Рішення № 26314927, 01.10.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01.10.12 р. Справа № 5006/43/93/2012

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Чернової О.В., при секретарі судового засідання Лагодіні Д.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Прокурора м. Маріуполя Донецької області в інтересах держави України в особі Маріупольської територіальної громади в особі Маріупольської міської ради, м.Маріуполь Донецької області

до відповідача: Приватного підприємця ОСОБА_2, м. Маріуполь Донецької області

про стягнення заборгованості по орендній платі за користування земельною ділянкою в сумі 28 127,55грн. та пені 2 333,28грн., що разом складає 30 460,83 грн., -

За участю представників сторін:

Від прокурора: Лисенко С.І. за посвідченням

Від позивача: Затворницька О.М. за довіреністю

Від відповідача: не з'явився

Прокурор м. Маріуполя Донецької області в інтересах держави України в особі Маріупольської територіальної громади в особі Маріупольської міської ради, м.Маріуполь Донецької області (далі-Позивач) звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного підприємця ОСОБА_2, м. Маріуполь Донецької області (далі-Відповідач) про стягнення заборгованості по орендній платі за користування земельною ділянкою в сумі 28 127,55грн. та пені 2 333,28грн., що разом складає 30 460,83 грн.; з метою забезпечення позову накласти арешт на майно, належне Відповідачу, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

В обґрунтування позовних вимог Заявник позову посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань зі сплати орендних платежів за період з вересня 2005р. по травень 2012р. за договором оренди земельної ділянки від 15.11.2005р., внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування пені.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст. 20, 36-1 Закону України „Про прокуратуру", ст. 13, 15 Закону України „Про оренду землі", ст.ст. 629, 762 Цивільного кодексу України, ст.12, 96, 206 Земельного кодексу України, ст.270, 288 Податкового кодексу України.

Вимога прокурора про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача не підлягає задоволенню, за таких підстав.

Відповідно до ст.66 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається, якщо невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами

майнового характеру є достатньо обґрунтоване, підтверджене доказами припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або

погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Позивачем не підтверджено ймовірність припущення того, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Відтак, заява щодо забезпечення позову в даній справі шляхом накладання арешту на грошові кошти та майно відповідача не підлягає задоволенню, оскільки є необґрунтовано заявленою.

Представник Позивача у судовому засіданні підтримав в повному обсязі позовні вимоги, заявлені в його інтересах Прокурором.

Відповідач в жодне судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не надав, хоча повідомлявся про судові засідання належними чином шляхом своєчасного надсилання ухвали за адресою місцезнаходження, встановленою за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців (а.с.22).

Обізнаність Відповідача про судовий розгляд підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №00840968 з відміткою про отримання.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка належним чином повідомленого Відповідача і ненадання ним витребуваних документів у світлі достатності наданого судом часу для реалізації процесуальних прав останнім у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 Господарського процесуального кодексу України істотним чином не впливають на таку кваліфікацію.

Заслухавши у судовому засіданні представника Позивача та прокурора, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду сторонами докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВСТАНОВИВ:

15 листопада 2005 року між Маріупольською міською радою (Орендодавцем) та Приватним підприємцем ОСОБА_2, м. Маріуполь Донецької області, (Орендарем) укладено договір оренди земельної ділянки (далі-Договір, а.с.8-11), відповідно до п. 1 якого орендодавець надає згідно до рішення Маріупольської міської ради від 16.09.2005р. №1386, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться по АДРЕСА_2.

Згідно п. 2 договору в оренду передається земельна ділянка площею 0,1107 га.

Відповідно до п. 3 договору на земельній ділянці знаходиться об'єкт нерухомого майна: дизайн-студія, а також інші об'єкти інфраструктури згідно проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Пунктом 8 договору передбачено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 91,53 грн/м2.

Відповідно до п.9 Договору грошова оцінка земель м. Маріуполя узгоджена рішенням Маріупольської міської ради №708 від 28.09.2000р. та посвідчується довідкою Маріупольського міського управління земельних ресурсів встановленого зразку.

За умовами п. 10 договору орендна плата за землю (платіж) вноситься орендарем щорічно у грошовій формі у розмірі 2% від грошової оцінки земельної ділянки (за рік).

