Рішення № 26311233, 25.09.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2012 р.Справа № 5023/3370/12 вх. № 3370/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Макаренко О.В.

при секретарі судового засідання Яровому А.С.

за участю представників сторін:

прокурора - Кондратюк Н.А., посвідчення №242 від 15.11.2011 р.

1-го позивача - не з'явився

2-го позивача - Смірнова О.С., довіреність б/н від 25.07.2012 р.

3-ї особи на стороні позивача - Кутьєвої Т.О., довіреність №28-16/9423 від 14.06.2012 р., Замлєлої Н.Г., довіреність №25-16/12678 від 06.09.2012 р., Єршової О.І., довіреність №25-22/25 від 04.01.2012 р.

відповідача - Мякота О.Ю., довіреність № 23 від 10.01.2012 р., Коваленко Л.О., довіреність №79 від 01.02.2012 р.

розглянувши справу за позовом Прокурора Нововодолазького району Харківської області, смт. Нова Водолага в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України, м. Київ, Липковатівського аграрного коледжу, с. Липковатівка

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Державна фінансова інспекція у Харківській області, м. Харків

до Нововодолазького підприємства теплових мереж, смт. Нова Водолага

про стягнення зайво сплачених коштів у розмірі 391 336,68 грн.

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Нововодолазького району Харківської області звернувся до суду в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України, м. Київ, Липковатівського аграрного коледжу, с. Липковатівка з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Нововодолазького підприємства теплових мереж (відповідача) на користь Липковатівського аграрного коледжу 391 336,68 грн. зайво сплачених коштів.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що між Липковатівським аграрним коледжем та Нововодолазьким підприємством теплових мереж укладено договори про постачання теплової енергії в гарячій воді для гуртожитків, які знаходяться на балансі коледжу. Посилаючись на норми Житлового кодексу Української РСР, пункту 38 Постанови Ради міністрів Української РСР від 03.06.1986 р. № 208 "Про затвердження Примірного положення про гуртожиток", прокурор стверджує, що відповідач незаконно нараховував позивачеві вартість наданої теплової енергії за тарифами як для "бюджетної організації". На думку прокурора, позивач повинен був сплачувати вартість отриманої теплової енергії за тарифами як "для населення". Вищезазначені порушення, встановлені актом ревізії фінансово-господарської діяльності Липковатівського аграрного коледжу №720-24/72 від 25.05.2012 р. за період 2008-2011 роки Валківської міжрайонної державної фінансової інспекції в Харківській області, призвели до зайвих витрат Липковатівського аграрного коледжу по оплаті за послуги з теплопостачання за період з 01.01.2008 р. по 01.05.2010 р. на суму 391 336,68 грн. Прокурор вважає, що ці кошти підлягають поверненню відповідачем в порядку ст. 1212 Цивільного кодексу України як безпідставно отримані.

У судовому засіданні 20.09.2012 р. було оголошено перерву до 25.09.2012 р.

25.09.2012 р. прокурор подав через канцелярію господарського суду заяву (вх.№16125) про долучення до матеріалів справи заяви про уточнення позовних вимог та розрахунку суми позову. У даній заяві про уточнення позовних вимог прокурор просить суд стягнути з відповідача на користь Липковатівського аграрного коледжу 386 078,57 грн. зайво сплачених коштів. Із суті наданої прокурором заяви про уточнення позовних вимог, змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи суд дійшов висновку про те, що дана заява за своєю правовою природою є заявою про зменшення розміру позовних вимог.

Враховуючи те, що відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України прокурор вправі до прийняття рішення по суті спору зменшити розмір позовних вимог, господарський суд вважає за необхідне прийняти до розгляду заяву прокурора про зменшення розміру позовних вимог як таку, що не суперечить вимогам чинного законодавства України.

Прокурор в судовому засіданні підтримав позовні вимоги з урахуванням їх зменшення, просив суд позов задовольнити.

Міністерство аграрної політики та продовольства України про дату, час і місце проведення судових засідань було повідомлено належним чином, в судові засідання свого повноважного представника не направило, про причини неявки у призначене судове засідання 25.09.2012 р. суду не повідомило, витребуваних господарським судом документів до суду не надало.

Представник Липковатівського аграрного коледжу в судовому засіданні зменшені позовні вимоги прокурора підтримав у повному обсязі, просив суд їх задовольнити. Через канцелярію суду подав заяву (вх. №14606) про долучення до матеріалів справи додаткових документів.

