Ухвала суду № 26318800, 27.09.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-19090/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І.

Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

"27" вересня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого суддів при секретарі Хрімлі О.Г., Коротких А.Ю., Літвіної Н.М., Архіповій Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 лютого 2012 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства завод «Генератор»до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Державне підприємство завод «Генератор»звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0002941720 від 22 серпня 2011 року в частині суми основного платежу -5 775 грн., в сумі штрафних (фінансових) санкцій -3 238,75 грн., всього - на суму 9 013,75 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 лютого 2012 року адміністративний позов задоволений.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Державна податкова інспекція у Оболонському районі м. Києва подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову у задоволенні позову.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що при порушенні провадження справи про банкрутство, мораторій, що запроваджений на задоволення вимог кредиторів поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів, а не поточних, а тому не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію, а отже, не припиняє і заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явились.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні -не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, дійшов висновку про наявність обґрунтованих та документально підтверджених підстав щодо визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0002941720 від 22.08.2011 р. в частині суми основного платежу -5 775 грн., та в повній сумі штрафних санкцій - 3 238,75 грн., всього в сумі 9 013,75 грн. При цьому, суд першої інстанції зазначає, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не було доведено суду правомірності нарахування позивачу штрафних санкцій, що визначені оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, в загальному розмірі 3 238,75 грн.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва було проведено планову виїзну документальну перевірку Державного підприємства завод «Генератор» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року.

Під час перевірки було встановлено порушення позивачем ст. 3, ст. 6 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів» № 1963-ХІІ від 11.12.1991 р. зі змінами та доповненнями, внаслідок чого, як зазначено в акті, позивачем занижено податок за платежем «податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» на суму 13 621,00 грн.

В порушення вимог ст. 5 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів»№ 1963-ХІІ від 11.12.1991 р. зі змінами та доповненнями (чинний до 01.01.2011 року) ДП завод «Генератор»несвоєчасно сплатило нараховану суму податку з власників транспортних засобів у сумі 19138 грн згідно розрахунку від 07.02.2008 року № 2861 за 2008 рік та у сумі 12859 грн згідно розрахунку від 26.02.2009 року № 15951 за 2009 рік.

За результатами перевірки було складено акт перевірки від 13.05.2011 року № 201-23-3-14312453.

На підставі висновків акту відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0002211720 форми «Р»від 25.05.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на загальну суму 17026,25 грн, в тому числі за основним платежем 13621, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 3405,25 грн.

За результатами оскарження податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку, рішенням ДПА у м. Києві про результати розгляду скарги від 08.08.2011 р. № 8094/10/25-214 зазначене податкове повідомлення-рішення від 25.05.2011 р. № 0002211720 було скасоване в частині основного платежу в розмірі 666 грн. та в частині штрафних санкцій 166,50 грн.

Відповідно до рішення ДПА у м. Києві від 08.08.2011 р. № 8094/10/25-214, Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва було прийнято нове податкове повідомлення-рішення № 0002941720 від 22.08.2011 р., яким позивачу визначено зобов'язання по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на загальну суму 16 193,75 грн., у тому числі за основним платежем 12 955,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями 3 238,75 грн.

Податковим повідомленням-рішенням № 0002941720 від 22.08.2011 р., позивачу було нараховано зобов'язання по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів щодо наступних транспортних засобів: УАЗ (4 одиниці), КАМАЗ 5511, ЗИЛ 431410, МАЗ 5334, Ікарус. Позивач погодився з податковим органом в частині донарахування йому суми податку щодо автомобілів УАЗ (4 одиниці), КАМАЗ 5511, ЗИЛ 431410, Ікарус.

Крім того, позивач визнає та не оскаржує суму податкового зобов'язання, що визначена податковим органом по автомобілю МАЗ 5334 за 2008-2010 рр. в частині 390,50 грн., що встановлена контролюючим органом за визначення позивачем невірного об'єму циліндрів двигуна автомобіля МАЗ 5334 (11150 куб. см. замість вірного 14 000 грн.).

