Ухвала суду № 26313581, 20.09.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" вересня 2012 р. м. Київ К/9991/24891/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Костенка М.І., Лосєва А.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2011р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2011р.

у справі №2а-559/11/2070

за позовом Колективної науково-виробничої та комерційної фірми «КОРУШ» (надалі -КНВКФ «КОРУШ»)

до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова (надалі -ДПІ у Київському районі м.Харкова)

про визнання дій неправомірними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про визнання неправомірними дій ДПІ у Київському районі м.Харкова по проведенню перевірки та скасування податкового повідомлення-рішення №0000021800/0 від 17.01.2011р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2011р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2011р., позов задоволено в повному обсязі. Визнано неправомірними дії ДПІ у Київському районі м.Харкова по проведенню перевірки КНВКФ «КОРУШ»; скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м.Харкова №0000021800\0 від 17.01.2011р.

Не погодившись з висновками судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття у справі нового рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведена невиїзна документальна перевірку КНВКФ «КОРУШ»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Електроспецтех»за II квартал 2010р., про що складено акт №7740/18-010/19466675 від 30.12.2010р.

Висновками перевірки вказано на порушення вимог Закону України «Про податок на додану вартість», Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України. Зокрема, під час перевірки податковим органом поставлено під сумнів правомірність віднесення до податкового кредиту позивача податкових накладних, що виписані ТОВ «Електроспецтех». В обґрунтування вказаного сумніву відповідач послався на розбіжності виявлені автоматизованою базою співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань між ТОВ «Електроспецтех»та ПП «Елітпромстандарт».

За наслідками перевірки було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000021800/0 від 17.01.2011р., яким позивачеві визначено зобов'язання зі сплати податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 9353,00грн. та за штрафними (фінансовими ) санкціями 2338,00грн.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Електроспецтех»був укладений договір №39 від 05.04.2010р. про виконання робіт з демонтажу основного і допоміжного обладнання, технологічних трубопроводів м/конструкцій. За наслідками виконання вказаного договору були виписані податкові накладні з додержанням вимог п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Сума податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включена позивачем до податкового кредиту відповідного періоду, вищезазначені податкові накладні відображені в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних, дані відповідають додаткам 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість та даним декларацій з податку на додану вартість.

Крім того, як встановлено судами попередніх інстанцій, податкова звітність контрагентів позивача (ТОВ «Електроспецтех»і ПП «Елітпромстандарт»), та усі податкові декларації з ПДВ та уточнюючи розрахунки були подані у відповідності до вимог діючого законодавства України. Підтверджено, що зазначені юридичні особи знаходилися в Єдиному державному реєстрі та мали свідоцтва про реєстрацію платників ПДВ.

Судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо обґрунтованість позовних вимог з огляду на такі обставини.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 вказаного Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на час правовідносин) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З матеріалів справи вбачається, що угода між позивачем та ТОВ «Електроспецтех»була в повному обсязі виконана. Посилання відповідача на програмне забезпечення «Системи автоматизоване співставлення податкового кредиту та зобов'язань у розрізі контрагентів, декларацій по податку на додану вартість», яка встановила розбіжності між даними декларацій ТОВ «Електроспецтех»та ПП «Елітпромстандарт», не є належним доказом на підтвердження заперечень позивача з огляду на таке.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначено правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. Згідно ст. 3 названого Закону, податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Статтею 9 регламентовано, що підставою бухгалтерського обліку господарський операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення таких операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю її виміру, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 7.2.3. п. 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Разом з тим, програмне забезпечення «Системи автоматизоване співставлення податкового кредиту та зобов'язань у розрізі контрагентів, декларацій по податку на додану вартість»до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків не відноситься.

Відповідності до абз. 5 пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої).

Суди попередніх інстанцій встановили, що усі податкові декларації були подані контрагентами у відповідності до вимог діючого законодавства України. При чому, податковим органом не надсилалось письмових пропозицій щодо надання нової податкової декларації з виправними показниками, як це передбачено зазначеним законом.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) передбачено ст.111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні». Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.

Посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватись Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Отже, на підставі досліджених судом доказів, з урахуванням приписів ст.72 КАС України щодо обов'язку суб'єкта владних повноважень доводити правомірність прийнятого рішення, зокрема щодо твердження стосовно протиправності угод, укладених позивачем та визначення зобов'язання на підставі бази даних, яка не є первинною бухгалтерською документацією, суди обґрунтовано дійшли висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова -залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ М.І. Костенко

____ А.М. Лосєв