Ухвала суду № 26310002, 03.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" жовтня 2012 р. м. Київ К-3901/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Корюківському районі Чернігівської області на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2009 року по справі №2-а-2286/08 за позовом Підприємства споживчої кооперації «Громадське харчування»Корюківської райспоживспілки до Державної податкової інспекції у Корюківському районі Чернігівської області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

На розгляд суду передано вимоги Підприємства споживчої кооперації «Громадське харчування»Корюківської райспоживспілки до Державної податкової інспекції у Корюківському районі Чернігівської області про визнання недійсними податкові повідомлення-рішення №0000012300/0 від 14.01.2008, №0000012300/1 від 07.02.2008, №0000012300/2 від 24.03.2008, якими позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 225988,00грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 112994,00грн.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.09.2008 року, в задоволені позовних вимог відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що від оподаткування податком на додану вартість звільняються послуги з харчування дітей, за умови, що між замовником (власником) навчального закладу та особою, яка безпосередньо надає такі послуги укладено відповідну угоду, а інші учасники процесу забезпечення дітей харчуванням (субпідрядники) право на застосування податкової пільги з податку на додану вартість не мають.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2009 року, постанова суду першої інстанції скасовано та винесена нова -про задоволення позовних вимог. При цьому, суд апеляційної інстанції виходив з того, що послуги надавались позивачем безпосередньо замовнику, а чинне законодавство не містить обмежень щодо кола осіб, які можуть користуватися встановленою пільгою.

Не погоджуючись з останнім судовим рішенням, відповідач 14.01.2010 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 18.03.2010 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2009 року, постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.09.2008 року залишити без змін.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, абз.5 п.п.5.1.10 п.5.1 ст.5, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі акту №1/23/01776406 від 09.01.2008, складеного за результатом планової виїзної документальної перевірки Підприємства споживчої кооперації «Громадське харчування»Корюківської райспоживспілки з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2006 по 30.09.2007, та за результатом адміністративного оскарження, податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення №0000012300/0 від 14.01.2008, №0000012300/1 від 07.02.2008, №0000012300/2 від 24.03.2008, якими позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 225988,00грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 112994,00грн.

Підставою для визначення податкових зобов'язань слугував висновок податкового органу про порушення позивачем п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, абз. 5 п.п.5.1.10 п.5.1 ст. 5, п.п. 7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок неправомірного використання пільги з податку на додану вартість.

Відповідно до п. 6.1 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість», об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків. Податок становить 20 % бази оподаткування, визначеної ст.4 цього Закону, та додається до ціни товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п. 5.1.10. п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість»звільняються від оподаткування операції з поставки в порядку та в межах норм, встановлених Кабінетом Міністрів України, послуг з: утримання дітей у дошкільних закладах, школах-інтернатах, кімнатах-розподільниках установ Міністерства внутрішніх справ України; утримання осіб у будинках для престарілих та інвалідів; харчування та облаштування на нічліг осіб, які не мають житла, у спеціально відведених для цього місцях; харчування дітей у школах, професійно-технічних училищах та громадян у закладах охорони здоров'я; харчування, забезпечення речовим майном, комунально-побутовими та іншими послугами, що надаються спецконтингенту в установах пенітенціарної системи згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

На виконання абз. 5 пп. 5.1.10 ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість» постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1997 №1200 «Про порядок та норми надання послуг з харчування учнів у професійно-технічних училищах та середніх навчальних закладах, операції з надання яких звільняються від оподаткування податком на додану вартість»затверджено Порядок надання послуг з харчування учнів у професійно-технічних училищах та середніх навчальних закладах, операції з надання яких звільняються від оподаткування податком на додану вартість.

Наказом міністерства охорони здоров'я України та Міністерства освіти і науки України від 01.06.2005 №242/329 затверджено Порядок організації харчування дітей у навчальних та оздоровчих закладах (далі-Порядок).

Згідно з пунктом 13 вказаного Порядку перелік постачальників продуктів харчування та продовольчої сировини визначається рішеннями тендерних комітетів (комісій) за погодженням з територіальною установою державної санітарно-епідеміологічної служби. Із наявного у матеріалах справи акцепту Міністерства праці та соціальної політики України від 29.12.2006 (арк. спр. 215) вбачається, що рішенням тендерного комітету Міністерства праці та соціальної політики Приватне підприємство «Зодчий Київ»визнано переможцем тендеру на закупівлю послуг з організації харчування дітей.

Судом встановлено, що з Приватним підприємством «Зодчий Київ»був укладений основний договір №07/26 від 11.01.2007 та додаток №2, де наведено перелік навчальних закладів в районах та кількість потерпілих дітей, на харчування яких будуть направлені кошти з зазначеного Міністерства праці та соціальної політики України, серед яких і школи Корюківського району Чернігівської області.

Згідно умов п. 1.6 розділу 1 основного договору Приватному підприємству «Зодчий Київ»доручено залучити до виконання умов основного договору інших виконавців.

Відповідно до ч. 2 ст. 902 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Таким чином, на виконання п. 1.6 розділу 1 основного договору Приватним підприємством «Зодчий Київ»було укладено з позивачем договір № 12/01/07-кч від 12.01.2007, що не суперечить нормам чинного законодавства та умовам тендерної документації.

На виконання умов договору №12/01/07-кч від 12.01.2007 позивачем надавались послуги з харчування дітей у навчальних закладах, що підтверджується зведеними актами про кількість учнів, які фактично харчувались в шкільних їдальнях помісячно, які завірені начальником відділу освіти Корюківської РДА, та в яких зазначено виконавцем саме Підприємство споживчої кооперації «Громадське харчування»Корюківської райспоживспілки (арк. спр. 67-91).

Оплата послуг через рахунок Приватного підприємства «Зодчий-Київ»на розрахунковий рахунок позивача проводилась не змінюючи їх цільове призначення, характеру походження, вартості норм харчування і із зазначенням в платіжних дорученнях, в графі призначення платежу: «Оплата послуг по організації харчування дітей, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи згідно Договору 12/01/07-кч від 12.01.2007. Без ПДВ»(арк. спр. 168-17, 221).

Отже, за встановлених обставин, та враховуючи, що ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість» право на користування пільгою пов'язує лише з фактом надання послуг та не містить будь-яких обмежень щодо суб'єктів надання послуг, висновок суду апеляційної інстанції щодо неправомірності визначення позивачеві податкових зобов'язань є правомірним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 2201, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Корюківському районі Чернігівської області залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 -238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв