Ухвала суду № 26314204, 01.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2012 року м. Київ К-56678/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.

Кошіля В.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 02.10.2008

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2009

по справі № 2-а-10507/08

за позовом Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області

до 1. Відкритого акціонерного товариства "Гайсинський маслосирзавод",

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Гайсин"

про визнання недійсним договору, визнання недійсним господарського зобов'язання за договором, зобов'язання сторін повернути один одному все одержане за договором,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 02.10.2008, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2009, відмовлено в задоволенні позову Гайсинської МДПІ Вінницької області про визнання недійсним договору про постачання природного газу №03/ТДГ-газ від 03.04.2006, визнання недійсним господарського зобов'язання за цим договором, зобов'язання відповідачів повернути один одному все одержане за цим договором.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.04.2006 між відповідачами укладено договір про постачання природного газу №03/ТДГ-газ, за умовами якого відповідач-2 зобов'язався протягом травня-грудня 2006 року поставити відповідачу-1 природний газ загальним обсягом 460 млн. м3, на загальну суму 295 485 600,00 грн.

Відповідно до п.3.4 договору, акт приймання-передачі фактично поставленого природного газу представники Сторін складають не пізніше 5-го числа місця, наступного за місяцем постачання газу, який підтверджує передачу права власності на природний газ від Постачальника до Покупця в місяці поставки газу. Даний акт є письмовим посвідченням факту передачі права власності на газ у місяці його фактичного постачання і має лише процесуальне значення як доказ.

Згідно з п.4.4 договору Покупець здійснює оплату протягом квітня 2006 року в сумі, що складає не менше 75% від вартості природного газу за цим договором. Остаточний розрахунок Покупець здійснює до початку строків поставки, визначених п.2.1 договору.

Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до останнього дня останнього місяця поставки газу, визначеного в п.2.1 договору включно в частині поставок газу; в частині розрахунків договір діє до повного їх завершення (п.8.1, п.8.2 договору).

З наданих позивачем податкових накладних №№ 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21 від 26.04.2006, №24 від 05.05.2006, №25 від 06.05.2006 та виписок АБ "Південний" від 26.04.2006, 05.05.2006 та 06.05.2006 вбачається, що відповідач-1 перерахував відповідачу-2 на виконання спірного договору - 221261105 грн.

Проте, податкові накладні №4 від 31.01.2006 та №23 від 03.05.2006 на суму 240000 грн. та 340620 грн., видані відповідачем-2 відповідачу-1 у зв'язку з виконанням інших господарських зобов'язань, не передбачених спірним договором. Зокрема, податкова накладна №4 від 31.01.2006 видана на поставку жмиху соняшника, а податкова накладна №23 від 03.05.2006 -на поставку обладнання.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Виходячи зі змісту п.19 ст.9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" та п. 1.3 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу за нерегульованим тарифом (зареєстровані в Міністерстві юстиції України 22.09.2005 за №1088/11368), ліцензуванню підлягає лише господарська діяльність з постачання природного газу безпосередньо споживачам.

Зазначене підтверджується роз'ясненнями НКРЕ України, викладеними в листах від 06.03.2001 року №05-30-14/579, від 24.07.2002 року №05-39-14/2340, від 21.11.2002 року №05-39-14/3599, від 30.12.2004 року №02-39-14/5645, від 07.07.2006 року №3538/14/17-06, відповідно до яких діяльність з реалізації природного газу іншим суб'єктам підприємницької діяльності (не кінцевим споживачам), а саме його перепродаж, не підпадає під ліцензовану, а відносини між підприємствами та організаціями здійснюються відповідно до Господарського кодексу України.

Згідно зі ст.43 Господарського кодексу України, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Відповідно до ст. 67 вищевказаного Кодексу, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів, підприємства вільні у виборі предмету договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, відповідач-1 не є кінцевим споживачем природного газу, здійснював придбання природного газу для його подальшої реалізації кінцевим споживачам, що підтверджується наявністю у нього Ліцензії на постачання природного газу за нерегульованим тарифом серії АВ №387176, виданої згідно постанови НКРЕ України від 17.07.2008 №820 на термін з 17.07.2008 по 16.07.2013, а також актом від 31.08.2008 прийому-передачі природного газу в обсязі 29839 кубічних метрів в серпні 2008 року ТОВ "Гайсинський молокозавод".

Крім того, додатковою угодою №1 від 28.12.2006 відповідачі продовжили термін дії договору №03/ТДГ-газ від 03.04.2006 до 31.12.2008, а додатковою угодою №2 від 28.12.2006 до договору №03/ТДГ-газ від 03.04.2006 змінено строки постачання газу за цим договором на січень 2007 року -грудень 2008 року.

Відповідно до акту прийому-передачі від 31.08.2008, в серпні 2008 року, на підставі договору від 03.04.2006 №03/ТДГ-газ, відповідач-2 поставив, а відповідач-1 прийняв природний газ об'ємом 29839 кубічних метрів на суму 33468,00 грн.

Також, відповідно до акту виконаних робіт від 31.08.2008, відповідач-2 надав відповідачу-1 послуги, пов'язані із оформленням товарно-транспортної документації, контролем та обліком обсягів поставки газу, погодженням поставок в газотранспортних підприємствах, організацією експертиз на загальну суму 3530,90 грн.

Отже, постачання природного газу не відбулось до кінця 2006 року, оскільки у відповідача-1 строк дії попередньої ліцензії на постачання газу за нерегульованим тарифом АА №224061 вже закінчився, що підтверджується листом НКРЕ України від 15.02.2007 №825/08/17-07, а нову ліцензію на той момент не було отримано, а тому відповідач-1 не міг здійснювати подальших поставок природного газу безпосередньо споживачам, в зв'язку з чим і були укладені додаткові угоди №1 та №2 від 28.12.2006 про зміну термінів поставки природного газу та продовження дії договору.

Зокрема, в матеріалах справи наявний акт державної податкової інспекції у Овідіопільському районі Одеської області від 18.04.2007 №928/23-0/31765537 виїзної планової перевірки ТОВ "Торговий дім Гайсін" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 по 31.12.2006, в якому зафіксовано, що відповідач-2 включив до складу оподатковуваного доходу суму передплати за природний газ, отриману від відповідача-1. Також, в пунктах 2.7 та 3.3.8 акту перевірки зазначено, що фактично у період з 01.10.2005 по 31.12.2006 не встановлено безліцензійної діяльності.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області - відхилити.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 02.10.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2009 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль