Ухвала суду № 26314578, 01.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" жовтня 2012 р. м. Київ К-55718/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Моторного О.А. -головуючого,

Борисенко І.В.

Кошіля В.В.

при секретарі -Луцак А.В.

за участю представників:

позивача -Котляров А.Ю.,

відповідача -не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Меблева фабрика "Волинь"

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 22.08.2008 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2009 року

по справі № 2-а-1749/08

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Меблева фабрика "Волинь"

до Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 22.08.2008, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2009, відмовлено в задоволенні позову про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 18.02.2008 №0000112341/0, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток в розмірі 52893,40 грн. та від 18.02.2008 №0000122341/0, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 25972,50 грн.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явивсь, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи на наступне.

Матеріали справи свідчать, що за результатами проведеної відповідачем планової виїзної документальної перевірки позивача у період з 11.01.2008 по 30.01.2008 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 по 30.09.2007, складено акт від 06.02.2008 №120/23-32124726, в якому встановлено порушення вимог абзаців 1, 2, 3 п.п. 1.18.2 п. 1.18 ст. 1, пп.4.1.1. п.4.1 ст.4, абзацу 2 п.п. 7.9.6 п. 7.9 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та вимог п.п.3.1.1 п.3.1 ст. 3, п.7.1, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі вказаного акту перевірки, відповідачем прийняті податкове повідомлення-рішення від 18.02.2008 №0000122341/0, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 25972,50 грн., в т.ч. за основним платежем - 17315,00 грн., штрафні (фінансові санкції) - 8657,50 грн.; податкове повідомлення-рішення від 18.02.2008 №0000112341/0, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток в розмірі 52893,40 грн., в т.ч. за основним платежем - 40934,00 грн., штрафні (фінансові санкції) - 11959,40 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними вказаних податкових повідомлень-рішень від 18.02.2008, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Перевіркою встановлено, що згідно договору суборенди складського приміщення з ТОВ - Мастер»від 03.05.2006, ТОВ «Меблева фабрика Волинь»орендує складські приміщення, що знаходяться за адресою: м.Київ, вул.Клеманська,5 площею 55м2.

Згідно даних оборотно-сальдової відомості позивача за квітень 2007 року по рахунку 26 «Готова продукція»; місця зберігання - склад готової продукції м.Київ, станом на 1.04.2007 року сальдо становило 93443,04 грн. (705 одиниць).

В період з 01.04.2007 по 04.04.2007 надходження продукції не було.

03.04.2007 зі складу у м. Києві було здійснено відпуск продукції комірником складу ОСОБА_5 для ОСОБА_6 з дозволу заступника директора з комерційних питань ТОВ «Меблева фабрика Волинь»ОСОБА_7, згідно видаткових накладних від 03.04.2007 (а.с.60) №ВОЛ-К00150 на суму 354 грн. (з ПДВ, вартість в цінах виробництва складає 188,28 грн.), №ВОЛ-К00142 (а.с.58) на суму 2324 грн. (з ПДВ, вартість в цінах виробництва складає 1283,72 грн.), №ВОЛ-К00128 (а.с.59) на суму 4438 грн. (з ПДВ, вартість в цінах виробництва складає 2536,73 грн.). Також, було здійснено відпуск продукції комірником складу ОСОБА_5 з дозволу директора ТОВ «Меблева фабрика Волинь»ОСОБА_8 для приватного підприємця ОСОБА_9, згідно видаткової накладної від 03.04.2007р. (а.с.61) №ВОЛ-К00155 на суму 3394 грн. (з ПДВ, вартість в цінах виробництва складає 1971,29 грн.) та для ТОВ «Інтер-меблі», згідно видаткової накладної від 03.04.2007 (а.с.62) №ВОЛ-К00151 на суму 1450 грн. (з ПДВ, вартість в цінах виробництва складає 887,97 грн.).

Станом на 04.04.2007, всього було відпущено товару 60 одиниць в цінах виробництва на суму 6867,99 грн.

З урахуванням кількості та вартості відпущеної продукції, станом на 04.04.2007 в складських приміщеннях, що знаходяться за адресою: м.Київ, вул.Клеманська, 5, залишок готової продукції (в цінах виробництва) мав би становити 645 одиниць на суму 86575,05 грн.

