Ухвала суду № 26309894, 03.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" жовтня 2012 р. м. Київ К-22973/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 01.02.2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.05.2010 року по справі №2-а-27492/09/1270 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Стахановський завод феросплавів»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Луганську, Головного управління державного казначейства України в Луганський області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 01.02.2010 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.05.2010 року, позовні вимоги ВАТ «Стахановський завод феросплавів»до СДПІ по роботі з ВПП в м. Луганську, ГУ ДКУ в Луганський області задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність СДПІ по роботі з ВПП в м. Луганську щодо ненадання висновку про суми відшкодування податку на додану вартість ВАТ «Стахановський завод феросплавів», стягнуто з Державного бюджету України на користь останнього бюджетну заборгованість з податку на додану вартість по податковій декларації за січень 2009 року в сумі 247388,00грн.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську 16.06.2010 року звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 18.03.2010 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 01.02.2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.05.2010 року, в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.4.1 п.7.4, п.п. 7.7.1, п.п.7.7.10 п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що ВАТ «Стахановський завод феросплавів»зареєстроване як платник податку на додану вартість та має індивідуальний податковий номер платника ПДВ -001865112150.

Позивач подав до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2009 року, в якій відображено суму податку, що підлягають бюджетному відшкодуванню на рахунок платника банку у розмірі 247388,00грн.. До податкової декларації було додану заяву про повернення суми бюджетного відшкодування.

Довідкою від 03.04.2009 №224/08-3302/00186513, за результатом позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника за січень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувався в період з 01.12.2008 по 31.12.2008, підтверджено заявлену ВАТ «Стахановський завод феросплавів» суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість по декларації за січень 2009 року в сумі 46236,82грн. та зазначено, що за результатом перевірки неможливо підтвердити заявлене бюджетне відшкодування по декларації за січень 2009 року на суму 201151,18грн., що пов'язано з проведенням додаткового комплексу заходів, направлених на встановлення достовірності відомостей , що є підставою для нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України регламентований п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), вимоги якого платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, заявлення від'ємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування може бути визнано неправомірним.

За виникненням від'ємного значення, визначеного виходячи із вимог п.п. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відсутністю законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку (покупця) права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутністю з боку платника податку порушення приписів пп. 7.4.5 п. 7.4, 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону при формуванні податкового кредиту, за наявності факту дотримання платником податку вимог п.п. «а»п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 щодо заявлення до бюджетного відшкодування частини від'ємного значення у межах суми податку, фактично сплаченої ним у попередньому податковому періоді постачальникам товару, та вимог п.п. 7.7.4 п.7.7. ст.7 щодо подання податковому органу податкової декларації, розрахунку та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, платник податку на додану вартість має право на бюджетне відшкодування.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України обов'язок щодо доказування фактичної відсутності надмірної сплати податку на додану вартість та ненадходження до Державного бюджету України сум податку на додану вартість покладається саме на суб'єкта владних повноважень.

Разом з тим, податкова інспекція не навела жодних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірних дій, а тому за встановлених обставин щодо факту сплати позивачем сум податку на додану вартість своїм постачальникам, позивачем виконано всі умови, передбачені Законом, а тому останній має право на отримання бюджетного відшкодування.

При цьому, слід зазначити, що Закон України «Про податок на додану вартість» не пов'язує право платника податку на податковий кредит з проведенням будь-яких зустрічних перевірок, та не ставить право платника податку на бюджетне відшкодування в залежність від сплати податку іншими учасниками по всьому ланцюгу товарообігу.

Допущені попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару певні порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальникам товару та заявлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість.

З огляду на зазначене, висновок судів попередніх інстанцій щодо обґрунтованості позовних вимог відповідає вимога Закону.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 2201, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Луганську залишити без задоволення, постанову Луганського окружного адміністративного суду від 01.02.2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.05.2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 -238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв