Ухвала суду № 26314409, 01.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2012 року м. Київ К-5201/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Моторного О.А. -головуючого,

Борисенко І.В.

Кошіля В.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.10.2007

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2009

по справі № 3/40

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Некст»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Некст»(позивач) звернулося до суду з позовом (з урахуванням уточнених позовних вимог) про визнання нечинними (скасуванням) податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва (відповідач) № 0006212306/0 від 18.10.2006р., № 0006212306 від 22.12.2006р., № 0006212306 від 27.02.2007 про застосування фінансових санкцій.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.10.2007, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2009, позов задоволено частково, а саме: скасовано рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва № 0006212306/0 від 18.10.2006, № 0006212306 від 22.12.2006, № 0006212306 від 27.02.2007 в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 61 595,00 грн. В іншій частині в позові відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами проведеної відповідачем планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2003 по 31.03.2006, складено акт № 601/1-23-11-31809280 від 05.10.2006.

В акті зазначено, що підприємством проводились розрахункові операції без застосування реєстратора розрахункових операцій, а саме: проводилось повернення товару без застосування реєстратора розрахункових операцій на загальну суму 31969,45 грн., продаж товару без застосування реєстратора розрахункових операцій по товарних чеках на загальну суму 1416,00 грн. У додатку № 8 до акту перевірки, наведений перелік операцій, по яким виявлені порушення щодо повернення товару без застосування РРО (80 позицій) та продажу товарів без застосування РРО (4 позиції).

На підставі вказаного акту, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0006212306/0 від 18.10.2006 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 166 927,25 грн., за встановлене порушення п. 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

За результатами розгляду скарг позивача в адміністративному порядку, у задоволенні заявлених вимог було відмовлено, винесені рішення про застосування штрафних санкцій №0006212306 від 22.12.2006 та №0006212306 від 27.02.2007.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що позовні вимоги щодо визнання нечинними рішень про застосування штрафних санкцій, винесених на підставі виявлених порушень, підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Наявними в матеріалах справи, належним чином засвідченими, копіями фіскальних чеків № 008226 від 21.10.2003 на суму 299 грн., № 001799 від 17.07.2003 на суму 159 грн., № 000342 від 28.06.2003 на суму 459 грн., від 15.03.2003 на суму 499 грн., підтверджується проведення через РРО вказаних у акті перевірки товарних чеків на загальну суму 1416,00 грн., у зв'язку з чим, судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що застосування до позивача штрафних санкцій в розмірі 7080,00 грн., згідно оспорюваних рішень, є безпідставним.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Відповідно до пп.1.2 ст. 3 вказаного Закону, суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та (або) в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу і відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Положенням про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням, затвердженого постановою Національного банку України від 27.08.2001 № 367, зареєстрованою в Мін'юсті України 15.11.2001 за №954/3141, передбачено, що платіжний термінал - пристрій, призначений для виконання процедури авторизації із застосуванням платіжної картки та, як правило, друкування документа за операцією із застосуванням платіжної картки. Може бути банківським і торговельним та з'єднаним або поєднаним із реєстратором розрахункових операцій і здійснювати друкування документа за операцією із застосуванням платіжної картки друкувальним пристроєм цього засобу;сліп - паперовий документ, який підтверджує здійснення операції з використанням платіжної картки й містить набір даних щодо цієї операції та відбиток реквізитів платіжної картки.

За наведених обставин, судами правомірно не прийнято до уваги посилання позивача на видачу покупцю при поверненні товару сліп - чеків терміналу про безготівкове повернення коштів, як на розрахунковий документ у розумінні Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», оскільки термінал через який проводились безготівкові кошти із використанням платіжних карток не є реєстратором розрахункових операцій в розумінні законодавства України та не внесений до переліку моделей РРО Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій. Також, відсутність у РРО відповідної програми не може бути підставою для незастосування РРО, якщо таке застосування передбачено законом, та відповідно не є підставою для звільнення від встановленої законом відповідальності за незастосування РРО.

Крім того, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що з врахуванням вимог ст. 250 ГК України, відсутні підстави для застосування до позивача штрафних санкцій за порушення, що вчинені до 05.10.2005 (вчинених раніше ніж за один рік до їх виявлення), а застосування штрафних санкцій оспорюваними рішеннями, за проведені позивачем без застосування РРО операції при поверненні товару, у період з 05.10.2005 по 05.10.2006 є обґрунтованим.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва - відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.10.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2009 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний

Судді (підпис) І.В. Борисенко

(підпис) В.В. Кошіль