Ухвала суду № 26291096, 27.09.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2012 р. Справа № 112604/12

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Кузьмича С.М., Олендера І.Я.

при секретарі судового засідання: Дутка І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2012 року у адміністративній справі № 2а-307/12/01370 за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Миколаївцемент» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові про скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

Публічне акціонерне товариство «Миколаївцемент» звернулося з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові (далі-СДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 12.10.2011р. №000074080/19969 та №000073081/19970.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що висновки контролюючого органу, викладені в акті документальної невиїзної перевірки про безтоварність та нікчемність фінансового-господарських операцій щодо неможливості здійснення таких з підстав відсутності трудових ресурсів, основних фондів та виробничих потужностей, транспортних засобів у контрагента ТзОВ «Втордеревпром» є безпідставними та ґрунтуються на припущеннях, спростовуються первинними документами щодо факту придбання піддонів та документами по факту реалізації цементу на придбаних у ТзОВ «Втордеревпром» піддонах контрагентам позивача, в наслідок чого отримано прибуток.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2012 року позов задоволено, скасовано податкові повідомлення-рішення від 12.10.2011р. №000074080/19969 та №000073081/19970 прийняті Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Львові.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу на постанову суду в якій зазначає, що судом при прийнятті постанови порушено норми матеріального права, зокрема вважає що господарські операції між позивачем та ТзОВ «Втордеревпром» не відбулись, наявність лише податкової накладної без фактичного здійснення господарської операції не може бути підставо для включення сум до податкового кредиту. Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові, апелянта у справі, у судовому засіданні апеляційного розгляду справи, апеляційну скаргу підтримав з підстав зазначених у апеляційній скарзі, просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні апеляційного розгляду справи, проти апеляційної скарги заперечив. Вважає оскаржувану постанову такою, що винесена із повним з'ясуванням усіх обставин справи та з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ТзОВ «Втордеревпром» за період з 01.07.2009 р. по 30.06.2010 р., за результатами якої СДПІ прийшла до висновку про порушення позивачем п.1.7, п.1.8 ст.1, п.п.7.2.1, п.п.7.2.3, п.п.7.2,6 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5, п.п.7.7.1, п.п.7.7.5, п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого встановлено завищення дозволеного податкового кредиту в рядку 10.1 декларації з ПДВ за обревізований період в загальній сумі 80805,00 грн.: занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет в сумі в сумі 79455,00грн. та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду в сумі 1350,00грн., що викладено в Акті перевірки №1157/08-01/00293025 від 07.10.2011 року.

На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 12.10.2011р. за №0000740801/19969, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з ПДВ за основним платежем - на суму 79455,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - на суму 19863,75 грн. та №0000730801/19970, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 1350,00грн.

Як вбачається з акта перевірки, яка проводилась у приміщенні податкового органу, на підставі договору поставки, актів приймання ТМЦ, видаткових та податкових накладних, реєстру-розшифровок взаєморозрахунків з ТзОВ «Втордеревпром», системи автоматизованого співставлення податкового кредиту та зобов'язань в розрізі контрагентів, акту невиїзної документальної перевірки від 24.09.2010р. №2268/23-2/25560778 ДПІ у Сихівському районі м.Львова з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009р. по 30.06.2010р. ТзОВ «Втордеревпром», ДПІ встановлено, що Підприємство за період з 01.07.2009р. по 30.06.2010р. проводило взаєморозрахунки з ТзОВ «Втордеревпром»щодо поставки продукції на основі договору №МЦ-ІS-09/06/01-3 від 01.06.2009р.

В акті перевірки зазначається, що у ТзОВ «Втордеревпром» відсутні основні фонди та виробничі потужності, трудові ресурси, транспортні засоби, що вказують про неможливість фактичного здійснення господарської діяльності між даними підприємствами; ТзОВ «Втордеревпром» декларувало у податковій звітності операції щодо придбання товарів у підприємств, наведених у цьому акті, та продажу покупцям, які фактично не відбувались, у зв'язку з тим, що первинні документи до перевірки не представлені, а також, що у таких підприємства відсутні основні фонди та виробничі потужності, трудові ресурси, транспортні засоби, що вказують про неможливість фактичного отримання та продажу товарів.

З урахуванням наведеного, податковий орган прийшов до висновку, що такі операції не спричинили реального настання правових наслідків, а отже мають ознаки нікчемності та є нікчемними по ланцюгу до «вигодо набувача».

Задовольняючи адміністративний позову, суд першої і станції виходив з того, що відповідачем не надано доказів для встановлення мети вищезгаданих підприємств, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, при проведенні господарського договору, підприємство не несе відповідальності за своїх контрагентів, які не виконали свого обов'язку щодо сплати податків до бюджету, відповідальність за такі негативні наслідки несе саме ця особа-контрагент, зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх помилковими з огляду на наступне.

