Постанова № 26316035, 05.10.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«24»вересня 2012 р. Справа №5023/2467/12

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Бородіна Л.І., суддя Білоусова Я.О., суддя Хачатрян В.С.,

при секретарі Козікові І.В.,

за участю представників сторін:

позивача -ОСОБА_1, за довіреністю б/н від 31.08.2012 року;

відповідача -Кравченко Т.В., за довіреністю №56 від 17.09.2012 року; Нужна А.В., за довіреністю №54 від 17.09.2012 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача -Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м.Харків (вх.№2621Х/2-7) на рішення господарського суду Харківської області від 01.08.2012 року у справі №5023/2467/12,

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м.Первомайський,

до Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м.Харків,

про визнання недійсним рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 01.08.2012 року по справі №5023/2467/12 (суддя Погорелова О.В.) позов задоволено повністю.

Визнано недійсним рішення адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 13.03.2012 року №22-К по справі №3/02-06-12.

Стягнуто з Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на користь ФОП ОСОБА_4 1073,00 грн. судового збору.

Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення, норм матеріального права, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 01.08.2012 року по справі №5023/2467/12 та прийняти нове рішення.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що позивач не є однією із сторін у справі №2а-4429/09/2670, що розглядалась Окружним адміністративним судом м.Києва та Київським апеляційним адміністративним судом стосовно визнання незаконною та скасування постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року №278.

Також скаржник зазначає, що наказ №638/109 втратив чинність 07.09.2010 року. Втім, він набрав чинності 20.07.2009 року. Отже, протягом певного часу Наказ №638/109 діяв, а позивач повинен був при встановленні цін на послуги та оренду торгових приміщень на початку 2010 року дотримуватись його норм, а саме в частині визначення механізму формування економічно обґрунтованих цін на послуги та оренду торгових приміщень (площ) та їх обслуговування на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів.

Відповідач вказує, що господарським судом Харківської області врахований лише розрахунок економічно обґрунтованої вартості послуги з надання місць для торгівлі продовольчими та непродовольчими товарами, який наведений у рішенні, з урахуванням того, що початком порушення законодавства про захист економічної конкуренції є січень 2010 року, з метою ілюстрації економічно необґрунтованої завищеної вартості цієї послуги з урахуванням вимог Наказу №638/109. Натомість, відділенням Антимонопольного комітету України з метою об'єктивного з'ясування дійсних обставин справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, наводились інші докази застосування економічно необґрунтованої завищеної вартості цієї послуги, що є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції на підставі матеріалів, що містяться у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Крім того, апелянт вказує, що адміністративною колегією відділення Антимонопольного комітету України на позивача накладений штраф в межах Закону України «Про захист економічної конкуренції», а розмір штрафних санкцій жодним чином не розраховується з розміру додатково одержаного доходу.

Отже, на думку скаржника, відділення Антимонопольного комітету України довело факт застосування позивачем економічно необґрунтованої завищеної вартості послуги з надання місць для торгівлі продовольчими та непродовольчими товарами за рахунок невідповідності розміру рівня вартості надання в оренду 1 кв.м. торговельної площі, що застосовувалася позивачем, витратам, понесеним нею у розрахунку на 1 кв.м. торговельної площі, які мають значення для справи і які визнано встановленими.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 20.08.2012 року апеляційну скаргу Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Ухвалою суду від 03.09.2012 року розгляд апеляційної скарги відкладено для забезпечення повного, всебічного, об'єктивного розгляду справи, та враховуючи необхідність надання сторонами додаткових документів та письмових пояснень, які мають суттєве значення для розгляду справи.

24.09.2012 року позивач надав через канцелярію суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№7461), в якому просить рішення господарського суду Харківської області від 01.08.2012 року залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В обґрунтування своєї позиції по справі позивач зазначає, що суд першої інстанції правомірно відхилив доводи відповідача та обґрунтовано задовольнив позов про визнання рішення відповідача №22-К від 13.03.2012 року недійсним, оскільки Порядок, на який посилався відповідач суперечить законодавству України, а відтак, на підставі ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України не підлягає застосуванню.

