Постанова № 26313118, 07.09.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2012 року 2а-2484/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., при секретарі судового засідання: Будз Б.Б.,

за участю представників сторін:

від позивача -Наконечний В.Л.,

від відповідача -Угольков Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Експедиція»

до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби

про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Нова Експедиція»з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Державної податкової служби Київської області визнання протиправними податкових повідомлень-рішень від 13.01.2012 № 0000092300 та від 13.01.2012 № 0000102300.

Спірні податкові повідомлення-рішення прийнято на підставі Актів документальних позапланових перевірок, в яких встановлено заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з включенням до складу податкового кредиту сум витрат та податку на додану вартість, сплачених позивачем у попередніх податкових періодах у складі ціни придбаних послуг у ОСОБА_3 -фізичної особи -підприємця. За твердженнями посадових осіб податкового органу укладені між позивачем та даним контрагентом договори надання транспортних послуг є нікчемними та не були спрямовані на настання правових наслідків, оскільки у контрагента позивача були відсутні управлінський або технічний персонал, оборотні кошти, складські приміщення, транспортні засоби.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податковим органом порушено вимоги норм матеріального і процесуального права, оскільки накази, які були підставою для проведення документальних перевірок та складення Актів за їх результатами, скасовані постановами Київського окружного адміністративного суду як протиправні, у зв'язку з цим, податковий орган не мав права приймати оскаржувані рішення. Крім того, на думку позивача, висновки податкового органу про нікчемність укладених між позивачем і ОСОБА_3 -фізичною особою -підприємцем договорів є безпідставними, так як правочини мали реальний характер -послуги надані контрагентом в повному обсязі і оплачені позивачем, а тому, податковий кредит сформований позивачем вірно та у відповідності до вимог чинного податкового законодавства.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Відповідач позову не визнав. В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував та зазначив, що оскаржувані рішення прийняті податковим органом з урахуванням вимог чинного податкового законодавства.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом, у період 09.12.2011 по 15.12.2011 посадовою особою Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби проведено невиїзну документальну позапланову перевірку ТОВ «Нова Експедиція»з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по ланцюгу формування податкового кредиту при взаємовідносинах з фізичною особою -підприємцем ОСОБА_3 за січень 2011 року та квітень 2011 року, за результатами якої складено Акт від 22.12.2011 № 1282/23-2/33269068 (далі -Акт від 22.12.2011).

Крім того, у період 13.12.2011 по 19.12.2011 посадовою особою Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби проведено невиїзну документальну позапланову перевірку ТОВ «Нова Експедиція»з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по ланцюгу формування податкового кредиту при взаємовідносинах з фізичною особою -підприємцем ОСОБА_3 за березень 2011 року, за результатами якої складено Акт від 26.12.2011 № 1284/23-2/33269068 (далі -Акт від 26.12.2011).

Відповідно до даних Актів, перевірками встановленою що між позивачем та фізичною особою -підприємцем ОСОБА_3 укладено договір від 01.07.2010 № 277 «Про надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міському та міжміському сполученні».

Як вбачається з Актів перевірок, на виконання умов договору фізичною особою -підприємцем ОСОБА_3 виписано акти виконаних транспортно-експедиційних послуг та податкові накладні про надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міському та міжміському сполученні за січень, березень і квітень 2011.

Суми податку на додану вартість, сплачені позивачем у складі придбаних послуг включені до податкового кредиту за січень, березень і квітень 2011 року.

Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Київської області отримано від Державної податкової інспекції у м. Чернівці Акт від 21.04.2011 № 1012/17-120/НОМЕР_3 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичною особою -підприємцем ОСОБА_3 за січень 2011 року»та Акт від 14.06.2011 № 1412/17-120/НОМЕР_3 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичною особою -підприємцем ОСОБА_3 за березень 2011 року».

Згідно даних вказаних Актів, за результатами перевірок встановлено порушення фізичною особою -підприємцем ОСОБА_3 вимог частини першої статті 201, частин першої -шостої статті 203, статі 215, статі 216, статті 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог вказаних статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених вказаним суб'єктом господарювання при придбанні та продажу товарів, послуг. Товари (послуги) по вказаних правочинах не були передані в порушення статтей 662, 665, 656 Цивільного кодексу України.

Крім того, Державною податковою інспекцією у м. Чернівці зазначено, що для перевірки, фізичною особою -підприємцем ОСОБА_3 не надано жодних податкових, бухгалтерських та інших первинних документів, що стосуються його фінансово-господарської діяльності за січень та березень 2011 року.

При цьому, згідно з поясненнями ОСОБА_3, найманих працівників він немає, окрім бухгалтера ОСОБА_4, офісних приміщень і транспортних засобів не орендує, у власності офісні приміщення і транспортні засоби не перебувають, пошук клієнтів для перевезення шукає в засобах масової інформації.

За результатами перевірки Державна податкова інспекція у м. Чернівці дійшла висновку про те, що фізична особа -підприємець ОСОБА_3 не міг фактично самостійно здійснювати господарські операції з надання транспортних та транспортно-експедиційних послуг з урахуванням часу, оперативності операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного.

Відповідно до Актів перевірок від 22.12.2011 і від 26.12.2011, розглянувши матеріали перевірки Державної податкової інспекції у м. Чернівці, відповідач дійшов висновку про те, що взаємовідносини між ТОВ «Нова Експедиція»не спричиняють реального настання правових наслідків, в результаті чого позивачем порушено частину першу статті 203, статтю 215, статтю 228, статтю 662, статтю 655. статтю 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення право чинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених з фізичною особою -підприємцем ОСОБА_3, а також порушення пункту 198.3 статті 198, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України що призвело до заниження рядка 27 Декларації з податку на додану вартість на суму 932555,40 грн.. в тому числі за січень 2011 року -602344,31 грн. і квітень 2011 року -330221,09 грн., а також заниження рядку 27 Декларації з податку на додану вартість на суму 1021749,10 грн., в тому числі за березень 2011 року -1021749,10 грн.

На підставі Акта перевірки від 22.12.2011 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.01.2011 № 0000092300, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 932557,40 грн., з них 932555,40 грн. -за основним платежем та 2,00 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями.

Крім того, на підставі Акта перевірки від 26.12.2011 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.01.2011 № 0000102300, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1021750,00 грн., з них 1021749,10 грн. -за основним платежем та 1,00 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями.

Непогоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку.

За результатами розгляду скарги позивача, спірні податкові повідомлення рішення залишені без змін.

Вважаючи податкові повідомлення-рішення неправомірними, позивач оскаржив їх до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу частини п'ятої статті 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, є підставою для недійсності правочину.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України в разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Крім того, статтею 208 Господарського кодексу України передбачено, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Статтями 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на те, що відповідач донарахував податкові зобов'язання виходячи з висновку про нікчемність правочинів, укладених між позивачем і фізичною особою -підприємцем ОСОБА_3, судом досліджено дане питання та встановлено наступне.

В матеріалах даної справи наявні належним чином засвідчені копії товарно-транспортних накладних січень, березень і квітень 2011 року.

Позивачем надано суду належним чином засвідчені копії виписок банківського рахунку, відповідно до яких позивачем сплачено кошти за надані контрагентом послуги.

Тобто, позивачем надано суду первинні бухгалтерські документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо надання транспортно-експедиційних послуг на замовлення контрагентом. При цьому, суд звертає увагу на те, що податковий орган ані в Акті перевірки, ані в ході судового розгляду не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

Відповідач не надав суду будь-яких доказів на підтвердження факту укладення між позивачем і фізичною особою -підприємцем ОСОБА_3 нікчемних правочинів або господарських зобов'язань, які б було вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Відповідачем також не надано суду доказів визнання договору про надання траснпортно-експедиційних послуг, укладеного між позивачем та фізичною особою -підприємцем ОСОБА_3 недійсним у судовому порядку.

В матеріалах справи відсутні і відповідачем не надані суду будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб ТОВ «Нова Експедиція»і незаконних дій фізичної особи -підприємця ОСОБА_3

Крім того, в матеріалах справи наявна належним чином засвідчена копія постанови старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА в Чернівецькій області підполковника податкової міліції Симоненка В.М. від 25.11.2011 про закриття кримінальної справи, порушеної відносно ОСОБА_3 за часиною другою статті 212, частини другої статті 366 Кримінального кодексу України.