Представник відповідача в судовому засіданні просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог прокурора у повному обсязі. Свої заперечення обґрунтовує тим, що підставою набуття Нововодолазьким підприємством теплових мереж сплачених коледжем спірних грошових коштів є факт надання коледжу комунальних послуг з теплопостачання на підставі укладених договорів № 65 про постачання теплової енергії від 17.10.2005 р., № 20 д/б про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.01.2009 р. та № 20 д/б про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.01.2010 р., тому приписи статті 1212 Цивільного кодексу України не можуть бути застосовані до даних спірних правовідносин. Коледж не звертався до Нововодолазького підприємства теплових мереж з пропозицією щодо внесення змін до зазначених договорів в частині застосування тарифу для "населення" при обчисленні вартості спожитої теплової енергії гуртожитками коледжу, також відсутні судові рішення про внесення змін до договорів з зазначеного питання. Відповідач вважає, що в період з 2008-2009 роки та чотири місяці 2010 року коледж як бюджетна установа правильно сплачував за спожиту послугу теплопостачання за тарифом як для "бюджетних установ". Відповідач стверджує, що коледж не може вважатись виконавцем житлово-комунальних послуг для мешканців гуртожитків, які в свою чергу, не є споживачами цих послуг. Крім того, відповідач зазначив, що відповідно до положень ст. 10 Закону України "Про ціни і ціноутворення", п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та Закону України "Про місцеве самоврядування" питання встановлення нових та зміни тарифів на житлово-комунальні послуги, в тому числі на послуги з теплопостачання, відноситься до виключної компетенції відповідних рад та повідомив суду про те, що рішеннями Нововодолазької районної ради за період 2008-2009 років та чотири місяці 2010 роки встановлювались тарифи на послуги з теплопостачання як для "бюджетних установ" так і для "населення".

Представник 3-ї особи в судовому засіданні та у письмових поясненнях (вх.№16049) підтримав заявлені прокурором позовні вимоги з урахуванням їх зменшення, посилаючись на те, що відповідно до проведеної Валківською міжрайонною державною інспекцією в Харківській області ревізії фінансово-господарської діяльності Липковатівського аграрного коледжу було встановлено, що гуртожитки №№1, 2, 3, 4 використовуються для проживання студентів та працівників коледжу, однак коледжем було проведено оплату за спожиту для гуртожитків теплову енергію по тарифам як для "бюджетної установи", а не як для "населення". Вищезазначене порушення призвело до зайвих витрат по оплаті послуг з теплопостачання за період з 01.01.2008 р. по 01.05.2010 р. Також, 3-я особа зазначила, що згідно з п. 45 Примірного положення про студентський гуртожиток вищого навчального закладу, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 13.11.2007 р. № 1004 вартість місця проживання в гуртожитку складається з вартості його утримання та вартості обов'язкових побутових послуг, що надаються. Громадяни, які проживають в гуртожитках, прирівнюються до населення, що мешкає в багатоквартирних будинках і сплачують за комунальні послуги по тарифам як для "населення". Оскільки витрати на комунальні послуги входять до ставки плати за користування жилою площею, то коледж мав складати калькуляцію за комунальні послуги по ставках установлених для будинків державного та громадського житлового фонду та в подальшому сплачувати за спожиту для гуртожитків теплову енергію по тарифам як для "населення", а не як для "бюджетної установи".

В ході судового розгляду 3-я особа надала суду додаткові письмові пояснення (вх. №16049), в яких визнала помилковість нарахування суми зайво сплачених коштів та підтримала уточнені позовні вимоги прокурора в розмірі 386 078,57 грн.

Враховуючи те, що судом вжито всіх передбачених законом заходів для належного повідомлення Міністерства аграрної політики та продовольства України про дату, час та місце розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника Міністерства за наявними в ній матеріалами відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення учасників судового процесу, всебічно та повно оцінивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

Згідно з п. 2 ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Відповідно до ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокуратурою інтересів держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист в суді інтересів держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчинюються у відносинах між ними або з державою.

Однією з форм представництва, що визначено в ч. 3 ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру", є звернення до суду з позовами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави. При цьому, відповідно до ч. 5 ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру" прокурор самостійно визначає підстави для представництва в судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Згідно зі ст. 2 ГПК України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. № З-рп/99 по справі про офіційне тлумачення положень ст. 2 ГПК України (п. 2 резолютивної частині), під поняттям орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних відносинах слід розуміти орган державної влади чи місцевого самоврядування, якому законом представлені повноваження органу виконавчої влади. ГПК України не обмежує прокурора в здійсненні своєї діяльності за територіальним принципом.

Необхідність захисту інтересів держави та органу місцевого самоврядування покладає на прокуратуру обов'язок представництва держави та органа місцевого самоврядування в суді відповідно до ч. 2 ст. 121 Конституції України.

