Рішення № 26317665, 01.10.2012, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 2610/13612/2012

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01 жовтня 2012 року Шевченківський районний суд м. Києва

В складі головуючого судді Волокітіної Н.Б.

При секретарі Чернюк А.А.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,

ВСТАНОВИВ

Позивач звернулася до суду з позовом про поділ спільного майна подружжя, мотивуючи тим, що з 1990 року по 2000 рік вони з відповідачем перебували в зареєстрованому шлюбі. За час шлюбу відповідач придбав квартиру АДРЕСА_1. Таким чином, вказана квартира є спільною сумісною власністю подружжя. З цих підстав позивач просила задовольнити позов та відповідно до ст.ст. 68-70 СК України поділити між нею та відповідачем квартиру АДРЕСА_1.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали, просили його задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні заперечував проти позову, оскільки спірна квартира була придбана ним за кошти від проданої квартири, яка належала його матері. Крім того, відповідач зазначив, що позивач, звертаючись з даним позовом пропустила строк позовної давності, а тому при винесенні рішення просив суд застосувати строк позовної давності відповідно до ст. 72 СК України.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Перевіряючи обставини справи, судом було встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 19.01.1990 року. 27.10.2000 року шлюб між ними було розірвано.

Відповідно до Договору купівлі-продажу від 28.11.1997 року відповідач ОСОБА_2 придбав квартиру АДРЕСА_1. Отже, спірну квартиру, яка була придбана під час шлюбу сторін, відповідно до сімейного законодавства, яке діяло на момент придбання квартири і яке діє на теперішній час можна вважати спільною сумісною власністю подружжя.

Однак, не дивлячись на вказані обставини, позивач, звернувшись до суду з позовом про поділ майна подружжя пропустила строк позовної давності з огляду на наступне.

Сторони, як вже зазначалося вище, відповідно до рішення суду розірвали шлюб 27.10.2000 року. Свідоцтво про розірвання шлюбу було видано 29.03.2001 року.

Оскільки шлюб було розірвано фактично 29.03.2001 року, спірні правовідносини, які виникли між колишнім подружжям регулюються нормами Кодексу про шлюб та сім»ю України від 20.06.1969 року, оскільки діючий Сімейний кодекс набрав чинності 01.01.2004 року.

Відповідно до ст. 9 КпШС України на вимоги, що випливають із шлюбних та сімейних відносин, позовна давність не поширюється, за винятком випадків, коли строк для захисту порушеного права встановлено законодавством України.

Статтею 10 КпШС України визначено, що у випадках, передбачених статтею 9 цього Кодексу, позовна давність застосовується судом відповідно до цивільного законодавства, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 71 ЦК України (1963 року) загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється три роки.

Крім того, нормою ст. 72 Сімейного кодексу України також встановлено, що до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки.

Обґрунтовуючи причини пропуску строку на звернення до суду за захистом порушеного права, представники позивача вказали, що позивач пропустила строк з поважних причин, оскільки дізналися, що її права були порушені під час розгляду цивільної справи за позовом її сина ОСОБА_3 до ОСОБА_1, 3-я особа: ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням, вселення та встановлення порядку користування. За результатами розгляду даної справи 22.05.2012 року Шевченківським районним судом м. Києва ухвалено рішення, яким позовні вимоги були задоволені частково, суд ухвалив рішення про вселення ОСОБА_3 у квартиру АДРЕСА_2 та зобов'язав ОСОБА_1 усунути перешкоди у здійснені права власності ОСОБА_3 щодо доступу до квартири та його проживання. Даним рішенням було узгоджено місце проживання спільних дітей сторін. Оскільки рішення суду набрало законної сили зі слів представника позивача 07.06.2012 року, початок перебігу позовної давності потрібно рахувати з 07.06.2012 року.

Надані представником позивача доводи щодо поважності пропуску позивачем строку для звернення до суду за захистом порушеного права на думку суду не є обґрунтованими, оскільки позивач знала раніше, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_1, про що свідчить рішення Апеляційного суду м. Києва від 27.07.2005 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання втративши право користування жилим приміщенням та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про вселення, в якому зазначено, що ОСОБА_2 є власником вищевказаної квартири.

Крім того, позивачу також було достовірно відомо, що її сину належить на праві власності 1\3 частина квартири АДРЕСА_2, співвласником якої є також вона, і він як співвласник має право на проживання в ній, а тому посилання представника позивача на рішення Шевченківського суду м. Києва від 22.05.2012 року, як на підставу поважності пропуску позивачем строку позовної давності, суд вважає безпідставними та надуманими.

За таких обставин, суд вважає, що позивач пропустила передбачений законом строк для звернення до суду за захистом порушеного права, підстав вважати, що він пропущений з поважних причин не має, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 9-11 КпШС України, ст. 72 СК України, 71 ЦК України (1963 року), ст.. 10, 59, 60, 212, 213, 215, 218, ЦК України, суд

ВИРІШИВ

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі протягом 10 днів апеляційної скарги з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя