Постанова № 26313128, 02.10.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2012 р. Справа № 2а/0470/10068/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кальника В.В.

при секретарі судового засідання Петранцові О.Ю.

за участю представників:

позивача Скобелєвої С.Г

відповідача Стоілової І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Комунального підприємства «Дніпроводоканал»Дніпропетровської міської ради до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Дніпропетровську Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000708823 від 14.08.12р., -

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Дніпроводоканал»Дніпропетровської міської ради звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Дніпропетровську Державної податкової служби №0600708823 від 14.08.2012 р. недійсним.

В обґрунтування позову зазначено, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Дніпропетровську Державної податкової служби проведено перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства Комунальним підприємством «Дніпроводоканал»Дніпропетровської міської ради за період з 01.04.2010р. по 31.03.2012р., про що складено акт перевірки від 31.07.2012 №274/24-0/03341305, за результатами якої 14.08.12р. прийнято податкове повідомлення-рішення №0000708823. Згідно з зазначеним повідомленням-рішенням позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 8981,21 грн. за затримку на 258 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по екологічному податку, передбаченого п.п.5.3.1. п.5.3. ст.5 Закону України від 21.12.2000 №2181-111 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(зі змінами та доповненнями) та на підставі п. 126.1 ст.126 Податкового кодексу України в розмірі 69825,61 грн. Позивач вважає нарахування штрафних санкцій незаконним та необґрунтованим, а повідомлення-рішення №0000708823 протиправним, оскільки в період проведення перевірки відносно підприємства було порушено провадження у справі про банкрутство та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, а тому, протягом дії мораторію не нараховується пеня, штраф та інші фінансові санкції за неналежне виконання зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, надав письмові заперечення проти позову, просив у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування заперечень зазначено, що висновки акту перевірки є правомірними, оскаржуване рішення прийнято на підставі та у межах чинного законодавства, тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що на підставі п. 75.1 ст. 75, п. 77.1, п. 77,6 ст. 77, п. 82.1 ст. 82 Податкового Кодексу України із змінами та доповненнями Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Дніпропетровську Державної податкової служби проведено документальну планову виїзну перевірку КП «Дніпроводоканал»ДМР з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010р. по 31.03.2012р.

За результатами перевірки складено акт від 31.07.2012р. №274/24-0/03341305, в якому встановлено наступне.

Ухвалами господарського суду Дніпропетровської області по КП «Дніпроводоканал»ДМР порушено провадження у справі про визнання банкрутом від 05.11.2010 №Б38/276/10, від 26.04.2011 №5005/5436/2011, від 02.08.2011 №29/5005/9730/2011, від 16.11.2011р. №34/5005/16036/2011, від 29.03.2012 №34/5005/2917/2012 та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Станом на 31.03.2012р. по особовому рахунку «Надходження від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини»КП «Дніпроводоканал»ДМР рахується штрафна санкція за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань. В ході перевірки встановлено порушення граничного строку сплати надходження від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.08.2012р. № 0000708823 про застосування штрафних санкцій за порушення КП «Дніпроводоканал»ДМР граничного терміну сплати з визначенням суми штрафної санкції відповідно до п.126.1 ст.126 ПК України та п.7 підр.10 Р.ХХ ПК України.

До позивача застосовані штрафні санкції:

- за затримку на 258 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання у розмірі 858,02 грн. за поданою податковою декларацією від 05.05.2011 №9002816153 у розмірі 20% на суму 1 грн.;

- за затримку на 167 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання 24 070,56 грн. за поданою податковою декларацією від 02.08.2011 №9005624330 у розмірі 20% на суму 1 грн.;

- за затримку на 73 календарних дні граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання 16945,34 грн. за поданою податковою декларацією від 01.11.2011 №9009777074 у розмірі 20% на суму 3 389,07 грн.;

- за затримку на 103 календарних дні граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання 27950,69 грн. за поданою податковою декларацією від 25.01.2012 №9014379515 у розмірі 20% на суму 5 590,14 грн.

Всього штрафна санкція складає 8 981,21 грн.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить із наступного.

Відповідно до ст.1 Закону України від 14.05.1992 №2343-ХП «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(далі - Закон №2343) мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Пунктом 4 ст.12 Закону № 2343 передбачено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Суд зазначає, що ці приписи застосовуються відповідно до ст.1 Закону № 2343, де наведено термін «мораторій».

Системний аналіз змісту вищезазначених норм права свідчить про те, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після дня введення мораторію, а отже, не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Мораторій слід вважати як захід забезпечення цілісності майна боржника, який полягає в зупиненні виконання боржником своїх зобов'язань, а не в припиненні їх існування, що повинно повністю відповідати ст.599 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Невиконання таких зобов'язань є правопорушенням. Таким чином, нарахування санкцій, застосування заходів за невиконання зазначених зобов'язань та примусове стягнення на підставі виконавчих документів коштів на виконання таких грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також штрафних санкцій ґрунтуються на законі.

Суд не погоджується з твердженням позивача стосовно того, що штрафні санкції до підприємства застосовані в період дії мораторію, а тому застосування до підприємства штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгоджених податкових зобов'язань щодо сплати податків і зборів, термін виконання яких настав до порушення справи про банкрутство позивача, порушують ч.4 ст.12 Закону № 2343, виходячи з наступного.

Під час розгляду справи з'ясовано, що у відношенні КП «Дніпроводоканал»ДМР ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.03.2012р. відкрито провадження у справі про банкрутство та введено мораторій на задоволення кредиторських вимог. Суд зазаначає, що введений мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після 29.03.2012р. та не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Також, слід зазначити, що до позивача були застосовані штрафні санкції відповідно до податкового повідомлення-рішення від 14.08.12р., а провадження у справі №34/5005/2917/2012 про визнання банкрутом КП «Дніпроводоканал»ДМР з введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів господарським судом Дніпропетровської області було порушено 29.03.12, тобто податкові зобов'язання у вигляді штрафних санкцій виникли після введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Вищезазначена позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 05.04.2011 року

Згідно з положеннями пп.14.1.39 п.14.1 ст.14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Таким чином, штрафні (фінансові) санкції, нараховані платнику податків за порушення ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства є грошовим зобов'язанням.

Відповідно до п.58.1. ст.58 ПК України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до ст.54 ПК України, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Отже, штрафні (фінансові) санкції, як грошове зобов'язання, визначаються в податковому повідомленні-рішенні.

Штрафні (фінансові) санкції за результатами проведення планової виїзної перевірки за період з 01.04.2010р. по 01.04.2012р. за порушення граничного терміну сплати платником узгоджених самостійно податкових зобов'язань визначені в податковому повідомленні -рішенні за результатами проведеної перевірки після введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Таким чином, застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкових зобов'язань суд вважає правомірним.

Нарахування штрафних (фінансових) санкцій за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкових зобов'язань повинно здійснюватись по всім несвоєчасно погашеним зобов'язанням, що виникли незалежно від дії мораторію, за період перевірки з 01.04.2010р. по 01.04.2012р.

Необхідно також зазначити, що відповідно до ч.8 ст.5 Закону №2343 положення цього Закону не застосовуються до юридичних осіб - підприємств, які є об'єктами права комунальної власності, якщо стосовно них виключно на пленарному засіданні відповідної ради органів місцевого самоврядування прийняті рішення щодо цього.

Рішенням Дніпропетровської міської ради V скликання від 25.03.09 №2/44 визначено, що до МКВП «Дніпроводоканал»не застосовуються положення Закону №2343.

В свою чергу Рішенням Конституційного Суду України від 20.06.07 № 5-рп/2007 у справі за конституційним зверненням ВАТ «Кіровоградобленерго»про офіційне тлумачення положень Закону №2343 (справа щодо кредиторів підприємств комунальної форми власності) визначено, що провадження у справі про банкрутство комунальних унітарних підприємств у випадках, передбачених ч.8 ст.5 Закону №2343, підлягає припиненню незалежно від того чи прийнято рішення відповідної ради органу місцевого самоврядування про незастосування положень цього Закону до цих підприємств до чи після порушення судом загальної юрисдикції провадження у справі про їх банкрутство.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що висновки, зроблені в акті документальної планової виїзної перевірки КП «Дніпроводоканал»ДМР з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010р. по 31.03.2012р. від 31.07.2012 №274/24-0/03341305, є обґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення від 14.08.2012 №0000708823 на суму 8 981,21 грн. правомірним, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами ч.2 ст. 94 КАС України, згідно з якими, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони -суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Таким чином, враховуючи, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, в задоволенні клопотання про стягнення судових витрат належить відмовити.

Керуючись ст.ст. 158-163, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 23.09.12р.

Суддя В.В. Кальник