Липковатівський аграрний коледж підпорядкований Міністерству аграрної політики України, фінансування коледжу проводиться за рахунок коштів державного бюджету, а також додаткових джерел фінансування. Майно коледжу є державною власністю і закріплено за ним на праві оперативного управління. Функції управління майном, яке закріплено за коледжем, контроль за ефективністю його використання і зберігання здійснює Міністерство аграрної політики України, яке є органом уповноваженим управляти державним майном.

Як вбачається з матеріалів справи, між Нововодолазьким підприємством теплових мереж (енергопостачальна організація) та Липковатівським аграрним коледжем (споживач) укладено договори № 65 про постачання теплової енергії від 17.10.2005 р., № 20 д/б про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.01.2009 р. та № 20 д/б про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.01.2010 р. (т. 1 а.с. 71-96) (далі - договори).

Відповідно до п.1 договору № 65 про постачання теплової енергії від 17.10.2005 р. відповідач зобов'язався постачати позивачеві теплову енергію в потрібних йому обсягах, а позивач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

За умовами п.1 договору № 20 д/б про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.01.2009 р. та договору № 20 д/б про постачання теплової енергії в гарячій від 01.01.2010 р., відповідач взяв на себе зобов'язання постачати позивачу теплову енергію в гарячій воді, а позивач зобов'язався оплачувати теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цими договорами.

Згідно з п.6.1. зазначених договорів розрахунки за теплову енергію проводяться відповідно до встановлених тарифів.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач надавав послуги з теплопостачання гуртожиткам коледжу №№1, 2, 3, 4, які знаходяться на балансі Липковатівського аграрного коледжу.

Валківською міжрайонною державною фінансовою інспекцією в Харківській області було проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Липковатівського аграрного коледжу за період 2008-2011 р.р., за результатами якої було складено акт №720-24/72 від 25.05.2012 р. (т. 2 а.с. 57-79). Ревізією було встановлено, що при розрахунку вартості використаної гуртожитками коледжу теплової енергії відповідач застосовував тариф, встановлений для "бюджетних установ", а не для "населення", внаслідок чого протягом періоду з 01.01.2008 р. по 01.05.2010 р. коледж зайво сплатив на користь відповідача 391 336,68 грн. В ході судового розгляду 3-тя особа визнала помилковість нарахування суми зайво сплачених коштів та підтримала уточнені позовні вимоги прокурора в розмірі 386 078,57 грн.

Відповідач у запереченнях на позовну заяву стверджує, що Липковатівський аграрний коледж не може вважатись виконавцем житлово-комунальних послуг для мешканців гуртожитку, а вони, в свою чергу, не є споживачами цих послуг.

При цьому відповідач посилається на пункт 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 року № 38 "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися державними навчальними закладами", в якому зазначено, що навчальні заклади у сфері житлово-комунальних послуг надають лише таку послугу, як проживання в гуртожитках навчальних закладів.

Суд не погоджується з даним висновком відповідача з огляду на таке.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживачем таких послуг є фізична та юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу, що являє собою результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10 липня 2006 року № 955 затверджено Порядок формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, яким передбачено три категорії споживачів: населення, бюджетні установи та інші споживачі, формування тарифу для яких здійснюється окремо.

За змістом норм ст. ст. 4, 6,127 Житлового кодексу Української РСР (далі - Житловий кодекс) державний житловий фонд складається з житлових будинків і житлових приміщень в інших будівлях, що належать державі, які призначені для постійного проживання громадян, а також для використання в установленому порядку, як службових житлових приміщень і гуртожитків.

У відповідності до статей 127-131 Житлового кодексу та п. 3 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 03.06.1986 року № 208 (далі - Положення № 208) гуртожиток - це спеціально споруджені або переобладнані житлові будинки, зареєстровані відповідним чином у виконкомі місцевої ради, які перебувають на балансі підприємств, установ, організацій, для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання.

Відповідно до п. 22 Положення № 208 адміністрація підприємства, установи, організації, у віданні якої перебуває гуртожиток, зобов'язана утримувати гуртожиток відповідно до встановлених санітарних правил, єдиних правил і норм експлуатації та ремонту житлового фонду, а керівники цих підприємств, установ, організацій несуть відповідальність за правильну експлуатацію та утримання гуртожитків. Договори про надання комунальних послуг укладаються між підприємствами, які надають такі послуги підприємствами, установами, організаціями, на балансі яких знаходиться гуртожиток.

