Постанова № 26313092, 13.07.2012, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2012 року Справа № 1170/2а-5364/11

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А., при секретарі судового засідання Тарасенко О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Наукова" до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Наукова" звернулося до суду з позовом до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції (надалі - Олександрійська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №000252330 від 31.10.11.

Позов мотивовано тим, що Олександрійською ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Агрофірма Наукова" з питань відображення в податковому обліку операцій із здійснення взаємовідносин з ПП "Комплектсервіс-Постач". За результатами перевірки складено акт №499/23-30-31969336 від 17.10.11, яким встановлено, що правочин, здійснений між позивачем та ПП "Комплектсервіс-Постач", має ознаки нікчемності, внаслідок чого позивачем завищено розмір задекларованого податкового кредиту з ПДВ за квітень 2011 року на суму 37 583 грн. На підставі цього акту відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення №000252330 від 31.10.11 про сплату 37 583 грн. податку на додану вартість, у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями - 1грн. Позивач, стверджуючи, що такі висновки акту перевірки є безпідставними та не відповідають фактичним даним про характер його взаємовідносин з ПП "Комплектсервіс-Постач", наполягає на правомірності формування ним податкового кредиту за цими операціями і просить суд визнати протиправним та скасувати спірне податкове повідомлення-рішення.

Ухвалою суду від 17.04.12 замінено позивача у справі - Олександрійську об'єднану державну податкову інспекцію - її правонаступником - Олександрійською об'єднаною державною податковою інспекцією Кіровоградської області Державної податкової служби.

У судовому засіданні представники позивача, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, та надані у справу матеріали і документи, просили позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідача у письмових запереченнях та у судовому засіданні позовні вимоги не визнали, стверджуючи про правомірність висновків акту перевірки та спірного податкового повідомлення-рішення. Такі висновки обґрунтовані тим, що податковий кредит у квітні 2011 року у розмірі 37 583 грн. сформований позивачем за правочинами, укладеними з ПП "Комплектсервіс-Постач", які здійснені без мети настання реальних наслідків, а тому визнані податковим органом нікчемними. Посилаючись на результати проведених перевірок позивача та ПП "Комплектсервіс-Постач", якими встановлено відсутність в останнього необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської, економічної діяльності, вказує, що його діяльність полягала у проведенні операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, чим скористався позивач. З цих підстав просив суд у позові відмовити.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, показання свідків, дослідивши та оцінивши надані докази, суд встановив такі обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Наукова" з 25.04.02 зареєстроване як юридична особа Олександрійською районною державною адміністрацією (а.с.16,17, т.1), перебуває на податковому обліку в Олександрійській ОДПІ.

Посадовою особою Олександрійської ОДПІ у період з 14.10.11 по 17.10.11 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Агрофірма Наукова" з питань відображення в податковому обліку операцій із здійснення взаємовідносин з ПП "Комплектсервіс-Постач" за квітень 2011 року, результати якої оформлено актом №499/23-30-319693336 від 17.10.11 (а.с. 6-12, т.1).

Відповідно до висновків акту перевірки встановлено порушення:

- ст.ст. 203, 215, 216, 627 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених при придбанні та продажу товарів (послуг);

- п.198.1, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено розмір задекларованого податкового кредиту за квітень 2011 року на загальну суму 37 583 грн., в результаті включення до складу податкового кредиту ПДВ по операціях з придбання ТМЦ по податкових накладних, що виписані ПП "Комплектсервіс-Постач" по правочинах, які визнано нікчемними, та включення до складу податкового кредиту ПДВ, не підтвердженого податковими накладними.

На підставі цього акту Олександрійською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення №000252330 від 31.10.11, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення п.198.1, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 37 583 грн., з яких 37 583 грн. - за основним платежем, 1 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями. (а.с. 13, т.1)

Перевіряючи правомірність спірного податкового повідомлення - рішення, суд встановив, що за висновками акту перевірки №499/23-30-319693336 від 17.10.11, виявлені порушення податкового законодавства, які стали підставою для донарахування позивачеві грошових зобов'язань, кваліфіковані податковим органом за п.198.1, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України і полягали в тому, що позивач сформував податковий кредит з ПДВ за господарськими операціями з ПП "Комплектсервіс-Постач", які фактично між ними не здійснювалися, та не підтверджений належними податковими накладними.

За визначенням, наведеним у пункті 14.1.181 пункту 14.1 статті ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій зокрема з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. (пункт 198.2 статті 198 ПК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

За змістом наведених норм, право платника податку на додану вартість на податковий кредит виникає на підставі сукупності юридичних фактів, а саме, придбання платником податку товарів/послуг з нарахуванням сум податку в ціні придбання, що підлягає сплаті іншому платнику цього податку - постачальнику товарів/послуг; характеристика товарів/послуг з метою оподаткування як таких, що призначені для використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності покупця - платника податку; підтвердження суми податку податковою накладною, митною декларацією чи іншими подібними документами.

Необхідною умовою віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, що безпосередньо впливає на зменшення суми податкових (грошових) зобов'язань, є, зокрема, фактична наявність господарських операцій з придбання товарів/послуг. Адже наслідки у податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції.

Таким чином, витрати по сплаті податку на додану вартість для цілей включення до складу податкового кредиту та визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Воднораз, за відсутності факту придбання товарів чи послуг, або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Як передбачено пунктом 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, воднораз під господарською операцією слід розуміти дію або подію, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку первинних документів регулюється Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.95 за №168/704 (надалі - Положення №88).

Пунктом 1.2 Положення №88 передбачено, що господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Відповідно до пункту 2.2 Положення №88 первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи.

Згідно з пунктами 2.4, 2.5 Положення №88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Відповідно до пункту 2.8 Положення №88 додаткові вимоги до порядку створення первинних документів про касові і банківські операції, рух цінних паперів, товарно-матеріальних цінностей та інших об'єктів майна передбачаються іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 2.16 Положення №88 забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

Суд зауважує, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту. Відповідні документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Отже, на підтвердження даних податкового обліку можуть прийматися лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

У ході судового розгляду справи представники позивача посилалися на те, що дані податкового обліку ТОВ "Агрофірма Наукова", у яких відображені взаємовідносини з ПП "Комплектсервіс-Постач" і які не визнаються відповідачем, підтверджені належними первинними документами, які були надані податковому органу до перевірки.

Натомість, представники відповідача, посилаючись на висновки акту перевірки, наполягали на відсутності фактичних господарських відносин між позивачем та ПП "Комплектсервіс-Постач" та недостовірності первинних документів, наданих позивачем на підтвердження цих відносин.

Досліджуючи у ході судового розгляду справи обставини реальності здійснення господарських операцій позивача, на підставі яких ним був сформований податковий кредит, поставлений під сумнів відповідачем, суд встановив, що виявлені податковим органом під час перевірки позивача порушення стосуються господарських зобов'язань, що випливають із укладених ним з ПП "Комплектсервіс-Постач" договорів поставки товарів та послуг.

Так, між ТОВ "Агрофірма Наукова" (покупцем) та ПП "Комплектсервіс-Постач" (постачальником) укладено договір поставки №4 від 27.04.11, за умовами якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити товар (а.с. 75, т.1). Згідно з пунктами 1.2, 2.1, 2.2 цього договору предметом поставки є 1000 саджанців яблунь, 2 тони селітри та 95 літрів гербіциду "Торнадо". Загальна сума договору становить 116 700 грн., в т.ч. ПДВ 19 450 грн.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 договору постачальник передає товар на умовах самовивозу. Строк передачі товару - на протязі 10 днів з моменту підписання даного договору. При цьому момент передачі вважається момент підписання видаткової накладної.

На виконання умов вказаного договору ПП "Комплектсервіс-Постач" виписано ТОВ "Агрофірма Наукова" видаткову накладну №К-00000352 від 27.04.11 про поставку 1000 саджанців яблунь вартістю 85 000 грн., 2 т селітри вартістю 56 000 грн. та 95 літрів гербіциду "Торнадо" вартістю 6 650 грн. (а.с. 77, т.1), податкову накладну №36 від 27.04.11 на суму 116 700 грн., у т.ч. 19 450 грн. ПДВ (а.с. 78, т.1) та виставлено рахунок-фактуру №К-074 від 27.04.11 про сплату 116 700 грн. (а.с.76, т.1).

Крім цього, між ТОВ "Агрофірма Наукова" (покупцем) та ПП "Комплектсервіс-Постач" (постачальником) укладено договір поставки №5 від 27.04.11, за умовами якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити товар (а.с. 53, т.1). Відповідно до пунктів 1.2, 2.1 вказаного договору предметом поставки є причіп до мотоблоку та мотоблок. Загальна сума договору становить 43 800 грн., в т.ч. ПДВ 7 300 грн.

