Ухвала суду № 26310147, 27.09.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" вересня 2012 р. м. Київ К/9991/2175/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Федорова М. О., Степашка О.І.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 12 травня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гулянецький щебзавод" до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гулянецький щебзавод" (далі -ТОВ "Гулянецький щебзавод") звернулось до суду з позовом до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області (далі -Коростенської ОДПІ) в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення №0000312301/0 від 02.10.2009 року.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 12 травня 2010 року позов ТОВ "Гулянецький щебзавод" задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2010 року апеляційну скаргу Коростенської ОДПІ залишено без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 12 травня 2010 року залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій Коростенська ОДПІ подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 12 травня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2010 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позову ТОВ "Гулянецький щебзавод".

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Працівниками Коростенської ОДПІ з 27.08.2009 року по 16.09.2009 року проведено виїзну планову перевірку ТОВ «Гулянецький щебзавод»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 року по 30.06.2009 року, за наслідками якої складено акт №400/23-01/33201062 від 21.09.2009 року.

На підставі вказаного акта перевірки Коростенською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0000312301/0 від 02.10.2009 року, яким товариству визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 92927 грн. (66512 грн. - основний платіж, 26415 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

ТОВ Компанія з управління активами «Ессетс Девелопмент Кепітал», що діє за рахунок коштів та в інтересах Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду «Фонд індустріальних інвестицій»є засновником позивача та має частку в статутному капіталі у розмірі 1%.

Ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» передбачено, що фінансовими, зокрема, вважаються і послуги з довірчого управління фінансовими активами й послуги з надання коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту.

В Законі України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» зазначено, що компанія з управління активами - це господарське товариство, юридична особа, яке здійснює професійну діяльність з управління активами ІСІ на підставі ліцензії, що видається Державною комісією із цінних паперів та фондового ринку.

Ст. 30 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» передбачено, що на компанію з управління активами накладаються обмеження щодо здійснення визначених Законом операцій з активами та цінними паперами ІСІ, якому така КУА надає послуги з управління активами.

Ст. 30 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» містить пряму норму, яка встановлює, що обмеження діяльності компанії з управління активами стосовно надання позик і кредитів за рахунок активів ІСІ, не поширюється на діяльність компанії з управління активами венчурного фонду.

Ст. 34 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» визначає право венчурного ІСІ мати в складі своїх активів боргові зобов'язання, оформлені договорами позики, а також коло осіб, які можуть виступати як позичальник за договорами позики, наданої за рахунок активів венчурного ІСІ. Позики за рахунок коштів венчурного фонду можуть надаватися тільки юридичним особам, учасником яких є такий венчурний фонд. Особами-позичальниками за такими договорами позики можуть бути тільки пов'язані особи із числа емітентів, частка в корпоративних правах яких входить до складу активів такого ІСІ. Надання позик третім особам за рахунок коштів венчурного ІСІ не дозволяється.

На підставі ст. 30 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» та предмета своєї статутної діяльності КУА має право надавати за рахунок активів венчурного ІСІ (пайового чи корпоративного інвестиційного фонду) позики за умови дотримання вимог, встановлених ст. 34 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)», щодо особи-позичальника, та за наявності у КУА відповідної ліцензії на провадження професійної діяльності на фондовому ринку - діяльності з управління активами інституційних інвесторів (діяльності з управління активами), виданої Державною комісією із цінних паперів та фондового ринку, і знаходження цієї КУА у державному реєстрі фінансових установ, які надають фінансові послуги на ринку цінних паперів.

Надання коштів у позику вважається фінансовою послугою, право надавати яку дозволено й компаніям з управління активами - фінансовим установами в розумінні ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

П.п. 5.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»,

передбачено, що до складу валових витрат належать будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 1.11.1 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», фінансовий кредит - це кошти, які надаються банком-резидентом або нерезидентом, кваліфікованим як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами і нерезидентами, які мають статус небанківських фінансових установ, згідно з відповідним законодавством, у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк, для цільового використання та під процент.

Зважаючи на те, що компанії з управління активами (КУА) з числа резидентів мають статус небанківських фінансових установ, а під час надання ними позик під певний процент одночасно у договорі зазначається мета надання такої позики, така позика є фінансовим кредитом відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», і призводить до виникнення боргових зобов'язань у сторін договору.

Відповідно до пп. 7.9.1 п. 7.9 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку у зв'язку з отриманням платником податку фінансових кредитів від інших осіб-кредиторів, а також поверненням основної суми фінансових кредитів.

З урахуванням вище зазначених положень Закону, проценти, сплачені (нараховані) позичальником за укладеним договором позики з компанією з управління активами (КУА) на користь венчурного інвестиційного фонду (пайового і корпоративного ІСІ), активами якого вона управляє, відносяться позичальником до складу його валових витрат, а сама сума позики до складу валових доходів не включається.

П. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» зазначає, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

П.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

П.п. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» вказує, що до складу валових витрат не включаються витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із ст. 8 та ст. 9 та п.п. 7.9.4 цього Закону.

Відповідно до п. 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 року №92, фінансові витрати не включаються до первісної вартості основних засобів, придбаних (створених) повністю або частково за рахунок запозичень (за винятком фінансових витрат, які включаються до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 "Фінансові витрати").

П. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 "Фінансові витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.06.2000 року №415 фінансові витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були нараховані, окрім випадку, коли облікова політика підприємства передбачає капіталізацію фінансових витрат, пов'язаних зі створенням кваліфікаційного активу.

П. 3 зазначеного Положення, запозичення - позики, векселі, облігації, а також інші види короткострокових і довгострокових зобов'язань, на які нараховуються відсотки; капіталізація фінансових витрат - включення фінансових витрат до собівартості кваліфікаційного активу; кваліфікаційний актив - актив, який обов'язково потребує суттєвого часу для його створення; фінансові витрати - витрати на проценти та інші витрати підприємства, пов'язані із запозиченнями.

Облікова політика позивача не передбачає капіталізацію фінансових витрат, пов'язаних зі створенням кваліфікаційного активу, який обов'язково потребує суттєвого часу для створення і Положення 31 дозволяє, а не зобов'язує підприємствам відображати його в бухгалтерському обліку, а тому позивачем відсотки за користування коштами, залученими від випуску облігацій, правомірно були включені до первісної вартості основних засобів і віднесені до валових витрат.

Щодо порушення п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме позивачем завищено вартість товарно-матеріальних цінностей на початок 2009 року, що в свою чергу призвело до заниження показника, задекларованого у рядку 01.2 Декларації "приріст балансової вартості" і як слідство до заниження валових доходів за півріччя 2009 року на суму 68915 грн., судами попередніх інстанцій досліджено, що вказане в акті перевірки дане порушення не було підтверджено належними доказами.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів попередніх інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області залишити без задоволення, постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 12 травня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М.О. Федоров