Постанова № 26318100, 25.09.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-4915/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В.В.

Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"25" вересня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого -судді Мацедонської В.Е.,

суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Денза»на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 16 серпня 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Денза» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22 березня 2012 року №0000892203,-

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 16 серпня 2012 року в задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Денза»до Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22 березня 2012 року №0000892203 відмовлено повністю.

Не погодившись з постановленим у справі судовим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 16 серпня 2012 року скасувати повністю та прийняти нову постанову, якою визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС від 22 березня 2012 року №0000892203, оскільки вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи та судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника апелянта, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, в період з 23 лютого 2012 року по 28 лютого 2012 року ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Денза», за результатами якої складено акт від 29 лютого 2012 року №101/23-7/31811682 про результати документальної невиїзної перевірки з питань правильності обчислення податкових зобов'язань та податкового кредиту по податку на додану вартість за жовтень 2011 року.

За наслідками перевірки ДПІ у Печерському районі м.Києва виявлено порушення позивачем п.п.198.3, 198.6 ст.198, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість за жовтень 2011 року на загальну суму 936822,00 грн. та завищення від'ємного значення суми податку на додану вартість за жовтень 2011 року на суму 193274,00 грн.

На підставі встановленого порушення, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 22 березня 2012 року №0000892203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1405233,00 грн., в тому числі 936822,00 грн. за основним платежем та 468411,00 грн. штрафні (фінансові) санкції, а також податкове повідомлення-рішення від 22 березня 2012 року №0000902203, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 193274,00 грн.

Як вбачається з акту перевірки, висновок відповідача про порушення позивачем податкового законодавства ґрунтується на тому, що контрагенти позивача, зареєстровані на осіб, які не мали наміру займатись підприємницькою діяльністю, що підтверджується поясненнями останніх, а відтак, на думку податкового органу, усі господарські операції позивача з такими контрагентами, є нікчемними, не створюють правових наслідків, та, як наслідок, не можуть відображатись в податковому обліку позивача.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції погодився з висновком відповідача щодо заниження позивачем зобов'язань з податку на додану вартість за жовтень 2011 року на суму 936822,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Пальміра-С», ТОВ «Єврограндбуд»та ТОВ «Ліга-Груп»та вважав, що відповідачем доведено правомірність свого рішення.

Водночас, з таким висновком суду першої інстанції не може погодитись колегія суддів, вважаючи при цьому, що судом першої інстанції надано невірну оцінку обставинам справи, в зв'язку з чим його висновки не відповідають обставинам справи з огляду на таке.

Відповідно до п.п.198.1, 198.2 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше -або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що в зазначений період позивач, серед іншого, мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Ліга-Груп», ТОВ «Єврограндбуд»та ТОВ «Пальміра-С»та здійснював придбання товарів та робіт.

Зокрема, 27 вересня 2011 року між позивачем та ТОВ «Ліга-Груп» укладено Договір №2709НН поставки меблевих комплектуючих, на виконання умов якого ТОВ «Ліга-Груп»виписані податкові накладні: №14 від 18 жовтня 2011 року на суму 337850,92 грн. та №13 від 18 жовтня 2011 року на суму 252591,72 грн., а також видаткові накладні: №14 від 18 жовтня 2011 року на суму 337850,92 грн. та №13 від 18 жовтня 2011 року на суму 252591,72 грн.

На підставі вказаних документів, позивач в жовтні 2011 року відніс до складу податкового кредиту суму ПДВ при взаємовідносинах з ТОВ «Ліга-Груп»в розмірі 98407,12 грн.

03 жовтня 2011 року та 04 жовтня 2011 року між позивачем та ТОВ «Єврограндбуд»укладені Договори №0310НН та №0410НН щодо поставки меблевих комплектуючих. На виконання цих договорів ТОВ «Єврограндбуд»виписані податкові та видаткові накладні: №48 від 17 жовтня 2011 року на суму 312458,42 грн., №49 від 18 жовтня 2011 року на суму 343704,26 грн., №51 від 19 жовтня 2011 року на суму 312458,42 грн., №57 від 20 жовтня 2011 року на суму 374950,10 грн., №63 від 21 жовтня 2011 року на суму 298926,31 грн., №66 від 24 жовтня 2011 року на суму 451178,45 грн.

На підставі зазначених документів в жовтні 2011 року позивач включив до складу податкового кредиту суму ПДВ при взаємовідносинах з ТОВ «Єврограндбуд»в розмірі 348945,98 грн.

Між позивачем та ТОВ «Пальміра-С»(Виконавець) укладені договори на виконання ремонтно-оздоблювальних робіт №1509НН від 15 жовтня 2011 року, №2909ПМ від 29 вересня 2011 року, №3009ПМ від 30 вересня 2011 року, №2710НН від 27 жовтня 2011 року та договори на поставку меблевих комплектуючих №1810НН від 18 жовтня 2011 року та №3110НН від 31 жовтня 2011 року. На виконання вказаних договорів ТОВ «Пальміра-С»складені акти виконаних робіт, видаткові та податкові накладні №5 від 03 жовтня 2011 року на суму 537481,12 грн., №9 від 04 жовтня 2011 року на суму 109890,11 грн., №10 від 05 жовтня 2011 року на суму 439560,44 грн., №13 від 06 жовтня 2011 року на суму 511886,78 грн., №19 від 07 жовтня 2011 року на суму 447900,93 грн., №96 від 31 жовтня 2011року на суму 318147,25 грн., №33 від 14 жовтня 2011 року на суму 476505,68 грн., №41 від 17 жовтня 2011 року на суму 389868,28 грн., №95 від 31 жовтня 2011 року на суму 485112,44 грн., №97 від 31 жовтня 2011 року на суму 380106,67 грн.