Пунктами 3.1, 3.2 обумовлено, що постачальник передає товар на умовах самовивозу. Строк передачі товару - на протязі 10 днів з моменту підписання даного договору. При цьому момент передачі вважається підписання видаткової накладної.

На виконання умов вказаного договору ПП "Комплектсервіс-Постач" виписано ТОВ "Агрофірма Наукова" видаткову накладну №К-00000351 від 27.04.11 про поставку причепу до мотоблоку вартістю 4 500 грн. та мотоблоку вартістю 32 000 грн. (а.с. 55, т.1), податкову накладну №34 від 27.04.11 на суму 43 800 грн., у т.ч. 7 300 грн. ПДВ (а.с. 56, т.1) та виставлено рахунок-фактуру №К-073 від 27.04.11 про сплату 43 800 грн. (а.с.54, т.1).

У судовому засіданні представник позивача за довіреністю ОСОБА_1 пояснив, що на час укладання вказаних договорів він займав посаду директора ТОВ "Агрофірма Наукова". 27.04.11 він особисто уклав ці договори з директором ПП "Комплектсервіс-Постач" ОСОБА_2 Того ж дня отримав від нього товар разом з податковими, видатковими накладними та рахунками-фактурами. Приймання - передача товару відбулася у місті Кіровограді на складі, розташованому на окружній дорозі. Конкретної адреси цього складу повідомити суду не зміг. На підтвердження факту транспортування придбаних товарів надав суду товарно-транспортну накладну №27 від 27.04.11, пояснивши, що залучив до перевезення цих товарів приватного підприємця ОСОБА_3, який здійснив перевезення товару на належному йому вантажному автомобілі.

Зміст наданої представником позивача копії товарно-транспортної накладної №27 від 27.04.11 (а.с. 109, т.1) свідчить, що 27.04.11 ФОП ОСОБА_3 (автопідприємство) за замовленням вантажоодержувача ТОВ "Агрофірма Наукова" здійснено перевезення 1 комплекту мотоблоку, 95 літрів "Торнадо", 2 т селітри та 1000 саджанців від вантажовідправника ПП "Комплектсервіс-Постач". Пунктом навантаження визначено м. Кіровоград, пунктом розвантаження - с. Ізмайлівка.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 пояснив, що вказану товарно-транспортну накладну виписав ОСОБА_3, який і вручив йому (ОСОБА_1) її екземпляр.

ОСОБА_3, будучи допитаним у судовому засіданні в якості свідка, дав суду показання, що ним в квітні 2011 року на підставі усної угоди, укладеної з його знайомим ОСОБА_1, який на той час був директором ТОВ "Агрофірма Наукова", здійснено перевезення вантажу зі складу, розташованого у м. Кіровограді, до с. Ізмайлівка Олександрійського району, на належному йому автомобілі марки КАМАЗ д.н. НОМЕР_1. Свідок ОСОБА_3 не зміг повідомити суду адресу пункту навантаження вантажу, хто був задіяний у навантажувальних та розвантажувальних роботах. При цьому свідок заперечив факт складання ним товарно-транспортної накладної №27 від 27.04.11, пояснивши, що лише підписав її, а її екземпляра не отримував, подорожній лист також не виписував.

Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 №363, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 20.02.98 за №128/2568 (надалі - Правила №363), передбачено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів. (п.11.1 Правил).

Розділом 1 Правил №363 визначено, що товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи; подорожній лист - це первинний документ про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство.

Відповідно до пунктів 11.4, 11.5, 11.6, 11.7 Правил №363 оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Враховуючи суперечливість пояснень та показань представника позивача ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_3 щодо обставин складання товарно-транспортної накладної №27 від 27.04.11, зважаючи на відсутність подорожнього листа до неї, а також на те, що вказана товарно-транспортна накладна не надавалася податковому органу до перевірки, суд вважає цей документ штучно створеним і не приймає його в якості належного доказу на підтвердження фактичного переміщення товарів.

Крім того, судом установлено, що між ТОВ "Агрофірма Наукова" (покупцем) та ПП "Комплектсервіс-Постач" (постачальником) укладено договорів поставки послуг №3 від 27.04.11, за умовами якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити послуги по посадці 1 000 дерев та обрізці 12 гектарів дерев (а.с. 44-45, т.1) Відповідно до пункту 2.1 вказаного договору загальна його вартість становить 64 998 грн., в тому числі ПДВ 10 833 грн.

