Ухвала суду № 26314391, 20.09.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" вересня 2012 р. м. Київ К/9991/65144/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Костенка М.І., Лосєва А.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Житомирі

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 19 травня 2011р.

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2011р.

у справі №0670/1481/11

за позовом Приватного підприємства «ПВН»(надалі -ПП «ПВН»)

до Державної податкової інспекції у м.Житомирі (надалі -ДПІ у м.Житомирі) та Головного управління Державного казначейства України у Житомирській області (надалі -ГУ ДК України у Житомирській області)

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, стягнення коштів -

встановив:

Позивач звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м.Житомирі від 18.06.2010р. №0000742304/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (надалі -ПДВ) у розмірі 98607,00грн. Також позивач просив стягнути з Державного бюджету України на користь позивача заборгованість з бюджетного відшкодування ПДВ згідно декларації за червень 2007р. у сумі 98607,00грн.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 19 травня 2011р., залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2011р., позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Житомирі від 18.06.2010р. №0000742304/0; стягнуто з Державного бюджету України на користь ПП «ПВН» бюджетну заборгованість з податку на додану вартість по податковій декларації за червень 2007р. у сумі 98607,00грн. та 993,40грн. судового збору.

Не погодившись з висновками попередніх судових інстанцій ДПІ у м.Житомирі звернулася із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судами норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ПП «ПВН»повністю.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовим інстанціями, контролюючим органом було проведено позапланову виїзну перевірку ПП «ПВН»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок підприємства за травень, червень 2007р., яка виникла в результаті від'ємного значення ПДВ, що задекларовано у період з квітня по травень 2007р., про що складено акт від 14.08.2009р. №5047/23-2/31191765.

Так, під час вказаної перевірки податковим органом встановлено, що згідно податкової декларації за червень 2007р. (від 16.07.2007р. вх.№74104), уточнюючого розрахунку від 17.06.2009р. та розрахунку суми бюджетного відшкодування, сума бюджетного відшкодування має становити 110552,00грн. При цьому, за висновком відповідача сума ПДВ в розмірі 98607,00грн. не підтверджена, як така, що сплачена постачальником до бюджету.

За наслідками перевірки прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 18.06.2010р. №0000742304/0, яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за червень 2007р. у розмірі 98607,00грн.

Матеріали справи свідчать, що на підставі договору купівлі-продажу від 31.05.2007р. №3А позивачем було придбано у АТ «Українська автомобільна корпорація»шість автобусів на загальну суму 1050000,00грн. у т.ч. ПДВ -175000,00грн., про що видано податкову накладну від 31.05.2007р. №1143/14.

Згідно з п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», в редакції чинній на час правовідносин, бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.4 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

Із аналізу положень статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»випливає, що підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки. Тобто, Закон України «Про податок на додану вартість»пов'язує виникнення у платника податку на додану вартість (надалі -ПДВ) права на включення сплачених ним сум податку до податкового кредиту із фактичним виконанням робіт (послуг) чи поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений.

За приписами п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, положення пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови його повернення з бюджету платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку в ціні товарів (послуг) їх постачальникам.

Відповідно до п.п. 7.7.3. п. 7.3. ст. 7 цього Закону України у разі, коли за результатами звітного періоду сума, визначена як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Суми, невідшкодовані платнику податків вважаються бюджетною заборгованістю.

За таких обставин, оцінюючи зібрані у справ докази, судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.

Отже, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Житомирі -залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 19 травня 2011 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ М.І. Костенко

____ А.М. Лосєв