Постанова № 26308972, 18.09.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2012 р. Справа № 49622/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі :

головуючого судді Святецького В.В.

суддів Пліша М.А., Гуляка В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2011 року у справі за адміністративним позовом Львівського міського комунального підприємства ,,Львівводоканал" до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

03 листопада 2011 року Львівське міське комунальне підприємство (ЛМКП) ,,Львівводоканал" звернулось в суд першої інстанції з адміністративним позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції (ДПІ) у м. Львові за №0000381601/0/20084 від 20.10.2010 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2011 року позов задоволено в повному обсязі.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Львові (яка є правонаступником ДПІ у м. Львові) подала апеляційну скаргу, оскільки вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що податковий орган застосував штрафні (фінансові) санкції) до позивача у відповідності з вимогами підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України №2181-III.

Згідно п.7.7 ст.7 даного закону - податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Тому вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

З огляду на викладене відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Оскільки особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів у відповідності до вимог пункту 2 частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України)вважає можливим здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з таких підстав.

З матеріалів справи суд вбачає, що на підставі акту за №31/15-2/03348471 від 15.10.2010 року ДПІ у м. Львові прийнято податкове повідомлення-рішення за №0000381601/0/20084 від 20.10.2010 року, яким за затримку більше 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання до ЛМКП ,,Львівводоканал" застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 733553 грн. 00 коп..

Висновки податкового органу базуються на тому, що за даними податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2009 року сума узгодженого податкового зобов'язання становить 1045141 грн. Граничний термін сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість за серпень 2009 року -30.09.2009 року. Згідно картки особового рахунку ЛМКП „Львівводоканал" з податку на додану вартість станом на 01.10.2009 року рахується недоїмка в сумі 11637413,99 грн.

Підприємством сплачено узгоджену суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1045441 грн. частинами, починаючи з 11.06.2010 року по 30.08.2010 року із затримкою сплати більше 90 календарних днів.

За даними податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2009 року сума узгодженого податкового зобов'язання становить 421666 грн. Граничний термін сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість за вересень 2009 року -30.10.2009 року. Відповідно до даних картки особового рахунку ЛМКП „Львіводоканал" з податку на додану вартість станом на 01.11.2009 року рахується недоїмка в сумі 12071804,26 грн.

Підприємством сплачено узгоджену суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 421666 грн. частинами, починаючи з 30.08.2010 року по 23.09.2010 року із затримкою сплати більше 90 календарних днів.

На підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21.12.2000 року за №2181-ІІІ „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (чинного на час виникнення спірних правовідносин) податковий орган застосував штраф в розмірі 50 % своєчасно не сплачених позивачем узгоджених податкових зобов'язань по ПДВ.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції входив з того, що податковим органом безпідставно застосовано штраф в сумі 733553 грн. 00 коп..

При цьому суд першої інстанції зазначив, що податковим органом протиправно самостійно змінено призначення платежу шляхом погашення попередніх податкових зобов'язань позивача.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, лише частково відповідають фактичним обставинам справи.

Так, відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 21.12.2000 року за №2181-ІІІ „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (чинного на час виникнення спірних правовідносин) платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку.

Відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону №2181-ІІІ у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Згідно з підпунктом 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону №2181- ІІІ узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платників податків.

Пунктом 7.7 статті 7 Закону № 2181- ІІІ встановлена рівність бюджетних інтересів та зазначено, що податковий борг погашається попередньо податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) -у рівних пропорціях.

Разом з тим, цим же Законом, який є спеціальним законом з питань оподаткування і який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Як визначено підпунктом 7.1.1 пункту 7.1 статті 7 Закону № 2181- ІІІ, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Відповідно до пункту 1.8 Інструкції про порядок ведення державними податковими інспекціями оперативно-бухгалтерського обліку податків і неподаткових платежів, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 12 травня 1994 року № 37 (чинної на час виникнення спірних правовідносин) облік, контроль і складання звітності щодо платежів, які надходять до бюджету, проводяться органами державної податкової служби з використанням автоматизованої інформаційної системи.

Згідно з пунктом 5.3 цієї Інструкції при обробці розрахункових документів про сплату платежів до бюджету в автоматичному режимі з використанням даних електронного реєстру розрахункових документів відповідальною особою, яка проводить їх обробку, за зовнішніми ознаками перевіряються дані заповнення реквізиту ,,Призначення платежу" на відповідність необхідним вимогам та на його паперовій копії проставляються дата та підпис відповідальної особи.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 25 березня 2004 року за № 377/89/76 , кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.

При цьому згідно з п.3.5 зазначеної Інструкції реквізит ,,Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення ,,Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Виходячи з системного аналізу наведених норм та враховуючи, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на підставі та в межах, визначених законом, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що у податкового органу відсутнє право самостійно змінювати призначення платежу, зазначеного платником податків при його внесенні з метою погашення податкового боргу.

В силу ст. 71 КАС Ураїни кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З матеріалів справи суд вбачає, що позивач, самостійно визначивши та перерахувавши частково суми податку на додану вартість за вересень 20009 року, виконав свої зобов'язання лише частково.

Так, судом встановлено та доведено матеріалами справи, що у вересні 2009 року ЛМКП „Львіводоканал" подано до ДПІ у м. Львові податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2009 року, згідно якої сума узгодженого податкового зобов'язання становить 1045141 грн.

У жовтні 2009 року ЛМКП „Львіводоканал" подано до ДПІ у м. Львові податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2009 року, згідно якої сума узгодженого податкового зобов'язання становить 421666 грн..

Згідно наданих позивачем доказів ( реєстр платіжних доручень, платіжні доручення на а.с. 63-81) в жовтні 2009 року сплачено ПДВ в сумі 400000 грн. по декларації за вересень 2009 року .

Решта суми ПДВ сплачена по вказаних деклараціях позивачем сплачена протягом червня - вересня 2010 року, що підтверджується аналізом відхилень та платіжними дорученнями на а.с. 24-62.

Таким чином, в межах граничних строків, визначених Законом №2181- ІІІ позивачем сплачено лише 400000 грн., що виключає застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій, передбачених підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 зазначеного Закону, на вказану суму.

Позивач не надав належних та допустимих доказів сплати у вересні-жовтні 2009 року решти суми ПДВ по обох деклараціях в розмірі 1067107 (1045441 + 421666 - 400000) грн.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що решта суми ПДВ по обох деклараціях в розмірі 1067107 грн. сплачена із затримкою, що перевищує 90 днів, а тому застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 50 %, що становить 533553 грн. є правомірним.

Суд першої інстанції належним чином не дослідив вказані обставини, а тому дійшов помилкового висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В силу п.3 ч.1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи.

Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, апеляційний суд визнає правильним оскаржену постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити частково, а саме в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 200000 грн. (400000 грн. х 50%).

Податкове повідомлення-рішення за №0000381601/0/20084 від 20.10.2010 року в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 533553 грн. є правомірним, а тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст.195, ст. 197, п. 3 ч. 1 ст.198, ст. ст. 202, 205, 207, 254 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2011 року скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити частково.

Податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції в м. Львові за №0000381601/0/20084 від 20.10.2010 року в частині застосування до Львівського міського комунального підприємства ,,Львівводоканал" штрафних (фінансових) санкцій в сумі 200000 (двісті тисяч) грн. - скасувати.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді М.А. Пліш

В.В. Гуляк