Рішення № 26310730, 25.09.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2012 р.Справа № 5023/3741/12 вх. № 3741/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Смірнової О.В.

при секретарі судового засідання Ямщикової М.Ю.

за участю

позивача - Нестерчука А.П., довіреність № 117/10 від 26.12.2011 р.;

відповідача - Сивака А.Ю., довіреність № 32 від 30.12.2011 р.;

розглянувши справу за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної компанії "Нафтогаз України", м. Київ

до Публічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ - 5" с. Подвірки

про стягнення 130118971,98 грн.

ВСТАНОВИВ:

Дочірня компанія "Газ України" Національної компанії "Нафтогаз України", м. Київ, звернулась до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ - 5" с. Подвірки, 113508816,38 грн. боргу, 8555159,49 грн. пені, 3241534,48 грн. інфляційних витрат, 4813461,63 грн. 3% річних та судового збору, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору № 06/10-2611 від 20.12.2010 р. неналежним чином виконав свої зобов"язання щодо повної та своєчасної оплати природного газу.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22 серпня 2012 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 03 вересня 2012 року.

30 серпня 2012 року відповідач надав клопотання, в якому просив суд відкласти розгляд справи, у зв"язку з неможливістю представника прибути у судове засідання.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03 вересня 2012 року було відкладено розгляд справи на 17 вересня 2012 року.

17 вересня 2012 року відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти позову частково, та зазначив, що ухвалою господарського суду Харківської області від 28.04.2011 р. у справі № Б-23/75-02 роз"яснено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, який був введений ухвалою господарського суду Харківської області від 16.12.2002 р. у справі № Б-23/75-02, заборонено нараховувати неустойку (пеню, штраф), заборонено застосовувати інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов"язань і зобов"язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов"язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов"язкових платежів) та заборонено стягнення на підставі виконавчих документів, як за тими вимогами (виконавчими документами), які виникли (були видані) після введення мораторію, за винятком вимог, передбачених в ч. 6 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Крім того, представник відповідача зазначив, що позивач у розрахунку пені невірно визначив облікову ставку НБУ, а також невірно розрахував інфляційні витрати, не врахував дефляційні процеси.

В судовому засіданні 17 вересня 2012 року було оголошено перерву до 25 вересня 2012 року.

25 вересня 2012 року позивач надав заперечення на відзив на позовну заяву, в яких зазначив, що в період, за який кредитор вимагає стягнення інфляційних мали місце дефляційні процеси, які були враховані при розрахунку.

25 вересня 2012 року представник позивача надав додаткові документи, які долучені судом до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні 25.09.12 р. підтримував позовні вимоги.

Представник відповідача проти позову заперечував частково з мотивів, наведених у відзиві на позовну заяву.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноваженого представника позивача, судом встановлено наступне.

20 грудня 2010 року між Дочірньою компанією "Газ України" Національної компанії "Нафтогаз України", м. Київ, (позивач) та Публічним акціонерним товариством "Харківська ТЕЦ - 5" с. Подвірки, (відповідач) був укладений договір № 06/10-2611, у відповідності до умов якого позивач зобов"язується поставити відповідачу імпортований природний газ, а відповідач, а відповідач, в свою чергу, прийняти та оплатити його в обсязі, зазначеному у п. 1.2 цього договору. Пунктом 4.1 договору передбачений порядок оплати, яка здійснюється в наступному порядку: оплата в розмірі по 34% від вартості запланових місячних обсягів проводяться не пізніше, ніж за 5 днів до початку місяця поставку газу; оплати в розмірі по 33% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться до 5 числа та до 15-го числа поточного місяця поставки. Остаточний розрахунок за спожитий газ з врахуванням вартості транспортування територією України здійснюється на підставі акту приймання - передачі газу (за звітний місяць) до 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу. Пунктом 10.1 договору передбачений строк його дії, а саме договір набирає чинності з дати підписання та скріплення печатками сторін, але не раніше ніж через 14 днів(5- ть робочих днів у разі застосування процедури закупівлі з підстав, визначених п. 3 ч. 2 Закону України "Про здійснення державних закупівель") з дня опублікування у державному офіційному друкованому виданні з питань державних закупівель відомостей про рішення Уповноваженому органу про погодження процедури закупівлі в одного учасника, поширює діє на відносини, що фактично склались між сторонами з 01 січня 2011 р. і діє у частині поставки газу до 31 грудня 2011 року включно, а у частині розрахунків за газ - до їх повного здійснення.

Сторони уклали додаткову угоду № 1 від 28.01.2011 р., відповідно до якої п. 10.1 виклали у наступній редакції:"Цей договір набирає чинності з дати його підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками сторін, діє у частині поставки газу з 01 січня 2011 року до 31 грудня 2011 року включно, а у частині розрахунків за газ - до їх повного здійснення."

На виконання умов вказаного договору позивачем було поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 352516502,30 грн., що підтверджується актами від 31.03.2011 р., від 28.02.2011 р., від 31.01.2011 року, які підписані обома сторонами та скріплені печатками.