На підставі зазначених документів позивач в жовтні 2011 року відніс до складу податкового кредиту суми ПДВ при взаємовідносинах з ТОВ «Пальміра-С»в розмірі 682743,30 грн.

В основу рішення суду першої інстанції покладені висновки відповідача щодо безтоварності операцій між позивачем та його контрагентами, які викладені в акті перевірки.

Як на підставу безтоварності операцій та відповідно фіктивний характер правочинів позивача з ТОВ «Ліга-Груп», ТОВ «Єврограндбуд», ТОВ «Пальміра-С» відповідач посилався на дані перевірок податкових органів.

Зокрема, ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області було проведено перевірку ТОВ «Ліга-Груп»за результатами якої складено акт від 13 січня 2012 року №19/23-3/36449011 про результати документальної невиїзної позапланової перевірки за період з 01 вересня 2011 року по 31 жовтня 2011 року, відповідно до якого було встановлено, що ТОВ «Ліга-Груп»не знаходиться за місцем реєстрації. З пояснень директора ТОВ «Ліга-Груп»Мельниченко К.О. вбачається, що він не підписував від імені ТОВ «Ліга-Груп»документів фінансово-господарської діяльності, первинних документів, податкових, видаткових накладних, актів виконаних робіт. Згідно висновку спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру сектору техніко-криміналістичного забезпечення роботи Святошинського РУ ГУМВС України в м.Києві від 29 вересня 2011 року №1641, податкову звітність за липень 2011 року та серпень 2011 року Мельниченко К.О. не підписував. В ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів (послуг) від ТОВ «Ліга-Груп»до підприємств-покупців, у зв'язку з відсутністю актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів.

ДПІ у Солом'янському районі м.Києва було проведено перевірку ТОВ «Єврограндбуд»та складено акт про результати документальної невиїзної позапланової перевірки за період з 01 жовтня 2011 року по 31 жовтня 2011 року від 12 січня 2012 року №177/23-02/37106523, згідно з яким встановлено, що відповідно до висновку спеціаліста сектору техніко-криміналістичного забезпечення роботи Святошинського РУ майора міліції Бондаренка Я.В. первинні документи ТОВ «Єврограндбуд», які підписані директором товариства Олійник В.М., ймовірно виконані іншою особою.

ДПІ у Печерському районі проведено перевірку ТОВ «Пальміра-С»за результатами якої складено акт про неможливість проведення зустрічної звірки за період з 01 жовтня 2011 року по 31 жовтня 2011 року від 08 лютого 2012 року №530/23-4/33784614. В ході перевірки встановлено, що засновник підприємства ОСОБА_1 ніякого відношення до товариства не має, жодних документів від імені цього підприємства не підписував.

Суд першої інстанції погодився з висновком відповідача про нікчемність правочинів, з тих підстав, що дані правочини порушують публічний порядок, оскільки вчинені з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечать моральним засадам суспільства і укладені з порушенням ч.1 ст.203, ст.207, ч.2 ст.215, 216, 228 ЦК України та є такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Виходячи із вимог ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Господарська операція згідно зі ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

З наведеної норми законодавства вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту.

На думку суду апеляційної інстанції, реальне здійснення господарських операцій у взаємовідносинах позивача з ТОВ «Ліга-Груп», ТОВ «Єврограндбуд», ТОВ «Пальміра-С»повністю підтверджується матеріалами справи, що дає позивачу право на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту. При цьому колегія суддів звертає увагу на наступне.

Наявні у справі податкові та видаткові накладні містять обов'язкові реквізити, підписані від продавця - платника податку та скріплені печаткою такого платника податку - продавця. Чинне законодавство не містить обов'язку покупця перевіряти податкові накладні продавця на предмет достовірності (справжності) підпису особи, яка від імені продавця їх підписала. Відповідачем не доведено обізнаність позивача в недостовірності відомостей щодо підпису в податкових накладних, виписаних контрагентами позивача за вказаний період, як і не доведено обізнаність позивача в тому, що вказані контрагенти зареєстровані на підставних осіб. Сама по собі ця обставина не може бути доказом порушення позивачем вимог податкового законодавства. Реєстрація товариств з порушенням вимог законодавства, на підставних осіб, що не займались і не мали наміру займатись підприємницькою діяльністю, саме по собі не означає, що всі правочини, укладені з такими юридичними особами, є нікчемними. Більш того, в матеріалах справи містяться нотаріально посвідчені заяви керівників контрагентів (ТОВ «Ліга-Груп», ТОВ «Єврограндбуд», ТОВ «Пальміра-С») та листи контрагентів, яким суд першої інстанції не надав належної оцінки та якими підтверджено, що вказані особи власноручно підписували первинні документи у взаємовідносинах з позивачем.

Судова колегія апеляційної інстанції критично оцінює висновки експертів, на які посилався відповідач та суд першої інстанції, стверджуючи, що документи від імені керівників контрагентів позивача підписані іншими особами, оскільки такі особи не залучалися до проведення експертизи, матеріали справи не містять доказів відібрання в цих осіб зразків підписів. Крім того, висновок експерта почеркознавчої експертизи відносно керівника ТОВ «Єврограндбуд»носить вірогідний характер, тобто характер припущення, а відтак не може бути використаний судом як належний доказ.

Крім того, дана інформація, що зазначена в актах перевірки та на якій ґрунтуються висновки відповідача, не є належним доказом у справі та не може слугувати доказом при вирішенні питання щодо фіктивності господарських операцій між позивачем та його контрагентами, в матеріалах справи відсутні докази, передбачені ч.4 ст.72 КАС України, на підтвердження створення або придбання вищезазначених підприємств з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, які б свідчили про їх фіктивність, відсутні докази щодо винесення обвинувального вироку або постанови про закриття кримінальної справи за даними фактами, а тому інформація, зазначена в акті перевірки, не є достатньою для твердження щодо відсутності реальних поставок товарів.

Також, судом першої інстанції не надано належної оцінки доказам, що підтверджують подальше використання придбаних позивачем товарів у власній господарській діяльності. Зокрема, матеріалами справи підтверджується, що придбаний позивачем товар був використаний для облаштування приміщень номерного фонду, коридорів вздовж номерного фонду з 3 по 10 поверхи, що розташовані в багатофункціональному торгівельному центрі з готелем та адміністративними приміщеннями за адресою: м.Харків, проспект Правди, 2. Для виконання ремонтно-оздоблювальних робіт на вказаному об'єкті між позивачем та ТОВ «ФКМ-4»було укладено договір генерального підряду від 14 квітня 2011 року №ОТ1404, виконання якого підтверджується підписаними сторонами цього договору актами приймання виконаних підрядних робіт (форма КБ-2) та довідками про вартість виконаних робіт. Наявність у власності позивача транспортних засобів та транспортування придбаного позивачем товару на об'єкт будівництва також підтверджуються належними доказами (товарно-транспортні накладні), що містяться в матеріалах справи.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством. Виходячи з вимог ч.2 ст.3 даного Закону України бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, первинні документи - це документи в письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснення господарської операції.

Відповідно до п.п.2.15, 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Відповідно до п.201.8 ст.201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу.

В матеріалах справи відсутні докази того, що на момент укладення та виконання зазначених вище договорів, установчі документи контрагентів позивача були визнані недійсними чи були анульовані свідоцтва платника податку на додану вартість.

Згідно з п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом. Наявність належним чином виписаної податкової накладної є підставою для включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість у зв'язку з придбанням товарів (послуг).

Згідно з п.198.6. статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що сума податкового кредиту підтверджена позивачем відповідними податковими накладними, а реальність господарських операцій - відповідними первинними документами (договорами, видатковими накладними, платіжними дорученнями), в зв'язку з чим підстави для винесення податкового повідомлення-рішення відсутні.

Також колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо нікчемності правочинів, що були укладені позивачем.

Відповідно до п.2. ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно із ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

Згідно зі ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Натомість, відповідачем не доведено, що укладені позивачем правочини із його контрагентами, є такими, що порушують публічний порядок або були спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, тобто є нікчемними.

Також судом не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст правочинів не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків і що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання вищезазначених правочинів.

Отже, матеріали справи свідчать про те, що волевиявлення учасників відповідних правочинів відображено у договорах, вчинених у визначеній законом формі, а відповідні видаткові та податкові накладні, акти приймання виконаних робіт, товарно-транспортні накладні та платіжні документи, які не містять недоліків, підписані сторонами, скріплені печатками та відображають фактичне виконання сторонами своїх договірних зобов'язань, а також свідчать, що волевиявлення сторін правочинів було вільним, відповідало їх внутрішній волі та спрямовувалось на реальне настання правових наслідків, що обумовленні договірними зобов'язаннями.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що наявні в матеріалах справи докази свідчать про обґрунтоване формування позивачем податкового кредиту в жовтні 2011 року по взаємовідносинах з ТОВ «Ліга-Груп», ТОВ «Єврограндбуд»та ТОВ «Пальміра-С», натомість відповідачем всупереч ч.2 ст.71 КАС України не доведено правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення від 22 березня 2012 року №0000892203, яке є протиправним та підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, тому постанова Окружного адміністративного суду м.Києва від 16 серпня 2012 року підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Денза»- задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 16 серпня 2012 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Денза»до Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22 березня 2012 року №0000892203 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва Державної податкової служби №0000892203 від 22 березня 2012 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текс постанови виготовлений 01 жовтня 2012 року.

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Лічевецький І.О.

Грищенко Т.М.