Згідно з вимогами глав 58 та 59 Цивільного кодексу, глави 4 Житлового кодексу, а також Положення № 208 за комунальні послуги мешканці гуртожитку розраховуються безпосередньо з власником приміщення. При цьому порядок розрахунків за отримані мешканцями гуртожитку комунальні послуги має бути визначено документом, який регулює відносини з власником гуртожитку.

Так, пунктом 38 Положення № 208 передбачено, що плата за користування жилою площею в приміщеннях, що знаходяться в спільному користуванні кількох осіб, які не перебувають у сімейних стосунках, провадиться за встановленими ставками. Витрати на комунальні послуги входять до ставки плати за користування жилою площею і окремо плата за них не стягується. Громадяни, які проживають у приміщеннях, що перебувають у їх відособленому користуванні, вносять плату за користування жилою площею і за комунальні послуги по ставках квартирної плати (тарифах), установлених для будинків державного та громадського житлового фонду.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що споживачами житлово-комунальних послуг, в тому числі і послуг з теплопостачання, є мешканці гуртожитків, а обов'язок по проведенню господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у цих приміщеннях відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил покладено на адміністрацію коледжу, який є виконавцем таких послуг.

Суд також звертає увагу на те, що пунктом 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 року № 38 "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися державними навчальними закладами", на який посилався відповідач, зазначено, що навчальні заклади у сфері житлово-комунальних послуг надають лише таку послугу, як проживання в гуртожитках навчальних закладів. При цьому проживання у гуртожитку не є обов'язковим для всіх студентів навчального закладу, які навчаються у ньому та враховуючи можливість поселення у гуртожиток інших осіб у випадках, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 року № 38, проживання у гуртожитку не є складовою освітніх послуг.

В даному випадку це означає, що Липковатівський аграрний коледж хоча і не є теплопостачальною організацією, але він повинен забезпечувати умови проживання в гуртожитку, в тому числі забезпечує водо-, електро-, теплопостачання і водовідведення, а також акумулювати сплачені мешканцями кошти та перераховувати їх теплопостачальній організації. Даний висновок, окрім іншого, підтверджується наявними матеріалами справи, зокрема, змістом наданих позивачем договорів на проживання в гуртожитку Липковатівського аграрного коледжу (п.3.1.2 договору) та калькуляціями вартості проживання в гуртожитку студентів Липковатівського аграрного коледжу.

З огляду на це, суд вважає, що відсутність укладених договорів між всіма мешканцями гуртожитку та адміністрацією коледжу, на балансі якого знаходиться цей гуртожиток, не спростовує тієї обставини, що між ними існують правовідносини із чіткими правами та обов'язками як щодо умов та порядку проживання у гуртожитку, так і щодо оплати такого проживання.

Вищенаведені норми закону дозволяють також дійти висновку про те, що громадяни, які проживають в гуртожитках, прирівнюються до населення, що мешкає в багатоквартирних будинках. Відпуск теплової енергії для опалення та гарячого водопостачання цих будинків забезпечується підприємствами комунальної теплоенергетики. Відтак, відпуск теплової енергії юридичним особам, на балансі яких знаходяться гуртожитки, має відбуватися за тарифами, встановленими для населення.

При цьому, факт укладення договорів між коледжем та відповідачем, як юридичними особами, не свідчить про те, що постачання теплової енергії на всі об'єкти коледжу має здійснюватися за одним тарифом без урахування дійсних категорій кінцевих споживачів, якими в даному випадку є мешканці спірних гуртожитків.

Дана правова позиція повністю узгоджується з позицією Вищого господарського суду України, викладеною у постанові від 24.03.2011 р. у справі № П-3/87.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Пунктом 37 частини 1 статті 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються питання встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги, які надаються підприємствами, що перебувають у спільній власності територіальних громад, представництво інтересів яких здійснює відповідна районна чи обласна рада, а також суб'єктами господарювання, що здійснюють управління (експлуатацію) цілісними майновими комплексами таких підприємств.

З матеріалів справи також вбачається, що тарифи на послуги з теплопостачання як для "бюджетних установ", так і для "населення", були встановлені та затверджені рішеннями Нововодолазької районної ради від 05.11.2007 р., 14.10.2008 р., 27.02.2009 р. та від 28.10.2010 р. Судом встановлено, що зазначені рішення не скасовані, тому в даному випадку ці рішення носять обов'язковий характер.