Натомість позивач зазначає про неправомірне збільшення зобов'язань лише по автомобілю МАЗ 5334, оскільки даний транспортний засіб є транспортним засобом спеціального призначення, до якого застосовується згідно Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів»від 11.12.1991 року № 1963-ХІІ, ставка податку 5 грн. з 100 куб.см.

Згідно із Закону України «Про автомобільний транспорт»від 05.04.2001 року № 2344-III, транспортний засіб спеціального призначення -це транспортний засіб, призначений для виконання спеціальних робочих функцій (для аварійного ремонту, автокран, пожежний, автобетономішалка, вишка розвідувальна чи бурова на автомобілі, для транспортування сміття та інших відходів, технічна допомога, автомобіль прибиральний, автомобіль-майстерня, радіологічна майстерня, автомобіль для пересувних телевізійних і звукових станцій тощо).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів»від 11.12.1991 року № 1963-ХІІ, який був чинним на період виникнення спірних правовідносин, об'єктами оподаткування є автомобілі спеціального призначення, крім тих, що використовуються для перевезення пасажирів і вантажів, - код 8705.

Відповідно до узагальнюючого податкового роз'яснення ДПА України від 20.04.2010 року № 268 «Щодо застосування окремих положень Закону України від 11 грудня 1991 року № 1963-ХІІ «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів», до товарної позиції 8705 - «Автомобілі спеціального призначення, крім тих, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів (автомобілі технічної допомоги, автокрани, пожежні автомобілі, авто бетономішалки, автомашини для прибирання шляхів, автомобілі з рентгенівськими установками) включаються типи машин, вироблених або пристосованих, обладнаних різними пристроями, що дають їм можливість виконувати визначені не транспортні функції, тобто основною метою транспортного засобу з цієї позиції не є перевезення людей або вантажів».

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів», до автомобілів спеціального призначення (крім пожежних і швидкої допомоги) застосовуються такі ставки: до нових автомобілів - 5 грн. з 100 куб. см; до автомобілів, що використовувався до 8 років - 5 грн. з 100 куб. см.

Водночас зі свідоцтва про про державну реєстрацію транспортного засобу марки МАЗ модель 5334 (а.с.7) вбачається, що даний транспортний засіб є автокраном, про що Управлінням ДАІ ГУ МВС України в м. Києві зроблено відповідний напис, який засвідчено печаткою.

З наведених положень та матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції, з чим погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку, що податковий орган неправомірно застосував до транспортного засобу МАЗ 5334 ставку 20 грн. за 100 куб. см., оскільки даний транспортний засіб є транспортним засобом спеціального призначення, і до нього, відповідно, підлягає застосуванню ставка 5 грн. за 100 куб.см.

Апелянт в апеляційній скарзі зазначає про те, що суд першої інстанції не врахував, що дія мораторію при порушенні провадження про банкрутство поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів, а не поточних, а тому не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію.

Однак колегія суддів апеляційної інстанції щодо такої заяви відповідача, зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

У пункті 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року N 15 «Про судову практику в справах про банкрутство»зазначено, що згідно з абзацом четвертим частини четвертої статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). За змістом статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію; їх виконання для боржника є обов'язковим, але пеня, штраф та інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства, не нараховуються, оскільки ця норма визначає конкретний проміжок часу, який відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, але ніяк не пов'язаний із його суттю.

Водночас колегія суддів апеляційної інстанції зауважує, що наведені норми не розмежовують вимог конкурсних та поточних кредиторів в період дії мораторію, а тому посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що дія мораторію поширюється лише на вимоги конкурсних кредиторів, є необгрунтованими.

За таких обставин, враховуючи неправомірне застосування податковим органом ставки податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів та штрафних санкцій в період дії мораторію, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про неправомірність прийнятого податковим органом повідомлення-рішення № 0002941720 від 22.08.2011 р. в розмірі 9 013,75 грн (в частині суми основного платежу -5 775 грн., та в повній сумі штрафних санкцій - 3 238,75 грн).

Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И ЛА :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 лютого 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Хрімлі О.Г.

Судді: Коротких А. Ю.

Літвіна Н. М.