпечити себе та свою сім'ю самим необхідним для життя, це ставило її у принизливе становище, вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя. Враховуючи термін невиплати належної позивачу суми, розмір заборгованості, обсяг та тяжкість моральних страждань, вимоги розумності і справедливості, суд вважає, що сума 300грн. відповідає перенесеним стражданням, і вимоги про стягнення моральної шкоди підлягають задоволенню частково - у сумі 300грн., в інші частині цих вимог необхідно відмовити.

Відповідно до ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача у дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини.

Позивачем не оплачений при подачі позову судовий збір, оскільки відповідно до п.п.1 п.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір»він звільнений від оплати судового збору у зв'язку з пред'явленням вимог, що випливають із трудових правовідносин.

Задоволенню підлягають тільки позовні вимоги майнового характеру у сумі: 889грн.89 коп. + 12090грн.54коп. + 15000грн.)= 27980грн.43коп. та вимоги немайнового характеру у сумі 300грн.

Відповідно до п.п.1, 2 ч.1 ст.2 ЗУ «Про судовий збір»ставка судового збору за подання до суду позовної заяві майнового характеру -1% ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати, за подання до суду позовної заяви немайнового характеру - 0,1 розміру мінімальної заробітної плати.

Тому з відповідача у дохід держави підлягає стягненню судовий збір у зв'язку з вимогами матеріального характеру 27980грн.43коп.х1%=279грн.80коп. та у зв'язку з вимогами

нематеріального характеру у сумі: (1073грн.х0,1=170грн.30коп.) х 300грн. : 10000грн.=5грн.11 коп., всього 284грн.91коп.

Керуючись ст.ст.38, 44, 94, 115, 116, 117, 121, 237-1 КЗпП України, ст.2 Закону України "Про оплату праці", п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого ПКМУ від 08.02.1995 року № 100, п.9 постанови Пленуму ВСУ "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 року № 4, ст.3, 10, 11, 15, 60, 79-88,197, 209, 212, 214, 215, 223, 224 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з державного підприємства "Дирекція з реструктуризації шахтного фонду" на користь ОСОБА_1:

- з виплат компенсації у зв'язку з відрядженням у сумі 889 грн. 89 коп.;

- заборгованість по виплаті вихідної допомоги у сумі 12 090 грн. 54 коп.;

- середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 15 000 грн.;

- моральну шкоду у розмірі 300 грн.,

а всього 28 280 грн. (двадцять вісім тисяч двістівісімдесят) грн. 43 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог -відмовити.

Стягнути з державного підприємства "Дирекція з реструктуризації шахтного фонду" в дохід держави судовий збір у сумі 284 грн. 91 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто Торезьким міським судом за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яку він може подати Торезькому міському суду протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення у загальному порядку: подати апеляційну скаргу про апеляційне оскарження рішення протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подаються Апеляційному суду Донецької області через Торезький міський суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання заяви відповідачем про перегляд заочного рішення та подання апеляційної скарги позивачем.

Суддя Т. В. Стріжакова