Як встановлено в судовому засіданні, розрахунки між сторонами в спірному періоді проведено без дотримання наведених вище нормативних документів, а відтак відсутні підстави для визнання проведення таких розрахунків правомірною дією.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 01.01.2008 р. по 01.05.2010 р. коледжем спожито теплової енергії на суму 1 567 193,81 грн. по тарифах як для "бюджетної установи", в тому числі гуртожитками на суму 794 818,93 грн. За спожите тепло коледжем сплачено коштів в сумі 1 558 302,70 грн. Фактично за отриману теплову енергію гуртожитками по тарифу як для "бюджетної установи" коледжем повинно було сплачено 1 181 115,24 грн., в тому числі за гуртожитки 408 740,36 грн. Таким чином, різниця сплаченої суми за теплопостачання для гуртожитків по тарифах як для "бюджетної установи" між сумою що повинна була бути сплачена по тарифу як для "населення" складає 386 078,57 грн.

Таким чином, слід визнати обґрунтованими доводи прокурора про неправомірність застосування відповідачем при розрахунку вартості теплової енергії, поставленої коледжу в період з 01.01.2008 р. по 01.05.2010 р. тарифу, встановленого для категорії споживачів "бюджетні установи", що й призвело до безпідставного отримання відповідачем грошових коштів у розмірі 386 078,57 грн.

Звертаючись з позовом прокурор послався на положення статті 1212 ЦК України та вказав, що зазначені грошові кошти є безпідставно набутими відповідачем. Відповідач заперечує проти застосування до спірних правовідносин статті 1212 ЦК України, стверджуючи, що між ним та Липковатівським аграрним коледжем існують договірні відносини, що виключає можливість безпідставного набуття коштів.

Суд погоджується з позицією прокурора та вважає, що норми статті 1212 ЦК України мають бути застосовані до даних спірних правовідносин, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події, а також застосовуються до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Вказаною нормою визначені загальні умови існування цивільно-правових зобов'язань, що виникають у зв'язку з так званим безпідставним збагаченням, тобто набуттям або збереженням майна без достатньої правової підстави.

Зобов'язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов:

- є набуття або збереження майна, що означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння;

- мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи, тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою;

- обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Підставою виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення можуть бути як дії набувача майна або потерпілого, так і події. При цьому, поведінка набувача майна може бути як правомірною (коли він набуває майно внаслідок помилки, без умислу зі своєї сторони), так і неправомірною (здійснення будь - яких неправомірних діянь з метою отримання безпідставного збагачення).

Пункти 1, 3 частини 3 статті 1212 Цивільного кодексу України підлягають застосуванню у випадках, коли здійснене стороною належне виконання зобов'язання втратило правову підставу.

Суд вважає, що відповідач безпідставно нараховував позивачеві вартість теплової енергії за тарифами, встановленими для "бюджетної організації", що в свою чергу призвело до безпідставного отримання ним коштів в розмірі 386 078,57 грн.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що перераховані коледжем грошові кошти у розмірі 386 078,57 грн. підлягають поверненню в порядку статті 1212 ЦК України як такі, що отримані відповідачем без достатніх правових підстав.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір в сумі 7 721,57 грн. має бути покладено на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", Законом України "Про житлово-комунальні послуги", Житловим кодексом Української РСР, Примірним положенням про гуртожитки, затвердженим постановою Ради Міністрів УРСР від 03.06.1986 року № 208, ст. ст. 83, 1212 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 3, 12, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Нововодолазького підприємства теплових мереж (63200, Харківська область, смт. Нова Водолага, вул. Гагаріна, 7-а, р/р № 2600706340064 в ПАТКБ "Правекс-банк", МФО 32198, р/р 260323012747 в філії ХОУ ВАТ Ощадбанк 100 20/0372, МФО 351823, код ЄДРПОУ 32404380) на користь Липковатівського аграрного коледжу (63221, Харківська область, Нововодолазький район, с. Липковатівка, вул. Доцента, 1, р/р 35219001000790 ГУДКУ в Харківській області, МФО 851011, код ЄДРПОУ 00705657) зайво сплачені кошти у розмірі 386 078,57 грн.

Стягнути з Нововодолазького підприємства теплових мереж (63200, Харківська область, смт. Нова Водолага, вул. Гагаріна, 7-а, р/р № 2600706340064 в ПАТКБ "Правекс-банк", МФО 32198, р/р 260323012747 в філії ХОУ ВАТ Ощадбанк 100 20/0372, МФО 351823, код ЄДРПОУ 32404380) на користь Державного бюджету України (одержувач коштів - УДКС у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області, № рахунку 31215206783003, код ЄДРПОУ 37999654, код бюджетної класифікації 22030001, символ звітності банку 101, банк одержувача - ГУ ДКСУ у Харківській області, МФО 851011) 7 721,57 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 01.10.2012 р.

Суддя Макаренко О.В.