Постанова № 26317092, 28.09.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2012 р. Справа № 2а/0570/11677/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 10 год.45 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Спасової Н.В.

при секретарі Барабаш Т.С.

за участю представників :

позивача - Новикова В.М.,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Донецьку, адміністративну справу за позовом відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Шахтарську Донецької області до Державного підприємства «Дирекція з реструктуризації шахтного фонду» в особі відокремленого підрозділу «Шахта «Постніківська-2» про стягнення пені за порушення строків сплати обов'язкових внесків у сумі 38177,78 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України в м. Шахтарську Донецької області звернулось до суду з позовом до Державного підприємства "Дирекція з реструктуризації шахтного фонду" в особі відокремленого підрозділу "Шахта "Постніківська - 2" про стягнення пені в сумі 38177,78 грн. за порушення строків сплати страхових внесків, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач зареєстрований у Фонді як страхувальник і повинен дотримуватися вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності". Відповідно до Акту перевірки правильності нарахування і перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України № 90 від 15.06.2012 року на несплачену відповідачем суму недоїмки донараховано пеню в сумі 38177,78 грн. У добровільному порядку відповідач нараховану пеню не сплатив, тому позивач просив стягнути вказану суму у судовому порядку. В якості правового обґрунтування позову позивач посилався на положення пункт 7 розділу 8 Прикінцевих положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", п. 2.1. Порядку стягнення та обліку заборгованості зі сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, яка затверджена постановою Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 30.11.2010 року № 31 та п.5.1 Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затвердженої постановою правління Фонду від 12.07.2007 року № 36, згідно якому не внесені страхувальниками у встановлений строк страхові внески до Фонду вважаються недоїмкою і стягуються з нарахуванням пені.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надав пояснення аналогічні викладеному у позовній заяві, просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання свого представника не направив, про дату час та місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується розпискою про вручення поштового відправлення. Причини неявки суду не повідомив. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Зважаючи на викладене, враховуючи, що відповідач будучи належним чином повідомленим про день, час та місце судового розгляду справи у судове засідання свого представника не направив, справа розглядається у відсутність представника відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, вирішивши яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд встановив наступне.

Виконавча дирекція Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань відповідно до п. 1.1 Загальних положень Положення про виконавчу дирекцію Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 15 від 20.04.2001 року (із наступними змінами та доповненнями) є постійно діючим виконавчим органом правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, що здійснює реалізацію завдань та основних принципів страхування від нещасного випадку.

Згідно п. п. 2.1.5 п. 2.1 ч. 2 зазначеного Положення, одним із завдань Виконавчої дирекції Фонду є збір та акумулювання страхових внесків, визначення умов, порядку обслуговування і гарантій збереження коштів Фонду, що формуються за рахунок страхових внесків та інших джерел фінансування.

Крім того, відповідно до п.п. 3.1.12 п. 3.1 ст. 3 Положення, Виконавча дирекція Фонду представляє інтереси страховика (Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України) в органах державної виконавчої влади, органах місцевого самоврядування і судах.

Згідно ч. 2 ст. 18 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", Виконавча дирекція є підзвітною правлінню Фонду, проводить свою діяльність від імені Фонду у межах та в порядку, що визначаються його статутом і Положенням про виконавчу дирекцію Фонду соціального страхування від нещасних випадків, організовує та забезпечує виконання рішень правління Фонду.

Позивач, відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Шахтарську Донецької області є робочим органом Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, і діє на підставі Положення про Виконавчу дирекцію Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Шахтарську Донецької області.

З копії виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії ААВ № 679138 та з копії довідки з ЄДРПОУ , виданої 25.02.2009 року Управлінням статистики у м. Донецьку встановлено, що Державне підприємство "Дирекція з реструктуризації шахтного фонду", ідентифікаційний код 36061246 є юридичної особою та має структурний підрозділ без права юридичної особи - Відокремлений підрозділ "Шахта "Постніківська - 2" Державного підприємства "Дирекція з реструктуризації шахтного фонду", ідентифікаційний код 36381006. (а.с.6,10)

Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Шахтарську Донецької області проведено перевірку правильності нарахування, повноти і своєчасності перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Відокремленого підрозділу "Шахта "Постніківська -2" за період з 26.05.2011 року по 15.06.2012 року.