Також, позивачем надано суду копію адвокатського запиту від 03.08.2012 № 15/12 до Центру безпеки дорожнього руху та автоматизованих систем ДАІ МВС України про надання інформації щодо реєстрації транспортних засобів, які зазначені в товарно-транспортних накладних, виписаних на виконання договору з фізичною особою -підприємцем ОСОБА_3, а також копію листа -відповіді від 23.08.2012 № 45/4525 вказаного Центру, згідно з яким транспортні засоби є зареєстрованим належним чином у встановленому чинним законодавством порядку.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, яке викладене у постанові від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Водночас, при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Враховуючи викладене, висновок Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області про нікчемність укладених між позивачем та фізичною особою -підприємцем ОСОБА_3 договору є безпідставним та необґрунтованим.

Відносно тверджень податкового органу про заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість у зв'язку з віднесенням до складу податкового кредиту сум сплаченого податку на додану вартість у складі придбаних транспортно-експедиційних послуг, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

База оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених на митну територію України, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів, з якої були визначені податки і збори, що справляються під час їх митного оформлення, з урахуванням акцизного податку та ввізного мита, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів/послуг згідно із законом.

У разі якщо постачання товарів/послуг здійснюється за регульованими цінами (тарифами), база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за такими цінами (тарифами).

У разі постачання виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг без оплати, з частковою оплатою, у межах обміну, у межах дарування, у рахунок оплати праці фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах із платником податку, пов'язаній з постачальником особі, суб'єкту господарювання, який не зареєстрований платником податку, іншим особам, які не зареєстровані платниками податку, база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін.

До бази оподаткування враховується вартість товарів/послуг, які постачаються за будь-які кошти (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платникові податку безпосередньо отримувачем товарів/послуг або будь-якою третьою особою як компенсація вартості товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Виходячи із системного аналізу пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, статті 198 Податкового кодексу України суд дійшов висновку, що право на податковий кредит може виникати як і з дати фактичного списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), так із дати отримання платником податку товарів/послуг або дати отримання податкової накладної. Проте, скористатися цим правом можливо лише при наявності податкової накладної, оформленої у відповідності до Закону. Відсутність податкових накладних зумовлює неможливість включення позивачем до податкового кредиту сум, що підтверджуються вказаними податковими накладними у періоді фізичного здійснення господарської операції.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Згідно з пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Позивачем суду надано усі документи, що підтверджують правильність формування податкового кредиту, зокрема, первинні розрахункові та інші документи, у тому числі товарно-транспортні накладні, акти приймання -виконаних послуг, платіжні доручення.

У свою чергу, відповідачем суду не надано доказів того, що контрагент позивача неправомірно виписав товарно-транспортні накладні на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Крім того, суд звертає увагу, що постановою Київського окружного адміністративного суду від 31.01.2012 у справі № 2а-2а-6065/11/1070 за позовом ТОВ «Нова Експедиція»до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському район Київської області про визнання протиправним наказу та перевірки, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2012, позов задоволено, визнано протиправними наказ Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському район Київської області від 09.12.2011 № 1777 «Про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «Нова Експедиція»та дії Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському район Київської області з проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Нова Експедиція»на підставі наказу від 09.12.2011 № 1777.

Тобто, судом, визнано протиправним наказ, на підстав якої відповідачем проведено перевірку ТОВ «Нова Експедиція», за результатами якої складено акт перевірки від 22.12.2011 та на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.01.2012 № 0000092300.

Також, суд враховує, що постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19.07.2012 у справі № 2а/2470/34/12 за позовом Державної податкової інспекції у м. Чернівці Чернівецької області Державної податкової служби до фізичної особи -підприємця ОСОБА_3, ТОВ «Нова Експедиція»про визнання недійсним правочину та стягнення коштів, відмовлено у задоволенні позову. Вказаною постановою суду, яка набрала законної сили з моменту проголошення -19.07.2012, підтверджено правомірність господарських взаємовідносин між позивачем та фізичної особою -підприємцем ОСОБА_3

Відповідно до частин першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи викладене, висновки податкового органу про порушення позивачем частини першої статті 203, статтю 215, статті 228, статті 662, статті 655. статті 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених з фізичною особою -підприємцем ОСОБА_3, а також порушення пункту 198.3 статті 198, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, є безпідставними.

За таких обставин, податкові повідомлення-рішення від 13.01.2012 № 0000092300 та від 13.01.2012 № 0000102300, підлягають скасуванню як протиправні.

За наведених обставин позов підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби від 13.01.2012 № 0000092300 та від 13.01.2012 № 0000102300.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Експедиція» судовий збір у сумі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 12 вересня 2012 р.