Ухвала суду № 26317412, 26.09.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" вересня 2012 р. м. Київ К-9679/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Малюга Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2009 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2010 року

у справі № 2-а-41134/09/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Магія Смаку 2007»

до Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Магія Смаку 2007»(далі -позивач) звернулось до суду з позовом до Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області (далі -відповідач) про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення Нововодолазької МДПІ у Харківській області № 0000021505/0 від 04 серпня 2009 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2009 року позов задоволено у повному обсязі. Визнано недійсним та скасовано податкове повідомлення-рішення Нововодолазької МДПІ у Харківській області № 0000021505/0 від 04 серпня 2009 року про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 14000,02 грн., у тому числі: за основним платежем - 9333,35 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -4666,67 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Магія Смаку 2007»державне мито у розмірі 3,40 грн.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2010 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2009 року залишено без змін.

В касаційній скарзі Нововодолазька МДПІ у Харківській області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2010 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Нововодолазька МДПІ у Харківській області провела документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ «Магія Смаку 2007», за результатами якої був складений акт № 1051/15-024/34895409 від 27 липня 2009 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені вимоги підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено податковий кредит за листопад, грудень 2007 року на загальну суму податку на додану вартість 9333,35 грн.

Зокрема, в акті перевірки було казано, що позивач неправомірно включив до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду суму податку на додану вартість 9333,35 грн. по податкових накладних, отриманих від ТОВ «ТВТ -Агро», оскільки контрагент позивача зазначену суму до своїх податкових зобов'язань за листопад, грудень 2007 року не включив.

04 серпня 2009 року Нововодолазька МДПІ у Харківській області на підставі акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000021505/0, яким згідно з підпунктом «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», визначила ТОВ «Магія Смаку 2007»суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 14000,02 грн., у тому числі: 9333,35 грн. -за основним платежем, 4666,67 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що визначення позивачу податкових зобов'язань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням є безпідставним, оскільки ТОВ «Магія Смаку 2007»правомірно включило до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду вказану суму податку на додану вартість згідно належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від його контрагента ТОВ «ТВТ - Агро», а несплата податку продавцем (в тому числі в разі ухилення від сплати) несе негативні наслідки лише для цієї особи та при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до положень абзацу 1 підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Положеннями абзацу 1 підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як вказано у акті перевірки, податковий кредит позивача у відповідних сумах за відповідні періоди позивача підтверджений належним чином оформленими податковими накладними, оплата вартості придбаного позивачем у ТОВ «ТВТ -Агро»товару, у тому числі податку на додану вартість, підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів (арк. справи 37-38).

Твердження податкового органу про те, що необхідною умовою для формування податкового кредиту покупцем товару є формування і сплата податкових зобов'язань продавцем товару правомірно відхилене судами попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д»пункту 10.1 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (пункт 10.2 статті 10 Закону).

Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Закон України «Про податок на додану вартість»не встановлює обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Відповідно до положень вказаного Закону сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок зі сплати цього податку до бюджету. Сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця. Тобто, покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанції дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про безпідставність визначення позивачу податкових зобов'язань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 14000,02 грн. спірним податковим повідомленням-рішенням.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Нововодолазької МДПІ у Харківській області підлягає залишенню без задоволення, а постанова Харківського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2009 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2010 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна