Рішення № 26315588, 02.10.2012, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ______

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02.10.12 Справа № 28/5014/2151/2012

Суддя Семендяєва І.В., при секретарі судового засідання Мартинцевій Н.М., розглянувши матеріали за позовом

Приватного акціонерного товариства «Луганська вугільна компанія», м. Луганськ

до Державного підприємства «Луганськвугілля», м. Луганськ

про стягнення 93435 грн. 04 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: представник - Юрченко Є.О., дов. б/н від 19.03.2012;

від відповідача: помічник директора з правових питань Відокремленого підрозділу "Шахта " Вергелівська" ДП " Луганськвугілля" - Орехова Г.І., довіреність № 03/5-551 від 30.12. 2011.

в с т а н о в и в :

суть спору: позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором купівлі -продажу вугільної продукції № 10 від 01.04.2004 у сумі 113 053 грн. 17 коп., індексу інфляції у сумі 21 706 грн. 20 коп., 3% річних у сумі 9338 грн. 50 коп., вартості юридичних послуг у сумі 5000 грн.

У заяві про зменшення позовних вимог № 210/09 від 28.09.2012 позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 73 322 грн. 49 коп., інфляційні нарахування у сумі 14 055 грн. 92 коп., 3% річних у сумі 6056 грн. 63 коп.

Право позивача на зменшення позовних вимог передбачено у ст. 22 ГПК України, тому суд приймає дану заяву до розгляду.

Відповідач у відзиві визнав позовні вимоги частково у сумі 73322 грн. 49 коп., посилаючись на те, що заборгованість за договором № 10 від 01.04.2004 саме у сумі 73322 грн. 49 коп. підтверджується актом звірення розрахунків, наданого позивачем до позову. Відповідач також вважає безпідставними вимоги позивача по стягненню вартості юридичних послуг, оскільки позивачем не надані: клопотання про компенсацію витрат адвоката, адвокатське свідоцтво та докази того, що сума витрат 5000 грн. є, як зазначає відповідач, "розумною".

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника відповідача, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області дійшов наступного.

ВП Шахта «Вергелівська»ДП «Луганськвугілля»та ЗАТ «Луганська вугільна компанія»укладено договір № 10 від 01.04.2004, за умовами якого продавець (позивач) поставляє, покупець (відповідач) приймає та сплачує на умовах даного договору товару, наведений в додатках до даного договору, які є невід'ємними його частинами.

Відповідно до п. 2.2 договору оплата проводиться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця після поставки продукції або іншим способом, що оформлюється додатковою угодою.

Загальна сума договору складає 20 000 грн. з ПДВ.

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2004.

Додатковою угодою від 01.01.2005 договір сторонами пролонгований строком до 01.04.2005.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар за видатковими накладними № РН01426 від 31.03.2005 на суму 6076 грн. 99 коп., № РН-01425 від 30.03.2005 на суму 26136 грн., № РН-01423 від 30.03.2005 на суму 279 660 грн. 54 коп., усього на суму 311 873 грн. 53 коп.

На оплату отриманого товару позивачем було виставлено рахунки - фактури № 370 від 31.03.2005, № 369 від 30.03.2005, № 367 від 30.03.2005 на загальну суму 311 873 грн. 53 коп.

Як зазначено позивачем у позові відповідач не оплатив товар у сумі 73 322 грн. 79 коп. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).

01.06.2009 позивач звернувся до відповідача з претензією № 08-ю/Т від 28.08.2009, в якій просив відповідача погасити заборгованість у сумі 11 004 201 грн. 96 коп., у т.ч. за договором № 10 від 01.04.2004.

Відповідач заборгованість у сумі 73 322 грн. 79 коп. не оплатив, що стало підставою для звернення з даним позовом.

Правовідносини сторін виникли внаслідок укладання договору № 10 від 01.04.2004, який за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто -неналежне виконання.

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений до говором або законом.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як досліджено судом, заявлена до стягнення заборгованість за поставлений товар у сумі 73 322 грн. 49 коп. виникла внаслідок невиконання відповідачем свого зобов'язання по оплаті товару, який ним отриманий за вище зазначеними видатковими накладними.

Матеріалами справи доведено прострочення виконання відповідачем зобов'язання по оплаті товару та наявність заборгованості у сумі 73 322 грн. 49 коп. Факт отримання товару, так само як і наявність заборгованості відповідачем не оспорені та визнана останнім. Наявність даної заборгованості також підтверджується актом звірки розрахунків (а.с. 26).

Тому вимоги позивача про стягнення заборгованості за поставлений товар у сумі 73 322 грн. 49 коп. підлягають до задоволення у повному обсязі.

Позивачем також заявлені вимоги по стягненню інфляційні нарахування у сумі 14 055 грн. 92 коп., 3% річних у сумі 6056 грн. 63 коп. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, інфляційні нарахування позивачем обчислені з суми боргу 73322 грн. 49 коп. за період з 10.09.2009 по 31.04.2012 у сумі 14 055 грн. 92 коп.

Даний розрахунок є обґрунтованим, тому вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат у сумі 14 055 грн. 92 коп. підлягають задоволенню.

Позивач нарахував 3% річних за період з 10.09.2009 по 10.06.2012 у сумі 6056 грн. 63 коп.

Даний розрахунок є обґрунтованим, тому вимоги позивача про стягнення 3% річних у сумі 6056 грн. 63 коп. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а за правилами ст. 34 цього кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд вважає, що позивачем, з урахуванням вимог закону щодо належності і допустимості доказів, доведено наявність боргу відповідача у заявленому розмірі та обґрунтованість і правомірність нарахування 3% річних, інфляційних нарахувань, натомість відповідачем це не спростовано та не підтверджено належними доказами іншого, тому позов підлягає задоволенню повністю (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).

Судовий збір покладається на відповідача, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про судовий збір»сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду у разі зменшення розміру позовних вимог. За таких обставин, позивачу підлягає поверненню судовий збір у сумі 1013 грн. 26 коп., сплачений платіжним дорученням № 122 від 27.08.2012 у сумі 2881 грн. 96 коп., яке повертається на підставі відповідної ухвали суду про повернення судового збору.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов Приватного акціонерного товариства «Луганська вугільна компанія»до Державного підприємства «Луганськвугілля»про стягнення 93435 грн. 04 коп. задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства «Луганськвугілля», м. Луганськ, вул. Лермонтова, 1в, ідентифікаційний код 32473323, на користь Приватного акціонерного товариства «Луганська вугільна компанія», м. Луганськ, вул. Советськая, 18, ідентифікаційний код 32474386, заборгованість у сумі 73 322 грн. 49 коп., 3% річних у сумі 6056 грн. 63 коп., інфляційні нарахування у сумі 14 055 грн. 92 коп., судовий збір у сумі 1868 грн. 70 коп., видати наказ позивачу.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 05.10.2012.

Суддя І.В. Семендяєва