Рішення № 26310466, 03.10.2012, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "03" жовтня 2012 р. Справа № 4/5007/928/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Лозинської І.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Козир В. К. - представник за довіреністю № 3029/19 від 12.06.2012 р.

від відповідача: не з"явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (м.Житомир)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВО Агро-Пром-Сервіс" (с. Вереси Житомирського району)

про стягнення 55741,34 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 55741,34 грн. заборгованості, з яких: 54798,09 грн. основного боргу, 786,04 грн. - пені, 157,21 грн. - 3% річних. Також просить стягнути з відповідача судовий збір.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві; надав довідку № 6875/1а від 03.10.2012 р. (а. с. 32), згідно з якою вказано, що сума основного боргу відповідача, в межах позовних вимог, не змінилась та становить 54798,09 грн.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, відзиву на позовну заяву не надав, про причину неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а. с. 31). Таким чином, відповідач не скористався своїм правом наданим йому ст.22 ГПК України, бути присутнім у судовому засіданні та надати свої заперечення по суті позову.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 14.05.2012 р. між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (постачальник/позивач) та ТОВ "ВО Агро-Пром-Сервіс" (споживач/відповідач) був укладений договір №7/2012-ПП-615 на постачання природного газу (а.с.9-10), за умовами якого постачальник зобов'язується постачати природний газ споживачу, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах даного договору (п.1.1 договору).

За п.4.6 договору, розрахунки проводяться на умовах попередньої оплати, однак остаточний розрахунок за природний газ споживач проводить не пізніше третього числа місяця , наступного за розрахунковим.

14.05.2012 р. між тими ж сторонами був укладений договір №7-2012-ТР-661 на розподіл природного газу (транспортування природного газу газорозподільними мережами) (а.с.11-12), за умовами якого позивач зобов'язався надати замовнику (відповідач) послуги з транспортування природного газу, а замовник зобова'язався сплатити вартість послуг з транспортування газу на умовах цього договору.

За п.4.5 договору, розрахунки проводяться на умовах попередньої оплати, однак остаточний розрахунок за транспортування природного газу споживач проводить не пізніше третього числа місяця , наступного за розрахунковим.

Згідно з п.10.1 вказаних договорів, ці договора діяли з 14.05.2012 року по 30.06.2012 року.

На виконання умов договорів позивач передав відповідачу з 14.05.2012 р. по червень 2012 р. природний газ в обсязі 20762 куб.м на загальну суму 76622,96грн., що підтверджується актами прийому-передачі газу від 05.06.2012 р., від 27.06.2012 р., які підписані уповноваженими представниками сторін (а. с.13) та надав послуги по транспортуванню на суму 6412,96 грн.

Відповідач за поставлений газ та надані послуги з транспортування природного газу розрахувався частково.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, за останнім утворилась заборгованість у розмірі 54798,09 грн. (51385,13 грн. - борг за спожитий природний газ згідно з договором №7-2012-ПП-615 та 3412,96 грн. - борг за транспортування газу згідно з договором №7-2012-ТР-661.

Крім основної суми боргу позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 786,04 грн., за період з 04.07.2012 р. по 07.08.2012 р. та 157,21 грн. 3% річних (а. с. 4).

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Нормою ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач контррозрахунку суми боргу не надав.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 54798,09грн. обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Розглядаючи питання про правомірність та обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних та пені, господарський суд враховує наступне.

У статті 611 Цивільного кодексу України передбачено настання правових наслідків, встановлених договором або законом, у разі порушення зобов'язання, зокрема, у вигляді сплати неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктами 6.2 договорів, за порушення строку оплати замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла за період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Перевіривши розрахунок пені, суд вважає його обґрунтованим, оскільки пеня нарахована відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У відповідності до ч. 2 вказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних (а.с.4), господарський суд прийшов до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 157,21 грн. 3% річних є правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів сплати боргу не надав, у судове засідання не з'явився.

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи та підлягають задоволенню.

Витрати, пов'язані з оплатою судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити .

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВО Агро-Пром-Сервіс" (12401, с. Вереси Житомирського району, код 34277698) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (10002, м. Житомир, вул.Фещенко-Чопівського, 35, код 03344071) - 54798,09 грн. основного боргу, 786,04 грн. пені, 157,21 грн. 3% річних, 1609,50 грн. сплаченого судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Лозинська І.В.

Повне рішення складено 04.10.2012 р.

Віддрукувати:

1- в справу

2 - позивачу

3 - відповідачу (з повід.0