Орендна плата за землю вноситься за базовий податковий (звітний) період щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця (п.11)

Пунктом 12 передбачено, що розмір орендної плати на земельну ділянку змінюється у разі індексації у встановленому законом порядку грошової оцінки. У разі індексації грошової оцінки земель міста Маріуполя, орендар зобов'язаний вносити орендну плату у новому розмірі з дня індексації.

Пунктом 18 договору сторонами передбачено, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені договором справляється пеня у розмірі 0,3% від несплаченої суми за кожен день прострочення, доки суму простроченої орендної плати не буде повністю сплачено, але не більше 120% річної облікової ставки НБУ, діючої на день виникнення боргу або на день його погашення, за кожний день прострочення, в залежності від того, яка з величин більше.

Вказаний договір укладено строком на 10 років (до 16.09.2015 року)(п.6. договору).

24 листопада 2011р. Позивач надіслав на адресу Відповідача Претензію №44 (а.с.13), в якій зазначив про наявну заборгованість по орендній платі в сумі 15 046,49 грн.

Листом №10-16/2103 від 13.07.2012р. Позивач просив Відповідача погасити заборгованість по оренді землі в сумі 28 127,55грн. та нараховану пеню в сумі 2 333,28грн.

Зазначені листи залишені Відповідачем без відповіді та задоволення (а.с.14-15).

Посилаючись на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань зі сплати орендних платежів за Договором оренди земельної ділянки за період з червня 2009р. по травень 2012р., Прокурор звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Прокурора такими, що підлягають задоволенню, з огляду на наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором оренди земельної ділянки та застосуванні наслідків його невиконання у вигляді стягнення нарахованої пені.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями та іншими актами господарського законодавства, зокрема - Законом України „Про оренду землі", Цивільним кодексом України, Земельним кодексом України а також - умовами договору оренди земельної ділянки від 15.11.2005р.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений законом чи договором строк, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Крім того, згідно п. в) ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Також згідно ст. 21 Закону України „Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

В порушення взятих на себе зобов'язань за договором, відповідач своєчасно не розрахувався з позивачем за використання земельної ділянки, доказів сплати заявленого Прокурором боргу суду не представив, в результаті чого у останнього утворилась заборгованість у розмірі 28 127,55грн.

Таке невиконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як їх порушення зобов'язання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам Відповідач вважається таким, що прострочив виконання відповідних грошових зобов'язань у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Приймаючи до уваги викладене, а також враховуючи відповідність арифметичного розрахунку заявленої до стягнення заборгованості з орендної плати (а.с.16-18), суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі -сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 цього Кодексу. Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення оплати орендної плати сформульована безпосередньо у п. 18 Договору оренди земельної ділянки від 15.11.2005р., вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 цього Кодексу є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Приймаючи до уваги висновок суду щодо наявності заборгованості Відповідача, яка сформувалась протягом вказаного Позивачем періоду, суд, здійснивши перевірку арифметичного розрахунку пені за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство", встановивши відповідність визначення її розміру приписам ч. 6 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про можливість задоволення вимог щодо стягнення пені в повному обсягу - в сумі 2 333,28грн.

Судові витрати згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Відповідача та підлягають стягненню на користь бюджету, оскільки Заявник позову звільнений від сплати судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Прокурора м. Маріуполя Донецької області в інтересах держави України в особі Маріупольської територіальної громади в особі Маріупольської міської ради, м.Маріуполь Донецької області до відповідача Приватного підприємця ОСОБА_2, м. Маріуполь Донецької області про стягнення заборгованості по орендній платі за користування земельною ділянкою в сумі 28 127,55грн. та пені 2 333,28грн., що разом складає 30 460,83 грн. задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ІНН НОМЕР_1) на користь Маріупольської міської ради (87500, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Леніна, 70, ЄДРПОУ 37989721 на рахунок № 33213815700052 код 13050500, отримувач - місцевий бюджет Жовтневого району міста Маріуполя, ГУДКУ в Донецькій області, МФО 834016, ОКПО 37989721) заборгованість по орендній платі за користування земельною ділянкою в сумі 28 127,55грн. та пеню - 2 333,28грн., що разом складає 30 460,83 грн.

Видати наказ після набрання чинності рішенням.

Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ІНН НОМЕР_1) в доход державного бюджету (ЄДРПОУ 34687001, отримувач УДК у Київському районі м. Донецька, р/р 31212206700006 у ГУ ДКУ Донецької області, МФО 834016, код бюджетної класифікації 22030001) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1609,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя Чернова О.В.