За результатами перевірки складений акт № 90 від 15.06.2012 року, яким виявлені порушення строків сплати страхових внесків, встановлено недоїмку по сплаті страхових внесків в сумі 391040,72 грн. та донараховано пеню за несвоєчасне перерахування внесків в сумі 38177,78 грн. за період з 25.05.11 року по 04.04.2012 року.

Страхувальник, що перевірявся,- відокремлений підрозділ «Шахта «Постніківська-2» ДП «Дирекція з реструктуризації шахтного фонду» з вказаним актом перевірки та нарахованою пенею не погодився, подав заперечення до акту перевірки, в яких зазначив, що жодним Законом не передбачено відповідальність за несвоєчасну сплату страхових внесків, вказана відповідальність не може бути встановлена підзаконним нормативно-правовим актом, а тому нарахування пені є безпідставною.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (надалі Закон № 1105), законодавство про страхування від нещасного випадку складається з цього Закону, Кодексу законів про працю України, Закону України "Про охорону праці" та інших нормативно-правових актів.

Згідно з п.6 ст. 24-1 Закону № 1105 Фонд соціального страхування від нещасних випадків має право застосовувати фінансові санкції та накладати адміністративні штрафи відповідно до закону.

Частиною 3 ст. 52 цього Закону передбачено, що за несвоєчасне та неповне нарахування і сплату страхових внесків, приховування (заниження) суми заробітної плати (доходу), на яку нараховуються страхові внески, неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності щодо страхових внесків, несвоєчасне інформування Фонду соціального страхування від нещасних випадків про чисельність працівників, річний фактичний обсяг реалізованої продукції (робіт, послуг), суму заробітної плати на підприємстві, нещасні випадки на виробництві та професійні захворювання, що сталися на підприємстві, про зміни технології робіт або виду діяльності підприємства, ухилення від подання заяви про взяття на облік або несвоєчасне подання заяви про взяття на облік у Фонді соціального страхування від нещасних випадків, за вчинення дій, що перешкоджають уповноваженим особам органів Фонду соціального страхування від нещасних випадків у здійсненні перевірок, страхувальник притягується до відповідальності згідно із законом.

Проте, Законом № 1105 підстави для нарахування, порядок та розміри пені не визначені. Також, цим Законом не передбачена юридична форма пред'явлення пені як фінансової санкції платнику страхових внесків. Отже, закону, який передбачав нарахування та стягнення пені за несплату (несвоєчасну сплату) внесків з даного виду соціального страхування на теперішній час не існує.

Пунктом 7.1. Порядку здійснення контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати страхувальниками страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, інших платежів до Фонду та цільовим використанням коштів, затверджено постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 17 жовтня 2003 року N 68 (далі - Порядок № 68) визначено, що відповідно до статті 52 Закону N 1105-XIV та пункту 5 Інструкції не внесені страхувальниками у встановлений строк страхові внески до Фонду вважаються недоїмкою і стягуються у порядку, визначеному законодавством, з нарахуванням пені.

Пунктом 11.9 зазначеного порядку передбачено відображення нарахованої пені в акті перевірки та додатках до нього. Тобто, в даному випадку акт перевірки є єдиною юридичною формою прийнятого позивачем, як суб'єктом владних повноважень, рішення про нарахування та стягнення пені, яке створює юридичні наслідки та обов'язки для платника страхових внесків.

Позивач посилається на те, що нарахування пені передбачено положенням п.2.1. Порядку стягнення та обліку заборгованості зі сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, яка затверджена постановою Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 30.11.2010 року № 31 та пунктом 5.1 Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затвердженої постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 12 липня 2007 р. N 36, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 1 серпня 2007 р. за N 867/14134.

