Ухвала суду № 26317286, 04.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2012 року м. Київ К-26697/10

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Степашко О.І., Маринчак Н.Є.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва (далі -ДПІ)

на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 13.08.2009

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2010

у справі № 2а-5991/09/2670

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Відео Інтернешнл-Пріоритет" (далі -Товариство)

до ДПІ

про скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У червні 2009 року Товариство звернулося до окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення від 28.05.2009 № 0003381750/0, за яким позивачеві визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 84690 грн. (у тому числі 28230 грн. за основним платежем та 56460 грн. за штрафними санкціями).

Постановою названого суду від 13.08.2009, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2010, позов задоволено з посиланням на відсутність підстав для кваліфікації витрат позивача на оплату послуг з міжнародного роумінгу як додаткового блага його працівників.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Товариство просить скасувати прийняті у справі рішення попередніх інстанцій та відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що позивачем не подано належних доказів на підтвердження зв'язку витрат на оплату спірних послуг з господарською діяльністю Товариства, а тому оплачені ним розмови є додатковим благом працівників у розумінні підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

У запереченні на касаційну скаргу Товариство зазначає про правильність та обґрунтованість висновків попередніх інстанцій та просить залишити оскаржувані рішення без змін, а скаргу -без задоволення.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що ДПІ було проведено планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 по 31.12.2008, оформлену актом від 18.05.2009 № 286-23-6-23507256. В ході цієї перевірки податковим органом було виявлено факт перерахування позивачем коштів закритому акціонерному товариству «Український мобільний зв'язок»на оплату послуг з міжнародного роумінгу без наявності доказів використання цих послуг працівниками Товариства -ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у виробничих цілях. На думку податкового органу, неподання Товариством наказів та посвідчень про відрядження цих працівників, деталізації їх розмов виключає зв'язок витрат на оплату вказаних послуг з господарською діяльністю позивача, а відтак оплачені послуги мобільного зв'язку є доходом, отриманим цими фізичними особами від працедавця як додаткове благо. Наведені обставини стали підставою для донарахування позивачеві як податковому агенту оспорюваної суми податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб за податковим повідомленням-рішенням від 28.05.2009 № 0003381750/0.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

В силу вимог підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Витрати на оплату послуг мобільного зв'язку (у тому числі і міжнародного роумінгу) відповідають критеріям валових витрат, що містяться у наведених положеннях Закону.

Судами обґрунтовано відхилено доводи податкового органу про відсутність документального підтвердження виробничого характеру витрат, понесених позивачем у зв'язку з оплатою телефонних розмов його працівників, з огляду на неподання Товариством під час перевірки наказів та посвідчень про відрядження цих працівників, деталізації їх розмов.

Адже, як вбачається з установлених судами обставин справи, позивачем на підтвердження обґрунтованості витрат на оплату послуг, наданих закритим акціонерним товариством «Український мобільний зв'язок», подано договір з цим товариством, внутрішню інструкцію по використанню послуг телефонного зв'язку у господарській діяльності Товариства, докази наявності на його балансі мобільних телефонів із закріпленими за ними корпоративними номерами, рахунки на оплату послуг, виписки з банківського рахунку позивача, дослідивши та оцінивши які з урахуванням пояснень позивача, суди дійшли висновку про те, що Товариство в установленому порядку підтвердило факт понесення цих витрат та їх господарський характер.

Чинне податкове законодавство України не містить вимоги щодо надання деталізації розмов для підтвердження витрат на послуги зв'язку.

За змістом частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Деталізація розмов не відповідає поняттю первинного документа у розумінні статті 1 названого Закону. До того ж, слід зазначити, що деталізація телефонних розмов є платною послугою, що тягне за собою додаткові фінансові витрати у платника.

З урахуванням викладеного слід погодитися з наданою судами правовою оцінкою про те, що витрати на оплату послуг міжнародного роумінгу підпадають під визначення валових витрат платника (позивача у справі) у розумінні пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а підстави для оподаткування цих послуг як додаткового блага, наданого працівникам Товариства, відсутні.

Отже, оскільки судами надана об'єктивна оцінка наявним у справі доказам та правильно застосовані норми матеріального права, а висновки судів відповідають фактичним обставинам, підстав для скасування оскаржуваних рішень не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва відхилити.

2. Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 13.08.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2010 у справі № 2а-5991/09/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенкосудді:О.І. Степашко Н.Є. Маринчак