Крім того, як вказує позивач, відповідно до приписів ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Проте, відповідач, в порушення положень ст. 62 Конституції України, звинувачує позивача у зловживанні монопольним (домінуючим) становищем на ринку саме на припущенні.

Представник відповідача 24.09.2012 року надав через канцелярію суду клопотання (вх.№7470), в якому просить суд на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України відкласти розгляд справи у зв'язку із тим, що Харківським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України готуються додаткові пояснення до апеляційної скарги.

Розглянувши заявлене представником відповідача клопотання про відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що у відповідності до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні, у разі нез'явлення в судове засідання представників сторін, інших учасників судового процесу; неподання витребуваних доказів; необхідність витребування нових доказів; залучення до участі в справі іншого відповідача, заміна неналежного відповідача; необхідність заміни відведеного судді, судового експерта.

Колегія суддів зазначає, що неможливість вирішення господарського спору в даному судовому засіданні, вирішується господарським судом в кожному випадку окремо з врахуванням обставин справи.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Представник відповідача звертаючись до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи не вказав які саме докази він має намір подати та не зазначив, в чому полягала неможливість їх подання в суді першої інстанції.

Крім того, норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України встановлюють обов`язок господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як вже зазначалося, ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 20.08.2012 року прийнято апеляційну скаргу до провадження, яка направлена всім сторонам у справі рекомендованим листом. Ухвалою суду від 03.09.2012 розгляд справи було відкладено для забезпечення повного, всебічного та об'єктивного розгляду, а також зобов'язано позивача надати суду відзив на апеляційну скаргу.

Колегія суддів вважає, що судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами, зокрема відповідачем, доказів, письмових пояснень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що клопотання про відкладення розгляду справи є необґрунтованим та не підлягає задоволенню, а апеляційну скаргу можливо розглянути за наявними у справі матеріалами та документами в даному судовому засіданні.

В судовому засіданні 24.09.2012 року представники відповідача підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги у повному обсязі та просили її задовольнити. Представник позивача проти доводів та вимог апеляційної скарги заперечував з підстав, викладених у його відзиві.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну силу та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, за результатами розгляду справи №3/02-06-12 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції з боку ФОП ОСОБА_4 (позивач у справі), адміністративною колегією Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (відповідач у справі) 13.03.2012 року прийнято рішення №22-К, яким визнано, що позивач за підсумками 2010 та 2011 років займала монопольне (домінуюче) становище на ринку комплексних послуг з надання місць для торгівлі продовольчими та непродовольчими товарами на ринках в межах міста Первомайський Харківської області з часткою 59%. Визнано, що позивач, встановивши економічно необґрунтовану завищену вартість послуги з надання місць для торгівлі продовольчими та непродовольчими товарами за рахунок невідповідності розміру рівня вартості надання в оренду 1 кв.м. торговельної площі, що застосовувалася підприємцем, витратам, понесеним нею у розрахунку на 1 кв. м торговельної площі, вчинила порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 2 статті 50 та пунктом 1 частини другої статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку надання комплексних послуг з надання місць для торгівлі продовольчими та непродовольчими товарами на ринку, а саме встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку. За порушення законодавства про захист економічної конкуренції відповідно до абзацу другого частини другої, частини шостої статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції»накладено на позивача штраф у розмірі 49000,00 грн.

З тексту рішення №22-К вбачається, що відповідач при його винесенні посилався на пункт 3.1 Наказу Міністерства економіки України, Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 30.06.2009 року №638/109 «Про затвердження Порядку розрахунку цін на послуги та оренду торгових приміщень (площ) та їх обслуговування на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів»зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.07.2009 року за №600/16616, яким встановлено, що орендодавець - суб'єкт господарювання, який передає в оренду торгові приміщення (площі) та/або майно (устаткування, обладнання), підсобні приміщення (споруди), що становлять об'єкт оренди.

Відповідно до пункту 3 статті 774 Цивільного кодексу України, до договору піднайму застосовуються положення про договір найму. Крім цього, законодавчо суборенда як окремий вид економічної діяльності не виділена. Так, відповідно до КВЕД ДК 009:2005 виділено вид економічної діяльності «70.20 -здавання в оренду власної житлової та нежитлової нерухомості»та згідно з КВЕД ДК 009:2010 -«68.20 - надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого майна».

Отже, підприємець, надаючи комплексні послуги з надання місць для торгівлі продовольчими та непродовольчими товарами на ринку, а саме надаючи в суборенду торгові місця, виступає орендодавцем, відповідно повинен дотримуватися норм документів, що регулюють діяльність ринків, зокрема Наказу №638/109, який визначає механізм формування економічно обґрунтованих цін на послуги та оренду торгових приміщень (площ) та їх обслуговування на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів.

Згідно з пунктом 2.1. Наказу №638/109 орендна плата за торгові приміщення (площі) на ринках розраховується орендодавцем виходячи із собівартості надання в оренду торгових приміщень (площ) та прибутку без врахування податку на додану вартість, при цьому розмір річної орендної плати визначається виходячи з розміру планованих витрат або фактичних витрат за попередній рік з урахуванням офіційно визначеного рівня інфляції за попередній календарний рік. Собівартість надання в оренду 1 кв.м. торгового приміщення (площі) розраховується шляхом ділення витрат на загальну площу торгових місць згідно з планом території ринку, які надаються в оренду. Прибуток за надання в оренду торгового приміщення (площі) розраховується як добуток собівартості надання в оренду торгового приміщення .(площі) та рентабельності.

При цьому, розпорядженням голови Харківської обласної державної адміністрації від 19.10.2009 року №578 «Про встановлення нормативів рентабельності за надання в оренду торгових приміщень (площ) та устаткування на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів»встановлено норматив рентабельності надання в оренду торгових приміщень (площ) у розмірі 20%.

Відповідно до абзацу другого пункту 5 Наказу №638/109, залежно від розташування та облаштування торговельного місця або виду продукції, що реалізується, орендодавець має право диференціювати вартість оренди 1 кв.м. торговельного місця у межах загальної вартості витрат, пов'язаних з наданням в оренду всіх торговельних місць на ринку. Приймаючи за планові витрати підприємця витрати, понесені нею у 2010 році, та враховуючи індекс споживчих цін (індекс інфляції) 2009 року, вартість орендної плати на 2010 рік, розрахована відповідно до Наказу №638/109, становить 137,44 грн. за рік. Розмір орендної плати за місяць встановлюється виходячи із розміру орендної плати за рік та складає 11,45 грн./кв.м. Аналогічно, приймаючи витрати підприємця за 2011 рік за планові та враховуючи індекс споживчих цін 2010 року, орендна плата за 2011 рік становить 341,4 грн. за 1 кв. м, та, відповідно, за 1 місяць - 28,45 грн. за 1 кв.м. Таким чином, вартість надання в оренду 1 кв.м. торговельної площі, встановлена підприємцем, перевищує економічно обґрунтований рівень в 1,32 рази за показниками 2010 року та більш ніж на 32,86% - вартість, розраховану за показниками 2011 року. Отже, аналіз витрат підприємця, пов'язаних з наданням ним комплексних послуг з надання місць для торгівлі продовольчими та непродовольчими товарами на ринку, та визначення економічно обґрунтованого рівня вартості надання в оренду 1 кв.м. торговельної площі показує, що ФОП ОСОБА_4 протягом 2010-2011 років встановлено завищену вартість надання в оренду 1 кв.м. торговельної площі. Матеріалами справи доведено, що дії підприємця, які полягають у застосуванні економічно необґрунтованої завищеної вартості послуги з надання місць для торгівлі продовольчими та непродовольчими товарами за рахунок невідповідності розміру рівня вартості надання в оренду 1 кв.м. торговельної площі, що застосовувалася підприємцем, витратам, понесеним нею у розрахунку на 1 кв.м. торговельної площі, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50, пунктом 1 частини другої статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку надання комплексних послуг з надання місць для торгівлі продовольчими та непродовольчими товарами на ринках, а саме встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

Як встановлено судом першої інстанції Наказ №638/109 набрав чинності 20.07.2009 року, а норматив рентабельності надання в оренду торгових приміщень (площ) для суб'єктів господарювання, що надають платні послуги в межах Харківської області, встановлено розпорядженням голови Харківської обласної державної адміністрації 19.10.2009 року. У зв'язку з вищенаведеним, початком вчинення порушення вважається 01.01.2010 року, оскільки при визначенні економічно обґрунтованої вартості надання в оренду 1 кв.м. торговельної площі використані дані за повний календарній рік, наступний за роком, в якому було встановлено механізм розрахунку цін на платні послуги.

При цьому з тексту рішення Адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення №22-К від 13.03.2012 року вбачається, що зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку надання комплексних послуг полягає у застосуванні позивачем економічно необґрунтованої завищеної вартості послуги з надання місць для торгівлі. Відповідач мотивує своє рішення про наявність порушення законодавства про захист економічної конкуренції тим, що позивач не дотримувався норм документів, що регулюють діяльність ринків, а саме наказу Міністерства економіки України, Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 30.06.2009 року №638/109 «Про затвердження Порядку розрахунку цін на послуги та оренду торгових приміщень (площ) та їх обслуговування на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.07.2009 року за №600/16616, який визначає механізм формування економічно обґрунтованих цін на оренду торгових приміщень (площ).

Відповідно до п. 3 вказаного нормативного акту він набирає чинності з дня офіційного опублікування і втрачає чинність одночасно з визнанням такою, що втратила чинність, постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року №278 (278-2009-п) «Про заходи щодо стабілізації цін за надання послуг та оренду торгових приміщень (площ) у торговельних об'єктах, на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів в умовах фінансово-економічної кризи».

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.09.2010 року по справі №2а-4429/09/2670 постанову Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року №278 «Про заходи стабілізації цін за надання послуг та оренду торгових приміщень (площ) у торговельних об'єктах, на рахунках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів в умовах фінансово-економічної кризи»визнано незаконною та скасовано.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2011 року постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 0709.2010 року залишено без змін.

Таким чином, внаслідок скасування постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року №278 «Про заходи щодо стабілізації цін за надання послуг та оренду торгових приміщень (площ) у торговельних об'єктах, на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів в умовах фінансово-економічної кризи»втратив чинність і наказ Міністерства економіки України, Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 30.06.2009 року №638/109 «Про затвердження Порядку розрахунку цін на послуги та оренду торгових приміщень (площ) та їх обслуговування на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів».

Отже, Харківське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України приймаючи рішення №22-К від 13.03.2012 року застосувало правові акти, які втратили чинність, що є порушенням норм матеріального права.

Відповідно до ст. 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції»підставами для зміни, скасування чи визнання недійсним рішень органів Антимонопольного комітету України є, зокрема, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду погоджується із висновками суду першої інстанції, що висновок відповідача про завищення вартості надання 1 кв. м торговельної площі в оренду витратам, понесеним ним у розрахунку на 1 кв. м, так і розмір додаткового доходу з якого розраховується штраф є необґрунтованим, внаслідок чого обставини, які мають значення для справи (факт завищення ціни, розмір додаткового доходу), є недоведеними, що і стало підставою для визнання рішення №22-К від 13.03.2012 року незаконним та його скасування.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду не приймає до уваги доводи скаржника, оскільки місцевий господарський суд з урахуванням приписів чинного законодавства України, а також доказів які містяться в матеріалах справи дійшов обґрунтованого висновку, що позиція відповідача є недоведеною, та такою, що не підтверджується належними та допустимими доказами.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення по даній справі. При прийнятті рішення місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах

справи доказам, тому рішення господарського суду Харківської області від 01.08.2012 року по справі №5023/2467/12 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 91, 99, 101, ч. 1 ст. 103, ст.ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 01.08.2012 року по справі №5023/2467/12 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 01 жовтня 2012 року.

Головуючий суддя Бородіна Л.І.

Суддя Білоусова Я.О.

Суддя Хачатрян В.С.