Пунктом 2.1. зазначеного Порядку передбачено, що стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, і контроль за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій на період до повного стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - Фонд) та надання страхувальниками за підсумками 2010 року розрахункової відомості про нарахування і перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду і відомості розподілу чисельності працівників, річного фактичного обсягу реалізованої продукції (робіт, послуг) за видами економічної діяльності здійснюються відповідно до Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затвердженої постановою правління Фонду від 12 липня 2007 року N 36, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 1 серпня 2007 року за N 867/14134.

Пунктами 5.1. та 5.2. вказаної Інструкції , яка діяла до 01 січня 2011року, визначено, що не внесені страхувальниками у встановлений строк страхові внески до Фонду вважаються недоїмкою і стягуються у порядку, передбаченому законодавством, з нарахуванням пені. Пеня нараховується із сум недоїмки за кожний прострочений день і обчислюється, виходячи із 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки (без урахування штрафів) за весь строк. Пеня нараховується з наступного дня після одержання заробітної плати до дня сплати недоїмки включно. Пеня на пеню не нараховується.

Відповідно до частини 4 статті 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

У роз'ясненні Пленуму Верховного Суду України, яке міститься в постанові від 1 листопада 1996 року N 9 (пункт 5), зазначено, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Суперечність між законом і підзаконним актом, які по-різному врегульовують одне й те саме питання, виходячи з вимог частини 4 статті 9 КАС України та постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року N 9, свідчить про те, що у спірних правовідносинах застосуванню підлягають приписи Закону № 1105, якими розмір, порядок нарахування пені не передбачені, а тому положення Порядку та Інструкції, на які посилається позивач в обґрунтування заявленого позову, застосуванню не підлягають.

Крім того, слід зазначити, що стаття 52 Закону № 1105 не пов'язує застосування заходів відповідальності з підзаконними нормативно-правовими актами, затвердженими постановою Правління Фонду нещасних випадків, а лише із законом, який з цих питань не приймався.

Пунктом 22 частини першої статті 92 Конституції України передбачено, що засади цивільно-правової відповідальності, діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них визначається виключно законами.

Відповідно до частини четвертої статті 150 Конституції України передбачено, що з питань, передбачених цією статтею, зокрема офіційне тлумачення Конституції України, Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на території України.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 30.05 2001 р. № 7-рп/2001 у справі за конституційним зверненням відкритого акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" щодо офіційного тлумачення положень пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України, частини першої, третьої статті 2, частини першої статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про відповідальність юридичних осіб) (п.1.1 резолютивної частини Рішення) положення пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України треба розуміти так, що ними безпосередньо не встановлюються види юридичної відповідальності. За цим положенням виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності, а також діяння, що є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями як підстави кримінальної, адміністративної, дисциплінарної відповідальності та відповідальність за такі діяння. Зазначені питання не можуть бути предметом регулювання підзаконними нормативно-правовими актами.

Отже, враховуючи відсутність закону, яким би встановлювалась відповідальність страхувальника у виді нарахування та стягнення пені за несвоєчасну сплату страхових внесків до Фонду соціального страхування, приймаючи до уваги не відповідність положень Порядка стягнення та обліку заборгованості зі сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України нормам Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову. При цьому, суд відхиляє посилання позивача на положення пункту 7 розділу 8 Прикінцевих положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", оскільки ним передбачено збереження контрольних функцій Фонду, а не порядок нарахування та стягнення пені.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати стягненню не підлягають.

На підставі вищевикладеного та керуючись Кноституцією України, Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в м. Шахтарську Донецької області до Державного підприємства «Дирекція з реструктуризації шахтного фонду» в особі відокремленого підрозділу «Шахта «Постніківська-2» про стягнення пені за порушення строків сплати обов'язкових внесків у сумі 38177,78 грн.,- відмовити повністю.

Постанова прийнята та підписана у нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частини проголошені у судовому засіданні 28 вересня 2012 року у присутності представника позивача. У повному обсязі постанова виготовлена 02 жовтня 2012 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Спасова Н.В.