Пунктом 3 цього ж договору обумовлено, що вартість послуг визначається сторонами по факту їх надання та по результатам і фіксується в актах про надані послуги. Акт про надані послуги підписується сторонами.

На підтвердження виконання умов вказаного договору ПП "Комплектсервіс-Постач" на адресу позивача виписано податкову накладну №35 від 27.04.11 на суму 64 998 грн., в т.ч. ПДВ 10 833 грн. (а.с. 83, т.1) та виставлено рахунок-фактуру №К-075 від 27.04.11 про сплату 64 998 грн. (а.с. 82, т.1). Про виконання зобов'язань по цьому договору його сторонами складено акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №К-000003 від 29.04.11 загальною вартістю 64 998 грн.. в т.ч. ПДВ 10 833 грн. (а.с.84, т.1).

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 пояснив, що роботи з посадки та обрізки дерев відбувалися у фруктовому саду, розташованому у с. Ізмайлівка Олександрійського району, який перебуває на балансі ТОВ "Агрофірма Наукова" та знаходиться на земельній ділянці площею 14, 4021 га, що перебуває у користуванні ТОВ "Агрофірма Наукова" на підставі договору оренди від 14.08.06, укладеного з Олександрійською райдержадміністрацією. (а.с. 106 - 108, т.1). Вказані роботи тривали у період з 27.04.11 по 29.04.11, упродовж чого було посаджено 1 000 саджанців яблунь, придбаних у ПП "Комплектсервіс-Постач" за договором №4 від 27.04.11, а також шляхом обрізування сформовано крони дерев яблунь на площі 12 га, а саме 12 000 дерев. Методику посадки та обрізки дерев він (ОСОБА_1.) довів до відому директора ПП "Комплектсервіс-Постач" ОСОБА_2 відповідно до робочого проекту закладки та вирощування саду в ТОВ "Агрофірма Наукова" (а.с. 143-162, т.1). При виконанні цих робіт він (ОСОБА_1.) присутнім не був, хід виконання робіт не контролював, хто фактично виконував роботи йому не відомо. Прийняв роботи у директора ПП "Комплектсервіс-Постач" ОСОБА_2 29.04.11 без зауважень, про що було складено акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №К-000003 від 29.04.11.

Дослідженням змісту цього акту встановлено, що він не відповідає вимогам первинного документу, встановленим Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88, оскільки не містить таких обов'язкових реквізитів, як місце його складання, зміст та обсяг господарської операції, посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення від замовника. Внаслідок цього неможливо достовірно визначити характер, види, обсяг виконаних робіт (наданих послуг), розмежувати їх вартість, з'ясувати, яким чином вона формувалася.

Як встановлено судом, суми ПДВ зі спірних операцій за податковими накладними №34 від 27.04.11, №35 від 27.04.11, №36 від 27.04.11 у загальному розмірі 37 583 грн. віднесено позивачем до складу податкового кредиту декларації з ПДВ за квітень 2011 року (а.с.132-135, 136, т.1).

Судом установлено, що Кіровоградською ОДПІ проводилася документальна позапланова невиїзна перевірка ПП "Комплектсервіс-Постач" щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України за період з 01.04.11 по 30.04.11, результати якої оформлено актом №706/1520/37231918 від 12.08.11 (а.с. 35-39, т.1), який використаний Олександрійською ОДПІ під час перевірки позивача.

Зі змісту вказаного акту перевірки ПП "Комплектсервіс-Постач" вбачається, що за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України податковим органом було встановлено, що ПП "Комплектсервіс-Постач" податкові зобов'язання по взаємовідносинах з ТОВ "Агрофірма Наукова" за квітень 2011 року у сумі 37 583 грн. не відображені.

Заперечуючи ці обставини, представник позивача послався на те, що ПП "Комплектсервіс-Постач" задекларувало податкові зобов'язання з ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ "Агрофірма Наукова" у вересні 2011 року, подавши після проведення його перевірки, а саме 16.09.11 до Кіровоградської ОДПІ уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок. Як вбачається з вказаного розрахунку та додатку 5 до нього, наданих суду представником позивача (а.с. 97-103, т.1), ПП "Комплектсервіс-Постач", уточнивши показники податкової декларації з ПДВ за квітень 2011 року, відобразивши зокрема податкові зобов'язання по взаємовідносинах з ТОВ "Агрофірма Наукова" (ІПН 319693311262), а саме обсяги постачання у розмірі 187 915 грн. та суму ПДВ у розмірі 37 583 грн., також уточнило показники податкового кредиту, відобразивши обсяги придбання у розмірі 187 915 грн. та суму дозволеного податкового кредиту у розмірі 37 583 грн. по операціям з постачальником під індивідуальним податковим номером 370415105622.

Враховуючи співпадання обсягів постачання та придбання, задекларованих ПП "Комплектсервіс-Постач" у вересні 2011 року як помилки, допущені при поданні податкової декларації за квітень 2011 року, суд витребував від Кіровоградської ОДПІ інформацію про платника податків, зареєстрованого під ІПН370415105622. Відповідно до наданої інформації, такий ІПН не присвоєно жодному платнику податків (а.с. 21-22, 34, т.2), що ставить під сумнів добросовісність ПП "Комплектсервіс-Постач" при формуванні ним даних свого податкового обліку.

Перевіряючи спеціальну податкову правосуб'єктність ПП "Комплектсервіс-Постач", як учасника спірних господарської операції, суд дослідив матеріали його реєстраційної справи, надані на вимогу суду державним реєстратором виконавчого комітету Кіровоградської міської ради (а.с. 130 т.1, 46-67, т.2), з яких вбачається, що вказане підприємство зареєстровано як юридична особа 20.08.10. Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22.12.11 у справі №1170/2а-4904/11 за позовом Кіровоградської ОДПІ юридичну особу ПП "Комплектсервіс-Постач" припинено. Засновником та директором підприємства значився ОСОБА_2

З метою перевірки реальності господарських операцій, поставлених під сумнів відповідачем, суд неодноразово викликав ОСОБА_2 в якості свідка у судові засідання. Будучи належним чином повідомлений про виклик у судове засідання, той до суду не з'явився. Ухвали про привід свідка органами внутрішніх справ не виконані у зв'язку з неможливістю встановлення фактичного місця перебування вказаної особи.

Між тим, у ході розгляду справи судом встановлено, що ПП "Комплектсервіс-Постач" не мало технічних та технологічних можливостей для поставки товарів та послуг, оскільки у нього був відсутній персонал, основні фонди, матеріально-технічні ресурси, економічно необхідні для виконання вказаних господарських операцій, зокрема, транспортні засоби для перевезення вантажів, склади для їх зберігання, наймані працівники для виконання робіт.

Так, згідно з інформацією ОКП "Кіровоградське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації", наданою на запит ГВПМ Кіровоградської ОДПІ, ПП "Комплектсервіс-Постач" не має зареєстрованого права власності на нерухоме майно в м. Кіровограді та Кіровоградській області (а.с. 227, т.1). Як свідчать декларація з податку на прибуток підприємства, подана ПП "Комплектсервіс-Постач" за ІІ кв. 2011 року, у підприємства були відсутні активи, запаси та основні фонди, які б потребували здійснення адміністративних витрат на їх утримання. (а.с. 231-234, т.1). Відповідно до податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого із них податку за 1 квартал 2011 року, поданого ПП "Комплектсервіс-Постач" до Кіровоградської ОДПІ, кількість працівників у штаті -1 (директор - ОСОБА_2), найманих працівників немає (а.с. 235, т.1), що також підтверджується інформацією УПФУ в м. Кіровограді, наданою на запит ГВПМ Кіровоградської ОДПІ (а.с. 228, т.1). Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого із них податку за ІІ квартал 2011 року, не подавався.

Судом також встановлено, що до органів статистики ПП "Комплектсервіс-Постач" не звітувало та не подавало звіти за формою №1-підприємництво (річна, коротка, квартальна) "Звіт про основні показники діяльності підприємства", №1-ПВ (квартальна, місячна) "Звіт з праці", які повинно було подавати у разі ведення підприємницької діяльності, наявності основних засобів та працівників. (а.с. 32, т.2).

Як вказав Верховний Суд України у постанові від 08.09.09 №09/143, висновки якої в силу ч.1 ст.244-2 КАС України є обов'язковими для всіх судів України, надання податковому органу належним чином усіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності через відсутність управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Воднораз, суд зазначає про невідповідність податкових накладних, на підставі яких сформовано спірний податковий кредит, встановленим вимогам, що відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України свідчить про безпідставність віднесення сум сплаченого (нарахованого) податку до податкового кредиту.

