Постанова № 26314871, 03.10.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" жовтня 2012 р. Справа № 5015/1925/11(11/38)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКравчука Г.А.,суддівМачульського Г.М., Уліцького А.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Миколаївцемент"на постановуЛьвівського апеляційного господарського судувід08.05.2012р.у справі№5015/1925/11(11/38)Господарського судуЛьвівської областіза позовомДержавної екологічної інспекції в Львівській областідоПублічного акціонерного товариства "Миколаївцемент"третя особа-1Відкрите акціонерне товариство "Львівобленерго"третя особа-2Миколаївська міська рада Львівської областіпростягнення збитківза участю представників

- відповідача:Зеліско О.В. (довіреність від 02.11.2011р.), -

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд з даним позовом, Державна екологічна інспекція в Львівській області (далі -позивач) з урахуванням зменшення позовних вимог просила стягнути з Публічного акціонерного товариства "Миколаївцемент" (далі -відповідач) шкоду в сумі 42632,67 грн., обґрунтовуючи позов порушенням відповідачем вимог природоохоронного законодавства, що полягало в здійсненні залпових викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, які кількісно та якісно передбачені технологічними регламентами та перевищують трикратне значення гранично допустимого викиду атмосферного повітря дозволеної величини.

Справа судами розглядалась неодноразово.

Останнім рішенням Господарського суду Львівської області від 14.02.2012р. (суддя Запотічняк О.Д.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 08.05.2012р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя -Галушко Н.А., судді Краєвська М.В., Орищин Г.В.), позов задоволено, стягнуто вказану суму з відповідача на користь держави в особі Державної екологічної інспекції у Львівській області.

У касаційній скарзі відповідач просить суд касаційної інстанції скасувати вказані судові рішення і прийняти нове, про відмову в позові, посилаючись на порушення судами норм материального та процесуального права.

Позивач та треті особи не використали наданого законом права на участь своїх представників у судовому засіданні.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, задовольняючи позов виходив з того, що відповідно до Правил улаштування електроустановок струмоприймачі 2-ї категорії рекомендується забезпечувати електроенергією від двох незалежних взаємнорезервуючих джерел живлення, в той час, коли відповідач всупереч вказаних положень не забезпечив заживлення цеху з видобутку вапняку та приготування грубо меленого шламу (с.Добряни), де стались викиди в атмосферне повітря, від двох незалежних взаємнорезервуючих джерел живлення, чим в результаті порушив вимоги природоохоронного законодавства.

Скасовуючи прийняті у справі судові рішення та передаючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції своєю постановою від 09.03.2011р., суд касаційної інстанції погодився з висновками судів про те, що відповідач, який є споживачем 2-ї категорії надійності електропостачання, не вжив всіх необхідних заходів щодо унеможливлення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, оскільки виключно на нього покладається забезпечення безперебійної ефективної роботи і підтримання у справному стані споруд, устаткування та апаратури для очищення викидів, що призвело до залпових викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, які кількісно передбачені технологічними регламентами і перевищують трикратне значення гранично допустимого викиду атмосферного повітря дозволеної величини, що є порушенням статей 10, 33, 34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", в результаті чого державі заподіяно збитки на суму - 182103 грн. 17 коп., частину яких у розмірі 139470,50 грн., відповідач відшкодував.

При новому розгляді справи також було встановлено, що відповідач всупереч положень Правил улаштування електроустановок як струмоприймач 2-ї категорії не забезпечив заживлення цеху з видобутку вапняку та приготування грубо меленого шламу (с.Добряни).

Так, трансформатор Т-2 який забезпечував електроенергією основний промисловий майданчик в м.Миколаїв, був заживлений від ПЛ -110 кВ "Розділ -МЦГК". Трансформатор Т1, який живився від ПЛ-110 кВ "Південна-Кагуїв-МЦГК" перебував у резерві згідно із заявкою відповідача. Таким чином, тільки основний промисловий майданчик відповідача був заживлений до двох джерел живлення, а струмоприймачі, які забезпечували роботу цеху видобутку вапняку, були заживлені тільки до одного джерела живлення.

Відповідач цих обставин не спростував.

Статтею 10 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" передбачено, що підприємства, установи, організації та громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов'язані: забезпечувати безперебійну ефективну роботу і підтримання у справному стані споруд, устаткування та апаратури для очищення викидів і зменшення рівнів впливу фізичних та біологічних факторів; заздалегідь розробляти спеціальні заходи щодо охорони атмосферного повітря на випадок виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру і вживати заходів для ліквідації причин, наслідків забруднення атмосферного повітря тощо.

Статтею 33 зазначеного закону встановлено, що особи, винні у перевищенні нормативів допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел в атмосферне повітря та нормативів гранично допустимого впливу фізичних та біологічних факторів стаціонарних джерел несуть відповідальність згідно з законом.

Згідно із статті 34 даного закону шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.

Відповідно до Правил улаштування електроустановок (ПУЕ), глави яких затверджені наказами Міністерства палива та енергетики України, в залежності від надійності електропостачання, струмоприймачі поділяються на три категорії. Пунктом 1.2.19. ПУЕ визначено, що струмоприймачі 2-ї категорії рекомендується забезпечувати електроенергією від двох незалежних взаємнорезервуючих джерел живлення. При порушенні електропостачання від одного з джерел живлення допускаються перерви в електропостачанні на час, необхідний для ввімкнення резервного живлення діями оперативного персоналу або виїзної оперативної бригади.

Для струмоприймачів II категорії при порушенні електропостачання від одного з джерел живлення допустимі перерви електропостачання на час, необхідний для включення резервного живлення діями чергового персоналу або виїзної оперативної бригади. Допускається живлення струмоприймачів II категорії по одній повітряній лінії (ПЛ), у тому числі з кабельною вставкою, якщо забезпечена можливість проведення аварійного ремонту цієї лінії за час не більше 1 доби.

При наявності централізованого резерву трансформаторів і можливості заміни трансформатора, що зазнав ушкодження, за час не більше 1 доби допускається живлення струмоприймачів II категорії від одного трансформатора.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що у випадку заживлення відповідачем електроустановок цеху видобутку вапняку та приготування грубо меленого шламу (с.Добряни) в передбаченому законодавством порядку з двох взаєморезервуючих джерел живлення, перерви в роботі цеху не відбулося б.

Таким чином, суди вірно дійшли висновку, що відповідач не вжив всіх необхідних заходів щодо унеможливлення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, оскільки виключно на нього покладається забезпечення безперебійної ефективної роботи і підтримання у справному стані споруд, устаткування та апаратури для очищення викидів, про що також йшлось в постанові Вищого господарського суду України від 03.03.2011р., якою справу було направлено на новий розгляд.

При цьому, підставою для скасування первісних рішень судів та направлення справи на новий розгляд було неврахування судами положень законодавства щодо розподілу коштів від стягнення збитків за порушення природоохоронного законодавства.

Суд першої інстанції при новому розгляді, задовольняючи позов, стягнув з відповідача 42632,67 грн. збитків на користь держави в особі Державної екологічної інспекції у Львівській області (одержувач коштів: місцевий бюджет м. Миколаїв, р/р 31515921700332 в УДК у Миколаївському районі, ідентифікаційний код 23949770, МФО 825014, код платежу 24062100).

Разом з тим, статтею 42 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено зокрема, що в Україні фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища здійснюється за рахунок Державного бюджету України, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів.

Відповідно до статті 47 вказаного закону для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища утворюються Державний, республіканський Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища, які утворюються за рахунок, зокрема, частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством (ч.2 ст.47 вказаного закону).

Державний фонд охорони навколишнього природного середовища утворюється за рахунок, зокрема, частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством (ч.4 ст.47 вказаного закону).

Кошти місцевих, республіканського Автономної Республіки Крим і Державного фондів охорони навколишнього природного середовища можуть використовуватись тільки для цільового фінансування природоохоронних та ресурсозберігаючих заходів, в тому числі наукових досліджень з цих питань, ведення державного кадастру територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також заходів для зниження впливу забруднення навколишнього природного середовища на здоров'я населення (ч.6 ст.47 вказаного закону).

У статті 4 п.28 Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік", встановлено, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2012 рік у частині доходів є, зокрема, 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, а в п.1 ст.11 вказаного закону установлено, з урахуванням положень ч.2 ст.69 Бюджетного кодексу України, що джерелами формування спеціального фонду місцевих бюджетів у 2012 році є, зокрема, 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

В главі 8 Порядку казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету, затвердженого наказом Державного казначейства України від 19.12.2000р. №131 передбачено, що платежі, які відповідно до Бюджетного кодексу України та Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік розподіляються між державним та місцевими бюджетами, зараховуються на аналітичні рахунки, відкриті в головних управліннях Державного казначейства України за балансовим рахунком 3311 "Кошти, які підлягають розподілу між Державним і місцевими бюджетами" Плану рахунків в розрізі кодів класифікації доходів бюджету та територій. Кошти, які надійшли за день (з урахуванням повернення помилково або надміру зарахованих до бюджетів платежів) на аналітичні рахунки, відкриті за балансовим рахунком 3311, у регламентований час розподіляються головними управліннями Державного казначейства України за встановленими нормативами між державним бюджетом та відповідними місцевими бюджетами.

Враховуючи наведені положення законодавства, завдана шкода навколишньому природному середовищу підлягає стягненню до державного бюджету України, міського та обласного бюджетів.

Оскільки суди дійшли до правильного висновку щодо наявності правових підстав для відшкодування відповідачем заподіяної шкоди, проте ними не враховано вищевказані вимоги законодавства, їх рішення підлягають зміні, а завдані збитки стягненню до Державного бюджету України, бюджету Львівської обласної ради та бюджету Миколаївської міської ради.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 ч.1 п.5, 11110 ч.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Миколаївцемент" задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.05.2012р. та рішення Господарського суду Львівської області від 14.02.2012р. у справі №5015/1925/11 (11/38) змінити.

В пункті другому резолютивної частини рішення Господарського суду Львівської області від 14.02.2012р. після слів "на користь" слова "держави в особі Державної екологічної інспекції у Львівській області" замінити на "Державного бюджету України, обласного бюджету Львівської обласної ради та місцевого бюджету Миколаївської міської ради".

В іншій частині постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.05.2012р. залишити без змін.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді Г.М.Мачульський

А.М. Уліцький