Як було вищезазначено, сторони узгодили кінцевий строк для оплати - до 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідач частково сплатив за природний газ на суму 239007685,92 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, доданими до матеріалів справи.

Внаслідок неналежного виконання прийнятих на себе зобов"язань щодо повної та своєчасної оплати, у відповідача виникла заборгованість у сумі 113508816,38 грн. (сума основного боргу), що і стало підставою позивачу для звернення до господарського суду з відповідним позовом.

За приписами ст. 629 ЦК України, договір є обов"язковим для виконання сторонами.

Враховуючи вказані обставини, враховуючи вимоги ст.526 Цивільного Кодексу України, а саме те, що зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення основного боргу в сумі -113508816,38 грн. правомірна та обгрунтована, така, що визнана відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Позивачем відповідачу нарахована пеня в розмірі 8555159,49 грн., яку він просить стягнути з відповідача.

Відповідач у своєму відзиві заперечував проти нарахування пені, посилаючись на те, що станом на 16.12.02 р. у справі №23/75-02 було порушено провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ - 5" с. Подвірки і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Суд вважає за необхідне зазначити про те, що абзацом 2 ч. 4 ст. 12 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі - Закон України) передбачено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов"язань і зобов"язань щодо сплати податків і зборів (обов"язкових платежів).

Вказана норма визначає конкретний проміжок часу, протягом якого не нараховується неустойка та не застосовуються інші санкції, і цей проміжок часу лише відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, але ніяк не пов"язаний із суттю, що розкривається в ст. 1 вищевказаного ЗУ. Тобто боржник повинен виконувати зобов"язання, що виникли після введення мораторію, але за їх виконання або неналежне виконання неустойка не нараховується, а інші санкції не застосовуються.

Відповідно до ст. 1 Закону України, під терміном "грошове зобов"язання" розуміється зобов"язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно - правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов"язань боржника не зараховуються, зокрема пеня та штраф.

Такої правової позиції дотримується Верховний суд України в постанові від 17.01.2006 р. у справі № 11/690 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Дніпроенерго" до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення грошових коштів та в постанові від 15.11.10 р. у справі № 4/720 за позовом заступника прокурора Деснянського районної у м. Києві державної адміністрації до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" про стягнення 99733,87 грн. Крім того, Верховний суд України звернув увагу в постанові від 15.11.10 р. у справі № 4/720 на ухвалення ВГСУ різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду Харківської області від 16 грудня 2002 р. було порушено провадження у справі про банкрутство відповідача та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, під час якого заборонено стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України, а також заборонено нарахування неустойки (штраф, пеня), інших фінансових санкцій за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов"язань і зобов"язань щодо сплати податків і зборів (обов"язкових платежів).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку відмовити позивачу в задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача 8555159,49 грн. пені, як безпідставно нарахованої.

Суд зазначає, що спір у даній справі виник з приводу не оплати відповідачем природного газу наданого йому за договором № 06/10-2611 від 20.12.2010 р.

Отже, вказаний борг за природний газ на підставі договору є грошовим зобов"язанням товариства перед Дочірньою компанією "Газ України" Національної компанії "Нафтогаз України", м. Київ, у розумінні ст. 1 Закону України.

Відповідно до цієї статті грошове зобов"язання складається також і з грошової суми, яку боржник зобов"язаний заплатити кредитору і на інших, крім цивільно- правового договору, підставах, що передбачені цивільним законодавством.

Такі підстави передбачені, зокрема , ст. 625 ЦК України, згідно з якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Саме з такою вимогою позивач звернувся до відповідача у даній справі.

Відповідач проти періоду нарахування інфляційних заперечує, посилаючись на те, що позивач не враховує при нарахуванні інфляційних місяці, в яких мала місце дефляція.

Суд, дослідивши доводи відповідача звертає увагу на те, що позивач самостійно обирає період нарахування штрафних санкцій і суд не вправі його змінювати та виходити за межі позовних вимог.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

У зв"язку з цим грошовими зобов"язанням відповідача є грошова сума, що визначена з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов"язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунки інфляційних витрат в розмірі 3241534,48 грн. та 4813461,63 грн. - 3% річних за прострочення виконання грошового зобов"язання перевірені судом та є вірними, тому підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 526, ч.1 ст.530, 610, 611, ч. 2 ст. 625 , ст. 629 ЦК України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, п. ст.ст.82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ - 5" (62371, Харківська область, Дергачівський район, с. Подвірки, р/р № 260067868 у ХФ "Укргазбанк" м. Харків, МФО 350448, код ЄДРПОУ 05471230) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, р/р № 26002007361001 в Київській ФПАТКБ "Південкомбанк" м. Київ, МФО 320876, код ЄДРПОУ 31301827) 113 508 816,38 грн. боргу, 3 241 534,48 грн. інфляційних витрат, 4 813 461,63 грн. 3% річних та 60 147,09 грн. судового збору.

В стягненні 8 555 159,49 грн. пені відмовити.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 01.10.2012 р.

Суддя Смірнова О.В.