Згідно з пунктами 201.1, 201.2, 201.4 статті 201 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору. Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пунктом 16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.10 №969, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.12.10 за № 1401/18696, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Дослідженням форми та змісту податкових накладних №34 від 27.04.11, №35 від 27.04.11, №36 від 27.04.11, на підставі яких сформовано податковий кредит з ПДВ у квітні 2011 року на суму 37 583 грн. встановлено, що вони не відповідають встановленим вимогам, оскільки у них не зазначено прізвища особи, яка їх підписала. Крім того, дата виписки податкової накладної №35 від 27.04.11 не співпадає з датою виникнення податкових зобов'язань у продавця, якою за правилами п.187.1 ст.187 ПК України має бути 29.04.11 - дата оформлення акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №К-000003, що засвідчує факт постачання послуг.

За правовою позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові від 21.01.11 №21-37а10, неналежним чином оформлена (підписана невідомою особою) податкова накладна не може бути підставою для нарахування податкового кредиту при наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність поставки (наданої послуги).

У судовому засіданні не знайшов підтвердження факт здійснення господарських операцій з придбання позивачем у ПП "Комплектсервіс-Постач" товарів та послуг, з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу ресурсів та персоналу, економічно необхідних для цих операцій. Не заперечуючи факту наявності у позивача товарно-матеріальних цінностей та результатів наданих послуг, суд дійшов до висновку, що участь у цих відносинах ПП "Комплектсервіс-Постач" як постачальника, позивачем не доведена. Надані позивачем первинні документи, які за його твердженням, доводять факт отримання ним від "Комплектсервіс-Постач" товарів та послуг, судом до уваги не приймається, оскільки до них внесені недостовірні відомості щодо постачальника. Окрім того, вказані документи не відповідають вимогам, які висуваються до первинних документів Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88, Порядком заповнення податкової накладної, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.10 року №969.

За таких обставин, враховуючи непідтвердження фактичного постачання ПП "Комплектсервіс-Постач" позивачеві товарів та послуг, суд погоджується з висновками відповідача про безпідставність формування податкового кредиту за цими операціями, незважаючи на наявність у позивача податкових накладних, доказів оплати вартості товарів та послуг та відображення цих операцій у документах бухгалтерського обліку. Як встановлено у судовому засіданні, позивач та його контрагент ставили за мету не виконання договорів, а складання документів, які б дали правові підстави позивачеві отримати податкову вигоду шляхом зменшення податкових зобов'язань.

При цьому суд зазначає, що установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідні господарські операції, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків, зважаючи на встановлену відсутність реального вчинення цих господарських операцій та відсутність зв'язку між такими операціями та господарською діяльністю платника податків.

Наслідки порушення податкового законодавства, зокрема у податковому обліку, повинні застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Отже, відсутність судових рішень про визнання недійсними (нікчемними) укладених правочинів, на чому наполягали представники позивача, не може розглядатися як перешкода для коригування (зменшення) податкового кредиту позивачу, з огляду на встановлені порушення податкового законодавства, що призвели до виникнення грошових зобов'язань з податку на додану вартість.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що порушення позивачем приписів податкового законодавства під час декларування взаємовідносин з його контрагентом ПП "Комплектсервіс-Постач" знайшло своє належне підтвердження в ході судового розгляду справи.

Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Таким чином, встановивши за результатами перевірки факт завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ за квітень 2011 року на суму 37 583 грн., податковий орган правомірно донарахував позивачеві грошове зобов'язання з ПДВ на вказану суму, винісши податкове повідомлення - рішення №000252330 від 31.10.11.

Застосування у зв'язку з цим до позивача штрафної (фінансової) санкцій у розмірі 1 грн. узгоджується з правилами пункту 7 Підрозділу 10 "Інші перехідні положення" Податкового кодексу України, яким передбачено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Відповідно до частини 1 статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки відповідачем у ході судового розгляду доведено правомірність спірного податкового повідомлення-рішення Олександрійської ОДПІ №000252330 від 31.10.11, а позивачем не спростовані факти порушення податкового законодавства, встановлені податковим органом, тому суд не вбачає підстав для задоволення позову про визнання протиправним та скасування цього рішення.

Враховуючи, що спір вирішено не на користь позивача, підстави для присудження йому судового збору, сплаченого при зверненні до суду, відсутні.

Керуючись ст.ст. 11, 71, 86, 94, 158 - 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання її копії апеляційної скарги, з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.А. Черниш