Як вбачається з акту обстеження території, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул. Клеманська, 5, від 04.04.2007 (а.с.173), складеного працівниками податкового органу, в присутності заступника директора з комерційних питань ТОВ «Меблева фабрика Волинь» ОСОБА_7 та комірника складу ОСОБА_5, під час огляду приміщення було встановлено, що в приміщенні не було меблів, які належать позивачу - ТОВ «Меблева фабрика Волинь».

За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що залишок готової продукції (в цінах виробництва) в кількості 645 одиниць на суму 86575,05 грн. станом на 04.04.2007 був реалізований (проданий).

Відповідно до пункту 1.31 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Згідно вимог п.1.23 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", безоплатно надані товари - це товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладання таких угод.

Таким чином, посадовими особами податкового органу правомірно встановлено, що підприємством порушено вимоги пп.4.1.1. п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в наслідок чого занижено валовий доход за II квартал 2007 року на суму 86575,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно договору №ДПМ/В-ор від 02.12.2002, ЗАТ "ВО "Деревинні плити та матеріали" (орендодавець) і ТОВ "Меблева фабрика "Волинь" (орендар), уклали договір про надання послуг платного користування обладнанням, відповідно до якого орендодавець здав, а орендар прийняв у строкове платне володіння та користування (оренду) обладнання на суму 401369,92грн.

Перевіркою встановлено, що згідно акту Костопільської МДПІ від 21.02.2006 №14/23-32124726, з валових витрат знято 9800,00 грн., у зв'язку з невикористанням у господарській діяльності на протязі 2005року орендованого, згідно вищеназваного договору, заточного станка.

За період з початку строку оренди, сума лізингових (орендних) платежів, яка віднесена на валові витрати становить 478533 грн., а сума первісної вартості об'єкта лізингу згідно акту здачі - приймання майна в оренду від 02.01.2003 становить 401369,92 грн., таким чином сума перевищення орендної плати над первісною вартістю об'єкта лізингу становить 77163 грн.

Сума завищення валових витрат відображена у рядку 04.1 "витрати на придбання товарів (робіт, послуг)" декларації з податку на прибуток підприємства, у зв'язку із включенням в валові витрати вартості послуг оренди становить 77163 грн., в тому числі за звітні податкові періоди: за І квартал 2007 року 17163 грн., за II квартал 2007 року на суму 30000 грн., за III квартал 2007 року на суму 30000 грн.

Отже, як було вірно встановлено судом першої інстанції, в порушення абзаців 1, 2, З підпункту 1.18.2 пункту 1.18 статті 1, абзацу 2 підпункту 7.9.6 пункту 7.9 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", платником завищено валові витрати за 9 місяців 2007 року на 77163,00 грн.

Також, враховуючи, що податковим органом під час перевірки виявлено заниження скоригованого валового доходу підприємства за ІІ квартал 2007 року на суму 86575 грн. (а.с.24-26) та встановлено завищення суми валових витрат на загальну суму 77163 грн. (а.с.27-30) та заниження податку на прибуток підприємства на суму 40934 грн. (а.с.31), у зв'язку з чим було правомірно встановлено і заниження податку на додану вартість на загальну суму 17315 грн. за квітень 2007 року.

В порушення вимог п.3.1.1 п.3.1 ст.3 п.7.1 , пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», позивач не обчислив та не сплатив податок на додану вартість з поставлених меблів за квітень місяць 2007 року в сумі: 17315 грн. (86575 грн. * 20%).

Крім того, судами правомірно не прийняті до уваги посилання позивача на витяг із оборотно-сальдової відомості по рахунку: 26 склад Київ в розрізі залишків продукції станом на 04.04.2007 за період з 04.04.2007 по 30.04.2007 (а.с.206-218) та руху залишків готової продукції станом на 04.04.2007 по складу Київ за період з 04.04.2007 по 30.09.2007 (а.с.219), оскільки такі документи не були предметом перевірки ТОВ "Меблева фабрика "Волинь".

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене вище, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись ст. ст. 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Меблева фабрика "Волинь" залишити без задоволення.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 22.08.2008 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2009 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис)В.В. Кошіль