Між позивачем та ТзОВ «Втордеревпром» укладено Договір поставки продукції №МЦ-ІS-09/06/01-3 від 01.06.2009р., предметом якого є постачання товару: піддони дерев'яні вантажопід'ємністю 1,5 т, деревина - хвойні, 1 сорт.

Відповідно до п. 7.1 Договору поставки продукції №МЦ-ІS-09/06/01-3 від 01.06.2009р., поставка здійснюється на умовах DDP м.Миколаїв, за правилами (ІНКОТЕРМС 2000), що означає, що продавець здійснює поставку покупцю товару, без розвантаження з будь-якого прибулого транспортного засобу в названому місці призначення.

Поставка піддонів відбувалась на підставі видаткових накладних. Позивачем виписано податкові накладні у липні - жовтні 2009 року та січні 2010 року.

Суми ПДВ по накладних, отриманих від ТзОВ «Втордеревпром» включені до складу податкового кредиту з ПДВ за липень - жовтень 2009 року та січень 2010 року.

Розрахунки за поставлений товар позивачем здійснено в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями про проведення оплат у липні - жовтні 2009 року та у лютому 2010 року.

Суд першої інстанції вважав, що доводи відповідача щодо сумнівності господарських операцій з підстав не представлення позивачем сертифікатів якості, рахунку-фактури, довіреності на товар, є безпідставними, оскільки реальність операцій підтверджується іншими письмовими доказами дослідженими судом та поясненнями свідка.

Судом встановлено, що факт укладання договорів підтверджується зокрема податковими та видатковими накладними. Наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для здійснення господарської операції, але не очевидним доказом її виконання. Сам по собі факт сплати коштів не є безумовним свідченням виконання господарської операції.

Однак, документів, які б підтверджували транспортування дерев'яних піддонів (товарно-транспортні накладні, акти приймання-передачі товару, тощо) позивачем до перевірки не надавалось. Також таких документів не було надано позивачем у судове засідання.

Згідно п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568 товарно -транспортна накладна є єдиним для всіх учасників транспортного процесу юридичним документом, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Розділом 11 цих правил передбачено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно - транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Товарно - транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортного накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно - транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри. Засвідчені підписом вантажоодержувачу, передається Перевізнику.

Продавець продає, а покупець купує товар, найменування, кількість і ціни яких зазначаються у накладних, що складаються на кожну партію товару. Товар по кількості і якості приймається Покупцем при одержанні.

Крім того, при проведенні перевірки позивача, відповідачем використано Акт перевірки ДПІ у Сихівському районі м. Львова ТзОВ «Втордеревпром», відповідно до якого ТзОВ «Втордеревпром» відсутні основні фонди та виробничі потужності, трудові ресурси, транспортні засоби, що вказують про неможливість фактичного здійснення господарської діяльності між даними підприємствами. Окрім того, в даному акті зазначено, що ТзОВ «Втордеревпром» декларувало у податковій звітності операції щодо придбання товарів у підприємств, наведених у цьому акті, та продажу покупцям, які фактично не відбувались, у зв'язку з тим, що первинні документи до перевірки не представлені, а також, що у таких підприємства відсутні основні фонди та виробничі потужності, трудові ресурси, транспортні засоби, що вказують про неможливість фактичного отримання та продажу товарів.

З урахуванням вищенаведеного колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не доведено можливість реального виконання господарської операції між позивачем та його контрагентом, зокрема неможливо підтвердити фактичне отримання товару від ТзОВ «Втордеревпром», з урахуванням обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для зберігання, транспортування товару тощо, відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської операції в силу відсутності технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів тощо, а також відсутність інших доказів реального виконання господарської операції, зокрема, актів виконаних робіт, доказів транспортування та доставки товару, витрат покупця у зв'язку з цим та їх облік в регістрах бухгалтерського обліку і в документах податкової звітності, складського обліку товару та врахування його вартості у визначенні приросту (убутку) балансової вартості запасів на кінець звітного податкового періоду тощо. При цьому, виключно обставини щодо розрахунку за товар не можуть братися судом як доказ реального виконання господарської операції.

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За урахуванням наведеного вище, колегія суддів вважає, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення відповідачем винесено правомірно та підстав для їх скасування не має.

Дані обставини є безсумнівною підставою для скасування постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення повинні бути законними і обґрунтованими.

Судом першої інстанції порушено норми матеріального права та неповно з'ясовано обставини, що мають значена для справи, що призвело до ухвалення незаконного рішення, яке підлягає скасуванню з підстав визначених ст. 202 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 205 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, постанова суду першої інстанції скасуванню та апеляційним судом приймається нова постанова, якою суд відмовляє у задоволенні адміністративного позову ПАТ «Миколаївцемент».

Керуючись статтями 160 ч. 3, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові - задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2012 року у адміністративній справі № 2а-307/12/1370 - скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі.

Повний тест постанови виготовлено 02.10.2012 р.

Головуючий суддя З.М. Матковська

Судді С.М. Кузьмич

І.Я. Олендер